Постанова

від 08.11.2023 по справі 509/3449/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 509/3449/18

провадження № 61-8444св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації»,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (неповнолітня особа), Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» (далі - КП Новоселівської СР«РБДР»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (неповнолітня особа), Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 квітня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» (далі ВАТ «Райффайзен банк Аваль»), назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль») укладений кредитний договір № 014/0043/74/74033 та договір іпотеки, предметом якого став житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельна ділянка, що розташовані на території АДРЕСА_1 .

12 липня 2018 року ОСОБА_1 дізнався про те, що ОСОБА_2 як новий кредитор здійснив перереєстрацію предмету іпотеки на свою користь.

Однак, нотаріусом не виконані вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат», вказане звернення стягнення відбулося поза межами позовної давності.

Первісний кредитор ПАТ «Райффайзен банк Аваль» змінив строк виконання основного зобов`язання, коли звернувся до суду з позовом 03 червня 2014 року.

В порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» позивач не отримував письмову вимогу про усунення порушення.

В порушення вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» між сторонами не укладався письмовий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, позивачем не надавалась згода на реалізацію предметів іпотеки.

Відповідач ОСОБА_2 не підтвердив факт виконання умов кредитного договору - не підтвердив факт надання грошових коштів позичальнику та факт невиконання умов кредитного договору позичальником.

В порушення вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію проведено за наявності обтяження - арешту нерухомого майна, який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 22 лютого 2016 року державним виконавцем Київського відділу ДВС ОМУЮ Баховою В. І.

На момент набуття ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки була відсутня оцінка такого майна, що є порушенням частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку».

З урахуванням уточнень позовних вимог позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської СР «РБДР» Алєксєєвої Ю. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38324325 від 24 листопада 2017 року 11:14:56, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:00:001:0141, площею 0,0293 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської СР«РБДР» Алєксєєвої Ю. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38322418 від 24 листопада 2017 року 10:37:37, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 253,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року, у складі судді Козирського Є. С., позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , КП Новоселівської СР «РБДР», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (неповнолітня особа), Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації , Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, про скасування реєстрації права власності на нерухоме майна задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП Новоселівської СР «РБДР» Алєксєєвої Ю. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38324325 від 24 листопада 2017 року 11:14:56, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:00:001:0141, площею 0,0293 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП Новоселівської СР «РБДР» Алєксєєвої Ю. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38322418 від 24 листопада 2017 року 10:37:37, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 253,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було укладено окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тому державний реєстратор не вправі був здійснювати державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі поданих заявником документів;

серед наданих державному реєстратору документів, на підставі яких були прийняті оспорювані рішення, не міститься копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві. В матеріалах реєстраційної справи наявне лише свідоцтво посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В., зареєстроване в реєстрі за № 796, згідно якого нотаріус посвідчує, що нею 04 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2 було передано громадянину ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 за допомогою служби кур`єрської доставки - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та отримано 10 жовтня 2017 року. Проте будь-яких інших документів, які б свідчили про направлення такої заяви кур`єрською доставкою та її отримання позивачем, як і самої заяви в матеріалах реєстраційних справ не міститься. Окрім того, в наявному свідоцтві невірно вказано адресу місця реєстрації позивача, оскільки останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

отже, державний реєстратор КП Новоселівської СР «РБДР» Алєксєєва Ю. С. вчинила реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів на підтвердження того, що відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки надсилались ОСОБА_1 та були ним отримані, чим порушила умови пунктів 60 та 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, тому рішення державного реєстратора щодо прийняття оспорюваних рішень про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень є протиправними та підлягають скасуванню;

крім того, рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ребрій А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28454261 від 25 лютого 2016 року, зареєстрований арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 22 лютого 2016 року державним виконавцем Київського відділу ДВС ОМУЮ Баховою В. І., яка станом на 24 листопада 2017 року, тобто на дату прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку, була чинною, у встановленому законом порядку не скасована. Отже, при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте;

звернення стягнення на предмет іпотеки відбувалося в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тому заявник зобов`язаний був надати державному реєстратору КП Новоселівської СР «РБДР» Алєксєєвій Ю. С. оцінку вартості іпотеки. Проте, оцінка предмету іпотеки зроблена суб`єктом оціночної діяльності на момент набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок та земельну ділянку була відсутня, оскільки надані ОСОБА_2 звіти про оцінку майна складені станом на 24 листопада 2017 року, в той час як з заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідач ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора 21 листопада 2107 року. Крім того, дані звіти не є належними доказами у справі, оцінка майна проведена з порушенням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року та безпосередньо не була надана державному реєстратору при зверненні стягнення на предмет іпотеки;

суд погодився з доводами позивача щодо вчинення звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку поза межами позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову адвоката Мацко В. В. в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , КП Новоселівської СР «ДБДР», треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (неповнолітня особа), Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, про скасування реєстрації права власності на нерухоме майна, відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надав правильної оцінки наявним у справі доказам та помилково застосував норми матеріального права, докази були досліджені судом з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд мав законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів;

позивачем не доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме, те, що реєстраційні дії щодо зазначеного спірного нерухомого майна здійснені державним реєстратором із недотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на підставі Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Й, навпаки відповідач ОСОБА_2 надав суду належні, допустимі та достатні докази, якими повністю спростовуються підстави заявленого позову. Проте, судом першої інстанції у порушення положень статей 81, 264, 265 ЦПК України не досліджено наявні у справі докази та їм не надана належна оцінка;

із витребуваних з КП Новоселіської СР «РБДР» належним чином завірених копій документів, які стали підставою для реєстрації права власності вбачається, що приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гашова В. Ю. нотаріально посвідчила та направила боржнику заяву-вимогу про усунення порушень, пов`язаних з існуванням невиконаного зобов`язання за кредитним договором, від 04 жовтня 2017 року, яку іпотекодавець ОСОБА_1 отримав 10 жовтня 2017 року, що із достовірністю підтверджується копією квитанції Служби кур`єрської доставки - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , де зазначено, що вимога про усунення порушень, пов`язаних з існуванням невиконаного зобов`язання за кредитним договором була отримана ОСОБА_1 10 жовтня 2017 року;

на момент набуття права власності на предмет іпотеки відповідачем ОСОБА_2 наданий звіт про оцінку майна №4827-172411-007 від 24 листопада 2017 року та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки № А827-172411-006 від 24 листопада 2017 року, складені суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 , якими встановлено, що загальна вартість предмета іпотеки складає 4 656 846 грн. Отже, відповідачем були виконані вимоги, передбачені частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» щодо визначення вартості об`єктів іпотеки на момент такого набуття права суб`єктом оціночної діяльності. У порушення положень статей 10, 81 ЦПК України, позивачем не спростована належними та достовірними доказами вказана вартість об`єктів іпотеки, що суд першої інстанції помилково не врахував;

не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки (пункт 7 частини 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Отже, наявність на дату прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку, арешту предмету іпотеки, накладеного постановою державного виконавця Київського відділу ДВС ОМУЮ Бахової В. І. від 22 лютого 2016 року в рамках ВП НОМЕР_1, не може служити підставою для відмови у державної реєстрації права власності;

суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є лише договір про задоволення вимог іпотекодержателя;

також помилково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 пропущена позовна давність звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки 03 червня 2014 року, що перервало строк позовної давності. Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2017 року по справі №509/2430/14-ц позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Відповідач ОСОБА_2 звернувся до КП Новоселіської СР «РБДР» із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна 21 листопада 2017 року, тобто в межах позовної давності для захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5 , в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та залишити в силі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах реєстраційної справи взагалі не міститься копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, а наявне лише свідоцтво від 13 листопада 2017 року, посвідчене нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В., в якому до того ж невірно зазначено адресу місця реєстрації позивача, що виключало можливість отримання заяви позивачем. При цьому до відзиву було додано копію заяви, скерованої нотаріусу щодо іншого боржника ОСОБА_8 . Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/2754/16-ц (провадження № 61-29694св18), яка підлягала застосуванню у даній справі: «саме пособі свідоцтво, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. від 09 червня 2015 року, зареєстроване у реєстрі за № 1800, не є підтвердженням фактичного вручення ОСОБА 1 вимоги іпотекодержателя про порушення ним зобов`язання за кредитним договором, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» проведена з порушенням зазначених положень законодавства. Крім того, нотаріус не перевірив причини, за яких заяву ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, було адресовано ОСОБА 1 за адресою: АДРЕСА 3, ураховуючи, що місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА 1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 09 липня 2008 року» та висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц щодо визнання протиправною перереєстрації права власності за іпотекодержателем за відсутності іпотечного повідомлення»;

суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року по справі № 761/11601/19, від 07 червня 2022 року у справі № 442/4621/20, від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 619/4981/13-ц та залишив поза увагою те, що надані ОСОБА_2 звіти про оцінку майна складені з порушенням вимог чинного законодавства та вже після переходу права власності на спірне майно до відповідача;

скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд безпідставно не врахував правових висновків Верховного Суду в постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц, від 10 лютого 2021 року по справі № 754/9842/19, у зв`язку з чим залишив поза увагою те, що на момент здійснення державної реєстрації права власності на іпотечне майно за ОСОБА_2 (21 листопада 2017 року), при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного (іпотечного) майна державний реєстратор не мав вправа здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте;

суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 367/7589/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 752/10790/16-ц та не звернув уваги, що між сторонами відсутній окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя всупереч умов іпотечного договору, що виключає правомірність реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем;

суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду в постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10255/15-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 314/5407/16-ц та дійшов помилкового висновку про те, що позовна давність не пропущена, натомість суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 пропустив трирічний строк для позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (кредитор мав право звернути стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років, починаючи з дня виникнення права вимоги - червень 2014 року, тобто по червень 2017 року).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 509/3449/18, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписано представником ОСОБА_5 , про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року.

У липні 2023 року матеріали справи № 509/3449/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 червня 2023 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року по справі № 607/2754/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 20березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 14 липня 2021 року по справі № 761/11601/19, від 07 червня 2022 року у справі № 442/4621/20, від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 619/4981/13-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц, від 10 лютого 2021 року по справі № 754/9842/19, від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 367/7589/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 752/10790/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10255/15-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 314/5407/16-цта судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 28 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назву якого в подальшому було змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №014/0043/74/74033, згідно умов якого кредитор мав надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 386 557,00 дол. США, зі сплатою 13,25 % річних, строком до 28 квітня 2027 року.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого відповідно до пункту 1.2 виступило нерухоме майно: земельна ділянка та житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, житловою площею 94,1 кв. м, загальною площею 253,8 кв. м, що розташовані на території Таїровської селищної ради, АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ребрій А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28454261 від 25 лютого 2016 року 17:58:41, зареєстрований арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 . Підставою виникнення обтяження стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_1, видана 22 лютого 2016 року державним виконавцем Київського відділу ДВС ОМУЮ Баховою В. І.

Станом на 24 листопада 2017 року постанова державного виконавця Київського відділу ДВС ОМУЮ Бахової В. І. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_1, видана 22 лютого 2016 року була чинною, у встановленому законом порядку не скасована.

29 вересня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний індустріальний банк» (далі - ПАТ «Комерційний індустріальний банк») укладений договір відступлення права вимоги, за яким права та обов`язки кредитора за кредитним договором №014/0043/74/74033 від 28 квітня 2007 року відступлені ПАТ «Комерційний індустріальний банк», який в свою чергу відступив права та обов`язки кредитора Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінстрим» (далі - ТОВ «Фінстрим») згідно договору про відступлення права вимоги від 29 вересня 2017 року, укладеному між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінстрим». В подальшому 29 вересня 2017 року ТОВ «Фінстрим» відступило права вимоги за кредитним договором ОСОБА_2 на підставі договору відступлення права вимоги № 2.

29 вересня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний банк» укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. за реєстровим №1910, за яким права та обов`язки іпотекодержателя за договором іпотеки від 28 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф. за реєстровим №2945, відступлені ПАТ «Комерційний індустріальний банк». В свою чергу ПАТ «Комерційний індустріальний банк» відступило права та обов`язки кредитора та іпотекодержателя ТОВ «Фінстрим» згідно договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 вересня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. за реєстровим №1911, укладеному між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінстрим», яке в свою чергу відступило права вимоги за договором іпотеки ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. 29 вересня 2017 року за реєстровим № 1912.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:00:001:0141, площею 0,0293 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, загальною площею 253,8 кв. м, що знаходиться за тією ж адресою: значиться ОСОБА_2 .

Зміни щодо власника нерухомості внесені до державного реєстру 21 листопада 2017 року державним реєстратором КП Новоселівської СР «РБДР» Алєксєєвою Ю. С. У якості підстави виникнення права власності на нерухоме майно зазначено: договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 1912, виданий 29 вересня 2017 року, видавник: сторони за договором; договір іпотеки, серія та номер: 2945, виданий 28 квітня 2007 року, видавник: сторони за договором.

Підставою внесення записів стало: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38324325 від 24 листопада 2017 року 11:14:56, ОСОБА_9 , КП Новоселівської СР «РБДР», Одеська обл.; та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38322418 від 24 листопада 2017 року 10:37:37, ОСОБА_9 , КП Новоселівської СР «РБДР», Одеська обл.

За звітами про оцінку майна № А827-172411-007 та № А827-172411-006 від 24 листопада 2017 року ринкова вартість спірного житлового будинку складає 3 610 854,00 грн, ринкова вартість спірної земельної ділянки складає 1 045 992,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку», тут і далі в редакції чинній на час укладення іпотечного договору).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. (частини перша та друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина четверта статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18), на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зазначено, що:

«Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

При цьому згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки…

Сторони договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пунктів 4.2.1 та 4.5 договору іпотеки.

Разом із тим, відповідно до пункту 4.2.1 звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання можливе у порядку, встановленому статтею 37 Закону.

Суд апеляційної інстанції встановив, що під час відчуження спірної квартири договору про її добровільну передачу у власність ТОВ «Вектор плюс» укладено не було, а ОСОБА_4 як іпотекодавець не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу та залишення нею без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Вектор плюс» права власності на спірну квартиру, власником якої залишалась позивачка, не можна вважати законними».

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

пунктом 4.4 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 4.5 цього договору);

пунктом 4.5 договору іпотеки передбачені способи задоволення вимог іпотекодержателя, в томі числі: у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки є не лише окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, але й відповідне застереження в іпотечному договорі. Натомість суд першої інстанції помилково вважав, що між сторонами відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що виключало можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 761/11601/19 (провадження № 61-3609св21), на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зазначено, що:

«ціна предмету іпотеки на час вчинення реєстраційної дії (звернення стягнення на предмет іпотеки) визначена не була, що свідчить про недотримання положень частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно долученого до справи позивачем висновку експерта про вартість об`єкта незалежної оцінки, вартість іпотечного майна станом на 18 жовтня 2017 року становила 11 092 972, 00 грн, що еквівалентно 418 850 доларів США. Повертаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 16 червня 2021 року зазначила, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) однозначно висловлено правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Відсутність оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності свідчить про порушення проведеної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Подібні за змістом висновки, із посиланням на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 червня 2020 року у справі № 914/953/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 921/353/19».

У справі, що переглядається:

суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 було надано до суду звіт про оцінку майна №А827-172411-007 від 24 листопада 2017 року, згідно якого ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 253,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 3 610 854,00 грн та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки №А827-172411-006 від 24 листопада 2017 року, згідно якого ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:00:001:0141, площею 0,0293 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 1 045 992,00 грн;

у наданих звітах зазначено, що стан об`єктів оцінки визначався згідно даних наданих замовником без особистого візуального обстеження, спостережень, вивчення технічної документації та проведення експертиз зі сторони оцінювача тощо;

звіти про вартість зазначеного вище майна складені станом на 24 листопада 2017 року, в той час як заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідач ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора 21 листопада 2017 року. Тобто, на момент подання державному реєстратору документів, необхідних для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, оцінка такого майна взагалі була відсутня;

суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент набуття права власності на предмет іпотеки відповідачем ОСОБА_2 наданий звіт про оцінку майна №4827-172411-007 від 24 листопада 2017 року та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки №А827-172411-006 від 24 листопада 2017 року , складені суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 , якими встановлено, що загальна вартість предмета іпотеки складає 4 656 846 грн;

аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначені звіти відсутні в матеріалах реєстраційної справи, відповідачем не надано доказів подання їх державному реєстратору. Крім того, складені вони 24 листопада 2017 року, в той час як запис про право власності ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблений 21 листопада 2017 року

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оцінка предмета іпотеки була проведена відповідно до вимог закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19), на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зазначено, що:

«згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте».

В постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від зазначених висновків та вказала, що відповідь на питання- чи є наявність у Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження спірного майна перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій, залежить від того, коли зверталося стягнення на майно - до моменту введення в дію 04 лютого 2019 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII, згідно з пунктом 10 розділу І якого частину четверту статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV доповнено пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV. Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем, чи після вказаної дати. Законодавче обмеження в оформленні права власності на обтяжене нерухоме майно власне було спрямоване на унеможливлення порушення прав обтяжувача та виникнення суперечностей між записами у державному реєстрі.

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ребрій А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28454261 від 25 лютого 2016 року 17:58:41, було зареєстровано арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 . Підставою виникнення обтяження стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_1, видана 22 лютого 2016 року державним виконавцем Київського відділу ДВС ОМУЮ Баховою В. І.;

звернення стягнення на предмет іпотеки мало місце 21 листопада 2017 року, коли право власності на іпотечне майно зареєстровано за відповідачем;

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII набув чинності 04 лютого 2019 року;

отже, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, під час розгляду справи встановлені порушення вимог закону щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності, а саме відсутність ціни предмету іпотеки на час вчинення реєстраційної дії (звернення стягнення на предмет іпотеки) та наявність нескасованого обтяження щодо предмета іпотеки, тому наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до КП Новоселівської СР «РБДР»

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/2754/16-ц (провадження № 61-29694св18), на яку посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, зроблено висновок, «якщо позовні вимоги спрямовані на захист заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства приватного (майнового) права у відносинах з іншими особами, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а сама така справа - розглядатися залежно від суб`єктного складу її учасників за правилами ЦПК України чи ГПК України. Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та належним виконання умов договірних зобов`язань (кредитного договору та договору іпотеки), належним відповідачем у такій справі має бути особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності. Саме такого висновку щодо суб`єктного складу учасників справи дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 686/17779/16-ц (провадження № 14-233цс18) та від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18). Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно».

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи, підтверджують, що спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже, КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» слід відмовити із зазначеної підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті частково з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги до ОСОБА_2 задовольнити, в задоволенні позовних вимог до КП Новоселівської СР «РБДР» відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 412,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської СР «РБДР» Алєксєєвої Ю. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38324325 від 24 листопада 2017 року 11:14:56, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:00:001:0141, площею 0,0293 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської СР «РБДР» Алєксєєвої Ю. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38322418 від 24 листопада 2017 року 10:37:37, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 253,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» відмовити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук