Постанова

від 13.11.2023 по справі 460/19288/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 460/19288/23 пров. № А/857/15894/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року (постановлену суддею Гудимою Н.С. у м. Рівному) про повернення позовної заяви у справі № 460/19288/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком Вест» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі також - ГУ ДПС у Рівненській області) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком Вест» про стягнення податкового боргу в розмірі 12 466 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області повернуто позивачу, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не підтвердила повноважень діяти у справі за правилами самопредставництва суб`єкта владних повноважень, тобто не надала підтвердження того, що згідно із законом, статутом чи трудовим договором (контрактом) уповноважена діяти від імені позивача та одночасно особою, посадове становище якої не вказано.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржило ГУ ДПС у Рівненській області, яке із покликанням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В доводах апеляційної скарги вказує, що відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва внесені до реєстру та є офіційним і достатнім підтвердженням наявності у відповідної особи повноважень вчиняти дії від юридичної особи на засадах самопредставництва.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Як видно з матеріалів справи, позовну заяву від імені ГУ ДПС у Рівненській області підписала Раксана Сірак.

На підтвердження повноважень на підписання позову додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, згідно з якою Р. Сірак має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, діє виключно в судах без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, ГУ ДПС у Рівненській області, як відокремленого підрозділу ДПС).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 755-IV обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлюється або є наявність фактично (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що обґрунтовується на їх зовнішньому, загальному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проаналізувавши наведені положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність або відсутність відповідного запису у вказаному реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності або відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Тобто, повноваження представника позивача, зокрема, щодо підписання позовної заяви, відображені у наданій суду виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/19288/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин