Рішення

від 01.11.2023 по справі 914/2011/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 Справа № 914/2011/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд (Україна)", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурильна техніка", м. Дрогобич Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький долотний виробничий комплекс "ДДЗ", м. Дрогобич Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 952 018,11 грн.

Представники сторін:

від позивача: Литвинчук А.О. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2542 від 27.04.2006 р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд (Україна)" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурильна техніка" про стягнення заборгованості в розмірі 952 018,11 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 р., справу № 914/2011/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.08.2023 р.

02.08.2023 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання про залучення до участі у справі № 914/2011/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький долотний виробничий комплекс "ДДЗ" за вх. № 3013/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2011/23 на тридцять днів за клопотанням представника позивача. Судом постановлено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі № 914/2011/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький долотний виробничий комплекс "ДДЗ" за вх. № 3013/23 від 02.08.2023 р. задоволити. Залучити до участі у справі № 914/2011/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький долотний виробничий комплекс "ДДЗ" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 20; код ЄДРПОУ № 44773039). Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.09.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2011/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.10.2023 р.

18.10.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про відшкодування витрат на професійну-правничу допомогу з додатками за вх. № 25223/23. Відповідно до поданої заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. понесених витрат на професійну-правничу допомогу та сплачений судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 01.11.2023 р.

01.11.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 810 000,00 грн. основної заборгованості, 92 209,03 грн. - пені, 14 276,69 грн. - втрат від інфляції, 5 532,39 грн. - 3% річних, 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та понесені витрати на сплату судового збору.

01.11.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 04.07.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

01.11.2023 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

31.10.2023 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, поступили на адресу суду письмові пояснення у даній справі за вх. № 26362/23, в яких третя особа повідомляє про те, що ТзОВ "Дрогобицький долотний виробничий комплекс "ДДЗ" у результаті виділу з ТзОВ "Універсальна бурильна техніка", на підставі Розподільчого балансу, затвердженого Рішенням Єдиного учасника ТзОВ "Універсальна бурильна техніка" № 15.08-22 від 15.08.2022 р. та підпис Єдиного учасника ТзОВ "Універсальна бурильна техніка", на якому засвідчено 15.08.2022р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 133, не переходила заборгованість ТОВ «Універсальна бурильна техніка» за договором № 15/10/19-1 від 15.10.2019р., укладеного з позивачем та будь-яка інша заборгованість ТзОВ "Універсальна бурильна техніка" перед ТОВ «Каргомайнд (Україна). На підставі наведеного, третя особа вважає, що ТзОВ «Універсальна бурильна техніка» є належним відповідачем у даній справі. Також просить розгляд даної справи здійснювати без участі повноважного представника ТзОВ "Дрогобицький долотний виробничий комплекс "ДДЗ".

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 20, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414999398, ухвалу суду 02.08.2023 р. про продовження строку підготовчого провадження, залучення третьої особи та відкладення підготовчого засідання на 20.09.2023 р., відповідачем отримано 07.08.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600047457987, ухвалу суду від 20.09.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/2011/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.10.2023 р., відповідачем отримано 25.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600054206477, ухвалу суду 18.10.2023 р. про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 01.11.2023 р., відповідачем отримано 26.10.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Крім того, ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на його електронну адресу - office@unidrilltech.com.ua, яка була зазначена у Договорі про надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування вантажів № 15/10/19-1 від 15.10.2019 р.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2011/23 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2011/23.

В судовому засіданні 01.11.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 15.10.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд (Україна)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурильна техніка" укладено договір про надання послуг транспортно - експедиторського обслуговування вантажів №15/10/19-1. На виконання вказаного договору, позивачем було надано відповідачу транспортно - експедиторські послуги на загальну суму 883 733,88 грн. Позивач зазначає, що відповідачем було проведено частково оплату за надані транспортно - експедиторські послуги на загальну суму 73 733,88 грн. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 810 000,00 грн. основної заборгованості, 92 209,03 грн. - пені, 14 276, 69 грн. - втрат від інфляції, 5 532,39 грн. - 3% річних, згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнути понесені позивачем судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 04.07.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 20, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414999398, ухвалу суду 02.08.2023 р. про продовження строку підготовчого провадження, залучення третьої особи та відкладення підготовчого засідання на 20.09.2023 р., відповідачем отримано 07.08.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600047457987, ухвалу суду від 20.09.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/2011/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.10.2023 р., відповідачем отримано 25.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600054206477, ухвалу суду 18.10.2023 р. про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 01.11.2023 р., відповідачем отримано 26.10.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на його електронну адресу - office@unidrilltech.com.ua, яка була зазначена у Договорі про надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування вантажів № 15/10/19-1 від 15.10.2019 р.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Позиція третьої особи.

01.11.2023 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

31.10.2023 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, поступили на адресу суду письмові пояснення у даній справі за вх. № 26362/23, в яких третя особа повідомляє про те, що ТзОВ "Дрогобицький долотний виробничий комплекс "ДДЗ" у результаті виділу з ТзОВ "Універсальна бурильна техніка", на підставі Розподільчого балансу, затвердженого Рішенням Єдиного учасника ТзОВ "Універсальна бурильна техніка" № 15.08-22 від 15.08.2022 р. та підпис Єдиного учасника ТзОВ "Універсальна бурильна техніка", на якому засвідчено 15.08.2022р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 133, не переходила заборгованість ТОВ «Універсальна бурильна техніка» за договором № 15/10/19-1 від 15.10.2019р., укладеного з позивачем та будь-яка інша заборгованість ТзОВ "Універсальна бурильна техніка" перед ТОВ «Каргомайнд (Україна). На підставі наведеного, третя особа вважає, що ТзОВ «Універсальна бурильна техніка» є належним відповідачем у даній справі. Також просить розгляд даної справи здійснювати без участі повноважного представника ТзОВ "Дрогобицький долотний виробничий комплекс "ДДЗ".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

15.10.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд (Україна)" (експедитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурильна техніка" (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг транспортно - експедиторського обслуговування вантажів №15/10/19-1 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Експедитор зобов`язується за дорученням, за плату і за рахунок Замовника надавати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) по організації та забезпеченню міжнародних перевезень і перевезень по території України експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів авіаційним, автомобільним, морським або змішаним транспортом та інші додаткові послуги, пов`язані з виконанням доручення Замовника. При виконанні доручень за даним Договором Експедитор має право діяти як від власного імені, так і від імені Замовника.

Згідно п.3.2. Договору, підставою для проведення розрахунків за кожне окреме доручення за Договором є рахунок. Замовник зобов`язаний сплатити рахунок в повному обсязі протягом 10 банківських днів з дати відправлення відповідного рахунку Експедитором на узгоджену між сторонами електронну адресу Замовника.

Відповідно п. 3.5. Договору, факт виконання доручення Експедитором засвідчується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг). Датою виконання доручення Експедитором є дата оформлення Акту здачі- прийняття робіт (надання послуг). Акти здачі-прийняття (надання послуг) робіт направляються Замовнику в паперовому вигляді та/або в електронному вигляді відповідно до чинного законодавства України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за укладеним Договором про надання послуг транспортно - експедиторського обслуговування вантажів №15/10/19-1 від 15.10.2019 р., що підтверджується Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 883 733,88 грн., які позивачем долучено до матеріалів справи: акт № С-000002080 від 23.11.2020 р. на суму 561 493,07 грн.; акт №С-00002093 від 26.11.2020 р. на суму 67 471, 01 грн.; акт №С-00000421 від 15.03.2021 р. на суму 85 144,69 грн.; акт №С-000000322 від 15.04.2022 р. на суму 100 000,00 грн.; акт №С-00000011 від 13.01.2021 р. на суму 69 625,11 грн. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Вказані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Позивачем відповідачу були виставлені наступні рахунки для оплати наданих послуг всього на загальну суму 883 733, 88 грн.: рахунок №000002080 від 23.11.2020 р. на суму 561 493,07 грн; рахунок №000002093 від 25.11.2020 р. на суму 67 471, 01 грн; рахунок №000000011 від 04.01.2021 р. на суму 69 625, 11 грн.; рахунок №000000421 від 11.03.2021 р. на суму 85 144,69 грн.; рахунок №000000322 від 14.04.2022 р. на суму 100 000,00 грн.

Надсилання рахунків підтверджується квитанцією Нової пошти № 20400219321019 та чеками поштового відправлення № ПД00003971100004 від 31.05.2022р., ПД№00003340600011 від 26.11.2020 р., які позивачем долучено до матеріалів справи.

Відповідачем лише частково виконано зобов`язання за укладеним Договором про надання послуг транспортно - експедиторського обслуговування вантажів №15/10/19-1 від 15.10.2019 р., здійснивши часткові оплати згідно Рахунку-фактури №000002080 від 23.11.2020 р. на загальну суму 73 733,88 грн.: 06.04.2022 року - на суму 13 733,88 грн.; 13.10.2022 року - на суму 10 000,00 грн.; 03.02.2023 року - на суму 50 000,00 грн.

Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за транспортно - експедиторське обслуговування вантажів становить 810 000,00 грн. (883 733,88 -73 733,88).

Відповідач оплати за надані транспортно-експедиційні послуги не здійснив, доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором №15/10/19-1 від 15.10.2019 р. не подав.

Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги за вказаним вище Договором, станом на момент пред`явлення позову, становить 810 000,00 грн.

Позивачем, з метою досудового врегулювання спору, була надіслана на адресу відповідача претензія від 27.03.2023 р., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 810 000,00 грн. основної заборгованості, 92 209,03 грн. - пені, 14 276,69 грн. - втрат від інфляції, 5 532,39 грн. - 3% річних, згідно приведених ним розрахунків, які містяться в матеріалах справи та стягнути понесені позивачем судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору.

Оцінка суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір про надання послуг транспортно - експедиторського обслуговування вантажів №15/10/19-1 від 15.10.2019 р., у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Згідно із положеннями частини першої статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до умов Договору № №15/10/19-1 від 15.10.2019 р., ТзОВ "Каргомайнд (Україна)", як Експедитор за плату і коштом Замовника (ТзОВ "Універсальна бурильна техніка") зобов`язувався надавати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування по організації та забезпеченню міжнародних перевезень і перевезень по території України експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів авіаційним, автомобільним, морським або змішаним транспортом та інші додаткові послуги, пов`язані з виконанням доручення, а Замовник (ТзОВ "Універсальна бурильна техніка") зобов`язувався оплатити їх у розмірі та на умовах, вказаних у Договорі.

Позивач свої зобов`язання за Договором №15/10/19-1 від 15.10.2019 р. виконав повністю, що підтверджено Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які позивачем долучено до матеріалів справи: акт № С-000002080 від 23.11.2020 р. на суму 561 493,07 грн.; акт №С-00002093 від 26.11.2020 р. на суму 67 471, 01 грн.; акт №С-00000421 від 15.03.2021 р. на суму 85 144,69 грн.; акт №С-000000322 від 15.04.2022 р. на суму 100 000,00 грн.; акт №С-00000011 від 13.01.2021 р. на суму 69 625,11 грн. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Всього на загальну суму 883 733,88 грн.

Вказані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідно п.3.2. Договору, підставою для проведення розрахунків за кожне окреме доручення за Договором є рахунок. Замовник зобов`язаний сплатити рахунок в повному обсязі протягом 10 банківських днів з дати відправлення відповідного рахунку Експедитором на узгоджену між сторонами електронну адресу Замовника.

На дату подачі позову в суд, відповідач здійснив часткову оплату згідно рахунку-фактури № С-00002080 від 23.11.2023 р. на загальну суму 73 733,88 грн.

Надсилання рахунків підтверджується квитанцією Нової пошти № 20400219321019 та чеками поштового відправлення № ПД00003971100004 від 31.05.2022р., ПД№00003340600011 від 26.11.2020 р., які позивачем долучено до матеріалів справи.

Відповідач решту оплати за надані транспортно-експедиційні послуги по Договору №15/10/19-1 від 15.10.2019 р., згідно виставлених йому рахунків на суму 810 000,00 грн., не здійснив, доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним Договору про надання послуг транспортно - експедиторського обслуговування вантажів №15/10/19-1 від 15.10.2019 р. чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання вказаного договору.

Також, відповідач фактично підтвердив наявну заборгованість перед позивачем, про що свідчать листи відповідача за вих. № 20/972 від 01.10.2020 р. та за вих. № 14/229 від 29.03.2021 р.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за Договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач надав транспортно-експедиційні послуги за вказаним вище Договором на загальну суму 883 733,88 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги в розмірі 73 733,88 грн. Відтак, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у справі становить 810 000,00 грн. (883 733,88 -73 733,88) за надані транспортно-експедиційні послуги за Договором.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 810 000,00 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 532,39 грн. та 14 276,69 грн. втрат від інфляції, згідно долучених розрахунків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов`язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування договором.

Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції позивачем долучено до матеріалів справи. Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, встановив, що такі проведені згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 92 209,03 грн., суд зазначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За умовами п. 4.5.4. укладеного Договору № 15/10/19-1 від 15.10.2019 р., у разі прострочення Замовником здійснення платежу за надані Експедитором послуги та/або додаткові послуги, фактичних витрат за цим Договором або необгрунтованої відмови сплати вказаних платежів, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми рахунку за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено Додатковою угодою (або Заявкою) між сторонами, до моменту сплати і за весь період такого прострочення. Строк позовної давності при виконанні сторонами своїх грошових зобов`язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

За розрахунком позивача, пеня розрахована за наступні періоди: 03.02.2023 р.-16.03.2023 р. - 28 063,62 грн.; 17.03.2023 р.-27.04.2023 р. - 28 063,62 грн.; 28.04.2023 р. - 20.06.2023 р. - 36 081,79 грн.

Суд, здійснивши перерахунок пені, використовуючи для розрахунку програму ТОВ «Ліга Закон», вважає, що обгрунтованим є наступний розрахунок: 03.02.2023 р.-16.03.2023 р. - 28 062,86 грн.; 17.03.2023 р.-27.04.2023 р. - 28 062,86 грн.; 28.04.2023 р. - 20.06.2023 р. - 36 080,82 грн. і таким чином до стягнення розмір пені за ці періоди становить 92 206,54 грн.

Отже, беручи до уваги перерахунок розміру пені, здійснений судом вище, слід вважати, що обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума 92 206,54 грн. пені. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування такої.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати зі сторони відповідача як основної заборгованості, так і проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних і втрат від інфляції та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 810 000,00 грн. основної заборгованості, 92 206,54 грн. - пені, 14 276,69 грн. - втрат від інфляції, 5 532,39 грн. - 3% річних, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені, суд відмовляє, за безпідставністю такого нарахування.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, який слід було сплатити позивачу за подачу даного позову до Господарського суду Львівської області становить 13 830,27 грн. Платіжною інструкцією № 274 від 20.06.2023 р., позивач сплатив 14 280,28 грн.

На підставі положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача в сумі 13 830,23 грн., а решта суму судового збору залишити за позивачем.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовних матеріалів долучено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат від 22.06.2023 р., відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом Господарським судом Львівської області цієї справи, становлять 30 000,00 грн.

Крім того, 18.10.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про відшкодування витрат на професійну-правничу допомогу з додатками за вх. № 25223/23. Відповідно до поданої заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. понесених витрат на професійну-правничу допомогу та сплачений судовий збір.

Представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи: договір -доручення про надання правничих послуг від 15.05.2023 р.; рахунок-фактура № 77 від 22.06.2023 р. на суму 10 000,00 грн.; рахунок-фактура № 79 від 04.09.2023 р. на суму 10 000,00 грн.; акт приймання-передачі наданих послу № 77 від 25.06.2023 р. на суму 10 000,00 грн.; акт приймання-передачі наданих послу № 79 від 14.09.2023 р. на суму 10 000,00 грн.; платіжні інструкції про оплату ТзОВ "Каргомайнд (Україна)" на розрахунковий рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Респект» оплати за надані юридичні послуги: платіжна інструкція № 294 від 27.06.2023 р. на суму 10 000,00 грн.; платіжна інструкція № 10149 від 05.09.2023 р. на суму 10 000,00 грн.; платіжна інструкція № 274 від 20.06.2023 р. на суму 14 280,28 грн. про оплату судового збору; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2542 від 27.04.2006 р., видане адвокату Литвинчуку А.О.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача в судових засіданнях у справі № 914/2011/23 представляв адвокат Литвинчук А.О.

Повноваження адвоката Литвинчука А.О. підтверджене свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2542 від 27.04.2006 р., яке міститься в матеріалах справи.

Так, 15.05.2023 р. між ТзОВ "Каргомайнд (Україна)" (за договором - клієнт) та ТзОВ «Юридична компанія «Респект» (за договором - Адвокат) укладено договір про надання правничих послуг (надалі Договір).

У пункті 1.1. Договору передбачено, що Адвокат зобов`язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором, здійснювати захист та надавати правову допомогу у господарські справі з ТОВ "Універсальна бурильна техніка" на будь-якій стадії, під час судового розгляду та оскарження рішення, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надані послуги, а також представляти інтереси Клієнта перед будь-якими державними органами та установами з будь-якого приводу, що стосується захисту його інтересів.

У п.п. 7.1-7.2.3 Договору сторони передбачили, що Гонорар Адвоката за угодою Сторін встановлюється в розмірі 30 000,00 грн. за ведення справи у суді першої інстанції, не залежно від винесеного рішення. Оплата гонорару проводиться в гривнях по курсу Національного Банку України, наступним чином: Оплата передоплати у розмірі 10 000 протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту укладення цього договору. Часткова оплата у розмірі 10 000,00 протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту закінчення підготовчого засідання суду. Остаточно оплата у розмірі 10 000,00 грн. протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту винесення рішення Господарським судом Львівської області.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що представник позивача - адвокат Литвинчук А.О. здійснював підготовку матеріалів позовної заяви та додатків до неї, брав участь в судових засіданнях у даній справі, подавав на адресу суду заяви та клопотання. Відтак, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг представником позивача адвокатом Литвинчуком А.О. у даній справі.

Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 30 000,00 грн. грн., суд зазначає наступне.

Обсяг виконаної роботи та ціна (вартість) за виконану роботу, які зазначені в рахунку-фактурі № 77 від 22.06.2023 р., рахунку-фактурі № 79 від 04.09.2023 р., в акті приймання-передачі наданих послу № 77 від 25.06.2023 р. та акті приймання-передачі наданих послу № 79 від 14.09.2023 р. є частково необґрунтованими, оскільки загальна сума до стягнення витрат на професійну-правничу допомогу з відповідача, на думку суду, є завищеною.

Крім того, суд зазначає, що при винесенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема у рішеннях у справах: "East/West Alliance Limited" проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим; "Лавенто проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

На думку суду, надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (30 000,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі №905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, що на переконання суду, є достатнім у даній справі.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 10 000,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 9 ст. 165, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурильна техніка" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 20; код ЄДРПОУ № 40978147) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргомайнд (Україна)" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8, офіс 13; код ЄДРПОУ №36240990) 810 000,00 грн. основної заборгованості, 92 206,54 грн. пені, 14 276, 69 грн. втрат від інфляції, 5 532,39 грн. 3% річних, 10 000,00 грн. витрат на професійну-правничу допомогу та 13 830,23 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 10.11.2023 р.

Суддя Долінська О.З.