Ухвала

від 13.11.2023 по справі 910/16500/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.11.2023Справа № 910/16500/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРКОМ-ЕТР»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Енерджи»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Ірпінського нотаріального округу Київської області Матвієць Наталія Петрівна

про визнання договору недійсним та скасування запису про державну реєстрацію,

Суддя Ломака В.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРКОМ-ЕТР» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Енерджи» (далі - відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, складу, серія та номер: 1460, виданого 26.11.2020 року, видавник: Матвієць Наталія Петрівна приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, що укладений між відповідачами;

- скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 55372866 від 26.11.2020, що здійснений Матвієць Наталею Петрівною приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області.

В обґрунтування поданої заяви Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вказувало на те, що оспорюваний договір був вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірком-Етр» саме з метою відчуження вищевказаного об`єкта незавершеного будівництва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Енерджи» для унеможливлення виконання рішення господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № 911/3228/20 шляхом звернення стягнення на таке майно в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Слід зазначити, що у позовній заяві позивачем викладено клопотання, в якому останній просив суд витребувати у відповідачів та приватного нотаріуса Ірпінського нотаріального округу Київської області Матвієць Наталії Петрівни договір купівлі-продажу незавершеного будівництва, складу, серія та номер: 1460, виданого 26.11.2020, видавник: Матвієць Наталія Петрівна, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, що укладений між відповідачами.

Ухвалою від 30.10.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/16500/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 29.11.2023 року. Крім того, цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Ірпінського нотаріального округу Київської області Матвієць Наталію Петрівну, а також витребував у відповідачів та приватного нотаріуса Ірпінського нотаріального округу Київської області Матвієць Наталії Петрівни належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, складу, серія та номер: 1460, виданого 26.11.2020 року, видавник: Матвієць Наталія Петрівна, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРКОМ-ЕТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Енерджи».

10.11.2023 року через систему «Електронний суд» надійшла заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», відповідно до якої останнє просило суд вжити заходи забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 32 %, склад, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Ворзель, вулиця Ковельська, будинок 8. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1279767632109. Тип об`єкта: незавершене будівництво, склад, об`єкт житлової нерухомості: Ні. Опис: об`єкт незавершеного будівництва готовністю 32 %. Земельні ділянки місця розташування кадастровий номер: 3210945600:01:078:0200.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, позивач вказував на те, що під час розгляду судом спору в даній справі відповідач-2 матиме можливість відчужити вказане майно, що, у випадку задоволення судом позову, матиме наслідком утруднення або неможливість виконання рішення суду. Також, позивач вказував, що для звернення стягнення на вказане майно останній буде змушений звертатись з аналогічним позовом до нового власника майна.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглянувши подану Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» заяву про забезпечення позову від 10.11.2023 року, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

При цьому, у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої не вимагатиметься примусового виконання судового рішення, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 року в справі № 910/1040/18.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Як зазначалось судом вище, предметом спору в справі № 910/16500/23 є визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, складу, серія та номер: 1460, виданого 26.11.2020 року, видавник: Матвієць Наталія Петрівна приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, що укладений між відповідачами, та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 55372866 від 26.11.2020, що здійснений Матвієць Наталею Петрівною приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області.

Суд зауважує, що рішення суду за наслідками розгляду заявлених позивачем вимог не підлягає примусовому виконанню; незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Жодних майнових вимог щодо об`єкта нерухомого будівництва, на який позивач просить суд накласти арешт, Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у позові заявлено не було. Разом із тим, вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову, може призвести до порушення прав відповідача-2 (у тому числі щодо реалізації належного останньому права власності на вищевказане майно) та не відповідатиме принципам адекватності та співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, суд зауважує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У поданій заяві про забезпечення позову позивач вказував на відсутність у нього доказів того, що відповідач-2 має намір відчужити вищевказане майно.

Окремо слід зауважити, що оспорюваний договір було укладено відповідачами 26.11.2020 року. При цьому, позивач не підтвердив будь-якими доказами, що відповідачем-2 протягом майже трьох років вчинялись (чи у подальшому будуть вчинятися) будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, на яке позивач просить суд накласти арешт.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову від 10.11.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 10.11.2023 року про забезпечення позову.

2. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (13.11.2023 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.С. Ломака