Рішення

від 14.11.2023 по справі 600/3886/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Чернівці Справа № 600/3886/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Партнер і К» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В :

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «Партнер і К» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 35894,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зазначало, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 звітний рік, у зв`язку з чим до відповідача була застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі 34408,03, яку останній зобов`язаний був самостійно сплатити до 17.04.2023 року. У зв`язку з несплатою адміністративно-господарської санкції у встановлений строк позивачем нараховано пеню у сумі 1486,42 грн. Таким чином за відповідачем виникла заборгованість у загальному розмірі 35894,45 грн, яку позивач і просить стягнути з Приватного підприємства «Партнер і К».

Ухвалою суду від 13 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача, яка зазначена у позові, 15 червня 2023 року відправлено ухвалу від 13 червня 2023 року, яка була особисто вручена представнику відповідача (Кудаковій) 15 червня 2023 року.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, однак своїм правом подати, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не скористався.

Клопотань про розгляд справи за участю учасників справи до суду не надходило.

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідженням розрахунку сум адміністративно-господарський санкцій, що підлягають сплаті Приватним підприємством «Партнер і К» у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік судом встановлено, що кількість не працевлаштованих інвалідів становить 1 особа, а сума штрафних санкцій по зазначеному підприємцю становлять 34408,03 грн.

У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю здійснило розрахунок пені у розмірі 1486,42 грн.

Оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеню, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону №875-ХІІ).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Підпунктом 1 пункту 6 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо: організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі Порядок, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики від 27.08.2020 року №591, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за №1007/3529 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), затверджено форму звітності №10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" та Інструкції щодо її заповнення.

Поряд з цим, пунктом 5 наказу Міністерства соціальної політики від 31.05.2013 №316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, яким затверджено Форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", установлено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством не встановлено періодичності подачі звітності за формою №3-ПН. Така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії. Тобто законом передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, то він своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку виконав обов`язок подання інформації про попит на робочу силу (вакансії).

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.01.2018 року у справі №824/379/17-а та від 26.06.2018 року у справі №806/1368/17.

Суд також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 2.06.2018 у справі №806/1368/17, в якому вказано про те, що за змістом статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ("Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні") пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Крім цього, згідно з частинами першою-другою статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону №875-ХІІ).

Частиною четвертою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, законодавством чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

На фізичних осіб, які використовують найману працю покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Поряд з цим, законом не визначено обов`язку фізичних осіб, які використовують найману працю здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 15 квітня 2019 року №824/370/17-а, від 27 лютого 2020 року у справі №400/1254/19.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року по справі №440/2008/19 також наведено висновок про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що визначені в частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Водночас, у названій вище постанові наголошено на тому, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Наведене також узгоджується із правовою позицією, викладеною і у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі №809/750/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств. Однак нормами чинного законодавства на підприємства не покладено обов`язку щодо самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.

Поряд з цим, обов`язком підприємства є вжиття необхідних заходів по створенню робочих місць, зокрема, створити робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувати про це відповідні установи. І при цьому, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є саме подача звіту форми №3-ПН.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було подано звітів форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем у 2022 році, обов`язки, покладені на нього частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII не виконав, зокрема ним не надано інформацію до державної служби зайнятості, яка необхідна для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому, суд вважає, що подання відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік форми №10-ПОІ (річна) не звільняє від обов`язку також подавати звітність до державної служби зайнятості.

З огляду на наведене суд погоджується з доводами позивача щодо нестворення відповідачем умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Стосовно самої вимоги Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з Приватного підприємства «Партнер і К» господарських санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарська санкція є видом господарської санкції, яка застосовується як захід впливу на порушника у сфері господарювання.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із скоєнням правопорушення. У разі доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.

На переконання суду, позиція позивача щодо того, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, а тому лише вони несуть відповідальність за працевлаштування інвалідів, ґрунтується на невірному тлумаченні статті 20 Закону №875-XII, яку необхідно тлумачити системно із врахуванням положень статей 17, 18, 18-1 зазначеного Закону та положень Господарського кодексу України. При цьому, об`єктивна сторона складу правопорушення виражається у невжитті заходів щодо створення та виділення у нормативній кількості робочих місць для інвалідів, або у подальшій відмові роботодавця прийняти інваліда на створене робоче місце без наявності передбачених законом підстав (невідповідності умов та характеру праці стану здоров`я інваліда, невідповідності інваліда кваліфікаційним вимогам). У випадку, якщо роботодавець виділив та створив робочі місця у кількості, розрахованій відповідно до нормативної, та подав до органів державної служби зайнятості звіт про наявність робочих місць для інвалідів, він вважається таким, що виконав свій обов`язок належним чином.

Водночас, варто зазначити, що юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду постанові від 10.07.2018 у справі №808/2646/15.

Оскільки, як вже було встановлено судом, відповідачем у 2022 році не було виконано обов`язку щодо надання інформації до державної служби зайнятості, яка необхідна для організації працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку, що відповідачем не були виконані вимоги Закону №875-XII щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, при цьому причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю залежали саме від самого роботодавця, тому в його діях наявний склад правопорушення і на нього може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог Закону №875-ХІІ щодо несвоєчасної сплати адміністративно-господарської санкції та пені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, у зв`язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, зобов`язаний був самостійно сплатити до 17.04.2023 на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 3589,45 грн, з яких основна заборгованість 34408,03 грн, пеня 1486,42 грн. Проте, дана сума відповідачем не сплачена, доказів зворотного суду не надано.

Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд цієї справи у суді, не скористався своїм правом подати відзив на позов у встановлений судом строк.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми адміністративно-господарських санкцій на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача у цих правовідносинах відповідачем суду не подано.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Партнер і К» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Партнер і К» адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 35894,45 грн на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 листопада 2023 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Героїв Майдану, 87-г, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 21415797); відповідач Приватне підприємство «Партнер і К» (вул. Першотравнева, буд. 6, кв. 7, смт Глибока, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 36751424).

Суддя О.П. Лелюк