Рішення

від 07.11.2023 по справі 920/1141/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.2023м. СумиСправа № 920/1141/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/1141/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28А, код 23822986)

про стягнення 7 067, 80 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в сумі 5 912, 10 грн; 3% річних у сумі 69, 49 грн; пеню у сумі 1086, 21 грн та 2 684, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.10.2023 справу № 920/1141/23 розподілено для розгляду суді Джепі Ю.А.

Ухвалою від 04.10.2023 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами; відповідачу встановлено строк - 15 днів для подання відзиву з дня вручення ухвали від 04.10.2023.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначена ухвала суду від 04.10.2023 отримана позивачем 11.10.2023.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 04.10.2023 доставлена відповідачу - ТОВ фірмі "Стара аптека" в його електроний кабінет 04.10.2023.

Відзив відповідачем у встановлений судом строк не подано.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 18.06.2019 «Про визначення виробників та виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (позивач) було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з додатком № 2 до даного рішення Виконавчого комітету будівлю за адресою м. Суми. вул. Троїцька буд. 28А включено до переліку будинків, які отримують послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від виробника ТОВ «Сумитеплоенерго».

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Стара Аптека» (відповідач) є споживачем послуг з теплопостачання, а саме послуг з централізованого опалення, які надає ТОВ «Сумитеплоенерго» (позивач), та є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 782,8 м2, що підтверджується копією свідоцтва про право власність на нерухоме майно.

На підставі договору № 65-Т від 01.10.2006 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, позивач надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачу.

Відповідно до п.1.1 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Згідно п. 3.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п.3.3. Договору, Відповідач до 15 числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорі кількості спожитої теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.5 Договору).

Відповідно до п. 10.1 договору № 65-Т договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом договір № 65 -Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006 є чинним.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач в квітні 2023 року користувався послугами з централізованого опалення, але на даний час так і не сплатив суму боргу за спожиту теплову енергію.

Станом на 02.10.2023 відповідач має заборгованість в сумі 5 912,10 грн, що підтверджується відомістю розрахунків, рахунком і актом прийому - передачі теплової енергії та/або гарячої води до договору № 65 Т від 01.10.2006.

Позивачем у зв`язку із простроченням строку оплати за надані послуги також нараховані 3% річних в розмірі 69,49 грн та 1 086,21 грн пені.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Між сторонами виникли правовідносини за договором надання послуг.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом про України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:

-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

-власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальної послуги відноситься послуга з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-ІV теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, а саме: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частина 4 статті 319 Цивільного кодексу України встановлює: власність зобов`язує, а згідно ст. 322 Цивільного кодексу України на власника покладено тягар утримання майна: власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана стаття зобов`язує власника нести всі виграти, пов`язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Житловим законодавством встановлюється обов`язок власників житлових будинків, квартир забезпечувати утримання, ремонт, експлуатацію тощо цих об`єктів за власні кошти.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.06.2018 № 2454-VIII до комунальної послуги відноситься послуга з постачання теплової енергії та гарячої води.

Статтею 12 цього ж Закону передбачено, що надання житлово-комунальних здійснюється виключно на договірних засадах.

На підставі договору № 65-Т від 01.10.2006 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, позивач надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачу.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-ІV теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Нарахування оплати за спожиті відповідачем послуги з централізованого опалення здійснювалось ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі тарифів, на послуги теплопостачання для категорії споживачів «Інші» встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 637 від 01.09.2022.

На підставі вищезазначених тарифів позивач надавав відповідачу послугу з централізованого опалення.

Рахунок № 65 від 30.04.2023 був надано відповідачу нарочно, що підтверджується підписом про отримання.

Нарахування підтверджуються копією рахунка на оплату № 65 від 30.04.2023. відповідно до якого спожито 2.566851 Гкал на суму 5 912, 10 грн. та актом прийому - передачі теплової енергії та/або гарячої води до договору № 65 - Т від 01.10.2006 року, який скріплений печаткою відповідача.

Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами. встановленими відповідно до законодавства, у строки встановлені відповідними договорами передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідач не належним чином виконав свої зобов`язання в частині розрахунків. Станом на дату подачі позовної заяви, вищезазначений рахунок не сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачу нараховані 3% річних в розмірі 69,49 грн; а також відповідно до п. 5.1.5 Договору пеня в розмірі 1086,21 грн, сума яких перевірена судом й є арифметично правильною.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 2 684 грн згідно із платіжною інструкцією від 07.09.2023 № 14954.

Враховуючи повне задоволення позову судовий збір в розмірі 2 684 грн підлягає стягненю з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Стара аптека» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28А, код 23822986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) заборгованість у розмірі 5 912,10 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дванадцять гривень десять копійок) - основного боргу; 69,49 грн (шістдесят дев`ять гривень сорок дев`ять копійок) - 3 % річних; 1 086,21 грн (одна тисяча вісімдесят шість гривень двадцять одна копійка) пені; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Рішення підписано суддею 13.11.2023.

СуддяЮ.А. Джепа