Єдиний унікальнийномер 142/210/23
Номер провадження 2/142/148/23
РІШЕННЯ
іменем України
09 листопада 2023 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А.,
з участю
секретаря судового засідання Яворської О.В.,
представника відповідача Лизуненка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в режимі відеоконференції в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Піщанської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про скасування заборони (обтяження) на нерухоме майно,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Каленяка Е.А. звернувся до суду з даним позовом, в якому просить припинити обтяження на нерухоме майно шляхом скасування запису про обтяження нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5114411, зареєстрованого 12.06.2007 року реєстратором Піщанська державна нотаріальна контора, об`єкт обтяження - будинок, адреса: АДРЕСА_1 , внесеного на підставі повідомлення, б/н, 15.08.1995 року, Піщанська філія Крижопільського відділення Ощадбанку №2924/026.
В обґрунтування позову зазначив, що, у зв`язку з наявністю заборони на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , він не має можливості реалізувати свої права спадкоємця та майбутнього власника.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , батько позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 14.06.2021 року. Після смерті померлого приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Дорошенко Н.І. заведена спадкова справа №111/2021, яка зареєстрована в спадковому реєстрі за №68701904. Спадкоємцем за законом майна померлого є позивач ОСОБА_1 . Майно, право власності на яке набуте за життя померлим та яке підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я спадкодавця за заявою спадкоємця, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Звернувшись до державного реєстратора прав на нерухоме майно, позивач отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 66045197 від 09.01.2023 року. Причиною відмови стало те, що в Єдиному реєстрі відчудження об`єктів нерухомого майна наявний запис №5114411 про обтяження майна за адресою АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок був побудований померлим в 1981 році. ІНФОРМАЦІЯ_2 померлому було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 30.07.1981 року №1606. На момент закінчення будівництва будинок мав адресу АДРЕСА_2 . Рішенням Піщанської селищної ради від 11.06.1992 року вул. 40-річчя Жовтня перейменовано на вулицю Перемоги. В результаті перереєстрації будинків по АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідною довідкою Піщанської селищної ради, доданою до позовної заяви.
Відповідно до запису, який міститься в Єдиному реєстрі заборон відчудження об`єктів нерухомого майна, повідомлення б/н. 15.08.1995 року Піщанська філія Крижопільського відділення Ощадбанку №2924/026, об`єкт обтяження будинок, АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 , причина відсутності коду архівний запис, Вінницька область Піщанський район смт. Піщанка, не вказано.
Позивач стверджує, що ОСОБА_3 в будинку, який побудований його нині померлим батьком, ніколи не проживав, жодного відношення до даного будинку не має та не мав, дана особа позивачеві невідома.
Представником позивача зроблено запит до AT "Ощадбанк" щодо надання інформації про причини та підстави для накладення обтяження на вказаний будинок, на що листом від 08.03.2023 року АТ "Ощадбанк" повідомило, що інформація та документи, на підставі яких було накладено обтяження, відсутні.
Ухвалою судді від 08 травня 2023 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представником відповідача акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (АТ "Ощадбанк") адвокатом Лизуненком С.О. подано до суду відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позов є безпідставним, викладеним без посилання на належні, допустимі, достовірні та достатрні докази. Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна на нерухоме майно - на будинок, вказаний в позові, накладено обтяження - заборону на нерухоме майно, що зареєстрована державним реєстратором Піщанською державною нотаріальною конторою Вінницької області та який, відповідно до довідки, належить ОСОБА_3 , однак позивачем не обгрунтовано належність зазначеної довідки для підтвердження заявлених вимог саме до АТ «Ощадбанк», беручи до уваги, що копія наведеної вище довідки містить підставу обтяження: «повідомлення, б/н, 15.08.1995 Піщанська філія Крижопільського відділення Ощадбанку №2924/026». Проведення реєстраційних дій із нерухомим майном на території Україні законодавцем віднесено до функцій державних реєстраторів. Банки не наділені такимі повноваженнями, тобто не є суб`єктами організаційної системи державної реестрацї прав. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV із змінами та доповненнями (Закон).
Статтею 10 Закону встановлено, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав: нотаріус; державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Відповідно до вимог статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини.
Згідно з пунктом 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Враховуючи вищевикладене, АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у справі. Належним відповідачем у справі є нотаріус, який наділений повноваженнями на вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження об`єкта нерухомого майна та який ухвалив рішення про відмову позивачу у державній реєстрації права власності.
Відповідно де матеріалів справи та за твердженням позивача, ОСОБА_3 в будинку, який побудовано померлим власником ОСОБА_2 ніколи не проживав, жодного відношення до вказаного будинку не має та не мав. Позивачу взагалі невідомо, що це за особа. Водночас, вказаний житловий будинок був побудований ОСОБА_2 в 1981, що підтверджується актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 08.07.1981, рішенням №8 від 24.07.1981 про затвердження акту введення в експлуатацію. 30.07.1981 ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок під 30.07.1981 №1606. На момент закінчення будівництва будинок мав адресу АДРЕСА_2 . Рішенням Піщанської селищної ради від 11.06.1992 вул. 40-річчя Жовтня перейменовано на вул. Перемоги. В результаті перереєстрації будинків по АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Піщанської селищної ради №3206 від 28.12.2021.Вказана обставина зі зміною назви вулиці та реєстрації будинків на ній, на думку відповідача, може свідчити, що будинок, який належить ОСОБА_3 та зазначений в інформаційній довідці з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на нерухоме майно не є тим самим будинком, який належав ОСОБА_2 .
Статтею 26 Закону врегульовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, зокрема, і у зв`язку із помилковістю. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі, якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового трава, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяженні речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом і частини сьомої етапі 37 цього Закону. - посадовою особою Міністерства юстиції України його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку. Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.
Також позивач в позовній заяві не надає належні та достовірні докази наявності будь-яких боргових відносин, в тому числі виниклих в 1995 році між позивачем та відповідачем, що свідчить про відсутність підстав вважати, що оскаржуване обтяження могло бути зареєстроване за повідомленням відповідача саме на майно, яке належить ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 3 статті 12 та статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, стверджує представник відповідача, АТ «Ощадбанк» не може вчинити дії зі зняття обтяження (заборони) з нерухомого майна, що свідчить про помилковість та необґрунтованість визначення його відповідачем у даній справі. АТ «Ощадбанк» не міг позбавити, обмежити та/або порушити права позивача, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням своїм майном, шляхом незняття заборони з нерухомого майна. Ототожнювати АТ «Ощадбанк» та Піщанську філію Крижопільського відділення Ощадбанку №2924/026, на підставі повідомлення якої б/н 15.08.1995 зареєстрована заборона, без посилання при цьому на норми законодавства та/або не обґрунтовуючи такого роду припущення відповідними доказами (документами) - є абсолютно недопустимим. Також відповідач зазначає, що матеріали справи не містять вищезгаданого повідомлення 1995 року Піщанської філії Крижопільського відділення Ощадбанку №2924/026, на підставі якого Піщанською державною нотаріальною конторою здійснено спірну заборону, що унеможливлює зробити однозначний висновок чи звертався АТ «Ощадбанк» до Піщанської державної нотаріальної контори з повідомленнями про необхідність здійснення запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, що належить саме померлому ОСОБА_2 , оскільки це є лише припущенням позивача, що не підтверджується документально.
У випадку із майном ОСОБА_2 обтяження №5114411 зареєстроване по спливу більш, як 11 років від дати виникнення підстави обтяження, зазначеного у відповідних записах. З наведеного слідує, що у 2007 році реєстрацію оскаржуваного обтяження (заборони) нерухомого майна здійснено Піщанською державною нотаріальною конторою не у відповідності до вимог частини 2 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» АТ «Ощадбанк» не може нести відповідальність за вищенаведені дії державного реєстратора, оскільки у 2007 році АТ «Ощадбанк» не звертався до Піщанської державної нотаріальної контори із заявою про державну реєстрацію обтяження майна ОСОБА_2 . Водночас, обтяження за реєстраційним номером 5114411 накладено Піщанською державною нотаріальною конторою на нерухоме майно (будинок), що належить ОСОБА_3 .
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦГІК України, однак, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Крім того, наявність будь-яких правових наслідків, спричинених обставинами, на які посилається позивач в обґрунтування позову, належними та допустимими доказами не підтверджено, що вказує на недоведеність існування порушення зі сторони АТ «Ощадбанк» прав позивача та безпідставність пред`явленого позову саме до банку.
На підставі викладеного вище відповідач просить суд ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зауважує, що відзив на позовну заяву переважно ґрунтується на тому, що ВАТ "Державний ощадний банк України" є неналежним відповідачем по справі, тому в задоволенні позовних вимог суд має відмовити, а також наводить наступне.
Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за № 2-К. у відповідності зі Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за № 4, «Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР», з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в «Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України». Розпорядженням № 106/99-рп Президента України від 20.05.1999 року та постановою №876 Кабінету міністрів України від 21.05.1999 року, «Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
З наведеного слідує, що АТ «Державний ощадний банк України» з моменту утворення та на теперішній час є державним банком та правонаступником відповідного банку, в інтересах якого накладено заборону, що є відкритою та загальновідомою інформацією, що відповідачем не спростовано.
Пунктом 9 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що до компетенції нотаріусів належить накладення та зняття заборон щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.
Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно п. п. 5.1. п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
В Єдиному реєстрі відчудження об`єктів нерухомого майна наявний запис №5114411 про обтяження майна за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних згаданого реєстру підставою обтяження є повідомлення б/н, 15.08.1995 року, Піщанська філія Крижопільського відділення Ощадбанку, №2924/026.
Тобто заборона накладена в інтересах (за повідомленням) Піщанської філії Крижопільського відділення Ощадбанку, №2924/026, яка на той час була структурним підрозділом відповідача.
Враховуючи викладене, норми ЗУ «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, положення ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на переконання позивача, зазначене обтяження може бути знято тільки за повідомленням (листом, заявою) відповідача, так як було накладено в його інтересах та за його повідомленням, чинне законодавство не надає права будь-якому реєстратору, в тому числі і нотаріусу, самостійно зняти дане обтяження без відповідного повідомлення (листа) відповідача. В даному випадку нотаріус (державний реєстратор) не має правових підстав для зняття заборони з будинку, оскільки вищезазначене повідомлення від відповідача до нього не надходило. На даний час не існує невиконаних кредитних зобов`язань позивача або його померлого батька перед АТ «Ощадбанк», як особою, в інтересах якої накладено обтяження, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (шість) не є предметом іпотеки, застави перед АТ «Ощадбанк», як особою, в інтересах якої накладено обтяження, тому існування заборони на даний житловий будинок є безпідставною та такою, що порушує охоронювані законом майнові права позивача на розпорядження цим майном, а тому встановлене обтяження підлягає припиненню. При цьому, саме бездіяльність АТ «Ощадбанк», як особи, в інтересах якої накладено обтяження, щодо ненаправлення відповідного повідомлення (листа) нотаріусу (державному реєстратору) про скасування запису про обтяження призвело до порушення прав позивача щодо неможливості прийняття спадщини після смерті його батька та в подальшому розпорядження належним йому майном.
Разом з тим, згідно відповіді на адвокатський запит від 08.03.2023 року №46-09/454/2023-00/ вих, копію якої додано до позовної заяви, відповідач не заперечує факт накладення обтяження, реєстраційний номер 511411, в його інтересах, а лише зазначає, що на даний час відсутня інформація та документи, на підставі яких воно було накладено.
Крім того, пунктом 2 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
За таких обставин, заперечення представника АТ "Державний ощадний банк України" проти того, що банк не є належним відповідачем у справі є необґрунтованими та безпідставними, тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких щодо твердження представника позивача щодо того, що АТ «Ощадбанк» є правонаступником банку, в інтересах якого накладено заборону, вказує наступне.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 №821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР) Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з підпорядкуванням банкам СРСР.
Згідно з пунктом 2 постанови Верховної Ради України від 20.03.1991 «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного «Укрпромбудбанк», Український республіканський банк Ощадного банку СРСР,Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами.
Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 за № 2-К у відповідності зі Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 за №4, на базі Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, утворено Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України), перетворений в подальшому згідно з розпорядження Президента України від 20.05.1999 №106, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 №876 у Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк», тип якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на акціонерне товариство.
Відповідно до п.п. 2, 3 Статуту АТ «Ощадабанк» банк утворено відповідно до розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. № 106, постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. № 876 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 21, ст. 955) шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», тип якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на публічне акціонерне товариство. Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4. Таким чином вказане вище свідчить про те, що Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України), перетворений в подальшому в АТ «Ощадбанк», не є юридичним правонаступником Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР. Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) було утворено 02.01.1992 з використанням бази (інфраструктури) Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР, що не означає наявності правонаступництва.
Також представник відповідача вкотре зазначає, що позивачем ні у позові, ні у відповіді на відзив не доведено та не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які свідчили б, що заборона на нерухоме майно накладена саме на той будинок, який належить ОСОБА_2 , особливо приймаючи до уваги факт перейменування вулиці, на якій розташований будинок та перереєстрації будинків по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Піщанської селищної ради №3206 від 28.12.2021 (міститься в матеріалах справи); AT «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у справі, а належним відповідачем у справі є нотаріус, який наділений повноваженнями на вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження об`єкта нерухомого майна та який, в даному випадку, ухвалив неправомірне та безпідставне рішення про відмову позивачу у державній реєстрації права власності.
В судове засідання позивач та його представник не з`явились, надавши суду заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами в справі.
Представник відповідача, адвокат Лизуненко С.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, пославшись на доводи та заперечення, викладені ним у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву, вважаючи позов безпідставним та його вимоги недоведеними.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Піщанської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) належним чином повідомлена про розгляд судом даної справи, в судове засідання не з`явилась, однак надала суду заяву про проведення розгляду справи у відсутність представника Піщанської державної нотаріальної контори, вказавши, що відомостями щодо зазначеного спору Піщанська ДНК не володіє.
Згідно частини 5статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.
Відповідно до т. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , батько позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 14.06.2021 року на а.с.6.
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Дорошенко Н.І. заведена спадкова справа №111/2021, яка зареєстрована в спадковому реєстрі за №68701904. Спадкоємцем за законом майна померлого є ОСОБА_1 - довідка на а.с. 7, витяг зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) на а.с.9.
Майно, право власності на яке набуте за життя померлим та яке підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я спадкодавця за заявою спадкоємця, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Звернувшись до державного реєстратора прав на нерухоме майно, позивач отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №66045 197 від 09.01.2023 року ( а.с.10). Підставою відмови стало те, що в Єдиному реєстрі відчудження об`єктів нерухомого майна наявний запис №5114411 про обтяження майна за адресою АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок був побудований померлим в 1981 році, що підтверджується актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 08.07.1981 року, рішенням №8 від 24.07.1981 року про затвердження акту введення в експлуатацію - а.с.11.12.
30.07.1981 року померлому було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 30.07.1981 року №1606 а.с.13.
На момент закінчення будівництва будинок мав адресу АДРЕСА_2 . Рішенням Піщанської селищної ради від 11.06.1992 року вул. 40-річчя Жовтня перейменовано на вулицю Перемоги. В результаті перереєстрації будинків по АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Піщанської селищної ради №3206 від 28.12.2021 року ( а.с. 20-22).
Відповідно до запису, який міститься в Єдиному реєстрі заборон відчудження об`єктів нерухомого майна, повідомлення б/н. 15.08.1995 року Піщанська філія Крижопільського відділення Ощадбанку. №2924/026. об`єкт обтяження будинок АДРЕСА_1 . власник ОСОБА_3 , причина відсутності коду архівний запис. Вінницька область Піщанський район смт. Піщанка, не вказано - а.с.8.
Домовою книгою будинку АДРЕСА_1 на а.с. 23-31, вищенаведеними письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_3 в будинку, який побудовано померлим ніколи не проживав, жодного відношення до даного будинку не має та не мав. Дана особа невідома позивачу, а відповідач також не вказує про наявні в минулому чи на час вирішення спору правовідносити з особою на прізвище ОСОБА_3 та навіть зазначає про можливу технічну помилку в реєстраційних відомостях щодо обтяження згаданого житлового будинку.
В листі від 08.03.2023 року АТ "Ощадбанк" на а.с.33, наданому представнику позивача адвокату Каленяку Е.А. на його адвокатський запит, йдеться, що за результатами розгляду запиту від 02.03.2023 р. стосовно надання інформації щодо накладеного обтяження реєстраційний номер №511411 (об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 ), банк повідомляє, що станом на даний час відсутня інформація та документи, на підставі яких було накладено дане обтяження в 12.06.2007 р.
Суд враховує, що згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.
Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Суд враховує, що підставою накладення обтяження № 5114411, зареєстрованого 12 червня 2007 року Піщанською державною нотаріальною конторою, додаткові дані: архівна заборона №55 від 15 серпня 1995 року було повідомлення Піщанської філії Крижопільського відділення Ощадбанку архівна дата виникнення якого 1991 рік. З моменту виникнення обтяження минуло понад 28 років. Внаслідок накладеного обтяження, а саме заборони на нерухоме майно, позивач позбавлений можливості успадкувати майно, оформити право власності на нього та розпоряджатись майном, що перешкоджає йому як власнику майна користуватись своїми законними правами. Відповідач не надає при цьому жодних доказів обґрунтованості продовження дії даного обтяження та не знімає його в добровільному порядку.
За таких обставин, виходячи із встановлених обставин, суд вбачає невідповідність заходу втручання держави в право власності власника критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини та відсутність справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави, пов`язаними з втручанням в право власності, та інтересами особи, яка страждає від такого втручання, а тому суд вважає, що наявні підстави для припинення обтяження № 5114411 від 12 червня 2007 року.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 5 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:
державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно покладена на державних реєстраторів, як спеціальних суб`єктів. Державний реєстратор у відповідності до ч. 2ст. 9 зазначеного Закону приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Також, відповідно до ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором, зокрема, є нотаріус.
На даний час порядок та підстави зняття заборони з майна регулюються, зокрема,статтею 74 Закону України «Про нотаріат», з якої вбачається, що, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе припинити обтяження на нерухоме майно у виді заборони (архівний запис) щодо об`єкту обтяження - будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, суд визнає безпідставними. Так, пунктом 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою від 06 листопада 2023 року, справа № 149/289/21, провадження № 61-4983св23, врахувавши висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), дійшов висновку у справі, яку переглядав, про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може бути належним відповідачем у такому спорі. Відповідно позов про скасування рішення державного реєстратора не може бути пред`явлений до державного реєстратора, який і так зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права.
Відтак доводи відповідача про те, що належним відповідачем є нотаріус як повноважна здійснювати реєстраційні дії особа є безпідставними та такими, що суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, а тому позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, беручи до уваги складність справи, суд приходить до висновку, що складання повного рішення суду слід відкласти не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи з метою забезпечення процесуальних прав та інтересів учасників процесу, вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні 09 листопада 2023 року, в якому закінчився розгляд справи.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Піщанської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про скасування заборони (обтяження) на нерухоме майно задовольнити.
Скасувати запис про обтяження нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5114411, зареєстрованого 12.06.2007 року реєстратором Піщанська державна нотаріальна контора, об`єкт обтяження - будинок, адреса: АДРЕСА_1 , внесеного на підставі повідомлення, б/н, 15.08.1995 року, Піщанська філія Крижопільського відділення Ощадбанку №2924/026.
Копію рішення направити учасникам справи.
Скорочене рішення проголошено 09 листопада 2023 року, що є датою ухвалення судового рішення.
Повне рішення буде складено 13 листопада 2023 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Піщанським РВ УМВС' Українив Вінницькій області 15.07.1997 року, РНОКПП НОМЕР_3 ;
представник позивача: адвокат Каленяк Едуард Анатолійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 0000041 від 15.08.2015 року, 21050 м. Вінниця, вул. Визволення 2, офіс 226/2;
відповідач: акціонерне товариство " Державний ощадний банк України", 01001. м. Київ. вул. Госпітальна. 12 г, код ЄДРПОУ 00032129, тел. (044) 247-85-68, електронна адреса: contact-centre г/ oschactbank.ua;
представник відповідача: Лизуненко Сергій Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №7869/10 від 05 червня 2019 року;
третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: державний нотаріус Піщанської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), який знаходиться в смт. Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул. Вишнева, 5.
Суддя:
Суд | Піщанський районний суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 09.11.2023 |
Оприлюднено | 16.11.2023 |
Номер документу | 114919062 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: усунення перешкод у користуванні майном |
Цивільне
Піщанський районний суд Вінницької області
Гринишина А. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні