Рішення

від 13.11.2023 по справі 120/2232/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2023 р. Справа № 120/2232/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" до: Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області, про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2023 за № 16/3400703, яким до позивача застосована штрафна санкція у сумі 40 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковим органом проведена перевірка товариства з питань обігу та обліку пального за період з 01.02.2020 по 20.01.2023, за результатами якої складено Акт перевірки від 20.01.2023 №766/02-32-09-01/34009446 (далі Акт).

Згідно з висновками, наведеними в акті, встановлені товариством порушення положень, зокрема, статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

За висновками Акту товариство здійснювало відпуск дизельного пального та бензину споживачам, через 2 витратоміри-лічильники (ПРК) без позитивного результату повірки або оцінки відповідності в періоді з 31.07.2020 по 06.08.2020.

Позивач вважає проведену перевірку протиправною, а висновки Акту помилковими, тому прийняте на підставі нього податкове повідомлення-рішення №16/3400703 від 22.02.2023 підлягає скасуванню.

По перше, позивач вказує на порушення вимог ПК України під час проведення податковим органом фактичної перевірки, оскільки направлення на перевірку та наказ вручені ОСОБА_1 , яка не є уповноваженою особою ТОВ "Продовольча Компанія "Зоря Поділля" та не мала повноважень отримувати від його імені зазначені документи і приймати рішення про допуск чи відмову в допуску податкового органу до проведення зазначеної фактичної перевірки.

ОСОБА_1 обіймає посаду начальника диспетчерського-логістичної служби товариства. При цьому, права та обов`язки начальника диспетчерського-логістичної служби регламентуються відповідною посадовою інструкцією, яка не передбачає повноважень начальника цієї служби на представництво у відносинах з податковим органом під час проведення податкових перевірок.

По друге, позивач вказує на відсутність порушень, передбачених п. п. 230.1.2 п.2 30.1 ст. 230 ПК України, оскільки товариство на своєму акцизному складі №1001962 використовувало витратоміри-лічильники (паливороздавальні колонки) Шельф №10531 та Геркон №425 за наявності позитивного результату повірки та оцінки їх відповідності згідно з чинними свідоцтвами про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки від 08.08.2019.

Відтак, позивач за захистом своїх прав та інтересів через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.03.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строки для подання заяв по суті.

17.03.2023 представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області. Обґрунтовуючи клопотання представник зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта перевірки від 20.01.2023 за №766/02-32-09-01/34009446, складеного посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Ухвалою від 28.03.2023 клопотання представника відповідача задоволено. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150), якій запропоновано подати до суду у відповідний строк письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

28.03.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву.

По суті позовних вимог вказав, що на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 11.01.2023 року №106к, направлень на проведення перевірки від 11.01.2023 року №180; № 181, проведена фактична перевірка ТОВ "Продовольча Компанія "Зоря Поділля", за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, м. Погребище, вул. Київська, 48, з питань обігу та обліку пального за період з 01.02.2020 року по 20.01.2023.

Направлення на проведення перевірки пред`явлені та копію наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області про проведення перевірки вручені 12.01.2023 начальнику служби складського обліку ТОВ "Продовольча Компанія "Зоря Поділля" - Потапенко Тетяні Іванівні.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області був складений акт про результати фактичної перевірки від 20.01.2023 року №766/02-32-09-01/34009446, у якому встановлені порушення товариством.

Зокрема, статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме, ТОВ "Продовольча Компанія "Зоря Поділля" на акцизному складі №1001962 у період з 01.09.2022 по 30.12.2022 року здійснювало операції із реалізації дизельного пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібного продажу пального.

Підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України на акцизному складі №1001962 товариство здійснювало відпуск дизельного пального та бензину споживачам, через два витратоміра-лічильника (ПРК) без позитивного результату повірки або оцінки відповідності в періоді з 31.07.2020 по 06.08.2020.

На підставі зазначеного вище акту перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області, Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийняте спірне податкове повідомлення-рішення Форми "ПС" від 22.02.2023 року № 16/3400703 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 000 грн.

Відповідач вказує, що у разі встановлення за результатами фактичної перевірки порушень законодавства керівник (заступник керівника або уповноважена особа) територіального органу ДПС за основним місцем обліку зазначеного платника податків забезпечує прийняття та вручення такому платнику податкових повідомлень-рішень у порядку та терміни, визначені законодавством.

Відтак, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків стверджує, що відповідачем доведено обґрунтованість виникнення у контролюючого органу підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому в задоволені позову просить відмовити.

31.03.2023 представник позивача подав відповідь на відзив, зміст якої є подібним змісту позову. Одночасно із відповіддю представник подав заяву щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу із відповідними доказами.

03.04.2023 представник позивача подав докази надсилання третій особі копії позовної заяви з додатками.

28.04.2023 до суду ГУ ДПС у Вінницькій області надала письмові пояснення, у яких заперечує проти позову. Зазначено, що згідно із п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, п. п. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.12.2022 року №4079к, на підставі направлень від 26.12.2022 року №5056 та №5059, від 26.12.2022 року №5057 та №5060, проведена фактична перевірка ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ", за адресами: Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Заводська, 150, та Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Заводська, 131, з питань обліку та обігу пального, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2020 року по 05.01.2023 року.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (п.80.2 ст. 80 Кодексу).

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме, ТОВ "ПК "Зоря Поділля" на акцизному складі №1001961 у період з 01.09.2022 по 30.12.2022 здійснювало операції із реалізації дизельного пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібного продажу пального;

- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України на акцизному складі №1001962 здійснювало відпуск дизельного пального та бензину споживачам, через 2 витратоміри-лічильники (ПРК) без позитивного результату повірки або оцінки відповідності в періоді з 31.07.2020 по 06.08.2020.

На підставі свідоцтв на повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі №1001962 (електронна форма документу 10210401) встановлено факт, що ТОВ "ПК "Зоря Поділля" у порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК на акцизному складі №1001962 у період з 31.07.2020 по 06.08.2020 здійснювало фізичний відпуск пального, через витратоміри-лічильники в кількості дві одиниці, а саме: ПРК Шельф 100, заводський №10531 та ПРК №2, Геркон, заводський № 425 без позитивного результату повірки або оцінки відповідності.

В ході розгляду заперечення ТОВ "ПК "Зоря Поділля" було надано копії 2-х свідоцтв, виданих ДП "Полтавастандартметрологія", про повірку, які мають однаковий номер та дату, а саме: №12-М/1197 від 08.08.2019, в яких зазначена повірка паливо - роздавальної колонки типу (далі ПРК) 01-1 КЕД-50-0,25-1-1 Геркон, заводський №425 та паливо - роздавальної колонки типу 100 1 КЕД-50-0,25-1-1ВК Шельф 100, заводський № 10531.

У зв`язку з ненаданням ТОВ "ПК "Зоря Поділля" в ході розгляду заперечення оригіналів свідоцтв про повірку, які мають однаковий номер та дату, а саме: №12-М/1197 від 08.08.2019, ГУ ДПС у Вінницькій області був надісланий запит ДП "Полтавастандартметрологія" для підтвердження виконання робіт щодо повірки вищевказаних ПРК.

На запит ДП "Полтавастандартметрологія" повідомила, що не виконувала метрологічних робіт на замовлення ТОВ "ПК "Зоря Поділля". Повірка вказаних ПРК здійснювалась на замовлення ТОВ "ГК "АГРО-АЗС-СЕРВІС", однак надати завірені копії та інформацію із "Журналу реєстрації документів про повірку законодавчо регульованих ЗВТ" неможливо, оскільки носій інформації втрачено при переміщені у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Отже, враховуючи те, що в ході розгляду заперечення ТОВ "ПК "Зоря Поділля" не надало оригіналів свідоцтв №12-М/1197 від 08.08.2019 та підтверджуючих документів, щодо взаємовідносин із ТОВ "ГК "АГРО-АЗС-СЕРВІС" (замовник послуг щодо проведення повірки ПРК) підтвердження позитивного результату повірки або оцінки відповідності в періоді з 31.07.2020 по 06.08.2020 2-х витратомірів-лічильників (ПРК) не є можливим.

04.05.2023 представник позивача подав письмову заяву на спростування пояснень третьої особи, які полягають в наступному.

Представник звертає увагу, що в поясненнях третя особа не спростовує факту допущення процедурних порушень проведення фактичної перевірки, які є наслідком незаконності її проведення та виключають наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Щодо висновків третьої особи про порушення ТОВ "ПК "Зоря Поділля" вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України на акцизному складі №1001962, то представник позивача зазначає, що паливороздавальна колонка типу Шельф 100-1 КЕД 50-0,25-1 1ВК, заводський №10531, та паливороздавальна колонка типу Геркон 01-1 КЕД-50-0,25-1-1, заводський №425, відповідають вимогам законодавства та позитивний результат повірки підтверджується свідоцтвом про повірку ЗВТ №12- М/1197 від 08.08.19, яке чинне до 08.08.2020, та свідоцтвом про повірку ЗВТ №12-М/1197 від 08.08.2019, яке чинне до 08.08.2020.

Свідоцтва про повірку відповідають встановленим законодавчим вимогам, які засвідчені відбитками повірочного тавра в цих свідоцтвах згідно з вимогами Порядку №193.

Відтак, в цьому випадку в діях позивача відсутні ознаки порушення, передбачені п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України. Як наслідок, відсутні підстави для застосування до останнього фінансових санкцій згідно з п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України.

При цьому, висновок податкового органу про допущення позивачем податкового порушення ґрунтується виключно на інформації, отриманої від ДП "Полтавастандартметрологія" відповідно до листа від 23.02.2023 №4636/6/02-32-09-01-18, що не є належним доказом відсутності факту проведення повірки вказаних в акті перевірки 2-х витратомірів-лічильників, а лише засвідчує ту обставину, що повірка вказаних ПРК здійснювалася на замовлення ТОВ "ГК "АГРО-АЗС-СЕРВІС".

В своїх доводах покликається на постанову Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №400/3316/20.

Таким чином, на думку представника позивача, оскільки наданими доказами підтверджується дотримання товариством вимог п.п.230.1.2 п. 230.1 ст.230 ПК України щодо наявності позитивних результатів повірки витратомірів-лічильників, які були об`єктом фактичної перевірки, тому існують підстави для скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.02.2023.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

ТОВ "ПК "Зоря Поділля" є юридичною особою, зареєстроване Гайсинською районною державною адміністрацією 15.03.2006 №11501020000000297, перебуває на податковому обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Місцезнаходження товариства відповідно до виписки з ЄДРПОУ є Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Заводська, 150.

ТОВ "ПК "Зоря Поділля" зареєстроване платником акцизного податку із реалізації пального 21.06.2019, запис в реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового №302.

На підставі пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст.80 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 11.01.2023 року №106к, направлень від 11.01.2023 року №180, №181, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, проведена фактична перевірка ТОВ "ПК "Зоря Поділля" з питань обігу та обліку пального за період з 01.02.2020 року по 20.01.2023 року за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, м. Погребище, вул. Київська 48.

За результатами фактичної перевірки складений Акт від 20.01.2023 №766/03-32-09-01/34009449 (далі - Акт) (а.с. 21-30).

Відповідно до Акту, направлення на проведення перевірки пред`явлено та копію наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області про проведення перевірки вручені 12.01.2023 року начальнику служби складського обліку ТОВ "ПК "Зоря Поділля" - Потапенко Тетяні Іванівні.

За змістом Акту встановлені порушення товариством, зокрема,

- статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме, ТОВ "Продовольча Компанія "Зоря Поділля" на акцизному складі №1001962 у період з 01.09.2022 по 30.12.2022 року здійснювало операції із реалізації дизельного пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібного продажу пального.

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України на акцизному складі №1001962 товариство здійснювало відпуск дизельного пального та бензину споживачам, через два витратоміра-лічильника (ПРК) без позитивного результату повірки або оцінки відповідності в періоді з 31.07.2020 по 06.08.2020.

Позивач подав заперечення на Акт (а.с. 31-33).

ГУ ДПС у Вінницькій області заперечення відхилені, матеріали перевірки направлені Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків для забезпечення прийняття та вручення платнику податкових повідомлень-рішень (а.с. 97).

На підставі зазначеного вище акту перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області та висновку від 22.02.2023 №26/02-32-09-01, Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийняте спірне податкове повідомлення-рішення Форми "ПС" від 22.02.2023 року № 16/3400703 щодо застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 000 грн.

Позивач, не погодився із рішенням, звернувся до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1 ПК, контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу приписів п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, що наказ про проведення перевірки та направлення мають бути врученими посадовим (службовим) особам платника податків, його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції.

В постанові від 25.10.2022 у справі №826/4107/18 Верховний Суд вказав, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 6.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) від 1.08.2018 (справа №821/1667/16).

Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки до її початку.

Так, позивач в межах спірних правовідносин вказує, що перевірка проведена без дотримання вимог Податкового кодексу, оскільки наказ на проведення перевірки та направлення вручені ОСОБА_1 , яка обіймає посаду начальника диспетчерського-логістичної служби ТОВ "ПК "Зоря Поділля". При цьому, права та обов`язки начальника диспетчерського-логістичної служби регламентуються відповідною посадовою інструкцією, копія якої додається. Водночас, вказана посадова інструкція не передбачає повноважень начальника диспетчерського-логістичної служби на представництво у відносинах з податковим органом під час проведення податкових перевірок.

Відповідач, як і третя особа доводів позивача в цій частині не спростовують.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 у справі №808/1827/17 щодо доводів Товариства стосовно того, що керуюча магазином не є уповноваженою особою позивача на отримання чи ознайомлення з будь-якою документацією від третіх осіб, в тому числі від контролюючих органів, відтак у неї відсутні повноваження щодо ознайомлення з відповідним наказом про проведення перевірки та вчинення дій щодо допуску контролюючого органу до перевірки, зазначив:

"31. Пунктами 80.1. та 80.2 статті 80 Податкового кодексу встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав визначених цим пунктом.

32. Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

33. Пункт 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначає перелік документів за умови пред`явлення або надіслання посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

34. Цією ж нормою визначено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

35. Стаття 80 Податкового кодексу України в частині проведення фактичних перевірок є спеціальною по відношенню до статті 81 цього Кодексу, з огляду те, що стаття 81 Кодексу регулює питання проведення, як документальної виїзної, так і фактичної перевірки, тоді як стаття 80 Кодексу регулює питання проведення лише фактичної перевірки.

36. Відтак аналіз зазначених норм свідчить про те, що фактичну перевірку можна провести за наявності двох обов`язкових умов:

- наявності рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки;

- наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 Податкового кодексу України.

37. При цьому податковим законодавством передбачений обов`язок вручення оформленого наказу перед проведенням перевірки уповноваженим особам, а саме:

- безпосередньо платнику податків;

- уповноваженому представнику;

- або особам, які фактично проводять розрахункові операції. ..

39. Суд звертає увагу на тому, що уповноваженою особою Товариства може бути особа, уповноважена платником податків представляти його інтереси у контролюючих органах на підставі статутних документів, договору та виданої на виконання договору довіреності, посадових інструкцій працівників цього Товариства.

Здійснення трудової діяльності (працюючи) у Товаристві не означає автоматичне набуття цією особою статусу уповноваженої особи Товариства в розрізі пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України".

За обставин цієї справи суд встановив, що направлення на проведення перевірки пред`явлене та копія наказу про проведення перевірки вручена 12.01.2023 начальнику складського обліку ТОВ "ПК "Зоря Поділля" - ОСОБА_1 та особу якої встановлено згідно з паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 19.01.2022, що зазначено в Акті перевірки.

Проте, дана особа обіймає посаду начальника диспетчерського-логістичної служби товариства, що підтверджується матеріалами справи, а її посадова інструкція не передбачає повноважень на представництво у відносинах з податковим органом під час проведення податкових перевірок (а.с. 39-42).

Відтак, начальник диспетчерсько-логістичної служби уповноважений здійснювати представництво товариства у відносинах з контролюючими органами, в т.ч. органами податкового контролю, лише у разі видачі йому Директором товариства довіреності з відповідними повноваженнями.

Натомість така довіреність під час проведення податкових перевірок, ОСОБА_1 не видавалася, що не спростовано відповідачем та підтверджується даними Акту перевірки.

Надання ОСОБА_1 посадовим особам відповідача доступу до майна та документів товариства не є підставою для визнання даної особи такою, що уповноважена здійснювати представництво від імені позивача у відносинах з контролюючими органами.

Згідно з ч. 1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва (ч. 1-3 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-УІІІ від 06.02.2018).

Одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності (ч. 10 ст.39 Закону №2275-УІІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво за довіреністю врегульовано статтею 244 ЦК України, відповідно до якої представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи (ч.2 ст.244 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 ст. 244 ЦК України).

Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03р. №755-ІУ в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи як, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що представляти інтереси юридичної особи перед третіми особами, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, без довіреності уповноважені керівники підприємств або інші особи, визначені в установчих документах підприємства та відомості, про яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Інші особи можуть вважатися уповноваженими представниками юридичної особи лише за наявності належним чином оформленої довіреності.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №2а-1670/4908/12, від 25.05.2018 у справі №810/1885/13-а, від 21.11.2019 у справі № 826/5857/16, від 06.02.2020 у справі №826/5974/16, від 08.04.2020 у справі №815/4709/16.

ТОВ "ПК "Зоря Поділля" діє на підставі Статуту в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ПК "Зоря Поділля" №20-09/22-01 від 20.09.2022 (а.с. 53-60).

Пунктом 7.3.1 Статуту ТОВ «ПК «Зоря Поділля» передбачено, що виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Директор (одноособовий орган).

Згідно п.7.3.2 Статуту Директор вирішує усі питання з управління поточною діяльністю Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів. Директор має право без доручення здійснювати дії від імені Товариства.

Пунктом 11.1 Статуту передбачено, що трудовий колектив товариства становлять фізичні особи, що беруть участь в його діяльності на основі трудового договору, а також інших документів, які регулюють трудові відносини працівників з Товариством.

Відомості про посадових осіб та представники товариства у правовідносинах з третіми особами, що можуть вчиняти дії без довіреності, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є відкритими (а.с. 43-51).

За наведених вище обставин, оскільки ОСОБА_1 не має довіреності, тому податковий орган не мав можливості проводити позапланову перевірку, оскільки у нього були відсутні належні докази отримання направлення про проведення перевірки уповноваженою на те особою.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 у справі №812/2100/17 у подібних правовідносинах.

У разі відсутності належних доказів вручення направлення про проведення перевірки уповноваженій особі платника податків, у податкового органу відсутні повноваження на проведення перевірки (постанова Верховного Суду від 11.08.2018 у справі №812/2100/17).

Таким чином, порушення порядку призначення та/або проведення податкової перевірки є безумовною підставою для скасування прийнятих за її наслідком рішень.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення податкового органу, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, що відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 30.06.2019 у справі №825/1747/17, від 21.01.2021 у справі №821/845/18, від 21.01.2021 у справі №826/3200/14 та інших.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Відтак, на переконання суду, решта доводів позивача на обґрунтування своїх вимог у даній справі, не вимагають детальної відповіді на кожен аргумент, оскільки встановлені обставини дають підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.02.2023 є протиправним, а відтак підлягає скасуванню, оскільки фактична перевірка проведена не у спосіб, що передбачений положеннями Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій/рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, судові витрати понесені позивачем у розмірі 2684,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо судових витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами тощо.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 цього Закону).

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства тощо.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" та адвокатом Колісником Б.О. укладений Договір про надання правової допомоги №11/10 від 11.10.2022 (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 3.1 Договору, клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (додатках), які є невід`ємною частиною Договору.

Додатковою угодою від 06.03.2023 сторони погодили, що розмір витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 20 000грн. (а.с. 17).

Згідно із п. 3 Додаткової угоди №5, сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється Клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту набрання рішення суду законної сили про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.03.2023 №16/3400703.

Також представник позивача долучив копію Акту приймання-передачі послуг від 30.03.2023 та Опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на 30.03.2023.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність, обґрунтованість, фактичність та неминучість.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд, оцінивши надані докази, робить висновок, що заявлена сума до відшкодування є завищеною з огляду на те, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, матеріали справи не містять великого обсягу, а юридична кваліфікація правовідносин не є складною.

З приводу того, що Додатковою угодою від 06.03.2023 встановлений фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20 000грн., то така сума є домовленістю Клієнта та адвоката, на що сторони погодились. Проте, попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги та встановлювати її фактичність (постанова КЦС ВС від 31.08.2023 справа №824/20/23).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що відповідає принципам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.02.2023 №16/3400703.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (код ЄДРПОУ - 34009446, вул. Заводська, буд. 150, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)

Відповідач: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ - 44104032, проспект Шевченка, буд. 15/1, м. Одеса, 65015);

Третя особа: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна