Рішення

від 13.11.2023 по справі 910/12546/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2023Справа № 910/12546/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНТЕК" (14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, офіс 26)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОКО-КРАЇНА" (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9)

про стягнення 47 413, 03 грн.

Без (повідомлення) виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНТЕК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОКО-КРАЇНА" про стягнення 47 413, 03 грн за Договором поставки нафтопродуктів №18032020/1 від 18.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

30.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 04.09.2023 була вручена відповідачу 11.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105473522779.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНТЕК» (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЛОКО-КРАЇНА» (далі-покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 18032020/1, відповідно до п. 1.1 постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура Товару, його кількість, ціна встановлюються Сторонами за обопільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього Договору.

Одиниця виміру: літри / тони (згідно заявки ПОКУПЦЯ на поставку Товару) (п.1.3 Договору).

Всі повідомлення, які направляються сторонами одна одній у відповідності з цим Договором, повинні бути здійснені в письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони відіслані рекомендованим листом, доставлені особисто за вказаними адресами сторін або відправлені за допомогою факсимільного зв`язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відправки з допомогою факсимільного зв`язку. Заявки ПОКУПЦЯ на поставку Товару (окремої партії Товару) за цим Договором будуть вважатись отриманими в наступні строки: а) ФАКС- коля фасковий апарат відправника роздруковує звіт з зазначенням, що документ (тобто заявка) була надіслана належним чином на номер отримувача (ПОСТАЧАЛЬНИКА); б) електронна пошта (e-mail) - в момент отримання відправником підтвердження про доставку (п. 6.7 Договору).

Як встановлено п. 2.1 договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця на поставку тої чи іншої партії Товару. Форма заявки є його невід`ємною частиною. Заявка вважається оформленою ПОКУПЦЕМ належним чином, якщо вола була надіслана письмово (факсом або електронною поштою) з урахуванням п. 6.7 Договору. Поставка Товару підтверджується накладними документами на Товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох Сторін.

Згідно п. 2.2. договору поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання заявки ПОКУПЦЯ, згідно з умовами цього Договору.

ПОКУПЕЦЬ зобов`язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) Товару ( в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію Товару, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах, але у будь якому випадку не більше ніж через 10 (десять) банківських днів після отримання Товару. Ціна Товару (партії Товару) визначена в рахунку-фактурі після своєчасної Її оплати ПОКУПЦЕМ змінам не підлягає.

Платіжні документи за цим Договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номеру та дати укладання Договору, згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Постачальник несе повну відповідальність за правильність вказаних ним у рахунку банківських реквізит зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомляти Покупця про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до п.2.11 договору у випадку, якщо поставка Товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених в заявці) ПОКУПЦЕМ даних про обсяг, дату доставки і т.д., однак сторонами були підписані накладні документи на товар (видаткові накладні та/або акти приймання-передачі), поставка товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам цього Договору.

Згідно п. 4.2 договору у випадку неналежного виконання ПОКУПЦЕМ обов`язків по оплаті Товару на підставі виставлених рахунків-фактур, або невиконання/неналежного виконання Покупцем договірного зобов`язання, визначеного п. 2.11. цього Договору, Постачальник має право не відвантажувати Товар (партію Товару), при цьому штрафні санкції до останнього не застосовуються.

У випадку, якщо грошові кошти сплачені Покупцем з порушенням умов п. 3.2. цього Договору, Постачальник має право повернути Покупцю платіж як такий, що здійснений з порушенням умов Договору протягом 3 (трьох) робочих днів. При цьому штрафні санкції до Постачальника за таких умов не застосовуються (п.4.3 Договору).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань по цьому Договору. Нарахування штрафних санкцій є правом Сторін. Неустойка (пеня, штраф) нараховуються і виплачуються лише в тому випадку, якщо вони прямо встановлені цим Договором або законодавчим актом України, і лише за умови, що одна Сторона направила іншій Стороні, що порушила свої зобов`язання, письмову претензію з нарахованою неустойкою (пенею, штрафом) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (п. 4.11 Договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє по 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1 договору).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору поставки нафтопродуктів № 18032020/1 від 18.03.2020 в частині повної оплати за поставлений товар в обумовлений договором строк, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 29 610,00 грн та нарахував штрафні санкції, з яких 15 138,13 грн - інфляційні витрати, 2 664,90 грн - 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У пункті 1.2 договору номенклатура Товару, його кількість, ціна встановлюються Сторонами за обопільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього Договору.

Згідно п. 2.2. договору поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання заявки покупця.

Позивач на виконання умов договору поставив товар на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОКО-КРАЇНА", підтверджується видатковими накладними, а саме: ВН № 16 від 20.03.2020 р., ВН № 18 від 30.03.2020 р., ВН № 28 від 10.04.2020 р., ВН № 36 від 09.05.2020 р, ВН №39 від 16.05.2020 р., ВН № 43 від 13.06.2020 р., ВН № 49 від 08.07.2020 р., ВН № 50 від 13.07.2020 р., ВН № 53 від 07.08.2020 р. на загальну суму 1 104 362 грн. 88 коп.

Разом з тим, покупець здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 1 074 752 грн. 88 коп., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 07.09.2020.

Тобто, відповідачем належним чином не виконано договірні зобов`язання, в частині повного розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

При цьому, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 15 138,13 грн та 3% річних у розмірі 2 664,90 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд зазначає, що вони розраховані правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 15 138,13 грн, підлягають задоволенню.

Крім того, суд здійснивши перерахунок трьох процентів річних дійшов висновку, що стягнення з відповідача суми 3 % річних становить 2 625,06 грн, у зв`язку із чим, позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

За приписами ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум, суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому у силу ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача витрати на судові витрати в розмірі 15 000,00 грн.

При цьому до матеріалів позову додано договір № 2706/23 про надання правничої (правової) допомоги від 27 червня 2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНТЕК" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Фактор права» (Адвокатське об`єднання), додаток 1 до вказаного договору, акт № 010823/1 від 01 серпня 2023 року наданих правових послуг, платіжна інструкція № 35 від 01 серпня з призначенням платежу «оплата правових послуг згідно договору № 2706/23» на суму 15 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості послуг на надання правової допомоги адвокатським об`єднанням, відсутність заперечень відповідача щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 15 000,00 грн. в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНТЕК" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОКО-КРАЇНА" (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9; ідентифікаційний код 31877099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНТЕК" (14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Молодчого Олександра, будинок 44, офіс 26; ідентифікаційний код 36778425 ) суму основної заборгованості в розмірі 29 610 (двадцять дев`ять тисяч шістсот десять) грн 00 коп, інфляційні витрати у розмірі 15 138 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) грн. 06 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та судові витрати щодо надання юридичної допомоги в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 13.11.2023.

Суддя М.Є. Літвінова