Рішення

від 15.11.2023 по справі 128/2673/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2673/23

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2023 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, за законом та як за членом колгоспного двору,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до якої входить 1/3 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_2 як члену колгоспного двору, який не втратив право на майно двору станом на 15.04.1991. Так, відповідно до свідоцтва № НОМЕР_5 від 1305.1993, виданого виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради №10 від 25.03.1993, цілий житловий будинок в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Однак, у зв?язку з приналежністю спадкового будинку до суспільної категорії колгоспних дворів, вона не має можливості оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі. Вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 . Іншою спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 була її мати, дружина померлого, - ОСОБА_3 . Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 вони з матір?ю ОСОБА_3 фактично прийняли, оскільки на момент смерті батька вони проживали з ним та були зареєстровані за однією адресою, що свідчить про фактичне прийняття ними спадщини. Тобто після смерті батька ОСОБА_2 вони з матір?ю ОСОБА_3 мали успадкувати, як спадкоємиці першої черги за законом, в рівних частках кожна і відповідно мали право по 1/6 частці у праві власності на спадковий житловий будинок, однак вони не встигли оформити свої спадкові права після смерті батька на спадковий житловий будинок і не змогли цього зробити також у зв`язку з приналежністю спадкового будинку до суспільної групи колгоспних дворів. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до якої також входить 1/2 частка у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 , з них 1/3 частки належала померлій ОСОБА_3 як члену колгоспного двору, яка не втратила право на майно двору станом на 15.04.1991, та 1/6 частки, яку вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 , але за життя не оформила своїх спадкових прав. Також до складу спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 входить і земельна ділянка площею 0,2688 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Стрижавської селищної ради, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії I-ВН № 043916, виданим на ім?я ОСОБА_3 25.11.2002 Стрижавською селищною радою на підставі рішення 28 сесії 3 скликання Стрижавської селищної ради від 28.03.2002, оригінал якого відсутній і втрачений, наявна лише архівна копія. Фактично до складу цієї земельної ділянки, яка належала матері на підставі одного Державного акту на право приватної власності на землю серії I-BH №043916, входять дві земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520655900:02:007:0546, розташована в АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_3 згідно з Державним актом серії I-BH №043916 (оригінал втрачений), та земельна ділянка площею 0,1188 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520655900:02:007:0547, розташована в АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_3 згідно з Державним актом серії I-BH №043916 (оригінал втрачений). Тобто на цій земельній ділянці розташований і спадковий житловий будинок, який відноситься до суспільної групи колгоспних дворів, і відповідно земельна ділянка в силу норм статті 120 ЗК України є приналежністю до житлового будинку, а тому нотаріус також не має можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок і на цю земельну ділянку. Вона є донькою матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.05.2007 ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, дочці ОСОБА_1 . Даний заповіт був посвідчений 14.05.2007 ОСОБА_4 , секретарем виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за №215. Таким чином, вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 . Спадщину після смерті матері вона прийняла, так як у встановлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. На решту спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 31.05.2023, видане державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Березовською Л.М., а саме: на земельну ділянку площею 2,1132 га. Осіб, що мають право на обов`язкову частку у спадщині і прийняли її після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , немає. Інша донька ОСОБА_5 у встановлений законом строк подала заяву про відмову від прийняття спадщини і проживала з 1975 року за іншою адресою, ніж спадковий будинок. З 1977 року до 1997 року в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , постійно проживали та були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Усі вони не втратили право на майно двору і набули право власності на майно двору в рівних частках, тобто по 1/3 частці кожний. Тому просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 (1/6 частка), в порядку спадкування за заповітом, що був посвідчений 14.05.2007 секретарем виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Гіновською Іриною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №215, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 (1/2 частка), а також за нею, як за членом колгоспного двору (1/3 частка), а загалом на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку під літерою «А»; ганку; літньої кухні під літерою «Б»; сараю під літерою «В»; погребу під літерою «п/В»; свердловини № 1; вигрібної ями № 2; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом, що був посвідчений 14.05.2007 секретарем виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Гіновською Іриною Вікторівною та зареєстрований в реєстрі за №215, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520655900:02:007:0546, розташовану в АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_3 згідно з Державним актом серії I-BH №043916; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом, що був посвідчений 14.05.2007 секретарем виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Гіновською Іриною Вікторівною та зареєстрований в реєстрі за №215, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1188 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520655900:02:007:0547, розташовану в АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_3 згідно з Державним актом серії I-BH №043916.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання; витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , та копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .

25.07.2023 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19.07.2023 надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 . Також повідомлено суд, що відповідно до Спадкового реєстру, спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 до нотаріальної контори та приватних нотаріусів по питанню відкриття спадщини не зверталися, спадкова справа не заводилася.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.08.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

В судове засідання 08.11.2023 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. попередньо через канцелярію суду подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без їхньої участі, без технічної фіксації, позовну заяву підтримують та просять її задовольнити.

Представник Стрижавської селищної ради Форостяна О. попередньо через канцелярію суду подала письмове клопотання, в якому просить розглянути дану справу за відсутності представника Стрижавської селищної ради, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 08.11.2023 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.01.1998 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.08.2020 (а.с. 9).

29.09.1951 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 ) було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтві про одруження від 29.09.1951 (а.с. 13).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.01.1993, батьками ОСОБА_9 є ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (мати) (а.с. 11).

ОСОБА_9 після укладення шлюбу було присвоєно прізвище ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 31.12.1982 (а.с. 12).

14.05.2007 на випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого все її майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право, вона заповідає дочці ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого секретарем Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Гіновською Іриною Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за № 215 (а.с. 10).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.05.2023 №4-355, державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Березовська Л.М. посвідчила, що на підставі заповіту, посвідченого 14 травня 2007 року секретарем виконкому Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Гіновською І.В., зареєстрованого у реєстрі за №215, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її дочка ОСОБА_1 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 2,1132 га, кадастровий номер 0520655900:07:003:0046, розташованої на території Стрижавської селищної ради, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ВН №023494, виданого Стрижавською селищною радою 11 березня 2002 року на підставі рішення 25 сесії 3 скликання Стрижавської селищної ради від 20 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №155 (а.с. 19).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав №334170046 від 31.05.2023, земельна ділянка площею 2,1132, кадастровий номер 0520655900:07:003:0046 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 (а.с. 20).

З копії свідоцтва №160 від 13.05.1993 убачається, що ціле домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (а.с. 21).

На замовлення ОСОБА_1 20.06.2023 було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами складається з: житлового будинку літ. «А», ганку, літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», погребу літ. «п/В», свердловини №1 та вигрібної ями №2, що підтверджується копією технічного паспорту від 20.06.2023 (а.с. 22-25).

Згідно з копією Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН №043916, ОСОБА_3 на підставі рішення 28 сесії 3 скликання Стрижавської селищної Ради народних депутатів від 28.03.2002 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2688 га в межах згідно з планом; земельна ділянка розташована на території Стрижавської селищної ради, землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,1500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1188 га (а.с. 27).

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1200381532023 від 02.05.2023, земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0546, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с. 28).

Згідно з копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1200387962023 від 04.05.2023, земельна ділянка площею 0,1188 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0547, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с. 30).

З листа Стрижавської селищної ради від 23.06.2023 та копій записів погосподарського обліку будинковолодінь 1974-1976 років, копії погосподарської книги №7, копії записів погосподарського обліку будинковолодінь 1980-1982 років, копії погосподарської книги №6, копії земельної шнурової книги №2 за 1982-2002 роки убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.04.1987 до 29.12.1997; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 23.11.1977 до 19.08.2020; на день смерті ОСОБА_3 за даною адресою були зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 ; відповідно до копії земельної шнурової книги №2 за 1982-2002 роки під номером 231 за ОСОБА_3 записано земельну ділянку загальною площею 0,27 га (а.с. 42-51).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.05.2023 №724/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки загальною площею 0,2688 га, розташовані за тією ж адресою, які належать ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки свідоцтво не є документом, що свідчить про перебування його у власності спадкодавця, так як вказує, що двір є колгоспним, а також спадкоємцем не надано документи, які посвідчують право власності спадкодавця на земельні ділянки загальною площею 0,2688 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а право власності на нерухоме майно не зареєстровано відповідно до закону (а.с. 52).

З копії спадкової справи №491/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 убачається, що ОСОБА_1 подала заяву до Вінницької районної державної нотаріальної контори, у якій повідомила, що вона приймає спадщину за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 ; інші спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , відсутні (а.с. 66-86).

Спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до нотаріальної контори та приватних нотаріусів по питанню відкриття спадщини не зверталися, спадкова справа не заводилась, що підтверджується листом завідувача Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Березовської Л.М. від 21.07.2023 №1035/01-16 (а.с. 65).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до державної нотаріальної контори за місцем його проживання (реєстрації), оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд застосовує до даних правовідносин норми ЦК Української РСР.

Статтею 524 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 529 Цивільного кодексу УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Установлено, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємці за законом ОСОБА_3 (дружина померлого) та ОСОБА_1 (дочка померлого) із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися, однак вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки фактично вступили в управління спадковим майном, так як постійно проживали разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої входить 1/3 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 як члену колгоспного двору.

Згідно з вимогами статті 7 Конституції СРСР (в редакції 1936 року), колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13.04.1979 №11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 №5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.1990 №69.

Згідно з п. 9 зазначених Вказівок, окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК України (в редакції 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів), майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

З вищенаведеного та з матеріалів даної справи убачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 .

Тому померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , виходячи з рівності часток членів колгоспного двору, належала 1/3 частка у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24.06.1983 №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Після смерті ОСОБА_2 єдиними спадкоємцями першої черги за законом були ОСОБА_3 (дружина), яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, та позивач ОСОБА_1 (дочка). Оскільки останні після смерті ОСОБА_2 фактично вступили в управління спадковим майном, тому вважаються такими, що прийняли спадщину після його смерті, а саме: по 1/6 частці у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 мала право на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 (1/3 частки - як члену колгоспного двору, 1/6 частки - як спадщина після смерті ОСОБА_2 ), позивач ОСОБА_1 також мала право на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 (1/3 частки - як члену колгоспного двору, 1/6 частки - як спадщина після смерті ОСОБА_2 ),

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , яка 14.05.2007 на випадок своєї смерті склала заповіт, відповідно до якого все її майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право, вона заповідає дочці ОСОБА_1 .

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельні ділянки є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому чинним законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельні ділянки, то спадкоємець також не набуває на них права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відтак, спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем в межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 27.03.2019 (справа № 2-1625/1997, провадження № 61-6331св18).

Як вбачається зі змісту статей 1220, 1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до вимог статті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Так, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до якої, крім іншого, входить земельна ділянка площею 2,1132 га, кадастровий номер 0520655900:07:003:0046, розташована на території Стрижавської селищної ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ВН №023494, виданого Стрижавською селищною радою 11.03.2002 на підставі рішення 25 сесії 3 скликання Стрижавської селищної ради від 20.12.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №155. На вказане спадкове майно ОСОБА_9 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 31.05.2023.

Також після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 .

Крім того, на підставі наданих позивачем доказів судом установлено, що ОСОБА_3 (матері ОСОБА_1 ), згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ВН №043916, виданим на підставі рішення 28 сесії 3 скликання Стрижавської селищної Ради народних депутатів від 28.03.2002, належали дві земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0546, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1200381532023 від 02.05.2023), та земельна ділянка площею 0,1188 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0547, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1200387962023 від 04.05.2023).

Установлено, що оформити свої спадкові права на спадкове майно після смерті матері позивач ОСОБА_1 не має можливості через відмову нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 в справі № 2-7055/12 (провадження № 61-1322св18) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Судом достовірно установлено, що позивачу ОСОБА_1 , виходячи з рівності часток членів колгоспного двору, належить 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 . Крім того, позивач ОСОБА_1 , являючись єдиним спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , подавши заяву про прийняття спадщини, зокрема: на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0546, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,1188 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0547, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 .

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

За клопотанням позивача суд вважає залишити за останньою судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, за законом та як за членом колгоспного двору - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, як за членом колгоспного двору на 1/3 частку, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 на 1/6 частку, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 на 1/2 частку, а загалом на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. «А», ганку, літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», погребу літ. «п/В», свердловини №1 та вигрібної ями №2.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0546, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ВН №043916.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,1188 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0547, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ВН №043916.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Стрижавська селищна рада, адреса місцезнаходження: смт Стрижавка, вул. 40-річчя Перемоги, 7, Вінницького району Вінницької області.

Дата складення повного судового рішення - 15.11.2023.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА