Рішення

від 14.11.2023 по справі 460/2556/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2023 року м. Рівне №460/2556/23

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненська обласна прокуратура третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРБУД-РІВНЕ" про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати відмову Рівненської обласної прокуратури від 12.01.2023 надати ОСОБА_1 копію договору № l від 17.12.2021 між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ" про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, протиправною; 2) зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 копію договору № l від 17.12.2021 між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ" про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж п`яти робочих днів з моменту вступу рішення в законну силу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.01.2023 позивачем направлено запит про надання публічної інформації з метою отримання копії договору про організацію спільного будівництва. Однак відповідач відмовив їй у наданні такого договору, оскільки інформація, зазначена у ньому, віднесена до конфіденційної. Вважає дії відповідача протиправними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позаяк законом заборонено обмежувати доступ до інформації щодо розпорядження комунальним майном, у т. ч. копій відповідних документів. Зауважено, що така інформація має презумпцію безумовного суспільного інтересу, а тому завжди переважає потенційну шкоду від її оприлюднення. Крім того, наголошено, що у разі обмеження доступу до деякої інформації, що міститься в офіційному документі, державний орган повинен надати доступ до решти інформації, що міститься у ньому. З огляду на наведене, просила позов задовольнити повністю.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що 17.12.2021 між Рівненською обласною прокуратурою і ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ" укладено договір про організацію спільного будівництва житла. Вказав, що в запитуваному позивачем документі зберігається конфіденційна інформація, пов`язана з виконанням умов договору і яка може бути розголошена лише за згодою особи, яка обмежила доступ до неї, однак товариство не надало згоду на таке розголошення та на надання копії договору. Вважає, що прокуратурою як розпорядником, у володінні якого перебуває інформація, яка стороною договору віднесена до конфіденційної (комерційної) таємниці, з урахуванням вимог закону та правової позиції щодо застосування "трискладового тесту" при розголошенні конфіденційної інформації наведено мотивовані підстави відмови у наданні інформації, оскільки вона не стосується інтересів національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

02 лютого 2023 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРБУД-РІВНЕ".

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року провадження в адміністративній справі № 460/2556/23 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРБУД-РІВНЕ" про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії закрито

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 провадження № від 25 А/857/6588/23 в справі 460/2556/23 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року, скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд вказав, що не вся інформація, яка становить суспільний інтерес, була надана. Тому підстав для закриття провадження немає.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від16.06.2023 року справа розподілена судді Махаринцю Д.Є. для продовження розгляду

Відповідно до ухвали суду від Рівненського окружного адміністративного суду 02.02.2023 року ( в складі судді Комшелюк Т.О.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи положення ч. 9 ст. 171 КАС якою встановлені вимоги до ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд першої інстанції вже визначив за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа (п. 4 ч. 9 ст. 171 КАС). Отже, зазначення судом в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про розгляд справи в порядку спрощеного провадження свідчить про те, що суд дійшов висновку про незначну складність такої справи.

Відповідно до ч.9 та ч.14 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Відтак розгляд справи судом в новому складі, визначеного на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справи, продовжується зі стадії судового розгляду, в порядку письмового провадження, при цьому відповідно до положень КАС України винесення окремого процесуального документа не потребується.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

05.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до Рівненської обласної прокуратури з запитом до публічної інформації, у якому просила надати копію договору №l від 17.12.2021, укладеного між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, який надіслати на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1.

Листом від 12.01.2023 № 27-4Вих-23 Рівненська обласна прокуратура повідомила, що між ними і ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ" 17.12.2021 укладено Договір № 1 про організацію спільного будівництва житла. Вказано, що стороною запитуваного договору - ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ віднесено вказаний правочин та інформацію, що в ньому міститься, додаткові угоди до нього, а також всі документи щодо їх виконання до конфіденційної (комерційної), тобто до інформації з обмеженим доступом та не надано згоду на її поширення, про що доведено до відома обласну прокуратуру листом від 17.11.2022. Також вказаним листом інформовано обласну прокуратуру, як сторону договору про те, що ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ" не надано згоди на надання копії Договору № 1 про організацію спільного будівництва житла від 17.12.2021, а також інформації, яка в ньому міститься. Зазначено, що зміст запитуваної копії договору не стосується інтересів національні безпеки, економічного добробуту та прав людини. За таких обставин, у відповіді від 12.01.2023 констатовано, що у Рівненської обласної прокуратури відсутня можливість надати копію Договору № 1 про організацію спільного будівництва житла від 17.12.2021, у зв`язку з тим, що запитувану інформацію ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ" віднесено до категорії інформації з обмеженим доступом: комерційної таємниці ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ", що є конфіденційною інформацією, та не надано згоди на її оприлюднення.

Вважаючи таку відмову у наданні копії договору у відповідь на запит про публічну інформацію протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами у цьому спорі, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або межах повноважень та інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 цього Закону усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 5 Закону № 2939-VI гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

В силу вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 3 цієї статті, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

В силу положень ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Іншими словами, розпорядник інформації зобов`язаний надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі продовження строку розгляду запиту - не пізніше 20-ти робочих днів з дня отримання запиту (при цьому, така повинна бути повна, достовірна і точна), або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених ст. 22 Закону № 2939-VI.

Водночас, ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог ("трискладовий тест"):

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Висновки аналогічні за змістом викладені у постанові Верховного Суду у справі № 826/10264/17 від 27.04.2020.

Суд зазначає, що можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1- 3 частини другої статі 6 Закону № 2939-VI.

За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації").

Суд звертає увагу на те, що положення ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту". Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Як вже було зазначено судом раніше, Рівненська обласна прокуратура відмовила ОСОБА_1 у наданні інформації на її запит від 05.01.2023 з тих підстав, що запитувана позивачем інформація є віднесеною до категорії інформації з обмеженим доступом: комерційної таємниці ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ", що є конфіденційною інформацією, та на оприлюднення якої не надано згоди товариства.

Поряд з цим, достатніх і переконливих доказів, що зміст договору від 17.12.2021 № 1 належить до інформації з обмеженим доступом відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Також у відповіді на запит від відповідач не вказав, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини, що, в свою чергу, свідчить, що законних підстав для обмеження доступу до цієї інформації немає.

Рівненська обласна прокуратура стверджує, що іншою стороною договору від 17.12.2021 № 1 - ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ", віднесено вказаний правочин та інформацію, що в ньому міститься, додаткові угоди до нього, а також всі документи щодо їх виконання до конфіденційної (комерційної), тобто до інформації з обмеженим доступом, та не надано згоду на її поширення.

Водночас, як встановлено судом, зміст договору № 1 від 17.12.2021 про організацію спільного будівництва житла містить інформацію щодо розпорядження нерухомим комунальним майном, а саме: будівництва житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, яка належить Рівненській міській територіальній громаді в особі Рівненської міської ради, та перебуває у постійному користуванні Рівненської обласної прокуратури.

За змістом статей 7, 13 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Вказана інформація може бути обмежена у доступі лише при дотриманні вимог, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI.

Висновки аналогічні за змістом викладені постановою ВС від 18.07.2019 у справі № 554/11837/14-а.

Таким чином, зазначена у договорі про організацію спільного будівництва житла, яке здійснюється за рахунок земель комунальної власності, інформація в частині умов отримання державним органом чи його працівниками певного майна не є конфіденційною, відтак не може бути обмежена в доступі умовами жодного договору та підлягає наданню на запит, оскільки доступ до такої інформації вже санкціонований законом і не потребує згоди сторін, які підписали умови такого договору. Доказів належності всього змісту договору № 1 від 17.12.2021 до інформації, доступ до якої може бути обмеженим, за результатами "трискладового тесту", визначеного ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI, відповідачем суду не надано.

В свою чергу, неповною є інформація, яка задовольняє лише частину запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що належних доказів на підтвердження дотримання вимог Закону № 2939-VI щодо надання позивачу своєчасної, повної, та точної інформації на його запит, відповідачем суду не надано та судом в ході судового розгляду справи не здобуто.

Будь-яких доказів протилежного та доказів того, що вказана у відповідях на запити інформація є повною відповідачем суду не надано, матеріали справи не містять та судом не здобуто.

При цьому, суд звертає увагу, що в силу вимог ч. 4 ст. 6 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

В даному випадку, у разі наявності у договорі № 1 від 17.12.2021, копію якого просила позивач надати, інформації, яка є інформацією з обмеженим доступом, Рівненська обласна прокуратура зобов`язана надати копію вказаного договору із прихованнями такої інформації. Іншими словами, доступ до документа не може бути обмеженим, обмеженою може бути інформація, зазначена у ньому. Відтак, твердження відповідача, що позивачу надавалася частково інформація щодо умов та змісту договору, судом оцінюються критично.

Таким чином, надання відповідачем на виконання запиту від 05.01.2023 копії договору № 1 від 17.12.2021 з ретушуванням значного обсягу інформації фактично є відмовою у наданні запитуваної публічної інформації, яка на думку суду не може бути чинною.

Водночас при застосуванні до інформації (документа) «трискладового тесту» відповідачу слід враховати положення Постанови Пленуму Адміністративного Суду України № 10 від 29.09.2016 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (надалі - Постанова). Згідно пункту 5.2. Постанови, виходячи з положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» та ст. 32 Конституції України, конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках: у відповідності до пункту 5.5 Постанови, розпорядники інформації, визначені ч. 1 ст. 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Ці положення узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 32 Конституції України, відповідно до якої не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, відмова у наданні певної конфіденційної інформації може бути обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Враховуючи викладене, відповідачем було необґрунтовано відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації у запитуваному обсязі, чим порушено його право на її отримання.

Суд зауважує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.

Позиція суду щодо способу захисту порушеного права визначається з урахуванням дискреційних повноважень відповідача та неможливістю для суду перебрати на себе такі повноваження, підміняючи при цьому повноваження та обов`язки розпорядника інформації.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд суб`єкта владних повноважень дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (Рішення у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005) і такий спосіб захист повинен існувати незалежно від форми його вираження у правовій системі тієї чи іншої країни (Рішення у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» від 15.11.1996). Ефективний спосіб захисту повинен запобігати виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування порушенню, що мало місце (Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26.10.2000).

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади який є розпорядником публічної інформації.

Таким чином, суди не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до виключної компетенції цього органу державної влади( розпорядника публічної інформації).

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси.

А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Отже, зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача та надати запитуваний договір №1 з урахуванням висновків суду викладених в даному рішення не є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом скасування відмови Рівненської обласної прокуратури від 12.01.2023 надати ОСОБА_1 копії договору № l від 17.12.2021, укладеного між Рівненською обласною прокуратурою і ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ" про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, та відновленню - шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути інформаційний запит від 05.01.2023 та надати публічну інформацію - запитуваний договір №1, якою володіє Рівненська обласна прокуратура з урахуванням з урахуванням висновків суду та встановлених законом обмежень на оприлюднення конфіденційної інформації.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (бездіяльності) та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про відсутність порушення ним прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин щодо своєчасного отримання та повноти відповіді на запит від 05.01.2023.

Натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то позов підлягає до задоволення.

Разом з тим, щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням суду законної сили, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зміст наведеної правової норми свідчить, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено аргументованих причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

З огляду на наведене та беручи до уваги обставини даної справи, правові підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні, тому позовні вимоги позивача належать до задоволення.

Сплачена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати відмову Рівненської обласної прокуратури від 12.01.2023 надати ОСОБА_1 копію договору №l від 17.12.2021, укладеного між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121.

Зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 публічну інформацію якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, укладеного між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "ВЕРБУД-РІВНЕ", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж п`яти робочих днів з моменту набрання даного рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 липня, 52,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРБУД-РІВНЕ"

Суддя Д.Є. Махаринець