Справа № 202/9183/23
Провадження № 1-кс/202/8728/2023
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
УХВАЛА
31 жовтня 2023 року м. Дніпро
слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 ,
прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 ,
власника майна ОСОБА_5 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12023040000000138 від 10 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 з клопотанням погодженим прокурором про арешт майна у кримінальному провадженні №12023040000000138 від 10 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Дане клопотання, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано слідчому судді 27 жовтня 2023 року.
Відповідно до матеріалів клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «ДСЛ-2010» (код ЄДРПОУ 37450720) є переможцем у тендерних процедурах з послуг утилізації небезпечних відходів з закладів охорони здоров`я м. Дніпро в період 2021-2022 роках.
За результатами проведених слідчих дій, були отримані достатні докази, які вказують на те, що службові особи ТОВ «ДСЛ-2010» за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «ЄВРОВТОРСИРОВИНА» (код ЄДРПОУ 42674311), службовими особами КП «Міська клінічна лікарня №21 імені проф. Є.Г. Попкової» ДМР, КП «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохіхургії» ДОР, КП ««Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР здійснили заволодіння грошовими коштами в великому розмірі, під час надання послуг з перевезення та знешкодження відходів, що утворилися внаслідок медичної діяльності, які в дійсності не виконувались, або виконувались частково.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема проведеними оглядами вилучених під час тимчасових доступів та запитів документів, аналізом руху коштів по рахункам вказаних підприємств, допитами свідків, та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
26.10.2023 року слідчим у кримінальному провадженні, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_5 , було проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено: банківські картки № НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; конверт з грошовими коштами в розмірі 3600 доларів США; конверт з грошовими коштами в розмірі 3000 доларів США та квитанція на придбання валюти № 44174 від 16.03.2023; конверт з грошовими коштами в розмірі 3000 доларів США та квитанція на придбання валюти № 45291 від 10.05.2023.
26.10.2023 року постановою слідчого вказані документи визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що на даній стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власника та володільця майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та відчуження, з метою запобігання можливості його пошкодження, знищення, перетворення, оскільки особи, які ймовірно можуть бути причетними до даного злочину, використовують вказане майно, мають безпосередній доступ до нього, і можуть вчинити вищевказані дії, з метою унеможливлення притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Просив слідчого суддю накласти арешт на тимчасово вилучене 26.10.2023 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 майно. Заборонити будь яким особам, користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
У судовому засіданні слідчий та прокурор вимоги клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні.
Представник власника майна в судовому засіданні надала письмові заперечення на клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість клопотання. Звернула увагу, що майно, питання арешту якого порушується слідчим, є неналежним доказом у кримінальному провадженні, оскільки ані прямо, ані опосередковано не підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню. Надала копії щорічних декларацій ОСОБА_5 , довідок про доходи та довідки з банківських установ.
Власник майна в судовому засіданні підтримав позицію представника та просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, власника майна, представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання та долучені до них документи, дійшов наступного висновку.
СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023040000000138 від 10 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.
Встановлено, що до скоєння вищевказаного злочину в ході досудового розслідування встановлено причетність громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обіймає посаду директора КП «Міська клінічна лікарня № 21 імені проф. Є.Г. Попкової» ДМР та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року, за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погодженого прокурором, надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
26 жовтня 2023 року на виконання ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2023 року про надання дозволу на проведення обшуку, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно відповідно до протоколу обшуку від 26 жовтня 2023 року, зокрема банківські картки № НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; конверт з грошовими коштами в розмірі 3600 доларів США; конверт з грошовими коштами в розмірі 3000 доларів США та квитанція на придбання валюти № 44174 від 16.03.2023; конверт з грошовими коштами в розмірі 3000 доларів США та квитанція на придбання валюти № 45291 від 10.05.2023.
26 жовтня 2023 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про визнання речових доказів та визначення місця зберігання, вилучені 26.10.2023 року під час обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , речі і документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023040000000138 від 10 лютого 2023 року.
Заявляючи клопотання про накладення арешту на банківські картки, грошові кошти та квитанції на придбання валюти, слідчий у клопотанні та у судовому засіданні разом з прокурором посилалися на необхідність у забезпеченні збереження речових доказів та подальшої спеціальної конфіскації майна.
Вирішуючи клопотання прокурора, слідчий суддя враховує, що відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з частинами 4-5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку,передбаченому пунктом4частини другоїцієї статті,арешт накладаєтьсяна майнопідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,фізичної чиюридичної особи,яка всилу законунесе цивільнувідповідальність зашкоду,завдану діями(бездіяльністю)підозрюваного,обвинуваченого,засудженого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно небезпечнедіяння,а такожюридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (частина 8 статті 170 КПК України).
Статтею 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четвертастатті 170 КПК).В силу частини 3 статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Посилаючись на необхідність збереження речових доказів, слідчий не надав обґрунтування та підтвердження, що банківські картки, грошові кошти та квитанції на придбання валюти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 , мають без посередній зв`язок з обставинами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються у даному кримінальному провадженні, в тому числі, що особисті грошові кошти, банківські карти були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально-протиправним шляхом. А також не довів необхідність арешту майна з метою спеціальної конфіскації майна.
Як вбачається з довідок банківських установ, банківські картки, які вилучені у ОСОБА_5 та є його власністю, правомірно використовувалися ним, як платіжний засіб, в тому числі для оплати покупок товарів, придбаних для особистого споживання/використання, отримання заробітної плати, пенсійних виплат, що підтверджується довідками з банківських установ
Джерела отриманих грошових коштів у загальному розмірі 9600 доларів США, питання арешту яких порушується слідчим, ОСОБА_5 постійно декларуються та доказів протилежного слідчим не надано.
Сама по собі наявність в матеріалах клопотання постанови слідчого про визнання банківських карток, грошових коштів та квитанцій на придбання валюти речовими доказами не доводить мету для накладення арешту в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Отже, підстави для накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_5 , слідчим не доведені.
На переконання слідчого судді, обставини справи не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_5 , до того не встановлено будь-яких можливих негативних наслідків, які можуть позначитися на інтересах слідства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12023040000000138 від 10 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 395 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12023040000000138 від 10 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2023 |
Оприлюднено | 29.04.2024 |
Номер документу | 114917576 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
Слюсар Л. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні