Рішення

від 13.11.2023 по справі 918/1034/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1034/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Босс Технолоджи"

до Дочірнього підприємства "Регіон-Інвест"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 292 548,80 грн,

за участю представників:

від позивача: О.Ушаков, ордер ВН №1225097 від 26.09.2023,

від відповідача: В. Матвіїв, ордер АС № 1073461 від 09.10.2023,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджи» (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Регіон-Інвест» (відповідач) про зобов`язання повернути отриманий товар та стягнення 292 548,80 грн за договором купівлі - продажу № 25/06/21 Д

від 25.06.2021.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 25.06.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за п. 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, визначений в п. 1.2. договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. На виконання зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар - дробарку HARTL на загальну суму 2 204 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 30.06.2021. За отриманий товар відповідач розраховувався невчасно, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача повернути отриманий та несвоєчасно оплачений товар та стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків повернення товару в сумі 292 548,80 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 509, 525, 526, 530, 547, 549, 625, 626, 629, 655, 691, 692, 697 ЦК України, ст. 173, 174, 175, 193, 216 ГК України тощо.

20.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач хибно трактує положення договору купівлі-продажу, зокрема ті, які містять умову про повернення товару з прострочення терміну оплати більш ніж на 10 днів. Позивач отримав за поставлений товар всю суму, передбачену договором, а також неустойку та компенсацію від інфляції. Позивач прийняв від відповідача остаточну оплату та інші платежі без будь-яких зауважень, проте новий позов був направлений до суду через сім днів після одержання позивачем повної оплати. Відтак на момент звернення з позовом були відсутні підстави для застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання як повернення товару продавцю.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 05.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.10.2023.

10.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху.

13.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд клопотання про залишення позову без руху.

16.10.2023 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволено ухвалою суду від 25.10.2023.

17.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволено ухвалою суду від 25.10.2023.

У судовому засіданні 30.10.2023 оголошено перерву на 13.11.2023.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

25.06.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 25/06/21Д (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, визначений в п. 1.2. договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору під терміном товар розуміється Дробарки «HARTL» комплектація, що вказано у специфікації (Додаток № 1 до договору).

Між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, згідно з якою сторони погодили поставку товару - Дробарки «HARTL» в кількості 1 шт.

Продавець гарантує, що товар, що поставляється згідно з договором, є бувшим у використанні (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору узгоджено, що продавець постачає товар на умовах п. 5.1. до 30.06.2021 включно в разі здійснення покупцем попередньої оплати в термін згідно з Додатком № 2 до договору.

За п. 4.1. договору розрахунки між покупцем і продавцем проводяться в національній валюті України - гривні. Сума платежу у гривні обраховується як еквівалент суми платежу у доларах США по курсу продажу дол. США на міжбанківському ринку в день оплати станом на 12:00 згідно з даними інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing, (колонка Закриття, значення ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://www.udinform.com. Орієнтована вартість договору становить 2 204 800,00, в т.ч. ПДВ - 367 466,67 грн, станом на 25.06.2021 (курс 27,56 грн за 1 дол. США колонка Закриття, значення ASK), що становить грошовий еквівалент: 80 000,00 дол. США за курсом продажу доллар США/гривня згідно з даними інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing, оприлюднених на сайті за адресою: http://www.udinform.com. Остаточна вартість товару буде зазначена у видатковій накладній. Якщо курс продажу дол. США на міжбанківському ринку за п. 5.3. договору на момент оплати буде більшим, ніж зазначено у п. 5.3. договору, покупець сплачує продавцю еквівалент грошового зобов`язання за договором згідно з Додатком № 2 в гривні, виражений в дол. США. Якщо на момент оплати курс продажу міжбанківському ринку за п. 5.3. договору буде менший ніж у п. 5.3. договору, то оплата проводиться згідно з графіком за договором згідно з Додатком № 2 у гривні (п. 4.3., 4.4. договору).

Сторонами підписано Графік платежів, який є Додатком № 2 до договору, відповідно до якого погоджено попередню оплату в розмірі 1 102 400,00 грн (40 000,00 у.о.) до 29.06.2021. Також погоджено, що остаточна оплата в розмірі 1 102 400,00 грн (40 000,00 у.о.) здійснюється протягом 3-х банківських днів після передислокації та запуску.

Загальна вартість товару з ПДВ становить 2 204 800,00 грн (80 000,00 дол. США).

Відповідно до п. 4.8. договору в разі порушення покупцем терміну оплат згідно з Додатком № 2 до договору більш ніж на 5 (п`ять) календарних діб, покупець сплачує штраф в розмірі 0,5% від суми неперерахованих коштів за кожен день затримки платежу.

Згідно з п. 5.1. договору постачання здійснюється на умовах: DDP-склад продавця за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 15, згідно з «Інкотермс-2010». Транспортування предмету договору здійснюється за рахунок покупця.

За умовами п. 5.2. договору перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент надходження від покупця 100% оплати та підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від зобов`язань, які виникли під час дії договору (п. 9.1. договору).

Позивач поставив відповідачу товар - дробарку HARTL на загальну суму 2 204 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 30.06.2021.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 30.06.2021 - 1 102 400,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.07.2021 на суму 551 200,00 грн (платіжне доручення № 4064), 12.07.2022 - 108 000,00 грн (платіжне доручення № 4422), 12.08.2022 - 108 000,00 грн (платіжне доручення № 4546), 12.09.2022 - 108 000,00 грн (платіжне доручення № 4667), 28.10.2022 - 54 000,00 грн (платіжне доручення № 4887), 15.11.2022 - 54 000,00 грн (платіжне доручення № 4961), 20.12.2022 - 54 000,00 грн (платіжне доручення № 5139), відтак заборгованість відповідача перед позивачем становила 221 971,09 грн.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію з проханням погасити основну заборгованість в розмірі 6 010,59 дол. США, що еквівалентно 221 971,09 грн, та штрафні санкції в розмірі 1 964 688,55 грн, з яких: 1 732 143,44 грн штрафу, 28 472,00 грн пені, 28 472,00 грн 3% річних та 204 073,11 грн інфляційних, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача у березні 2023 року з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості в розмірі 2 212 439,16 грн, з яких: 221 971,09 грн основного боргу, 1 753 230,69 грн пені, 28 818,00 грн 3% річних та 208 419,38 грн інфляційних.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/233/23 від 03.07.2023, яке залишене без змін постановою Північно західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, позов ТОВ «Босс Технолоджи» задоволено частково, стягнено з ДП «Регіон-Інвест» на користь ТОВ «Босс Технолоджи» 65 200,00 грн основного боргу, 5 512,00 грн штрафу, 20 952,27 грн 3% річних, 142 459,21 грн інфляційних та 3 511,85 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 156 771,09 грн, штрафу в сумі 1 747 718,69 грн, 3% річних в сумі 7 865,73 грн та інфляційних втрат в сумі 65 960,17 грн відмовлено.

Відповідач повністю виконав вказане рішення, здійснивши остаточний розрахунок за дробарку в розмірі 65 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5624 від 21.09.2023, а також сплативши штраф в розмірі 5 512,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5625 від 21.09.2023, 3% річних у розмірі 20 952,27 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5626 від 21.09.2023, та інфляційні втрати у розмірі 142 459,21 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5627 від 21.09.2023.

За таких обставин судом установлений факт виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 03.07.2023 у справі № 918/233/23.

Заразом, оскільки за отриманий товар відповідач розраховувався невчасно, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача повернути отриманий та несвоєчасно оплачений товар та стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків повернення товару в сумі 292 548,80 грн.

Відповідно до п. 4.9. договору в разі порушення покупцем терміну оплати згідно з Додатком №2 до договору більш ніж на 10 десять календарних діб, покупець зобов`язується повернути товар, акт прийому-передачі, керівництво з експлуатації та каталог запасних частин, сервісну/гарантійну книжку, видаткову накладну, свідоцтво про реєстрацію продавцю не пізніше 11 (одинадцятої) календарної доби від дати порушення за адресою: м. Одеса, вул. Середня 83/1, офіс 32, власними силами та за власні кошти, про що складається відповідний Акт.

Окрім того, як передбачено п. 4.10. договору, у разі порушення терміну повернення товару більш ніж на 2 (дві) робочі доби, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості товару.

Відтак, на думку позивача, оскільки зобов`язання щодо повернення товару покладається саме на покупця, то, відповідно, відповідач мав самостійно повернути товар не пізніше 11- ї календарної доби з моменту порушення строків оплати, а оскільки відповідно до п. 4.10. договору дві робочі доби від вказаної дати також сплили, відповідач має сплатити штраф (10% від вартості товару) у розмірі 8 000 дол. США.

31.07.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про повернення дробарки відповідно до вимог договору, яка отримана відповідачем 04.08.203, але залишена без відповіді та виконання.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із відповідальністю за порушенням умов щодо оплати поставленого товару, поверненням товару, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні

безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач свій обов`язок з оплати поставленого товару виконав несвоєчасно, у зв`язку з чим у позивача, за умовами укладеного договору, виникло, по суті, право на односторонньому відмову від договору та повернення переданого товару.

Заразом позивач таким правом не скористався, натомість звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором, 3% річних, інфляційних та штрафних санкцій, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/233/23 від 03.07.2023, яке залишене без змін постановою Північно західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, стягнено з відповідача на користь позивача 65 200,00 грн основного боргу, 5 512,00 грн штрафу, 20 952,27 грн 3% річних, 142 459,21 грн інфляційних. У задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 156 771,09 грн, штрафу в сумі 1 747 718,69 грн, 3% річних в сумі 7 865,73 грн та інфляційних втрат в сумі 65 960,17 грн відмовлено.

У силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно з практикою Європейського суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах Брумареску проти Румунії, Желтяков проти України, Христов проти України).

Отже, обставини справи, пов`язані із встановленням суми заборгованості за договором купівліпродажу № 25/06/21 Д від 25.06.2021, її стягненням, а також застосуванням відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків та стягнення штрафних санкції, встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/233/23 від 03.07.2023, яке набрало законної сили, а відтак не потребують доказування у цій справі.

Так само судом установлено, що відповідач у повному обсязі здійснив розрахунки за вказаним судовим рішенням.

У свою чергу, позивач, отримавши задоволення грошових вимог, пов`язаних із погашенням суми основного боргу, а також відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та штрафних санкцій, звернувся до суду з цим позовом, тобто, задовольнивши грошові вимоги за договором, прагне повернення повністю оплаченого товару, а також застосування ще одних штрафних санкцій, однак вже за несвоєчасне повернення товару.

Зважаючи на встановленні фактичні обставин справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами ч. 1, 5 ст. 12 ЦК України унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

У силу вимог ч. 1-3, 6 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Аналіз ч. 2 ст. 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків.

Цивільні суб`єктивні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення. Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом, тобто є підставою виникнення правового явища, яке нормативно закріплене ч. 3 ст. 13 ЦК України. Зловживання правом виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб`єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб`єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб`єктивне право.

На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав. Зміст цього принципу становить обов`язок особи, яка здійснює суб`єктивне право, не допускати зловживання правом і здійснювати належні особі суб`єктивні права і виконувати суб`єктивні обов`язки припустимими способами їх здійснення з урахуванням неприпустимості вчинення дій, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. За своєю правовою природою "зловживання правом" є особливим типом цивільного правопорушення, вчиненого уповноваженою особою при здійсненні належного їй права, пов`язане з використанням недозволених конкретних форм в межах дозволеного їй законом загального типу поведінки. Характерною рисою зловживання правом є його пов`язаність не з суб`єктивним правом загалом, не з його змістом, а з процесом його реалізації, з його здійсненням. Зловживання правом пов`язане із здійсненням належного особі суб`єктивного цивільного права, за межі якого воно виходить. Тому зловживання правом може мати місце лише в тому випадку, коли уповноважений суб`єкт має певні права, при здійсненні яких він порушує права і законні інтереси інших осіб. Зловживання правом не обов`язково пов`язане з нанесенням шкоди третім особам. У цьому зв`язку шкода повинна розумітися в широкому значенні і включати в себе не лише прямі майнові втрати, але й всі інші несприятливі наслідки.

Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків. Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність, а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними. Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності. Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20).

Суд, надавши оцінку поведінці позивача за тих обставин, що склалися, засадам добросовісності, послідовності та передбачуваності, а також тому чи не суперечать його дії,

пов`язані із пред`явленням до суду до цього позову, його попередній поведінці, зважаючи на наявність рішення у справі № 918/233/23 від 03.07.2023, яке набрало законної сили, дійшов висновку, що така поведінка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, а також не відповідає очікуванням відповідача на стабільність та незмінність його майнового стану після виконанням ним вказаного судового рішення. Ураховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Окрім того, вимога про повернення товару за договором поставки, як зазначалося, є, по суті, односторонньою відмовою від договору, право на реалізацію якої унормоване у п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України. У свою чергу, відмовитися від договору можна лише до його виконання. Заразом, як установлено судом, правовідносини сторін за договором поставки припинилися шляхом його повного виконання: переданий позивачем товар оплачений відповідачем у повному обсязі, а також сплачено 3% річних, інфляційні та неустойку за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати товару (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

І нарешті, судом не установлено, за захистом якого саме порушеного права позивачем подано вказаний позов.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність порушення майнових прав позивача, а отже, про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 7 072,32 грн та витрат на професійну правову допомогу орієнтовно в розмірі 110 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволені позову відмовлено, відтак судовий збір в розмірі 7 072,32 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджи» до Дочірнього підприємства «Регіон-Інвест» про зобов`язання повернути отриманий товар та стягнення 292 548,80 грн відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджи» (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83/1, оф. 32, ідентифікаційний код 39963991).

Відповідач: Дочірнє підприємство «Регіон-Інвест» (34374, Рівненська область, Володимирецький район, с. Полиці, вул. Ковельська, буд. 4, ідентитифікаційний код 31691895).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 13.11.2023.

Суддя О.Андрійчук