Рішення

від 30.10.2023 по справі 915/1669/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Справа № 915/1669/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за позовом: Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (54055, м.Миколаїв, вул. Погранична, 161, ідентифікаційний код 31448144, e-mail: 31448144@mail.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларікс Сайм" (87000, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 150; ідентифікаційний код 31576697, e-mail: Klarikslim@ukr.net)

про: стягнення 695078,55 грн

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У С Т А Н О В И В:

16.11.2021 Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 2678/36 від 10.11.2021 (вх. № 17175/21) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларікс Сайм" авансового платежу в розмірі 517873,00 грн, пені в розмірі 77230,95 грн, штрафу в розмірі 102974,60 грн, а також судового збору в розмірі 10426,18 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

01.12.2021 до суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2021, надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви № 2831/36 від 30.11.2021 (вх. №18096/21).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10 січня 2022 року о 13:30; встановлено позивачу строк у 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду доказів, що підтверджують зміну назви та місцезнаходження (юридичну адресу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларікс Сайм" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Армаліт"), ідентифікаційний код 31576697, а саме розгорнутий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2021, надано до суду супровідним листом № 4265/юр від 08.12.2021 (вх. № 18522/21 від 08.12.2021) копію розгорнутого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2021.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 10 січня 2022 року о 13:30, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який неодноразово було продовжено, шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22.

Ухвалою суду від 25.04.2023 підготовче засідання призначено на 11.05.2023 о 10:00.

Ухвалою суду від 11.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.06.2023 о 13:00.

Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 07.06.2023 о 13:00, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

Ухвалою суду від 18.08.2023, зокрема, призначено судове засідання на 26.09.2023 о 14:30.

22.08.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання № 1 від 22.08.223 (вх. №11026/23) про розгляд справи без участі представника позивача, в якому МКП "Миколаївводоканал" підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 14:27 по 14:55 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 26.09.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 16.10.2023 судове засідання у даній справі призначено на 30.10.2023 о 14:30.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 06.12.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 06.12.2021 про відкриття провадження у справі, направлені на адресу відповідача повернено до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою від 17.01.2022 "адресат відсутній за вказаною адресою" (штрихкодовий ідентифікатор 5400145015371), проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 06.12.2021 направлено на адресу реєстрації відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, вказану ухвалу суду було направлено на адресу електронної пошти відповідача (Klarikslim@ukr.net), зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 01.02.2022 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

30.10.2023 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 30.10.2023 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту ст. 233, 240 ГПК України, 30.10.2023 за результатами розгляду даної справи, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

02.08.2021 між Міським комунальним підприємством "Миколаївводоканал" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМАЛІТ" (далі - постачальник) був укладений Договір поставки № 02/08-2021-н (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару: ДК 021:2015 за кодом Єдиного закупівельного словника (CPV) 44170000-2 Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами. Найменування, максимальна кількість, одиниці виміру, асортимент товару, що підлягає поставці за чим Договором зазначено у Додатку 1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Місцем виконання договору є: м. Миколаїв, вул. Погранична, 161 (п. 1.3. Договору).

Загальна сума цього Договору становить 1769040,00 грн, в т.ч. податок на додану вартість 20% - 291840,00 грн. Ціна за одиницю товару, який поставляється за цим Договором зазначені у Додатку 2, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, покупець здійснює розрахунки за цим Договором шляхом попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару на протязі 5 календарних днів з дня виставлення рахунку постачальника та 50% протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

Поставка товару здійснюється у строк до 10 робочих днів з дня подання заявки покупцем (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, покупець має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання повністю або частково зобов`язань постачальником, повідомивши в письмовій формі про це його у строк 10-ти календарних днів до дати розірвання.

Згідно п. 7.3. Договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки до 31.12.2021, в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання (п. 11.1. Договору).

Відповідно до п. 12.7. Договору, зокрема, сторони зобов`язалися письмово повідомляти одна одній про зміну свого місцезнаходження, поштових та банківських реквізитів, номерів телефонів, зазначених в цьому Договорі, реорганізацію, припинення сторони у 5-ти денний строк з дня виникнення відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу заявку № 1613/36 від 11.08.2021 з проханням здійснити поставку покрівельного матеріалу згідно Договору:

- листовий профіль покрівельний (профнастіл) ПК-20, 1100(1145)*2500 мм (товщ. 0,6 мм. Колір - синій в кількості 365 м2;

- листовий профіль покрівельний (профнастіл) ПК-20, 1100(1145)*3500 мм (товщ. 0,6 мм. Колір - синій в кількості 480 м2;

- листовий профіль покрівельний (профнастіл) ПК-20, 1100(1145)*3000 мм (товщ. 0,45 мм. Колір - темнозелений в кількості 300 м2;

- листовий профіль покрівельний (профнастіл) ПК-20, 1100(1145)*4000 мм (товщ. 0,45 мм. Колір - синій в кількості 2300 м2.

Зазначену заявку позивачем було надіслано на адресу електронної пошти відповідача, зазначену останнім в Договорі.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 39 від 11.08.2021 на загальну суму 1029746,00 грн.

На виконання умов Договору, позивачем 26.08.2021 здійснено авансовий платіж в розмірі 50% від вартості товару в сумі 514873,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 13387 від 26.08.2021.

Оскільки заявку на поставку товару позивачем направлено відповідачу 11.08.2021, то відповідно п. 5.1. Договору, товар повинен бути поставлений у строк до 27.08.2021, проте, як зазначає позивач, станом на день розгляду справи, позивачем не отримано товар.

Позивач листом № 1853/36 від 16.09.2021, направленим на адресу зазначеної в Договорі електронної пошти відповідача (armalit@ukr.net), просив прискорити поставку покрівельного матеріалу згідно заявки № 1613/36 від 11.08.2021.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо поставки товару, позивач направив до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАЛІТ" повідомлення № 2069/36 від 19.10.2021 про розірвання договору поставки № 02/08-2021-н від 02.08.2021 та претензію № 2070/36 від 19.10.2021 на загальну суму 669334,90 грн.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМАЛІТ" внесено зміни до відомостей про юридичну особу, зокрема, зміна місцезнаходження та найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларікс Сайм" (87000, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 150.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення п. 12.7. Договору, не повідомив позивача про зміну назви, юридичної адреси та адреси електронної пошти відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо поставки товару, позивач вдруге направив відповідачу (за його новою адресою) повідомлення №2193/36 від 01.11.2021 про розірвання договору поставки № 02/08-2021-н від 02.08.2021 та претензію № 2194/36 від 01.11.2021, в якій просив повернути, сплачений позивачем авансовий платіж у розмірі 514873,00 грн та сплатити за непоставку товару пеню в сумі 66933,49 грн та штраф у сумі 102974,60 грн. Факт направлення повідомлень та претензій підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками, доданими до позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Відповіді на претензії позивача матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи викладені вище обставини та те, що відповідач не повернув суму авансового платежу, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення авансового платежу в розмірі 517873,00 грн, пені в розмірі 77230,95 грн, штрафу в розмірі 102974,60 грн, нарахованих за прострочення поставки товару на підставі п. 7.3. Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 по справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як було встановлено судом, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором, перерахував передоплату за товар в розмірі 50% вартості товару в сумі 514873,00 грн, у т.ч. ПДВ 20%, що підтверджується платіжним дорученням № 13387 від 26.08.2021.

Частиною 2 статті 570 ЦК України зазначено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/45382/17.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження факту поставку товару позивачу та повернення у добровільному порядку суми попередньої оплати.

Суд зазначає, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України, у зв`язку з фактичним закінченням строку поставки. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у Договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19.

Частиною 2 статті 530 ЦК України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.11.2021 позивач надіслав відповідачу повідомлення № 2193/36 від 01.11.2021 про розірвання договору поставки № 02/08-2021-н від 02.08.2021 та претензію № 2194/36 від 01.11.2021 за адресою, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якій просив протягом семи днів від дня отримання даної претензії повернути, сплачений позивачем авансовий платіж у розмірі 514873,00 грн та сплатити за непоставку товару пеню в сумі 66933,49 грн і штраф у сумі 102974,60 грн. (номер поштового відправлення 540059237717).

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи викладене, станом на дату звернення з позовом до суду минуло достатньо часу, виходячи з встановлених строків для поштового пересилання, для отримання відповідачем вказаних повідомлення та претензії і надання відповідної відповіді або заперечення.

Проте, відповідь на повідомлення та претензію на адресу позивача не надходила, авансовий платіж не повернуто, неустойку не сплачено.

Отже, враховуючи пред`явлення позивачем вимоги до відповідача (продавець) про повернення суми попередньої оплати ним, як покупцем, було реалізоване його право на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 514873,00 грн.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був повернути кошти позивачу в 7-денний строк від дня пред`явлення останнім претензії № 2194/36 від 01.11.2021.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд також зазначає, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 30.10.2018 у справі № 917/63/18.

Отже, суд зазначає, що відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів (попередньої оплати) в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 514873,00 грн на користь позивача, доказів її погашення в порядку передбачено ГПК України суду не надано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 514873,00 грн попередньої оплати.

Також у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач на підставі п. 7.3. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 77230,95 грн - пені, нарахованої за прострочення поставки товару за період з 28.08.2021 по 10.11.2021 та штраф у розмірі 10% від вартості товарів на суму 1029746,00 грн, що становить - 102974,60 грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч. 4 ст. 231 ГК України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3. Договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Поставка товару здійснюється у строк до 10 робочих днів з дня подання заявки покупцем (п. 5.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу заявку № 1613/36 від 11.08.2021 з проханням здійснити поставку покрівельного матеріалу згідно Договору.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 39 від 11.08.2021 на загальну суму 1029746,00 грн.

На виконання умов Договору, позивачем 26.08.2021 здійснено авансовий платіж в розмірі 50% від вартості товару в сумі 514873,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 13387 від 26.08.2021.

Оскільки заявку на поставку товару позивачем направлено відповідачу 11.08.2021, то відповідно п. 5.1. Договору, товар повинен бути поставлений у строк до 27.08.2021, проте, як зазначає позивач, станом на день розгляду справи, позивачем не отримано товар.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Отже, враховуючи умови п. 5.1. Договору, граничною датою до якої товар мав бути поставлений відповідачем - 27.08.2021.

Таким чином, суд дійшов висновку, що починаючи з 28.08.2021 відповідач порушив строки поставки товару, доказів того, що товар був ним поставлений матеріали справи не містять.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за період з 28.08.2021 по 10.11.2021 та штрафу, суд дійшов висновку, що вони є арифметично правильними, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 77230,95 грн пені та 102974,60 грн штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді Адаховської В.С. датою підписання повного рішення суду є 13.11.2023.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларікс Сайм" (87000, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 150; ідентифікаційний код 31576697) на користь Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (54055, м.Миколаїв, вул. Погранична, 161, ідентифікаційний код 31448144) авансовий платіж у розмірі 517873,00 грн, пеню в розмірі 77230,95 грн, штраф в розмірі 102974,60 грн, а також судовий збір у розмірі 10426,18 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 13.11.2023.

Суддя В.С. Адаховська