Рішення

від 13.11.2023 по справі 910/11008/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2023Справа № 910/11008/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коломійця Олександра Володимировича, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Артільне

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Авто Груп», м. Київ

про стягнення 1 778 006,05 грн,

Представники:

від позивача: Щербак Є.М.;

від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Коломієць Олександр Володимирович (далі - ФОП Коломієць О.В./позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Авто Груп» (далі - ТзОВ «Бест Авто Груп»/відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 778 006,05 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП Коломієць О.В. зазначає, що ним виявлено помилкове перерахування грошових коштів у сумі 1 778 006,05 грн на користь ТзОВ «Бест Авто Груп», оскільки будь-які договірні відносини з останнім у ФОП Коломійця О.В. відсутні.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.07.2023 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.08.2023.

28.08.2023 суд відклав підготовче засідання на 18.09.2023 у зв`язку із неявкою відповідача.

18.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

18.09.2023 у підготовче засідання відповідач вдруге не з`явився, внаслідок чого суд відклав підготовче засідання на 09.10.2023.

09.10.2023 у підготовче засідання представник відповідача втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.11.2023.

13.11.2023 у судове засідання з`явився представник ФОП Коломійця О.В. та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник ТзОВ «Бест Авто Груп» у судове засідання вчетверте не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує ФОП Коломієць О.В., у період із липня по вересень 2022 року позивачем перераховано на користь ТзОВ «Бест Авто Груп» грошові кошти на загальну суму 1 778 006,05 грн, а саме:

- платіжною інструкцією №14 від 12.07.2022 перераховано 145 000,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. договору № 703/722 від 07.07.2022 (рах. № СФ-000123 від 11.07.2022) ПДВ 20% 21 866,67 грн (в сумі 120 833,33 грн, ПДВ - 20% 24 166,67 грн)»;

- платіжною інструкцією №15 від 12.07.2022 перераховано 137 738,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. договору № 703/722 від 07.07.2022 (рах. № СФ-000127 від 11.07.2022) ПДВ 20% 21 866,67 грн (в сумі 114 781,67 грн, ПДВ - 20% 22 956,33 грн)»;

- платіжною інструкцією №24 від 25.08.2022 перераховано 75 200,50 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. рах. № СФ-0000401 від 25.08.2022 (в сумі 62 667,08 грн, ПДВ - 20% 12 533,42 грн)»;

- платіжною інструкцією №26 від 25.08.2022 перераховано 40 068,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. рах. № СФ-0000402 від 25.08.2022 (в сумі 33 390,00 грн, ПДВ - 20% 6 678,00 грн)»;

- платіжною інструкцією №37 від 01.09.2022 перераховано 200 000,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. рах. № СФ-0000415 від 31.08.2022 (в сумі 166 666,67 грн, ПДВ - 20% 33 333,33 грн)»;

- платіжною інструкцією №38 від 01.09.2022 перераховано 246 000,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. рах. № СФ-0000419 від 31.08.2022 (в сумі 205 000,00 грн, ПДВ - 20% 41 000,00 грн)»;

- платіжною інструкцією №39 від 01.09.2022 перераховано 174 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ»;

- платіжною інструкцією №40 від 01.09.2022 перераховано 180 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ»;

- платіжною інструкцією №44 від 05.09.2022 перераховано 197 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ»;

- платіжною інструкцією №45 від 05.09.2022 перераховано 193 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ»;

- платіжною інструкцією №46 від 05.09.2022 перераховано 190 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ».

30.05.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 1 778 006,05 грн.

Проте, ТзОВ «Бест Авто Груп» вимогу позивача не задовольнило, внаслідок чого ФОП Коломієць О.В. звернувся до суду із цим позовом до про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 778 006,05 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 статті 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, та Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі № 910/13814/17.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (постанова Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18).

Так, частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Судом встановлено, що позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 1 778 006,50 грн, зокрема:

- платіжною інструкцією №14 від 12.07.2022 перераховано 145 000,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. договору № 703/722 від 07.07.2022 (рах. № СФ-000123 від 11.07.2022) ПДВ 20% 21 866,67 грн (в сумі 120 833,33 грн, ПДВ - 20% 24 166,67 грн)»;

- платіжною інструкцією №15 від 12.07.2022 перераховано 137 738,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. договору № 703/722 від 07.07.2022 (рах. № СФ-000127 від 11.07.2022) ПДВ 20% 21 866,67 грн (в сумі 114 781,67 грн, ПДВ - 20% 22 956,33 грн)»;

- платіжною інструкцією №24 від 25.08.2022 перераховано 75 200,50 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. рах. № СФ-0000401 від 25.08.2022 (в сумі 62 667,08 грн, ПДВ - 20% 12 533,42 грн)»;

- платіжною інструкцією №26 від 25.08.2022 перераховано 40 068,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. рах. № СФ-0000402 від 25.08.2022 (в сумі 33 390,00 грн, ПДВ - 20% 6 678,00 грн)»;

- платіжною інструкцією №37 від 01.09.2022 перераховано 200 000,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. рах. № СФ-0000415 від 31.08.2022 (в сумі 166 666,67 грн, ПДВ - 20% 33 333,33 грн)»;

- платіжною інструкцією №38 від 01.09.2022 перераховано 246 000,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за товар зг. рах. № СФ-0000419 від 31.08.2022 (в сумі 205 000,00 грн, ПДВ - 20% 41 000,00 грн)»;

- платіжною інструкцією №39 від 01.09.2022 перераховано 174 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ»;

- платіжною інструкцією №40 від 01.09.2022 перераховано 180 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ»;

- платіжною інструкцією №44 від 05.09.2022 перераховано 197 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ»;

- платіжною інструкцією №45 від 05.09.2022 перераховано 193 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ»;

- платіжною інструкцією №46 від 05.09.2022 перераховано 190 000,00 грн із призначенням платежу: «Надання безвідсоткової зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №1/09 від 01.09.2022 без ПДВ».

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 2 та 3 статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Разом із тим, ФОП Коломієць О.В. стверджує, що не укладав будь-яких договорів із ТзОВ «Бест Авто Груп», відповідно правових підстав для перерахування коштів на рахунок відповідача не було.

Отже, як зазначено судом вище, грошові кошти у сумі 1 778 006,50 грн, перераховані позивачем на користь відповідача платіжними інструкціями №14 від 12.07.2022, №15 від 12.07.2022, №24 від 25.08.2022, №26 від 25.08.2022, №37 від 01.09.2022, №38 від 01.09.2022, №39 від 01.09.2022, №40 від 01.09.2022, №44 від 05.09.2022, №45 від 05.09.2022, №46 від 05.09.2022, з яких вбачається, що ці кошти перераховані на підставі: договору № 703/722 від 07.07.2022 (рахунки № СФ-000123 від 11.07.2022, № СФ-000127 від 11.07.2022); рахунків №СФ-0000401 від 25.08.2022, №СФ-0000402 від 25.08.2022, №СФ-0000415 від 31.08.2022, №СФ-0000419 від 31.08.2022; договору № 1/09 від 01.09.2022.

Водночас, у матеріалах справи відсутні договори № 703/722 від 07.07.2022 та № 1/09 від 01.09.2022, а також рахунки № СФ-000123 від 11.07.2022, № СФ-000127 від 11.07.2022, №СФ-0000401 від 25.08.2022, №СФ-0000402 від 25.08.2022, №СФ-0000415 від 31.08.2022, №СФ-0000419 від 31.08.2022, при цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження укладення цих договорів, виконання договірних зобов`язань сторонами за цими договорами, зокрема, актів приймання передачі товару за договором № 703/722 від 07.07.2022, за рахунками № СФ-000123 від 11.07.2022, № СФ-000127 від 11.07.2022, №СФ-0000401 від 25.08.2022, №СФ-0000402 від 25.08.2022, №СФ-0000415 від 31.08.2022, №СФ-0000419 від 31.08.2022 або актів приймання-передачі грошових коштів за договором №1/09 від 01.09.2022.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи встановлене вище, дослідивши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, а також приймаючи до уваги ненадання відповідачем заперечень щодо позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги ФОП Коломійця О.В. про стягнення із ТзОВ «Бест Авто Груп» на підставі ст. 1212 ЦК України сплачених коштів у розмірі 1 778 006,05 грн, що має наслідком задоволення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Коломійця Олександра Володимировича задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Авто Груп» (03170, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 20; ідентифікаційний код 37310451) на користь Фізичної особи-підприємця Коломійця Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошові кошти у сумі 1 778 006 (один мільйон сімсот сімдесят вісім тисяч шість) грн 05 коп. та 26 670 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят) грн 10 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 14.11.2023.

Суддя В.В. Бондарчук