Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/12764/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/12764/23

За позовом Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ НЕТ"

про стягнення 178 309,16 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (далі - позивач, КП "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ НЕТ" (далі - відповідач, ТОВ "АЙ ТІ НЕТ") про стягнення 178 309,16 грн заборгованості за Договором про встановлення сервітуту № ТМ-09-С/720 від 01.09.2015.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про встановлення сервітуту № ТМ-09-С/720 від 01.09.2015 щодо оплати за користування об`єктами розміщення за період з 01.08.2021 до 31.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 позовну заяву КП "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12764/23, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12764/23.

25.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнає, свою позицію обґрунтовує наступним.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що протягом спірного періоду за частиною об`єктів комунальної власності, котрі зазначені в Додатку №1 до Договору, були створені Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, внаслідок чого відповідачу було обмежено право доступу до об`єктів сервітуту.

Також відповідачем у відзиві зазначено, що позивачем в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення більшої суми ніж навіть в наведеному ним же розрахунку.

01.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. Зокрема, до додатків до відповіді на відзив позивачем долучено клопотання про виправлення описки у позовній заяві, а саме у п.2 прохальної частини позовної заяви внаслідок технічної описки зазначено суму 187 309,16 грн, тоді як необхідно зазначити 178 309,16 грн. А тому позивач просить суд при розгляді справи №910/12764/23 враховувати виправлення у позовній заяві зазначені в даному клопотанні.

Суд долучив відповідь на відзив, дане клопотання до матеріалів справи та розглядає позовні вимоги з урахуванням клопотання позивача про виправлення описки.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та з процесуальних питань, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

01.09.2015 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ НЕТ" (відповідач, сервітуарій) укладено Договір про встановлення сервітуту № ТМ-09-С/720 (далі - Договір), предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до даного Договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором встановлення сервітуту, який підпадає під правове регулювання глави 32 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно частинами 1 та 3 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Суд відзначає, що сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.

Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.

Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.

Статтею 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

В свою чергу сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Згідно з частиною 3 статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частинами 1, 3 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

При цьому при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов`язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.

Відповідно до рішення Київської міської ради №378/5765 від 14.07.2011 "Про питання впорядкування діяльності суб`єктів господарювання в галузі зв`язку та інформаційних технологій" Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" уповноважено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж на зазначених об`єктах.

У роз`ясненнях Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з приводу розміщення телекомунікаційного обладнання на об`єктах комунальної власності, що викладені у листі № 4484 від 07.06.2005, надано рекомендацію укладати договір на право користування чужим майном (сервітут) у встановленому законодавством порядку.

Згідно частиною 6 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" суб`єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору об`єкти розміщення надаються для розміщення сервітуарієм телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних (надалі - обладнання).

Згідно з пунктом 2.1 Договору встановлення сервітуту підприємством сервітуарію для розміщення обладнання, в місцях вказаних в Додатку 1 до Договору, розпочинається з моменту укладення даного Договору.

У відповідності до пункту 3.1 Договору сервітуарій зобов`язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об`єктом розміщення, відповідно до умов договору.

Розрахунок щомісячної плати за кожен об`єкт розміщення та в цілому за договором наводиться в Додатку 1 до даного Договору (пункт 3.2 Договору).

Положеннями пункту 3.3 Договору визначено, що щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів сервітуарія вказаних в даному договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна плата становить 8 880 грн 60 коп., в тому числі ПДВ 1 480 грн 10 коп.

Пунктом 3.4 Договору сторонами встановлено, що плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства.

Відповідно до пункту 3.5 Договору нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняється з дня підписання сторонами Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в Додатку №3 до даного Договору.

Згідно з п.3.6 Договору плата перераховується на розрахунковий рахунок підприємства вказаний в Договорі прямим банківським переказом.

Пунктом 3.10. Договору передбачено, що розмір плати за Договором змінюється у разі зміни тарифу, зазначеного у Додатку №1 до даного Договору, про що укладається відповідна додаткова угода до цього Договору.

Положеннями пункту 4.1.1. Договору сервітуарій зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим Договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.

Підприємство має право вимагати своєчасної оплати за використання об`єкту розміщення відповідно до діючих розрахунків плати (пункт 5.2.1 Договору).

Відповідно до пунктів 9.1. та 9.2 Договору даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до « 31» грудня 2015. У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же умовах.

Припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (Додаток №3 до даного Договору).

Згідно з Додатком №1 до Договору плата за Договором, яка вказана в п.3.3 Договору вираховується на підставі затверджених Головним управлінням цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2011 р. №97 тарифів на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності. Відповідно до даних тарифів, плата за послугу розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності для суб`єктів господарювання (за кожну квартиру, що знаходиться у житловій будівлі комунальної власності) становить 0,60 грн з ПДВ за місяць за розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж за адресами зазначеними у Додатку №1 до даного Договору.

Загальна кількість квартир, які включені в адресний перелік об`єктів комунальної власності за Додатком №1 до Договору, становить 14 801 квартиру.

В подальшому між сторонами були укладені Додаткові угоди №1 від 01.07.2016, №2 від 01.06.2018, №3 від 01.08.2018, №4 від 10.08.2021 до договору про встановлення сервітуту від 01.09.2015 № ТМ-09-С/720, якими вносились зміни та доповнення до Договору.

Згідно з Додатком №1 до Додаткової угоди №1 плата за Договором, яка вказана в п.3.3 Договору вираховується на підставі затверджених Головним управлінням цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2011 р. №97 тарифів на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності. Відповідно до даних тарифів, плата за послугу розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності для суб`єктів господарювання (за кожну квартиру, що знаходиться у житловій будівлі комунальної власності) становить 0,60 грн з ПДВ за місяць за розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж за адресами зазначеними у Додатку №1 до даного Договору.

Загальна кількість квартир, які включені в адресний перелік об`єктів комунальної власності за Додатком №1 до Додаткової угоди №1 від 01.07.2016, становить 14 842 квартири.

Згідно з Додатком №1 до Додаткової угоди №2 плата за Договором, яка вказана в п.3.3 Договору вираховується на підставі затверджених Головним управлінням цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2011 р. №97 тарифів на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності. Відповідно до даних тарифів, плата за послугу розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності для суб`єктів господарювання (за кожну квартиру, що знаходиться у житловій будівлі комунальної власності) становить 0,60 грн з ПДВ за місяць за розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж за адресами зазначеними у Додатку №1 до даного Договору.

Загальна кількість квартир, які включені в адресний перелік об`єктів комунальної власності за Додатком №1 до Додаткової угоди №2 від 01.06.2018, становить 14 556 квартир.

Згідно з Додатковою угодою №3 від 01.08.2018 загальна кількість квартир, які включені в адресний перелік об`єктів комунальної власності, становить 14 469 квартир.

Відповідно до п.3.3. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 10.08.2021 щомісячна плата за Договором становить 8 476,20 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 412,70 грн.

Згідно з Додатковою угодою №4 від 10.08.2021 загальна кількість квартир, які включені в адресний перелік об`єктів комунальної власності, становить 14 127 квартир.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01 серпня 2021 року по 31 травня 2023 року (включно) позивачем було нараховано відповідачу відповідно до умов Договору плату за користування об`єктом розміщення у загальному розмірі 178 309,16 грн, що підтверджується актами надання послуг та рахунками на оплату за спірний період. Зазначені акти та рахунки позивачем разом із супровідними листами направлялись на адресу відповідача, що підтверджується копіями відповідних фіскальних чеків та описів вкладення, наданими позивачем.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання щодо внесення плати за використання об`єктів розміщення за період з 01.08.2021 по 31.05.2023 за Договором про встановлення сервітуту від 01.09.2015 № ТМ-09-С/720, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість 178 309,16 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за частиною адрес, зазначених в адресному переліку об`єктів комунальної власності, який є Додатком №1 до Договору, протягом 2021-2023 років були створені Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, внаслідок чого відповідачу обмежено право доступу до об`єктів сервітуту за цими адресами, фактично сервітут не надавався. Відповідачем наведено перелік ОСББ, зокрема:

- ОСББ «АЗАЗЕЛЬ» - м. Київ, вул. Стадіонна, 6 (пункт 106 адресного переліку до Договору);

- ОСББ «КАДЕТСЬКИЙ ГАЙ-7» - вул. Кадетський Гай, 7 (пункт 37 адресного переліку до Договору);

- ОСББ «ЛІДЕР-2011» - вул. Красікова, 6 (пункт 55 адресного переліку до Договору);

- ОСББ «ГАЙ 11» - вул. Кадетський Гай, 11 (пункт 39 адресного переліку до Договору);

- ОСББ «КАДЕТСЬКИЙ ГАЙ 3» - вул. Кадетський Гай, 3 (пункт 36 адресного переліку до Договору);

- ОСББ «ІВАНА ПУЛЮЯ 1» - вул. Івана Пулюя, 1 (пункт 81 адресного переліку до Договору);

- ОСББ «АДАН» - проспект Валерія Лобановського, 18 (пункт 125 адресного переліку до Договору);

- ОСББ «СКРИПНИКА 7» - вул. Скрипника, 7 (пункт 74 адресного переліку до Договору).

Заперечення відповідача щодо створення ОСББ «АЗАЗЕЛЬ», «КАДЕТСЬКИЙ ГАЙ-7», «ЛІДЕР-2011», «ГАЙ 11», «КАДЕТСЬКИЙ ГАЙ 3», «ІВАНА ПУЛЮЯ 1», «АДАН» щодо наявності між відповідачем та вищезгаданими ОСББ договірних відносин та неможливості доступу до об`єктів, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не доведені відповідачем жодним доказом, а тому відхиляються судом.

Крім того, що відповідач звертає увагу на те, що 16.12.2021 між відповідачем та ОСББ «СКРИПНИКА 7» було укладено Договір доступу до інфраструктури будинкової розподільної мережі №122021-4, предметом якого є надання права доступу до інженерних мереж будинку та розміщення телекомунікаційного обладнання за адресою вул. Мстислава Скрипника, 7. Відповідно до Додатку №1 до Договору за об`єктом, розташованим за адресою вул. Мстислава Скрипника, 7 (Островського Миколи) знаходяться 126 квартир.

З огляду на викладене, відповідач 21.12.2021 звернувся до позивача з листом, в якому повідомляв про відмову від сервітуту щодо частини житлових будинків, просив виключити з Додатку № 1 до Договору "Адресний перелік об`єктів комунальної власності та розрахунок плати" частину житлових будинків, доступ до яких відповідач отримує безпосередньо від власників (володільців) інфраструктури об`єкту доступу, а саме об`єкт за адресою вул. Скрипника, 7.

28.12.2021 позивачем лист отримано, однак залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд та смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Доводи позивача, що договір (в частині) міг бути припинений тільки згідно самого договору або тільки в судовому порядку, є необґрунтованими і свідчать про невірне тлумачення позивачем наведених ним норм.

Таким чином, судом встановлено, що договір про встановлення сервітуту від 01.09.2015 № ТМ-09-С/720 є припиненим 01.01.2022 в частині надання доступу до будинку за адресою вул. Скрипника, 7.

Щодо доводів позивача про відсутність оформленого Акту закінчення розміщення обладнання, суд зазначає, що в даному випадку акт закінчення розміщення обладнання є актом фіксації (підтвердження) факту припинення договору, а не підставою для його припинення. Даний висновок підтверджується пунктом 9.3. договору, відповідно до якого припинення користування об`єктом сервітуту на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток №3 до даного договору).

За розрахунком суду, щомісячна плата за Договором з 01.01.2022 становить 8 400,60 грн (0,60 грн (за 1 квартиру) * 14 001 шт. (загальна кількість квартир).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати за використання об`єкту розміщення за період з 01.08.2021 по 31.05.2023 за договором про встановлення сервітуту від 01.09.2015 № ТМ-09-С/720, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 177 023,96 грн, з урахуванням встановлених судом обставин припинення між сторонами правовідносин в частині надання доступу до вищевказаного будинку.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ НЕТ" (Україна, 03141, місто Київ, ВУЛИЦЯ АМОСОВА МИКОЛИ, будинок 4, квартира 78; код ЄДРПОУ 39023250) на користь Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 177 023,96 грн (сто сімдесят сім тисяч двадцять три гривні 96 коп.) заборгованості та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 14.11.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА