Рішення

від 14.11.2023 по справі 925/1385/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1385/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу

за позовом Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України,

до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області,

про стягнення 38 730 грн,

УСТАНОВИВ:

11.10.2023 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України з вимогою стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області збитки у вигляді неодержаного доходу в сумі 38 730 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов`язання звільнити нежилі приміщення, відповідно до Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2006 по справі № 03/554, яке залишено без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.06.2006, що призводить до того, що позивач, як власник приміщень несе матеріальні збитки у вигляді втраченої вигоди - неотримання коштів за користування майном.

Ухвалою від 16.10.2023 господарський суд відкрив провадження у справі №925/1385/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Постановив розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 14.11.2023. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

30.10.2023 за допомогою системи "Електронний суд" та 02.11.2023 поштою від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він підтверджує факт зайняття нежитлових приміщень, що знаходяться в будівлі ЧОО ТСОУ за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, загальна корисна площа яких становить 129,1 кв.м. В період з 01.07.2023 до 30.09.2023 зазначені нежитлові приміщення займалися Головним управлінням без договору оренди. Отже, Головне управління визнає позов в частині неотриманого доходу позивача за період з 01.07.2023 до 30.09.2023 в сумі 38 730 грн. Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про стягнення з нього судового збору у розмірі 1 342 грн, що становить 50 % від сплаченого позивачем судового збору при поданні позову.

03.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він, виходячи з обставин визнання відповідачем позову в повному обсязі згідно поданого ним відзиву, просить ухвалити рішення про задоволення позову та провести розгляд справи без участі представника позивача. Також позивачем заявлено на підставі ст. 130 ГПК України клопотання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відзив, в якому відповідачем визнано позов підписано представником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Людмилою Ренгевич особисто, яка, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є представником відповідача. Відтак суд перевірив, що особа, яка підписала заяву не обмежена у повноваженнях на її подання.

Розглянувши матеріали справи, з урахуванням заяви про визнання позову, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на адмінбудівлю, літ. "А-9" від 18.11.1999, адмінбудівля, А-9, яка розташована в місті Черкаси по вулиці Хрещатик за № 195 дійсно належить Черкаській обласній організації Товариства сприяння обороні України на праві комунальної власності. В цілому складається із літ. "А-9" будинків. Свідоцтво видане на підставі державного акту на право постійного користування землею та рішення виконкому про затвердження акту від 30.06.1993 № 417.

28.12.2004 між Черкаською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (Орендодавець) та Пенсійним фондом України Соснівського району в м. Черкаси (яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 821 припинилося в результаті реорганізації шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області) (Орендар) підписано Договір № 44 оренди нежитлового приміщення. (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає в строкове платне користування не житлове приміщення №№ 509, 603, 604, 605, 609. 610, 611, 612, 701 б, 805, 807, 808, 810 корисна площа яких становить: № 509 - 54,3 м кв., № 603 - 72,8 м кв., № 604 - 17,2 м кв., № 605 - 70,5 м кв., № 609 - 53,1 м кв., № 610 - 53,2 м кв., № 611 - 53,2 м кв., № 612 - 17,2 м кв., № 701 б - 57,5 м кв., № 805 - 54,5 м кв., № 806 - 17,2 м кв., № 807 - 54.4 м кв., № 808 - 26,8 м кв., № 810 - 34,2 м кв., № 803 - 70,5 м кв.

Корисна площа 706,6 м кв.

Загальна площа - 1095,2 м кв.

Розмір орендної плати встановлюється із розрахунку 12-00 грн за один кв. метр корисної площі і становить 8 479,20 грн на місяць з урахуванням ПДВ і перераховується Орендарем до 15 числа поточного місяця. (п. 3.1. Договору)

Крім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцю фактичні витрати за комунальні послуги по утриманню об`єкта оренди згідно наданих рахунків. (п. 3.2. Договору)

Цей договір діє з "1" січня 2005 року по "30" червня 2005 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так 03.03.2006 Господарський суд Черкаської області ухвали рішення у справі № 03/554 за позовом Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України до Управління Пенсійного фонду в Соснівському районі м. Черкаси про звільнення нежитлових приміщень та стягнення 51 805,78 грн:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути 49 507 грн. 60 коп. боргу і 2 298 грн. 18 коп. пені, з Управління Пенсійного фонду в Соснівському районі м. Черкаси, код 21367650, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, на користь Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, код 02730530.

Управлінню Пенсійного фонду в Соснівському районі м. Черкаси звільнити нежилі приміщення №№ 509, 603, 604, 605, 609, 610, 611, 612, 701 б, 805, 507, 806, 808, 810, корисна площа яких становить 706,6 м/кв., загальна площа 1095,2 м/кв., які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195."

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 28.04.2006 у справі № 03/554 зазначене рішення залишив без змін.

02.10.2023 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі № 925/1063/23 за позовом Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України до Головного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, м. Черкаси про стягнення 38730,00 грн збитків у вигляді неодержаного доходу, яким позов задовольнив повністю та стягнув з Головного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України 38 730,00 грн неодержаного доходу та 1 342,00 грн витрат на сплату судового збору. У цьому рішенні суд встановив:

"...Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.03.2006 у справі № 03/554, яке набрало законної сили, встановлено, що договір оренди від 28.12.2004 є розірваним на підставі ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, у зв`язку з відмовою орендодавця від договору. Цим рішенням Господарський суд Черкаської області зобов`язав управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси звільнити нежилі приміщення №№ 509, 603, 604, 605, 609, 610, 611, 612, 701 б, 805, 807, 806, 808, 810, корисна площа яких становить 706,6 м/кв., загальна площа 1095,2 кв.м., які знаходяться по вул. Хрещатик, 195 у м. Черкаси.

Однак відповідачем рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2006 у справі № 03/554 в частині звільнення приміщень по даний час не виконане, останній продовжує займати вказані приміщення...

...Рішеннями Господарського суду Черкаської області у справах, які набрали законної сили, з відповідача на користь позивача присуджені до стягнення збитки у вигляді не одержаного доходу за відповідні періоди...

...З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що відповідач у період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року безпідставно, тобто неправомірно, продовжує займати приміщення позивача і безоплатно користувався ними, чим завдає позивачу збитки у вигляді неодержаних ним за цей період часу доходів у сумі 38730,00 грн.

Ці збитки відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу..."

Як стверджує позивач та що визнається відповідачем, останній продовжує займати приміщення крім кімнати № 609 площею 17,6 кв.м, кімнати № 806 площею 17,2 кв.м, 02.04.18 кімнати № 802 площею 17,2 кв.м, та 01.07.2020 кімнати № 509 площею 53,8 кв.м, кімнати № 807 площею 54.2 кв.м. 01.03.2021 кімнати № 804 площею 36.5 кв.м, кімнати № 805 площею 54,5 кв.м, а також 30.12.2022 кімнати № 602, 603, 604, 605, 609, 610, 611, 612 загальною площею 320,5 кв. м, не вносячи власнику плати за їх використання, що призводить до неодержання позивачем доходу, на який він має право розраховувати у разі передачі зайнятих відповідачем приміщень у тимчасове платне користування на тих же умовах іншим користувачам.

Так позивач нараховує заборгованість відповідача за період 01.07.2023 - 30.09.2023 кошти за користування приміщеннями в сумі 38 730 грн, які не сплачені відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з цим рішенням.

Розглядаючи спір, господарський суд застосовує такі положення чинного законодавства.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення збитків у виді неодержаного доходу за оренду нежитлових приміщень.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. (ч. 1 ст. 623 ЦК України)

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. (ч. 2 ст. 22 ЦК України)

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ч. 2 ст. 224 ГК України)

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. (ч. 1 ст. 225 ГК України)

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності. Застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. (такі висновки викладені у пункті 46 постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Отже для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14).

Господарський суд доходить висновку про відсутність між сторонами зобов`язання, що виникло на підставі правочину. Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем позивачу завдано збитків. Між сторонами виникли відносини з фактичного користування майном без укладення договору користування майном. Такі відносини між сторонами тривають упродовж років. Внаслідок користування майном позивача відповідач без достатньої правової підстави зберіг кошти, які мав сплатити позивачу за користування майном. Отже, правовідносини, які виникли між сторонами, не мають ознак деліктних.

Отже, господарський суд доходить висновку, що між сторонами у справі виникли приватноправові відносини, які врегульовані нормами цивільного права. Відносини з фактичного користування майном без укладення договору користування майном (оренди), внаслідок чого її власник не отримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином між сторонами виникло кондикційне зобов`язання внаслідок збереження майна (коштів) без достатньої правової підстави. Такий висновок є усталеним у судовій практиці, висновок про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, наведений у постановах Верховного Суду.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. З огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер.

Обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу суд знає закони.

Керуючись цим принципом суд при вирішенні спору не застосовує правові норми статей 22 ЦК України, 224, 225 ГК України, на які як на правову підставу позову посилався позивач при зверненні із цим позовом до суду. Натомість, на переконання суду, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми Глави 83 ЦК України Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави користується майном позивача з 01.07.2023 по 30.09.2023 та зберіг у себе кошти у розмірі 38 730 грн, які мав заплатити позивачу за користування нерухомим майном, власником якого є позивач.

Як уже зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд не встановив обставин того, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, встановив, що позов є обґрунтованим, а тому дійшов висновку щодо задоволення позову повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У зв`язку з тим, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Решта 50 % судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 130, 191, 233, 236 - 241, 247, 251-252, 326 - 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ідентифікаційний код 21366538, вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000) на користь Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України (ідентифікаційний код 02730530, вул. Хрещатик, 195, м. Черкаси, 18002) 38 730 грн, а також 1 342 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству сприяння обороні України (ідентифікаційний код 02730530, вул. Хрещатик, 195, м. Черкаси, 18002) із Державного бюджету України 50% судового збору сплаченої на підставі платіжної інструкції від 10.10.2023 № 1683 в сумі 1 342 грн (оригінал якого залишається в справі).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оригінал рішення направити позивачу, копію - відповідачу.

Повне рішення складено та підписано 14.11.2023.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА