Рішення

від 14.11.2023 по справі 460/23321/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2023 року м. Рівне№460/23321/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доУправління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Управління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1 з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, викладену у листі відповідача від 28.09.2023 №А3201653590959588785; зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні суперечить фактичним обставинам та положенням чинного законодавства.

Ухвалою суду від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що належна позивачу земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій останній планує збудувати гараж згідно зонінгу розміщена в зону Ж-3 (зона змішаної багатоквартирної забудови та громадської забудови), в якій переважними та супутніми видами розміщення гаражів не передбачено. Розміщення наземних зблокованих та окремо розташованих гаражів передбачено в допустимих видах використання за умови спеціального дозволу або погодження. Також відповідач стверджує, що невідповідність наміру забудови встановленим видами дозволеного використання земельних ділянок і об`єктів, зазначених у містобудівному регламенті означає, що його застосування у відповідній територіальній зоні не допускається.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5610300000:02:001:2934, площею 0,003га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 247358271 від 09.03.2021.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7115661782020 від 28.12.2020, підтверджується, що земельна ділянка кадастровий номер 5610300000:02:001:2934 площею 0,003га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів.

15.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:02:001:2934 на об`єкт будівництва гаража в АДРЕСА_1 .

Рішенням №А3201653590959588785 від 28.09.2023 Управління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради позивачу було відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень на підставі ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (частина 2 статті 5 Закону №3038-VI).

План зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 18 Закону №3038-VI визначено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

Пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону №3038-VI передбачено, що зонування території здійснюється з дотриманням вимог установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

У силу вимог частин 1, 2, 4 статті 26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.5 статті 26 Закону №3038-VI, проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом;

4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження, разом із технічними умовами та завданням на проектування, є основними складовими вихідних даних.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Частинами 2, 3 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону № 3038-VI, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідачем не заперечується, що позивачем на виконання вимог статті 29 Закону №3038-VI, до заяви про надання містобудівних умов і обмежень подано всі необхідні документи, перелік яких є вичерпним.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7115661782020 від 28.12.2020, підтверджується, що земельна ділянка кадастровий номер 5610300000:02:001:2934 площею 0,003га, що розташована за адресою: вул.Сурмичі, м.Дубно, Дубенський район, Рівненська область, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів.

Право власності позивача на вказану вище земельну ділянку підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 247358271 від 09.03.2021.

Згідно з положеннями статті 38 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Зі змісту рішення Управління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради №А3201653590959588785 від 28.09.2023 вбачається, що підставою для відмови є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з витягом з містобудівної документації №ВМД-91 від 06.10.2023, земельна ділянка позивача знаходиться в зоні Ж-3, і допустимими видами використання земельних ділянок у зазначеній зоні є наземні зблоковані та окремо розміщені гаражі.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.24 Закону №3038-VІ, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з ч.1 ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 3 статті 19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною 1 статті 20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.20 ЗК України, категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Як наведено вище, у витязі від 28.12.2020 №НВ-7115661782020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5610300000:02:001:2934 зазначено: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів.

Отже, земельна ділянка позивача за цільовим призначенням визначена саме для будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до статті 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Оскільки земельна ділянка позивача за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, така земельна ділянка може використовуватись як для розміщення житлової забудови, так і для розміщення індивідуальних гаражів.

Згідно із ст.39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

План зонування території м. Дубно (зонінг) є містобудівною документацією на місцевому рівні, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Оскільки допустимим видом використання землі в зоні Ж-3 є будівництво наземних зблокованих та окремо розміщених гаражів, а земельна ділянка позивача відноситься за цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, то наміри забудови гаража відповідають її цільовому призначенню.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі №806/5308/15.

Відтак, висновки відповідача щодо невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, є помилковими.

Суд враховує, що підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.

Як встановлено судом, наміри забудови земельної ділянки відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.

Також суд враховує, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини 5 статті 26 Закону № 3038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника та є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією.

Тобто, містобудівні умови та обмеження є вихідними даними, на підставі яких розробляється проектна документація на будівництво об`єктів, а відтак саме на стадії розроблення та погодження проектної документації належить встановлювати дотримання позивачем встановлених в містобудівних умовах обмежень.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 826/9713/18.

Отже, відмова відповідача у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є протиправною.

Щодо дискреційних повноважень суд зазначає наступне.

У даній справі повноваження щодо надання чи відмови у наданні містобудівних умов та обмежень регламентовані ст. 29 Закону № 3038-VІ.

Як встановлено судом та зазначено вище, для отримання містобудівних умов та обмежень позивач надав повний перелік документів, передбачених ч.3 ст.29 Закону № 3038-VІ. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, які передбачені ч.4 ст.29 зазначеного Закону, відсутні. Отже за законом, у органу, який вирішує питання про надання містобудівних умов та обмежень, немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження відповідача не є дискреційними і належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 4000грн, суд зазначає таке.

Згідно з ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки жодних доказів, свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (зокрема, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи) крім ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1105105 матеріали справи не містять, суд позбавлений можливості встановити дійсність понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради від 28.09.2023 №А3201653590959588785 у видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1 з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Зобов`язати Управління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 6510300000:02:001:2934 на будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради судовий збір у сумі 858,88грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та земельних відносин Дубенської міської ради (вул. Замкова, 4,м. Дубно,Дубенський р-н, Рівненська обл.,35603. ЄДРПОУ/РНОКПП 25675957)

Повний текст рішення складений 14.11.2023.

Суддя Олег ГРЕСЬКО