Постанова

від 08.11.2023 по справі 522/20082/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 522/20082/18

провадження № 61-4171св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Одеська обласна прокуратура,

відповідачі: Одеська міська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2021 року у складі судді Єршової Л. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О.М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Одеська обласна прокуратура звернулась до суду із позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що пунктом 2 рішення Одеської міської ради № 3242 - VII від 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:33:004:0003) площею 0,1045 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови) за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування закладів громадського харчування.

На підставі вказаного рішення 23 липня 2018 року між Одеською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1548.

Позивач вказував, що відповідно до матеріалів Генерального плану м. Одеси земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до озелененої території загального користування (парки, сквери, бульвари).

Згідно із планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19 жовтня 2016 року №1316-УІІ, дана земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні Р-3 та частково в зоні озеленених територій загального користування.

Рішення органу місцевого самоврядування про внесення змін до Генерального плану міста Одеси щодо спірної земельної ділянки, зміна цільового призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови, яка фактично здійснена при передачі у користування ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки в оренду, є незаконною.

Розміщення закладів громадського харчування на земельних ділянках вказаної категорії не передбачено.

Крім того, під час передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або проект відведення земельної ділянки Одеською міською радою не затверджувались.

У документах, на підставі яких прийнято рішення про надання у оренду земельної ділянки ОСОБА_1 , відсутні і посилання на містобудівну документацію населеного пункту та матеріали, які б підтверджували місце розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

Враховуючи наведене позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Одеської міської ради №3242-VII від 25 квітня 2018 року, яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:33:004:0003) площею 0,1045 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування заходів громадського харчування; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23 липня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 1598 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., укладений між Одеською міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Враховуючи те, що позивачем не доведено обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 30 серпні 2023 року № 1040/0/226-23 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 908/27/18, від 25 червня 2019 року у справі № 911/1892/18, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 23 січня 2018 року, остання набула у власність нежитлове приміщення, цілісний майновий комплекс - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 1641,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 .

Перед набуттям банком у власність вказаного майна таке належало ТОВ «Мост-Плюс», при цьому між товариством та Одеською міською радою 19 вересня 2006 року укладено договір оренди землі. Вказаним договором визначено категорію землі - землі житлової та громадської забудови.

Заявник вказує, що після набуття банком вказаного майна йому право власності/користування на спірну земельну ділянку не переходило, реєстрація такого права відсутня.

При цьому згідно з матеріалами генерального плану м. Одеси земельна ділянка відноситься до озелененої території загального користування (парки, сквери, бульвари). Відповідно до плану зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19 жовтня 2016 року, земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні Р-3 та частково в зоні озеленених територій загального користування.

Вказує, що забудова населеного пункту, зокрема місць загального користування, повинна відповідати генплану населеного пункту, іншій містобудівній документації, розробленій згідно чинного законодаства.

Також судами не враховано, що з документів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення міської ради, вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або проект відведення земельної ділянки, яку було передано в оренду, міською радою не затверджувались. У вказаних документах відсутнє рішення, яким надано дозвіл на розроблення відповідно землевпорядної документації.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року по справі № 815/6306/16, яка набрала законної сили, було поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 177625751101): цілісний майновий комплекс-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк».

Також вказаним судовим рішенням встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Мост-Плюс» 30 грудня 2013 року було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим номером № 2082, відповідно до умов якого в рахунок виконання зобов`язань позичальника (ТОВ «Компанія БУДКЕРАМІКА») перед іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 45/КВ-07 від 03 липня 2007 року ПАТ «Дельта Банк» набув право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 177625751101): цілісний майновий комплекс-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1641,6 кв. м.

За договором купівлі-продажу, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 23 січня 2018 року, АТ «Дельта Банк» продав, а ОСОБА_1 купила наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення, цілісний майновий комплекс - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1641,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (інв.№308037).

Згідно абзаців 2 та 3 пункту 1.2. зазначеного договору нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року по справі № 815/6306/16, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 30 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2082. Право власності продавця на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 липня 2017 року, номер запису про право власності: 21564373, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 177625751101. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137500:33:004:0003, загальною площею 0,1045 га, цільове призначення: 03.08 Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування), яка перебуває у комунальній власності.

Земельна ділянка площею 1045 кв. м, у тому числі по угіддях: капітальна забудова - 730 кв. м, під проїздами, проходами, площадками - 315 кв. м, на якій розташовано вищевказане нерухоме майно (цілісний майновий комплекс-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») на підставі договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «Мост-Плюс», укладеного 19 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 3900, перебувала в оренді у зазначеного товариства.

Пунктом 5.2 вказаного договору визначено категорію землі за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.

Згідно з пунктом 6.2 вказаного договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без проекту відведення.

Пунктом 1 рішення Одеської міської ради № 3242-VII від 25 квітня 2018 року було припинено вищевказаний договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Мост-Плюс».

Пунктом 2 рішення Одеської міської ради № 3242-VII від 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:33:004:0003) площею 0,1045 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування закладів громадського харчування.

На підставі вказаного рішення 23 липня 2018 року між Одеською міською радою та ОСОБА_1 було укладено оскаржуваний договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1548.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду є незаконним та порушує установлений державою порядок передачі земельних ділянок у користування та зміну цільового призначення.

Відповідно до статті 116 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений у статті 123 ЗК України, передбачає, що рішення органів про надання земельних ділянок приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання в користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та право власності на яку зареєстроване в Державномуреєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

За частинами першою, третьою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Судами встановлено, що за договором купівлі-продажу, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 23 січня 2018 року, АТ «Дельта Банк» продав, а ОСОБА_1 купила наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення, цілісний майновий комплекс - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1641,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (інв.№308037).

Згідно абзаців 2 та 3 пункту 1.2. зазначеного договору нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року по справі № 815/6306/16, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 30 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2082. Право власності продавця на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 липня 2017 року, номер запису про право власності: 21564373, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 177625751101. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137500:33:004:0003, загальною площею 0,1045 га, цільове призначення: В.03 землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідній закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування), яка перебуває у комунальній власності.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського міського голови зі заявою, у якій просила переоформити та продовжити термін дії договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Мост-Плюс», у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Пунктом 1 рішення Одеської міської ради № 3242-VII від 25 квітня 2018 року було припинено вищевказаний договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Мост-Плюс».

Пунктом 2 рішення Одеської міської ради № 3242-VII від 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:33:004:0003) площею 0,1045 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування закладів громадського харчування.

На підставі вказаного рішення 23 липня 2018 року між Одеською міською радою та ОСОБА_1 було укладено оскаржуваний договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1548.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2006 року між Одеською міською радою та ТОВ «Мост-Плюс» укладено договір оренди землі, відповідно до якого останнє отримало в оренду земельну ділянку площею 1045 кв. м, у тому числі по угіддях: капітальна забудова - 730 кв. м; під проїздами, проходами, площадками - 315 кв. м. Земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що на земельній ділянці розташований цілісний майновий комплекс-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить ТОВ «Мост-Плюс» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 грудня 2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. за реєстровим номером № 7055.

Згідно з пунктом 5.2 договору оренди категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без проекту відведення (пункт 6.1 договору).

При цьому за частинами першою, другою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 квітня 2018 року вбачається, що державна реєстрація спірної земельної ділянки здійснена 19 квітня 2007 року, а її цільове призначення при реєстрації визначена «для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», категорія земель «землі житлової та громадської забудови».

Отже, судами правомірно враховано, що цільове призначення спірної земельної ділянки визначено на підставі рішення про передачу її в оренду ТОВ «Мост-Плюс» і під час передачі її в оренду ОСОБА_1 залишилось незмінним, тому доводи касаційної скарги щодо незаконної зміни цільового призначення земельної ділянки не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів погоджується зі висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурором не доведено обставин, якими він обґрунтовував позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновки, які викладено у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 911/1892/18, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 15 січня 2019 року у справі № 908/27/18, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Так, у справі № 911/1892/18 суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на земельну ділянку, виходили із того, що позивачем не доведено наявності у попереднього власника об`єкта нерухомого майна речового права на неї як право власності, або право користування, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог із застосування положень статті 120 ЗК України.

У справі № 910/5201/19 за позовом прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київради, суди апеляційної та касаційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, також виходили із того, що за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають. При цьому у вказаній справі судами також враховано, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України.

У справі № 908/27/18 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору оренди, виходив із того, що договір оренди в частині права оренди земельної ділянки під господарськими будівлями, право власності на які набув позивач, на час розгляду даної справи є припиненим, тому передача земельної ділянки в оренду має здійснюватися на підставі рішення власника землі та реалізується в подальшому шляхом укладення договору оренди.

Натомість у справі, яка переглядається, судами встановлено, що первинний власник об`єкта нерухомого майна в передбачений законом спосіб набув право користування спірною земельною ділянкою, тому в подальшому після переходу права власності на нерухоме майно право користування земельною ділянкою переходило до наступного власника відповідно до статті 120 ЗК України, про що правомірно вказано судами попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, вказаних у наведених вище справах.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович