Рішення

від 09.11.2023 по справі 910/12537/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2023Справа № 910/12537/23

За позовом Приватного підприємства «Інформаційна студія «Полісся TV»

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»

про стягнення 477 929,18 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Інформаційна студія «Полісся ТV» (далі - позивач, ПП «ІСП») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ» (далі - відповідач, ПІІФТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ») про стягнення 477 929,18 грн на підставі Договору про надання послуг № 5-ДР від 01.01.2016, з яких: 393 000,00 грн основного боргу, 16 716,00 грн інфляційних втрат, 5 740,58 грн 3% річних, 62 472,60 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг № 5-ДР від 01.01.2016 щодо оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 позовну заяву Приватного підприємства «Інформаційна студія «Полісся TV» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

30.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 24.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 позовну заяву Приватного підприємства «Інформаційна студія «Полісся TV» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12537/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12523/23.

Матеріали справи містять повідомлення про доставку електронного листа позивачу та відповідачу на їх електронні адреси tmy.slupko@gmail.com, secretary@5.ua.

Отже, суд повідомив відповідача про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду на електронну адресу, зазначену в одному з офіційних реєстрів, а саме Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів щодо підтвердження витрат, пов?язаних з правничою допомогою адвоката.

09.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд закрити провадження в частині частково погашеного основного боргу в сумі 8 000,00 грн та стягнути з відповідача на підставі Договору про надання послуг № 5-ДР від 01.01.2016, 385 000,00 грн основного боргу, 16 716,00 грн інфляційних втрат, 5 740,58 грн 3% річних, 62 472,60 грн пені. Позивач також просив суд стягнути з відповідача 7 168,94 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат, пов?язаних зі сплатою вартості правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази, а також заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Судом також досліджено заяву позивача, подану 09.10.2023 через відділ діловодства суду, про зменшення розміру позовних вимог.

Судом встановлено, що така заява подана позивачем з дотриманням приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і законні інтереси інших осіб, у зв`язку з чим заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 469 929,18 грн.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.01.2016 Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ» (рекламіст, відповідач) та Приватним підприємством «Інформаційна студія «Полісся TV» (виконавець, позивач) був укладений Договір № 5-ДР про надання послуг (далі - Договір або Договір № 5-ДР від 01.01.2016), відповідно до п. 2.1 якого виконавець надає рекламісту послуги в межах квоти, у відповідності з господарськими договорами, укладеними рекламістом з клієнтами, шляхом телевізійної трансляції в ефірі телеканалу матеріалів, наданих рекламістом, протягом загального періоду надання послуг, а рекламіст зобов?язується прийняти та оплатити послуги.

Суми платежів за звітній період надання послуг, інша погоджена сторонами інформація, зазначаються в актах приймання-передачі наданих послуг (п. 2.2 Договору).

Загальний період надання послуг починається з 01.01.2016 (п. 2.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця, які надаються за цим Договором в межах квоти рекламіста зазначається сторонами в додатках до Договору і може змінюватися в порядку передбаченому додатками до Договору.

Пунктом 1 Додатку № 1 від 01.01.2016 до Договору № 5-ДР від 01.01.2016 сторони встановили вартість послуг в межах квоти рекламіста в сумі 30 000,00 грн. Фактична вартість послуг в межах квоти рекламіста зазначається в актах приймання-передачі послуг (п. 3 Додатку № 1 від 01.01.2016 до Договору № 5-ДР від 01.01.2016).

Пунктом 1 Додатку № 2 від 30.09.2021 до Договору № 5-ДР від 01.01.2016 сторони встановили вартість послуг в межах квоти рекламіста в сумі 55 000,00 грн. Фактична вартість послуг в межах квоти рекламіста зазначається в актах приймання-передачі послуг (п. 3 Додатку № 2 від 30.09.2021 до Договору № 5-ДР від 01.01.2016).

Згідно п. 4.2 Договору рекламіст зобов?язаний сплачувати послуги виконавця, що надаються в межах квоти рекламіста щомісячно не пізніше останнього дня кожного поточного місяця. Оплата послуг виконавця наданих в межах квоти рекламіста здійснюється на підставі акту приймання-передачі послуг, який складається та підписується сторонами в останній день місяця, в якому надавалися послуги.

Умовами п. 5.2 Договору сторони погодили, що, у випадку допущення рекламістом прострочення в оплаті послуг виконавця, рекламіст сплачує виконавцю на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту закінчення загального періоду надання послуг, а саме до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов?язань за Договором (п. 8.1 Договору).

Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу за 1 місяць до закінчення загального періоду надання послуг про свої наміри розірвати Договір, то даний Договір вважається сторонами автоматично пролонгованим ще на 1 рік, при цьому фінансові та інші умови даного Договору можуть бути переглянуті сторонами за їх згодою, про що сторонами складаються окремі Додаткові угоди до цього Договору (п. 8.3 Договору).

По матеріалам справи судом встановлено, що у період з липня 2022 року по червень 2023 року позивачем було надано відповідачу рекламні послуги на загальну суму 663 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріал справи рахунками-фактурами № 0000007 від 01.07.2022, № 0000008 від 01.08.2022, № 0000009 від 01.09.2022, № 0000010 від 03.10.2022, № 0000011 від 01.11.2022, № 0000012 від 01.12.2022, № 0000001 від 02.01.2023, № 0000002 від 01.02.2023, № 0000003 від 01.03.2023, № 0000004 від 01.04.2023, № 0000005 від 01.05.2023, № 0000006 від 01.06.2023, та актами здачі-прийняття-робіт (надання послуг) № ОУ-0000007 від 31.07.2022, № ОУ-0000008 від 31.08.2022, № ОУ-0000009 від 30.09.2022, № ОУ-0000010 від 31.10.2022, № ОУ-0000011 від 30.11.2022, № ОУ-0000012 від 31.12.2022, № ОУ-0000001 від 31.01.2023, № ОУ-0000002 від 28.02.2023, № ОУ-0000003 від 31.03.2023, № ОУ-0000004 від 30.04.2023, № ОУ-0000005 від 31.05.2023, № ОУ-0000006 від 30.06.2023.

Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг згідно Договору № 5-ДР від 01.01.2016 на загальну суму 278 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 16242 від 16.09.2022 на суму 55 000,00 грн, № 16291 від 04.10.2022 на суму 55 000,00 грн, № 16305 від 20.10.2022 на суму 15 000,00 грн, № 16580 від 20 000,00 грн, № 16628 від 31.03.2023 на суму 62 000,00 грн, № 16790 від 29.06.2023 на суму 17 000,00 грн, № 16847 від 28.07.2023 на суму 6 000,00 грн, № 16904 від 01.09.2023 на суму 8 000,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем у період з липня 2022 року по червень 2023 року надавались відповідачу послуги загальною вартістю 663 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття-робіт (надання послуг) № ОУ-0000007 від 31.07.2022, № ОУ-0000008 від 31.08.2022, № ОУ-0000009 від 30.09.2022, № ОУ-0000010 від 31.10.2022, № ОУ-0000011 від 30.11.2022, № ОУ-0000012 від 31.12.2022, № ОУ-0000001 від 31.01.2023, № ОУ-0000002 від 28.02.2023, № ОУ-0000003 від 31.03.2023, № ОУ-0000004 від 30.04.2023, № ОУ-0000005 від 31.05.2023, № ОУ-0000006 від 30.06.2023.

Суд встановив, що вказані акти підписані та скріплені печатками з боку позивача та відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приймає вказані акти як належні та допустимі, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, докази на підтвердження надання позивачем послуг за Договором № 5-ДР від 01.01.2016 за період з липня 2022 року по червень 2023 року та їх отримання і прийняття відповідачем.

У період з вересня 2022 по вересень 2023 року відповідачем було частково здійснено оплату наданих позивачем послуг згідно Договору № 5-ДР від 01.01.2016 на загальну суму 278 000,00 грн.

Отже, станом на дату вирішення по суті спору у справі № 910/12537/23 заборгованість відповідача перед позивачем за надані позивачем у спірний період послуги за Договором № 5-ДР від 01.01.2016 становить 385 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.2 Договору рекламіст зобов?язаний сплачувати послуги виконавця, що надаються в межах квоти рекламіста щомісячно не пізніше останнього дня кожного поточного місяця.

Враховуючи умови Договору та встановлені судом обставини, суд доходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором № 5-ДР від 01.01.2016 є таким, що настав.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Інформаційна студія «Полісся TV» до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ» в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 385 000,00 грн основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 62 472,60 грн пені.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо оплати послуг згідно актів здачі-прийняття-робіт (надання послуг) № ОУ-0000007 від 31.07.2022, № ОУ-0000008 від 31.08.2022, № ОУ-0000009 від 30.09.2022, № ОУ-0000010 від 31.10.2022, № ОУ-0000011 від 30.11.2022, № ОУ-0000012 від 31.12.2022, № ОУ-0000001 від 31.01.2023, № ОУ-0000002 від 28.02.2023, № ОУ-0000003 від 31.03.2023, № ОУ-0000004 від 30.04.2023, № ОУ-0000005 від 31.05.2023, № ОУ-0000006 від 30.06.2023 у строк, встановлений Договором, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з п. 5.2 Договору сторони погодили, що, у випадку допущення рекламістом прострочення в оплаті послуг виконавця, рекламіст сплачує виконавцю на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 62 472,60 грн, яка складається з сум пені, розрахованих позивачем окремо за кожним спірним актом наданих послуг.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 62 472,60 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 5 740,58 грн 3% річних та 16 716,00 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 5 740,58 грн 3% річних та 16 716,00 грн інфляційних втрат.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному і об?єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача 385 000,00 грн основного боргу, 16 716,00 грн інфляційних втрат, 5 740,58 грн 3% річних, 62 472,60 грн пені.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із проведенням експертизи (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 7 168,94 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 7 168,94 грн покладається на відповідача.

13.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів щодо підтвердження витрат, пов?язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копії Договору № 127 від 19.07.2023 про надання правової допомоги, рахунку-фактури № 19 від 02.08.2023, акту № 19 від 02.08.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжного доручення № 879 від 02.08.2023.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, з огляду на повне задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ» (Україна, 04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 26; ідентифікаційний код 22837796) на користь Приватного підприємства «Інформаційна студія «Полісся TV» (Україна, 43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Словацького, будинок 12, квартира 30; ідентифікаційний код 21752036) 385 000,00 грн (триста вісімдесят п?ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 16 716,00 грн (шістнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 5 740,58 грн (п?ять тисяч сімсот сорок гривень 58 коп.) 3% річних, 62 472,60 грн (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят дві гривні 60 коп.) пені, 7 168,94 грн (сім тисяч сто шістдесят вісім гривень 94 коп.) судового збору та 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 09.11.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА