Ухвала

від 14.11.2023 по справі 910/10043/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/10043/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023

у справі № 910/10043/22

за позовом Обслуговуючого кооперативу дачно-будівельного кооперативу "Берег"

до Міністерства юстиції України

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Курортний";

2. Державний реєстратор селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенко Олександр Борисович

про визнання протиправним та скасування наказу, відновлення становища, яке існувало до порушення,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.10.2023 надійшла касаційна скарга Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (повний текст складено 06.10.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 910/10043/22, подана до Суду 23.10.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 910/10043/22 підлягають касаційному перегляду через наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною 2 ст. 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Визначивши підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, в касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, однак не зазначає яку саме норму/норми матеріального або процесуального права судом першої та апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми/норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цієї норми/норм.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є надання касаційної скарги в новій редакції з належним обґрунтуванням необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та відповідним наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у даній справі з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Суд звертає увагу, що касаційну скаргу, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн.

З оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом позову у даній справі є дві вимоги немайнового характеру: визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3487/5 від 18.08.2022, а також відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13.07.2021, індексний номер: 59256348, яким було проведено державну реєстрацію прав обслуговуючого кооперативу дачно-будівельного кооперативу "Берег" на об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2407520151101, загальною площею (кв.м): 12, що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Курортний, буд. 2/6.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі 910/10043/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, позов задоволений частково, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3487/5 від 18.08.2022, відмовлено в іншій частині позову.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій і рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а отже, враховуючи кількість задоволених судом позовних вимог немайнового характеру, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 4 962 грн (2 481 грн х 200 %).

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 4 962 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Таким чином, касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) надати касаційну скаргу в новій редакції з належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 962 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 910/10043/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.