Рішення

від 10.11.2023 по справі 160/21012/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 рокуСправа №160/21012/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕКС ГРУПП" до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень від 19.06.2023р., від 03.08.2023р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2023р. (згідно відомостей Нова Пошта) Товариство з обмеженою відповідальністю "АПЕКС ГРУПП" звернулося з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.06.2023 року №9017649/42987153, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 08.11.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача від 08.11.2022 року №1 датою її подання на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.08.2023 року №9293748/42987153, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 14.04.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача від 14.04.2023 року №1 датою її подання на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії відповідача-1 з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.08.2023 року №9293760/42987153, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 28.04.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати відповідача-2 зареєструватив Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача від 28.04.2023 року №2 датою її подання на реєстрацію;

- стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень на користь позивача судові витрати: судовий збір - 8052,00 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката - 20000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що по взаємовідносинах із ТОВ Продовольча компанія «Зоря Поділля» позивачем були складені та направлені для реєстрації у ЄРПН податкові накладні №1 від 08.11.2022р., №1 від 14.04.2023р., №2 від 28.04.2023р. Зазначені податкові накладні були прийняті контролюючим органом, однак, їх реєстрацію було зупинено у зв`язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем було надіслано контролюючому органу повідомлення про надання пояснень та копії документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по зупиненим податковим накладним, проте, контролюючим органом були прийняті оскаржувані рішення №9017649/42987153 від 19.06.2023р., №9293748/42987153, №9293760/42987153 від 03.08.2023р. з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства; Додаткова інформація: Наявність ризикових операцій. Позивач вважає такі рішення контролюючого органу протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не зазначено конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про їх реєстрацію в ЄРПН; всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених ПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанови Верховного Суду. Окрім того, 25.09.2023р. представник позивача подав до суду заяву щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень відповідачів-1, 2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. посилаючись на фіксований розмір таких витрат та постанови Верховного Суду (а.с.187-195). У відповіді на відзив від 27.09.2023р. позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позові (а.с.206).

Ухвалою суду від 11.09.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано Відповідачів-1, 2 надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.180).

29.09.2023р. засобами поштового зв`язку, на виконання вищенаведених вимог ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління ДПС у Дніпропетровській області) на адресу суду надійшов письмовий відзив, в якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позовної заяви повністю та відмовити у задоволенні поданої заяви позивача про стягування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката посилаючись на те, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної приймається у разі, зокрема, і не надання копій документів відповідно до пункту 5 Порядку №520, при цьому, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати необхідні первинні документи, які мають бути належно оформлені, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами, в той же час, податковий орган не зобов`язаний вказувати у квитанції перелік документів, який необхідно подати для підтвердження реальності господарської операції; позивача віднесено до переліку ризикових платників 11.11.2022. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 зареєструвати податкові накладні представник відповідача-1 вказує на те, що реєстрація податкових накладних є дискреційними повноваженнями та для ухвалення рішення про зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну, суд повинен перевірити саме той факт, що податкова накладна яка була подана позивачем відповідає всім критеріям відповідно до п.12 Порядку 1246 і її можливо зареєструвати у ЄРПН, при цьому така перевірка здійснюється податковим органом автоматично, і судом не може бути проведена. Щодо витрат на правову допомогу відповідач-1 заперечує проти заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. та зазначає про те, що їх розмір є завищеним враховуючи складність справи (дана справа є незначної складності), практику розгляду подібних справ, що сформована Верховним Судом та судами апеляційної інстанції, типовість предмету спору та відсутність доказів на підтвердження обсягу наданих представником позивача правових послуг та розміру винагороди адвоката (а.с.215-219).

29.09.2023р. засобами поштового зв`язку, на виконання вищенаведених вимог ухвали суду, від відповідача-2 (ДПС України) на адресу суду надійшов письмовий відзив, в якому останній просив прийняти рішення, яким у задоволенні позивачеві відмовити повністю та відмовити у задоволенні поданої заяви позивача про стягування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката посилаючись на те, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної приймається у разі, зокрема, і не надання копій документів відповідно до пункту 5 Порядку №520, при цьому, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати необхідні первинні документи, які мають бути належно оформлені, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами, в той же час, податковий орган не зобов`язаний вказувати у квитанції перелік документів, який необхідно подати для підтвердження реальності господарської операції; реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу ДПС України, та такі вимоги є передчасними без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, про що, на думку представника відповідача-2, зазначено і у постановах Верховного Суду, перелік яких наведено у відзиві. Щодо витрат на правову допомогу відповідач-2 заперечує проти заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. та зазначає про те, що їх розмір є завищеним враховуючи складність справи (дана справа є незначної складності), практику розгляду подібних справ, що сформована Верховним Судом та судами апеляційної інстанції, типовість предмету спору та відсутність доказів на підтвердження обсягу наданих представником позивача правових послуг та розміру винагороди адвоката (а.с.208-212).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 08.11.2023р. заяву представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в частині здійснення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження було залишено без задоволення; у задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в частині здійснення розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

Відповідно дост. 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 10.11.2023р., у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень ч.6 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПЕКС ГРУПП" з 07.05.2019р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд.2А, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності підприємства є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується наявними в матеріалах копіями Витягів та Виписки з ЄДРПОУ (а.с.22-27).

На виконання договору поставки №0111-ПТ від 01.11.2022р. та додаткової угоди №1 від 10.04.2023р. до наведеного договору позивачем здійснювалась поставка технологічного обладнання ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», що підтверджується наявними у справі доказами (а.с.30,107-128).

Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, за наведеними господарськими операціями позивачем були оформлені податкові накладні №1 від 08.11.2022р., №1 від 14.04.2023р., №2 від 28.04.2023р., що підтверджується змістом їх копій (а.с.36,57,80).

Вказані вище податкові накладні були надіслані позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копій Квитанцій від 28.04.2023р. та від 12.05.2023р. відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено з підстав того, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копіями відповідних квитанцій (а.с.37,58,81).

З метою проведення реєстрації вищевказаної податкової накладної, позивачем були надіслані контролюючому органу повідомлення №2 від 15.06.2023р., №3, №4 від 01.08.2023р. з відповідними поясненнями та документами, що підтверджується копіями відповідних повідомлення, пояснень та квитанції №2 про їх прийняття, наявними в матеріалах справи (а.с.38-55,59-77,82-99).

Відповідачем-1 (Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області) були прийняті рішення №9017649/42987153 від 19.06.2023р., №9293748/42987153, №9293760/42987153 від 03.08.2023р. про відмову в реєстрації спірних податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства; Додаткова інформація: Наявність ризикових операцій, що підтверджується копіями відповідних рішень (а.с.56,78-79,100-101).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішеннями №9017649/42987153 від 19.06.2023р., №9293748/42987153, №9293760/42987153 від 03.08.2023р. комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних спірних податкових накладних, у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправними і скасувати наведені вище рішення, а також і зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 08.11.2022р., №1 від 14.04.2023р., №2 від 28.04.2023р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

За приписами п.74.3 ст.74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДПС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок зупинення реєстрації ПН/РК визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Пунктом 6 Порядку №1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 7 Порядку №1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до п.11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, контролюючі органи зобов`язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції зазначати конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Разом з тим, як свідчить зміст копій Квитанцій від 28.04.2023р. та від 12.05.2023р. про зупинення реєстрації спірних податкових накладних з підстав того, що платник податку, якими подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, вказані Квитанції не містять зазначення конкретного виду критерію, який встановлений підпунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку (а.с.37,58,81).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації спірних податкових накладних у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаних податкових накладних, контролюючий орган не зазначив обов`язкових конкретних відомостей, визначених п.10-11 Порядку №1165.

Пунктами 25, 26 Порядку №1165 визначено, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.п. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, і передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (п.п. 10 п. 201.1 ст. 201).

Відповідно до пункту 4 Наказу Мінфіну №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Наказу Мінфіну №520 визначено, що Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Так, позивачем у спосіб, визначений п.5 Порядку №1165 були надіслані контролюючому органу повідомлення №2 від 15.06.2023р., №3, №4 від 01.08.2023р. з відповідними поясненнями та документами, що підтверджується копіями відповідних повідомлення, пояснень та квитанції №2 про їх прийняття, наявними в матеріалах справи (а.с.38-55,59-77,82-99).

Разом з тим, комісією регіонального рівня, були прийняті оспорювані рішення №9017649/42987153 від 19.06.2023р., №9293748/42987153, №9293760/42987153 від 03.08.2023р. про відмову в реєстрації спірних податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства; Додаткова інформація: Наявність ризикових операцій, що підтверджується копіями відповідних рішень (а.с.56,78-79,100-101).

Вивчивши зміст вказаних оспорюваних рішень, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і копії документів наданих позивачем на підтвердження реальності виконання господарських операцій, оформленої позивачем за спірними податковими накладними, проаналізувавши і зміст Порядку №1165, який був підставою для прийняття вказаних вище рішень, суд приходить до висновку, що оспорювані рішення не відповідають вимогам вказаного Порядку №1165, є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Наказу Мінфіну №520, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

Пунктом 9 Наказу №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що на момент прийняття оспорюваних рішень було встановлено, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішенні повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити які саме копії документів, надані платником податків, складені з порушенням законодавства.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішень вбачається, що вказані оспорювані рішення контролюючого органу є необґрунтованими, оскільки вони не містять чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваних рішень про відмову контролюючого органу ДПС зареєструвати податкові накладні в ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів на підтвердження реальності господарських операцій за вказаними податковими накладними, а також наведені рішення і не містять доводів та обґрунтувань відносно того, з яких підстав подані позивачем пояснення та додаткові документи за наслідками зупинення реєстрації податкових накладних не були враховані контролюючим органом та які з поданих позивачем документів, складені з порушенням законодавства з урахуванням того, що в Додатковій інформації в оскаржуваних рішеннях зазначено про наявність ризикових операцій, а не на складання документів з порушенням законодавства (а.с.56,78-79,100-101).

Окрім того, задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень, суд також виходить із того, що оспорювані рішення є актами індивідуальної дії, які породжують у позивача обов`язкові до виконання вимоги суб`єкта владних повноважень.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, як свідчить зміст оспорюваних рішень, вказані рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не відповідають критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, Відповідачем-1 (Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області) не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваних рішень з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм податкового законодавства.

Є безпідставними та необґрунтованими, тому відхиляються судом, аргументи відповідача-1 щодо неможливості зобов`язання відповідача-2 зареєструвати у ЄРПН податкові накладні, оскільки такі повноваження відповідача-2 є дискреційними, з огляду на те, що, по-перше, відповідачем-1 не надано повноважень захисту та представлення інтересів відповідача-2 у даному спорі, позовні вимоги про зобов`язання вчинити певні дії не заявлені до відповідача-1; по-друге, суд наділений повноваженнями обрати той спосіб захисту порушеного права, який є найбільш ефективним та таким, щоб виключав би можливість звернення сторони у подальшому з позовом до суду, а також у разі встановлення судом фактів безпідставності відмови у проведенні реєстрації податкових накладних у ЄРПН, що, у даному випадку, встановлено судом, а відповідно, належним та ефективним захистом порушеного права є зобов`язання суб`єкта владних повноважень не розглянути питання повторно, а зобов`язання суб`єкта владних повноважень зареєструвати таку податкову накладну у ЄРПН, що відповідає приписам ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також на свої дискреційні повноваження в частині наявності у останнього свободи розсуду при прийнятті відповідних рішень посилається і представник відповідача-2 у відзиві, які судом відхиляються із уже вищенаведених обґрунтувань та з урахуванням того, що суд наділений при перевірці правомірності прийняття суб`єктом владних повноважень таких рішень за ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права у відповідності до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, серед яких є зобов`язання усунути виявлені судом порушення при перевірці правомірності прийняття суб`єктом владних повноважень оспорюваних рішень шляхом зобов`язання останнього зареєструвати (зобов`язати вчинити певні дії) податкову накладну в ЄРПН.

З огляду на викладене та враховуючи, що у ході судового розгляду даної справи судом встановлена протиправність дій відповідача-1 при прийнятті оспорюваного рішення, які перевірені судом у спосіб, встановлений ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому порядку, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, у відповідача-2 уже відсутня свобода розсуду при прийнятті відповідних рішень, оскільки судом встановлена протиправність прийняття спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у ЄРПН, а, відповідно, таке порушення податкового законодавства, повинно бути усунуто саме шляхом спонукання суб`єкта владних повноважень у примусовому порядку провести реєстрацію такої податкової накладної у ЄРПН у відповідності до вимог податкового законодавства та на підставі висновків, викладених у даному судовому рішенні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обставини та підстави, які слугували прийняттю оспорюваних рішень є неправомірними та необґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорювані рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що відповідачем-1, при прийнятті вищенаведених оспорюваних рішень, порушені права та інтереси позивача, у зв`язку з чим слід визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №9017649/42987153 від 19.06.2023р., №9293748/42987153, №9293760/42987153 від 03.08.2023р. про відмову в реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні датою їх подання на реєстрацію, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Також і згідно п.19, п.20 постанови Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі Порядок №1246), у редакції постанови Кабінету Міністрів України №204 від 21.02.2018р., які набрали чинності з 24.03.2018р., податкова накладна, реєстрація якої зупинена, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

При цьому, у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, повноваження щодо реєстрації податкової накладної у ЄРПН згідно Порядку №1246 залишилися за Державною податковою службою України і з 24.03.2018р., та суд наділений повноваженнями зазначати у судових рішеннях дату, з якої необхідно провести реєстрацію податкової накладної в ЄРПН згідно до приписів ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні датою їх подання на реєстрацію, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжної інструкції №26 від 18.08.2023р. у розмірі 8052,00 грн. (а.с.21,179).

Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів-1,2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., то такі судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню судом до 5000,00 грн. з урахуванням незгоди відповідачів-1, 2 із розміром витрат на правничу допомогу, викладеною у письмових відзивах на позов, що розцінюється судом як клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ч.6 наведеної статті.

Так, зі змісту наданих суду копій договору №24/04 про надання правової допомоги від 24.04.2023р. та додаткової угоди до нього №2 від 07.08.2023р. вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПЕКС ГРУПП" та адвокатом Колісником Б.О. був укладений договір предметом якого є надання послуг правової допомоги стосовно визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №9017649/42987153 від 19.06.2023р., №9293748/42987153, №9293760/42987153 від 03.08.2023р. про відмову в реєстрації трьох податкових накладних позивача та сторони погодили, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 20000,00 грн. (а.с.173-175,197-200).

При цьому, згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 24.09.2023р. та опису наданих послуг у цій справі визначено фіксовану вартість послуг (гонорару) за надання послуг правової допомоги (а.с.201, 202).

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеними доказами, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих адвокатом послуг в межах даної справи у загальній сумі 20000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції, зокрема і Верховного Суду, з даного питання, підстави для прийняття оскаржуваних трьох рішень є ідентичними, тому розмір гонорару адвоката є завищеним, а відповідно не є співмірним, тому, з урахуванням незгоди відповідачів-1,2 із розміром витрат на правничу допомогу, викладеною у відзивах на позов, такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 5000,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що посилання на фіксований розмір гонорару адвоката (тобто, незалежність його від обсягу та витраченого адвокатом часу), порушує вимоги ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 20.09.2022р. у справі №160/4007/22.

Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕКС ГРУПП" до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень від 19.06.2023р., від 03.08.2023р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.06.2023 року №9017649/42987153, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 08.11.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.08.2023 року №9293748/42987153, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 14.04.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії відповідача-1 з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.08.2023 року №9293760/42987153, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 28.04.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні подані Товариством з обмеженою відповідальністю "АПЕКС ГРУПП" (49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд.2А; код ЄДРПОУ 42987153), а саме податкові накладні: №1 від 08.11.2022 року, №1 від 14.04.2023 року, №2 від 28.04.2023 року, датою їх подання на реєстрацію.

Стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕКС ГРУПП" (49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд.2А; код ЄДРПОУ 42987153) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8052 грн. 00 коп. (вісім тисяч п`ятдесят дві грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва