Постанова

від 13.11.2023 по справі 380/13387/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13387/22 пров. № А/857/4043/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Львові суддею Грень Н. М.) у справі № 380/13387/22 за адміністративним позовом Державного підприємства Львіввугілля до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 ДП Львіввугілля (далі також - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо відмови в списанні штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01.03.2020 по 18.08.2021 протиправною;

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків списати нараховані пеню за період з 01.03.2020 по 18.08.2021 та застосований штраф в період з 01.03.2020 по 18.08.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків безпідставно нарахувало пеню і застосувало штраф за несплату (неперерахування) єдиного внеску за період 01.03.2020 по 18.08.2021, тобто в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України на загальну суму 2 992 810,75 грн, що є порушенням вимог пунктів 9-11.1 та 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що звертався до відповідача із заявою про списання штрафних санкцій та пені, у задоволенні якої листом було відмовлено. Стверджує, що нарахована відповідачем пеня та застосований штраф за період з 01.03.2020 по 18.08.2021, які є різними видами фінансової відповідальності, підлягають списанню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ДП Львіввугілля належним чином не виконувало вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме не сплачувало єдиний внесок за липень - грудень 2018 року, січень - вересень 2019 року, листопад - грудень 2019, січень-лютий 2020 року тобто до періоду, визначеного п. 9-11 розд. VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. За порушення термінів сплати Західним МУ ДПС по роботі з ВПП винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.06.2021 № 15733000401 та рішення від 18.08.2021 № 2333300040. Розмір пені, штрафних санкцій яку просить списати позивач, відображена у рішенні від 08.06.2021 № 15733000401 та рішенні від 18.08.2021 №2333300040, які станом на сьогоднішній день є чинними. Відповідач вважає, що штрафна (фінансова) санкція та пеня в цьому випадку була нарахована за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з Єдиного соціального внеску, що не поширюється на звільнення від відповідальності щодо застосування штрафних санкцій, передбачених Законом № 2464.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Вказує, що нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску не здійснюється у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, а нарахована пеня підлягає списанню. Позивач вважає, що підстава відмови в списанні пені, а саме посилання, що пункти 9-11 Розділу VIII Прикінцеві та Перехідні Положення Закону України № 2464-VI не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки порушення позивачем чинного законодавства в частині граничного терміну сплати єдиного внеску відбулося до 01 березня 2020 року є безпідставними. Зазначає, що податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати єдиного внеску є триваючим і припиняється в день його фактичної сплати. Тобто період вчинення правопорушення має значення для визначення розміру нарахування штрафних санкцій та пені, тоді як вищенаведені норми Перехідних положень Закону № 2464-VI містять чітку вказівку на темпоральні обмеження застосування штрафних санкцій та нарахування пені з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Норма п. 9-11.2 розділу VIІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI не містить такої умови для нарахування пені, як вчинення порушення до 01.03.2020, а містить імперативну вказівку, що: "протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за пі періоди підлягає списанню". Так, з інтегрованої картки ДП Львіввугілля слідує несвоєчасна сплата ЄСВ за період з липня 2018 і по цей час, що стало підставою нарахування пені. За період з 01.03.2020 по 18.08.2021 податковим органом нараховано пеню за несвоєчасну сплату ЄСВ, що підтверджується даними з електронного кабінету платника податків. Враховуючи норми чинного законодавства, пеня нарахована за період з 01.03.2020 по 18.08.2021 підлягає списанню.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ДП Львіввугілля зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.01.2003, номер запису 14081200000000005

04.08.2022 ДП Львіввугілля звернулося із заявою про списання штрафних санкцій та пені за № 7/1237 на підставі пп. 9-11.1 та п. 9-11.2розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно даних електронного кабінету платника податків, а саме Інтегрованої картки платника ДП Львіввугілля (код ЄДРПОУ 32323256) по платежу єдиний соціальний внесок (70 71010000 00) податковим органом - Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків за період з 01.03.2020 по 18.08.2021р. нараховано пеню в розмірі 2 950 961,41 грн та застосовано штраф в розмірі 38 022,34 грн.

ГУ ДПС у Львівській області листом від 09.09.2022 № 1913/6/33-00-04-01-01 відмовило позивачу у задоволенні заяві.

Вважаючи бездіяльність податкового органу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності нарахування пені та застосованого штрафу в період дії карантину з 01.03.2020 по 18.08.2021, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Частиною другоюстатті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI ( далі Закон № 2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону № 2464-VI податкові органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Заходи впливу та стягнення передбаченні статтею 25 Закону України № 2464-VI.

Відповідно до частин другої - четвертої, десятої, одинадцятої, тринадцятої - шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановами Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2022 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 строк дії карантину продовжено з 19.12.2020 до 28.02.2021; до 30.04.2021; до 30.06.2021; до 31.08.2021; до 01.10.2021; до 31.12.2021; до 31.05.2022 до 31.12.2022; до 30.04.2023.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №533-IX Розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування доповнено пунктами 9-10 9-12, в які вносилися зміни Законами України від 30.03.2020 № 540-IX та від 13.05.2022 № 591-IX.

Згідно з пунктом 9-11.1 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.

Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

З матеріалів справи видно, що Західне МУ ДПС по роботі з ВПП винесло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 15733000401 від 08.06.2021 та рішення № 2333300040 від 18.08.2021

З цих рішень судом встановлено, що податковим органом нарахована пеня та застосовано штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 2018, 2019, 2020 по 18.08.2021, що суперечить вимогам пункту 9-11.1 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наведені норми унеможливлювали прийняття податковим органом 08.06.2021 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 15733000401 та від 18.08.2021 № 2333300040.

Відсутність правових підстав для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску спростовує доводи відповідача про неможливість списання пені та застосованого штрафу у зв`язку з наявністю у позивача не оскаржених рішень від 08.06.2021 № 15733000401 та від 18.08.2021 № 2333300040.

При цьому податковим органом не подано належних доказів правомірності нарахування пені та застосування штрафу у періоду дії карантину, а саме з 01.03.2020 по 18.08.2021, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Зважаючи на встановлені у цій справі фактичні обставини, на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про протиправну бездіяльність відповідача щодо відмови в списанні штрафних санкцій, пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01.03.2020 до 18.08.2021, а зобов`язання Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків списати нараховані пеню за період з 01.03.2020 по 18.08.2021 та застосований штраф в період з 01.03.2020 по 18.08.2021 є ефективним засобом захисту прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

Відтак, у разі якщо судом встановлено порушення права позивача в результаті неправомірного нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені у відповідному розмірі (сумі), належним способом захисту, що відновить порушені права, є саме зобов`язання відповідача здійснити дії по їх списанню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують наведених висновків та на законність судового рішення не впливають.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі № 380/13387/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин