Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/2466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/2466/23Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Фармлогістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастон Консалтинг Групп"

про стягнення 62 015,10 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Приватне підприємство "Фармлогістика" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастон Консалтинг Групп" (відповідач) про стягнення 62 015,10 грн., у тому числі 42 538,00 грн. основного боргу, 19 477,10 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 831 від 01.10.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги зберігання продукції.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 24.02.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105493310018, однак, конверт повернувся на адресу суду 07.03.2023 неврученим із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Приписами ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі № 910/2466/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.10.2018 між Приватним підприємством "Фармлогістика" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастон Консалтинг Групп" (замовник) було укладено договір № 831 за умовами п. 1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги визначені в даного договору, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити дані послуги, зокрема, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з приймання продукції на зберігання під митним контролем на митний склад за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мила, вул. Комарова, 23-Л, митного оформлення продукції, видачі продукції або її частини за розпорядженням замовника та здійснювати імпортне (експортне) митне очищення вантажів.

Відповідно до п. 6.2. договору оплата здійснюється замовником на підставі рахунків виконавця не пізніше трьох банківських днів з дня виставлення рахунку.

Згідно з п. 6.3. замовник здійснює оплату робіт, послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 6.6. договору виконання виконавцем своїх обов`язків за даним договором вважається виконаним з моменту підписання акту виконаних робіт, який підписується після його погодження уповноваженими особами. У разі не надходження від замовника оформленого акта виконаних робіт, або вмотивованої відмови від його підписання протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання від виконавця акта виконаних робіт, такий акт вважається узгодженим і підписаним замовником.

В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що виконавцем на виконання умов договору № 831 були надані послуги та здійснено прийняття на зберігання продукції, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (наданих послуг), а саме: № Л000001337 від 31.10.2019 року на суму 2 976,00 грн, № Л000001515 від 30.11.2019 року на суму 2 880,00 грн, № Л000001724 від 31.12.2019 року на суму 2 976,00 грн, № Л000000123 від 31.01.2020 року на суму 2 976,00 грн, № Л000000194 від 29.02.2020 року на суму 2 784,00 грн, № Л000000448 від 30.04.2020 року на суму 2 880,00 грн, № Л000000600 від 31.05.2020 року на суму 2 976,00 грн, № Л000000740 від 30.06.2020 року на суму 2 880,00 грн, № Л000000840 від 31.07.2020 року на суму 2 976,00 грн, № Л000000977 від 31.08.2020 року на суму 2 976,00 грн, № Л000001059 від 30.09.2020 року на суму 2 922,00 грн, № Л000001180 від 29.10.2020 року на суму 2 326,00 грн, № Л000001231 від 31.10.2020 року на суму 2 250,00 грн, № Л000001413 від ЗО. 11.2020 року на суму 1 440,00 грн, № Л000001565 від 31.12.2020 року на суму 1 488,00 грн, № Л000000051 від 31.01.2021 року на суму 1 480,00 грн, № Л000000122 від 28.02.2021 року на суму 1 344,00 грн.

Акти виконаних робіт (наданих послуг) були підписані сторонами, зокрема, зі сторони замовника - директором Мустафаевим Е.В. та скріплені печатками товариств.

Також, позивачем на виконання умов договору було виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 1281 від 31.10.2019 року в сумі 2 976,00 грн., № 1440 від 30.11.2019 року в сумі 2 880,00 грн., № 1633 від 31.12.2019 року в сумі 2 976,00 грн., № 130 від 31.01.2020 року в сумі 2 976,00 грн., № 193 від 29.02.2020 року в сумі 2 784,00 грн., № 417 від 30.04.2020 року в сумі 2 880,00 грн., № 549 від 31.05.2020 року в сумі 2 976,00 грн., № 672 від 30.06.2020 року в сумі 2 880,00 грн., № 756 від 31.07.2020 року в сумі 2 976,00 грн., № 878 від 31.08.2020 року в сумі 2 976,00 грн., № 948 від 30.09.2020 року в сумі 2 922,00 грн., № 1059 від 29.10.2020 року в сумі 2 326,00 грн., № 1104 від 31.10.2020 року в сумі 2 250,00 грн., № 1265 від 30.11.2020 року в сумі 1 440,00 грн., № 1398 від 31.12.2020 року в сумі 1 488,00 грн., № 90 від 31.01.2021 року в сумі 1 488,00 грн. та № 155 від 28.02.2021 року в сумі 1 344,00 грн.

09.07.2021 позивачем було надіслано відповідачу вимогу № 9 від 05.07.2021 про погашення заборгованості за надані виконавцем послуги за договором № 831 від 01.10.2018 в сумі 48 394, 00 грн. Втім, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги зберігання, яка станом на час звернення до суду з даним позовом становить 42 538,00 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 19 477,10 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 831 від 01.10.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Відповідно до 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Як було встановлено судом вище, позивачем було надано відповідачу послуги із зберігання продукції, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), які були підписані сторонами та скріплені печатками товариств, зокрема, зі сторони замовника - директором Мустафаевим Е.В. без будь-яких зауважень щодо ціни та якості наданих виконавцем послуг.

Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.

Водночас, суд вказує, що оплату наданих послуг у передбачений в п. 6.2. договору строк - протягом трьох банківських днів, відповідачем здійснено не було.

Крім того, суд вказує, що доказів здійснення відповідачем повної оплати за надані позивачем послуги зберігання в сумі 42 538,00 грн, як станом на момент звернення до суду з даним позовом, так й станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати за надані позивачем послуги зберігання та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 831 від 01.10.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат, то суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, виходячи із періодів визначених у розрахунку позовних вимог (додаток до позовної заяви № 65 від 24.01.2023), встановив, що позивачем нараховування було здійснено не вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 19 171,00 грн.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за надані послуги зберігання, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позов Приватного підприємства "Фармлогістика" підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача належить 42 538,00 грн - основного борту та 19 171,00 грн - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства "Фармлогістика" - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастон Консалтинг Групп" (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 12-А; ідентифікаційний код 41907784) на користь Приватного підприємства "Фармлогістика" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 174 нежитлове приміщення 1; ідентифікаційний код 36311997) заборгованість в сумі 42 538 (сорок дві тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 19 171 (дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят один) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн 75 коп.

3.В іншій частині позову - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 14.11.2023

Суддя С. В. Стасюк