Рішення

від 14.11.2023 по справі 911/1877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1877/23

За позовом фізичної особи-підприємця Осипової Юлії Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НХП-ГРУП"

про стягнення 589 352, 87 грн,

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Фізична особа-підприємець Осипова Юлія Олександрівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ АГРОТРЕЙД» (далі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 589 352, 87 грн, з яких: 497 568, 80 грн основний борг, 62 025, 60 грн пеня, 7 483, 98 грн 3% річних та 22 274, 49 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 526, 530, 548, 549, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст. 20, 174, 175, 199, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором оренди обладнання № 6/07-3 від 06.07.2022, в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 911/1877/23, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Суд зазначає, що на момент подання позову, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 43647671 значилась юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ АГРОТРЕЙД».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент розгляду справи за ідентифікаційним кодом 43647671 значиться юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "НХП-ГРУП".

З огляду на викладене вище, враховуючи, що відповідач змінив назву юридичної особи в процесі розгляду справи, тому суд замінює назву відповідача в справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ АГРОТРЕЙД» на Товариство з обмеженою відповідальністю "НХП-ГРУП".

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 27.06.2023 та 12.09.2023 ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 9-А.

Також 02.10.2023 ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02132, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1-Б, приміщення 236.

Однак, 23.10.2023 та 13.11.2023 конверти з ухвалою про відкриття провадження в справі від 26.06.2023 були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99-2 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі №911/1877/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.07.2022 між відповідачем (далі сторона-1) та позивачем (далі сторона-2) укладено меморандум про партнерство та співробітництво (далі меморандум) відповідно до п.1.1. якого метою цього меморандуму є консолідація зусиль сторін, спрямованих на створення механізмів, які сприятимуть якісному проведення сторонами комплексу літніх польових робіт, збору врожаю забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства для потреб населення.

Сторони дійшли спільної згоди про те, що співробітництво буде реалізовуватися в такому напрямку: договірні відносини між сторонами щодо оренди квадрокоптера під керуванням оператора-пілота сторони-2 для надання сільськогосподарських послуг. Десикації полів соняшника за допомогою агроквадрокоптерів по ціні 280 грн за 1 га (далі - послуга) (п.2.1. меморандуму).

Сторони дійшли згоди, що оренда агроквадрокоптера під керуванням оператора-пілота сторони-2 буде здійснюватися на підставі укладених сторонами договорів, в порядку згідно вимог чинного законодавства України. Загальний розмір орендної плати буде зафіксований (визначений) сторонами в акті (актах) приймання-передачі послуг оренди (п.2.2., 2.5. меморандуму).

На виконання меморандуму 06.07.2022 між позивачем (далі орендодавець) та відповідачем (далі орендар) укладено договір оренди обладнання № 6/07-3 (далі договір) відповідно до п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати орендарю тимчасове платне володіння та користування обладнання, згідно п.1.2. (далі - об`єкт оренди/обладнання), а також зобов`язується забезпечити своїми силами її керування та технічну експлуатацію, а орендар обов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування обладнання під керуванням оператора-пілота орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування наступне обладнання: квадрокоптер - 4 шт., модель AGRAS T30 (далі обладнання).

Згідно із п.1.4. договору обладнання використовуватимуться орендарем для надання сільськогосподарських послуг: десикації полів за допомогою агроквадрокоптерів у Хмельницькій області.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що обладнання використовуватимуться орендарем для виконання робіт сільськогосподарського призначення і передається орендарю для сільськогосподарського використання: десикації соняшника на земельних ділянках орендодавця у Хмельницькій області.

Пунктом 3.1. договору визначено, що передача майна в оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом прийому-передачі.

Орендодавець гарантує, що персонал орендодавця, що надаватиме послуги по даному договору пройшли належну професійну підготовку, мають допуск до виконання робіт, пройшли усі регламентні інструктажі за медичний огляд з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України і не мають інших перешкод для виконання робіт за цим договором. Орендодавець несе повну відповідальність за дії та бездіяльність зазначених у цьому пункті фізичних осіб, а також шкоду, завдану такими особами, у відповідності до вимог чистого законодавства України (п.3.3. договору).

Відповідно до п.4.1. договору майно, що орендується, вважається переданим орендарю з моменту підписання акта прийому-передачі обладнання.

Розмір орендних платежів сторони будуть погоджувати в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору (п.5.1. договору).

Згідно п.8.1. договору після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом 15 календарних днів повернути обладнання орендодавцю за актом прийому-передачі разом з технічною документацією, якщо остання передавалась орендарю. Орендодавець власними силами та за власний рахунок вивозить обладнання протягом 2 календарних днів від дати підписання акту прийому-передачі.

У пункту 10.1. договору сторони погодили, що орендар несе наступну відповідальність за даним договором: у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня а розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 12.3. договору документи, що відправляються по електронній пошті однією із сторін іншій стороні, мають бути замінені на оригінали шляхом направлення поштою. До обміну між сторонами оригіналами документів (договір, додаткові угоди, акти інше) електронні копії відправлені на електронну пошту кожної із сторін мають силу оригіналів до заміни відповідних документів на оригінали.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 30.11.2022 і повного виконання сторонами своїх обов`язків (п.12.1. договору).

Позивачем надано відповідачу послуг з оренди агроквадрокоптера на суму 797 568, 80 грн на підтвердження чого складено акт приймання-передачі послуг № 11/22 від 09.11.2022 та виставлено рахунок на оплату отриманих послуг № 11/22 від 09.11.2022 на суму 797 568, 80 грн. Позивач зазначає, що направив відповідачу вказаний акт та рахунок на електронну пошту та Новою поштою.

Відповідач у свою чергу частково оплатив отримані послуги з оренди агроквадрокоптера, а саме в розмір 300 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №98 від 25.11.2022, в призначені платежу якої міститься посилання на рахунок № 11/22 від 09.11.2022.

03.01.2023 позивач звернувся до відповідача із листом за вих. № 01-23 від 03.01.2023, в якому просив погасити заборгованість, яка утворилась за договором.

На вказаний вище лист відповідач надав відповідь за вих. № 01 від 19.01.2023, в якому зазначив, що в зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відключенням світла, води, мобілізації робочої сили зменшилась можливість надання послуг з основного виду його діяльності, тому зобов`язувався оплатити заборгованість за договором до вересня 2023 року.

Позивач у листі за вих. № 02/23 від 23.01.2023 повідомив відповідача, що готовий відтермінувати оплату боргу до кінця лютого 2023 року, шляхом укладання додаткової угоди.

Відповідач надав відповідь на вказаний вище лист за вих. № 02 від 26.01.2023, у якій повідомив, що не в змозі розрахуватися з позивачем.

23.05.2023 позивач на адресу відповідача направив претензію за № 1, у які просив погасити заборгованість за договором у розмірі 563 209, 97 грн, з яких: 497 568, 80 грн сума основного боргу, 7 443 ,00 грн 3% річних, 19 688, 17 грн інфляційні втрати та 38 510, 00 грн пені. Разом із вказаною претензією позивачем направлено відповідачу акт приймання-передачі послуг № 11/22 від 09.11.2022 рахунок на оплату отриманих послуг № 11/22 від 09.11.2022, що підтверджується описом вкладення цінного листа та накладною № 0101911034922.

Спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором оренди, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 497 568, 80 грн, 62 025, 60 грн пені, 7 483, 98 грн 3% річних та 22 274, 49 грн інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як убачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 797 568, 80 грн, що підтверджується актом приймання-передачі послуг № 11/22 від 09.11.2022.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розмір орендних платежів сторони будуть погоджувати в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору (п.5.1. договору).

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди чи додатки до договору в яких погоджено розмір та строки оплати отриманих послуг, разом з тим, в 2.5. меморандуму сторони погодили, що загальний розмір орендної плати буде визначений в акті приймання-передачі послуг оренди.

Відповідно до п. 12.3. договору документи, що відправляються по електронній пошті однією із сторін іншій стороні, мають бути замінені на оригінали шляхом направлення поштою. До обміну між сторонами оригіналами документів (договір, додаткові угоди, акти інше) електронні копії відправлені на електронну пошту кожної із сторін мають силу оригіналів до заміни відповідних документів на оригінали.

Позивач направив відповідачу акт приймання-передачі послуг № 11/22 від 09.11.2022 на суму 797 568, 80 грн та рахунок на оплату отриманих послуг № 11/22 від 09.11.2022 на суму 797 568, 80 грн на електронну пошту та Новою поштою.

У договорі не міститься посилання на офіційні електронні пошти сторін для ведення переписки також у договорі не передбачено можливості направлення документів Новою поштою.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідачем оплачені послуги в розмір 300 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №98 від 25.11.2022, в призначені платежу якої міститься посилання на рахунок № 11/22 від 09.11.2022.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із листом за вих. № 01-23 від 03.01.2023, в якому просив погасити заборгованість яка утворилась за договором.

Суд позбавлений можливості встановити дату отримання вказаних документів відповідачем, разом з тим, на вказаний вище лист відповідач надав відповідь за вих. № 01 від 19.01.2023, в якому зазначив, що в зв`язку з введенням воєнного стану на території України, відключенням світла, води, мобілізації робочої сили зменшилась можливість надання послуг з основного виду його діяльності, повідомив, що не в змозі розрахуватися з позивачем. тому зобов`язувався оплатити заборгованість за договором до вересня 2023 року.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний про заборгованість за договором, отримував акт приймання-передачі послуг № 11/22 від 09.11.2022 на суму 797 568, 80 грн та рахунок на оплату отриманих послуг № 11/22 від 09.11.2022, а тому за відсутності заперечень щодо вказаного акту суд приходить до висновку, що акт погоджений відповідачем, зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідь відповідача за вих. № 01 датована 19.01.2023, тому суд дійшов висновку, що семиденний строк виконання зобов`язання, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, слід рахувати саме з 19.01.2023, отже строк оплати отриманих послуг настав 26.01.2023.

Також матеріали справи містять відповідь відповідача за вих. № 02 від 26.01.2023, в якій останній зазначив, що не в змозі розрахуватися з позивачем чи скласти графік погашення такої заборгованості.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює листи відповідача за вих. № 01 від 19.01.2023 за вих. № 02 від 26.01.2023 та часткову оплату останнього, як визнання ним основного боргу.

Доказів оплати отриманих послуг у розмірі 497 568, 80 грн матеріали справи не містять та відповідачем у порядку передбаченому ГПК України таких доказів не надано.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором у розмірі 497 568, 80 грн (797 568, 80 грн (сума наданих послуг) 300 000, 00 грн (часткова оплата)), відповідачем у порядку передбаченому ГПК України вказана заборгованість не спростована, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 62 025, 60 грн пені за загальний період з 01.12.2022 по 01.06.2023.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

У пункту 10.1. договору сторони погодили, що орендар у випадку прострочення по сплаті орендних платежів несе відповідальність у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у розмірі 62 025, 60 грн за загальний період з 01.12.2022 по 01.06.2023, суд зазначає, що він виконаний не вірно, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені, як встановлено судом вище строк оплати настав 26.01.2023, тому період нарахування пені починається 27.01.2023.

Отже, судом здійснено власний розрахунок пені, обмежуючись сумами та періодом заявленими позивачем, а саме за загальний період з 27.01.2023 по 01.06.2023, за розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 42 940, 87 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 7 483, 98 грн 3% річних за період з 01.12.2022 по 01.06.2023 та 22 274, 49 грн інфляційних втрат за період з грудня 2022 року по травень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 7 483, 98 грн за період з 01.12.2022 по 01.06.2023 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування 3 % річних, як встановлено судом вище строк оплати настав 26.01.2023, тому період нарахування 3 % починається 27.01.2023.

Враховуючи викладене вище, судом здійснено власний розрахунок 3 % річних, обмежуючись сумами та періодом заявленими позивачем, а саме за загальний період з 27.01.2023 по 01.06.2023, за розрахунком суду розмір 3 % річних за вказаний період складає 5 152, 90 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Також судом перевірено розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за період з грудня 2022 року по травень 2023 року в розмірі 22 274, 49 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат, так як зазначено судом вище строк оплати настав 26.01.2023, то період нарахування інфляційних втрат починається в лютому 2023 року.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, обмежуючись сумами та періодом заявленими позивачем, а саме розмір інфляційних втрат за період з лютого по травень 2023 року за розрахунком суду складає 14 563, 82 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 497 568, 80 грн основного боргу, 5 152, 90 грн 3% річних, 42 940, 87 грн пені та 14 563, 82 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правничої (правової) допомоги №23055 від 11.05.2023, додаток № 1 від 11.05.2023 до вказаного договору в п.2. якого визначено, що гонорар складає фіксовану суму 20 000, 00 грн, ордер серії АІ № 1412125 від 19.06.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8815 від 13.03.2020, копію акта приймання-передачі послуг № 1 від 16.06.2023, розрахункову квитанцію № 16/06/23 про отримання гонорару до договору на суму 20 000, 00 грн.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не заявлялося.

При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.

Беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв`язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 19 011, 58 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Осипової Юлії Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "НХП-ГРУП" про стягнення 589 352, 87 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НХП-ГРУП" (02132, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1-Б, приміщення 236, ідентифікаційний код 43647671) на користь фізичної особи-підприємця Осипової Юлії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 497 568 (чотириста дев`яносто сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 80 коп. основного боргу, 5 152 (п`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 90 коп. 3% річних, 42 940 (сорок дві тисячі дев`ятсот сорок) грн 87 коп. пені, 14 563 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн 82 коп. інфляційних втрат, 8 403 (вісім тисяч чотириста три) грн 39 коп. судового збору та 19 011 (дев`ятнадцять тисяч одинадцять) грн 58 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України

Суддя В.М. Антонова