Рішення

від 13.11.2023 по справі 380/19471/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023 рокусправа №380/19471/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зейтіндали" до Львівського обласного центру зайнятості, за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДМС у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Зейтіндали" (79005, м. Львів, просп. Шевченка, 36/4) до Львівського обласного центру зайнятості (79039, м. Львів, вул. Бортнянського, 11А), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 19 рішення у вигляді наказу Львівського обласного центру зайнятості про скасування ТОВ "Зейтіндали" дозволу від 13.05.2019 за №5005 на застосування праці громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 на посаді директора;

- зобов`язати відповідача відкликати повідомлення Головному управлінню ДМС у Львівській області про скасування ТОВ "Зейтіндали" дозволу від 13.05.2019 за №5005 на застосування праці громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 на посаді директора.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 травня 2019 року відповідач видав ТОВ "Зейтіндали" дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства за № 5005 на посаді директора на громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , дозвіл після його продовження 13.05.2022 є дійсним до 13.05.2025. Відповідно до наказу №4/2019 від 18.06.2019 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора з 19.06.2019 року. 17.03.2020 ним було написано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 17 березня 2020 на період карантину, у зв`язку з продовженням карантину неодноразово звертався з аналогічними заявами і приймались відповідні накази. Таким чином, ОСОБА_2 продовжував перебувати у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін до офіційного закінчення карантину до 30.06.2023. 30.06.2023 написано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 липня 2023 на період воєнного стану. У зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати заробітна плати не виплачувалась, відповідно ЄСВ не сплачувалось. 25.07.2023 відповідач видав наказ №974 відповідно до п.19 якого скасував дозвіл від 13.05.2019 № 5005 за застосування праці громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 на посаді директора. Позивач вважає такий наказ протиправним та як якщо працівник знаходиться у відпустці без збереження зарплати єдиний внесок не нараховується та не сплачується.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДМС у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11).

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Ухвалою від 13 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що згідно інформації ГУ ПФУ у Львівській області ТОВ "Зейтіндали" не сплачувало ЄСВ за громадянина Турецької Республіки Полата ОСОБА_3 у 2022 році. За наслідками проведення моніторингу відповідач скерував роботодавцю лист щодо надання письмового пояснення про причини відсутності сплати ЄСВ, однак позивач не отримав його у поштовому відділенні. Відповідно до п.10 ч.2 ст.42-10 Закону України «Про зайнятість населення» відповідачем скасовано дозвіл на скасування праці громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 від 13.05.2019 № 5005. Просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДМС у Львівській області подала до суду пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні позову, зазначила, що на підставі отриманої інформації скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні громадянину Турецької Республіки Полат ОСОБА_3 .

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Наказом Львівського обласного центру зайнятості від 25.07.2023 за №974 «Про іноземних громадян» скасовано ТзОВ "Зейтіндали" дозвіл від 13.05.2019 за №5005 на застосування праці громадянина Турецької Республіки Полата ОСОБА_3 на посаді директора ( п.19).

Причиною скасування даного дозволу стала несплата роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством (вимога п. 10 ч.2 статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення».

Позивач вважає такий наказ протиправним та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регламентуються у відповідності до Закону України "Про зайнятість населення".

За змістом частини першої ст. 42 Закону України "По зайнятість населення" передбачено, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Частиною другою ст. 42 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні (далі - дозвіл) кожним роботодавцем.

Порядок прийняття заяв про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу та порядок прийняття рішень про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу регламентований у відповідності до норм ст. 42-7 вказаного Закону, в той же час ст. 42-10 умови для скасування на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Поряд з цим, згідно пункту 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства - документ, який надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця або особи без громадянства у порядку, встановленому законодавством України, або добровільно отриманий резидентом Дія Сіті для укладення гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновки що дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), який надає право роботодавцю використовувати працю іноземця чи особи без громадянства.

Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі: несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством (п. 10 ч.2 статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення). Моніторинг сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, шляхом обміну даними з Пенсійним фондом України.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин, правовий режим якого був неодноразово продовжений. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №1423 від 23.12.2022 року дію карантину продовжено до 30.04.2023 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як встановлено судом 13 травня 2019 року відповідач видав ТОВ "Зейтіндали" дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства за № 5005 на посаді директора на громадянина Турецької Республіки Полата ОСОБА_3 , який продовжений до 13.05.2025.

Відповідно до наказу №4/2019 від 18.06.2019 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора з 19.06.2019 року.

З 17.03.2020 по день винесення оскаржуваного наказу ОСОБА_2 перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину та воєнного стану.

У зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати заробітна плати не виплачувалась, відповідно ЄСВ не сплачувалось.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що так як ОСОБА_4 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, позивачем єдиний соціальний внесок не нараховувався, оскільки була відсутня база нарахування.

Пункт 10 частини 2 статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» визначає підставу скасування дозволу крім випадків, передбачених законодавством. Саме, у даному випадку, передбачено законодавством відсутність обов`язку нарахування єдиного соціального внеску.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що відповідач не навів доказів того, що позивачем порушено Закон України «Про зайнятість населення», а тому позов підлягає до задоволення.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60, який підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 19 наказу Львівського обласного центру зайнятості №974 від 25 липня 2023 року «Про іноземних громадян» щодо скасування Товариству з обмеженою відповідальністю "Зейтіндали" дозволу від 13.05.2019 за №5005 на застосування праці громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 на посаді директора.

Зобов`язати Львівський обласний центр зайнятості відкликати повідомлення Головному управлінню ДМС у Львівській області про скасування Товариству з обмеженою відповідальністю "Зейтіндали" дозволу від 13.05.2019 за №5005 на застосування праці громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 на посаді директора.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського обласного центру зайнятості (79039, м. Львів, вул. Бортнянського, 11А, ЄДРПОУ 03491180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зейтіндали" (79005, м. Львів, просп. Шевченка, 36/4, ЄДРПОУ 42550257) судовий збір в сумі 1073,60 ( одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп) грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяКухар Наталія Андріївна