Рішення

від 14.11.2023 по справі 904/5064/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023м. ДніпроСправа № 904/5064/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелларт" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором № 111.11.1.3-1925 від 16.07.2020 у загальному розмірі 426 367 грн. 64 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелларт" (далі - відповідач) заборгованість за договором №111.11.1.3-1925 від 16.07.2020 у загальному розмірі 426 367 грн. 64 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 367 744 грн. 88 коп. - основний борг;

- 46 955 грн. 67 коп. - інфляційні втрати;

- 11 667 грн. 09 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №111.11.1.3-1925 від 16.07.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року послуги з пересилання міжнародних відправлень та послуги "Кур`єрська доставка", внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 367 744 грн. 88 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2022 року по червень 2023 року у сумі 46 955 грн. 67 коп., а також 3% річних за період прострочення з 11.07.2022 по 31.07.2023 у сумі 11 667 грн. 09 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 395 грн. 51 коп.

Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є zellart@mcmail.pro (а.с.154).

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала суду від 25.09.2023 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, зокрема:

- позивачу на електронну пошту ukrposhta@ukrposhta.ua, яку він зазначив у позовній заяві;

- відповідачу на електронну пошту zellart@mcmail.pro, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 25.09.2023 була доставлена відповідачу на його офіційну електронну пошту zellart@mcmail.pro, - 25.09.2023 (а.с.158).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 25.09.2023 отримав ухвалу суду від 25.09.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с.158).

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Так, на підтвердження адреси відповідача в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: бульвар Слави, будинок 8, приміщення 6, м. Дніпро, 49100, на яку і була направлена ухвала господарського суду від 29.05.2023 для відповідача (а.с.154).

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 25.09.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 04.10.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 159-163).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 25.09.2023 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді - 04.10.2023.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 25.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113688044) надіслано судом 25.09.2023, зареєстровано в реєстрі 26.09.2023 та оприлюднено 27.09.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 25.09.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату доставки ухвали суду відповідачу на його офіційну електронну адресу (26.09.2023), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 11.10.2023.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Отже, станом на 14.11.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 24.10.2023, а строк розгляду даної справи закінчується 24.11.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи доказів з порушенням строків, визначених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У той же час, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелларт" (далі - замовник, відповідач) та Акціонерним товариством "Укрпошта" (далі - виконавець, позивач) укладено договір № 111.11.1.3-1925 (далі - договір, а.с.12-17), відповідно до умов пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послугу з пересилання міжнародних поштових відправлень (далі - міжнародні поштові відправлення), а також послуги "Кур`єрська доставка" (далі разом - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

У пунктах 5.1. та 5.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності) та діє до дати, що зазначена в додатку № 1 до договору. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за договором. Дія договору пролонгується на наступний календарний рік, за умови наявності факту наданих послуг за договором протягом останнього календарного року, що передує такій пролонгації, кількість таких пролонгацій не обмежується.

До договору сторонами були підписані такі додатки:

- додаток № 1 - окремі умови падання послуг (а.с.18);

- додаток № 2 - зразок акту приймання-передачі наданих послуг (а.с.19).

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом також встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору постачальником (продавцем) послуг, в розумінні порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі - Порядок заповнення податкової накладної) за договором, тобто фактичною стороною договору від імені виконавця є відокремлений підрозділ виконавця визначений договором, далі - ВП.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що порядок, умови та строки надання послуги з пересилання міжнародних поштових відправлень, у тому числі терміни, які використовуються в договорі, перелік та порядок обміну документами, оформлення яких передбачено в межах надання цієї послуги, визначаються умовами договору, Регламентом міжнародних поштових відправлень, затвердженим наказом виконавця (далі - Регламент міжнародних поштових відправлень), що є невід`ємною частиною договору та опубліковано (розміщено) на веб-сайті виконавця, зазначеному у договорі (далі - Сайт), Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та Законом України "Про поштовий зв`язок", Митним кодексом України, Актами Всесвітнього Поштового Союзу, Порядкам роботи користувачів послуг АТ "Укрпошта" з прикладним програмним інтерфейсом (АРІ) та особистим кабінетом, затвердженим наказом АТ "Укрпошта" від 23.01.2019 № 44 (далі - Порядок АРІ) (далі разом - Регламентуючи документи).

Згідно з пунктом 2.2. договору, порядок, умови та строки надання послуги "Кур`єрська доставка", у тому числі терміни, які використовуються в договорі, перелік та порядок обміну документами, оформлення яких передбачено в межах надання цієї послуги, визначаються умовами договору та порядком надання послуги "Кур`єрська доставка", затвердженим наказом виконавця, що є невід`ємною частиною договору та опубліковано (розміщено) на сайті виконавця (далі - Порядок "Кур`єрська доставка").

Відповідно до умов пункту 2.3. договору, місце надання послуг - об`єкт(и) поштового зв`язку ВП виконавця, перелік та адреси місцезнаходження яких визначені в додатку №1 до договору.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо ціни та порядку розрахунків, зокрема:

- ціна договору визначається в національній валюті України - гривні та зазначається в додатку № 1 до договору (пункт 3.1. договору);

- плата за послуги визначається згідно з тарифами на відповідні послуги, що є чинними на момент підписання виконавцем списку згрупованих поштових відправлень, та затвердженими наказами виконавця (далі - тарифи). Тарифи розміщуються на сайті і є невід`ємною частиною договору (пункт 3.3. договору);

- звітним періодом за договором є календарний місяць (пункт 3.4. договору);

- замовник оплачує послуги в національній валюті гривні шляхом перерахування (пункт 3.5. договору):

- попередньої оплати (авансового платежу) на вказаний в договорі поточний рахунок ВП виконавця у розмірі 100% ціни послуг для однієї або декількох груп міжнародних поштових відправлень впродовж звітного періоду в частині пересилання за межі території України (оподатковується ПДВ за ставкою 0%) (пункт 3.5.1. договору);

- оплати протягом 3-х банківських днів з дня підписання сторонами акту за звітний місяць вартості послуг, що визначена до перерахування згідно з таким актом в частині пересилання по території України та послуги "Кур`єрська доставка" (оподатковується ПДВ за ставкою 20%) (пункт 3.5.2. договору);

- факт, обсяг та загальна сума наданих за звітний період послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який оформлюється за зразком, визначеним у додатку № 2 до договору (далі - акт) (пункт 3.7. договору);

- до 8-го числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, виконавець, на підтвердження наданих ним послуг відповідно до відомостей, зазначених в оформлених сторонами за звітний період супровідних бланках, документах, що оформлюються при повернені не вручених міжнародних поштових відправлень та накладних на відправлену пошту (за наявності), складає 3 примірники акту, які підписує, скріплює печаткою та передає 2 з них на підпис замовнику, особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в договорі (пункт 3.8. договору);

- замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту від виконавця, підписує його, скріплює печаткою (за наявності) та надсилає примірник зазначеного акту чи передає власноручно на зворотну адресу ВП виконавця, або, у разі невідповідності даних за актом обсягу наданих послуг, згідно зі списком згрупованих поштових відправлень, документами, що оформлюються при повернені не вручених поштових відправлень та накладними на відправлену пошту (за наявності), за звітний період в цей же строк надає письмові мотивовані зауваження до акту (пункт 3.9. договору);

- у випадку наявності у замовника обґрунтованих зауважень до змісту акту, такі зауваження усуваються виконавцем (за можливості) протягом 3-х робочих днів з моменту отримання письмових зауважень від замовника. Після усунення зауважень погодження акту відбувається у порядку, встановленому в цьому розділі договору (пункт 3.10. договору);

- за умови своєчасного надсилання акту ВП виконавця та неотримання останнім від замовника підписаного сторонами примірника акту або мотивованої відмови від його підписання до 20-го числа місяця наступного за звітним періодом, такий акт є узгодженим у надісланій редакції, а послуги вважаються наданими належної якості та в строк обумовлений договором в обсязі, на загальну суму згідно з таким актом. Сторони домовились, що належним підтвердженням редакції надісланого акту є 3-й примірник зазначеного акту, а узгоджений таким чином, є будь-який примірник акту.

У подальшому, 07.08.2020 сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до договору, за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести наступні зміни до договору:

- доповнити розділ ІІІ "Ціна та порядок розрахунків" договору пунктом 3.15. договору наступним змістом:

"3.15. З 07.08.2020 по 30.09.2020 включно вартість на послуги з пересилання міжнародних поштових відправлень за договором становить 90% від тарифів поштових відправлень до іноземних держав, зазначена ціна встановлюється у відповідності до протоколу тарифного комітету виконавця № 32 від 24.07.2020:

- пересилання дрібних пакетів (рекомендованих), посилок масою понад 10 кг та посилок з оголошеною цінністю до іноземних держав, становить 90% від тарифів, затверджених наказом АТ "Укрпошта" від 18.12.2019 № 1236 "Про затвердження тарифів та інші послуги (у редакції від 26.06.2020 № 608);

- пересилання посилок без оголошеної цінності до іноземних держав становить 90% від тарифів, затверджених рішенням НКРЗІ від 03.09.2019 № 403." (а.с. 20-21).

Крім того, 01.10.2020 сторонами була підписана Додаткова угода № 2 до договору, за умовами пункту 1 якої сторони домовились про таке: керуючись підпунктом 3.1.6. договору та пунктом 8.3. договору, сторони, виходячи з фактично отриманих доходів від надання послуги з пересилання міжнародних поштових відправлень виконавцем від замовника, дійшли згоди доповнити договір пунктом 3.16. наступного змісту: "На період з 01.10.2020 по 31.12.2020 включно застосовувати тариф на рівні 90% від тарифів АТ "Укрпошта" на послугу з пересилання дрібних пакетів (рекомендованих) до іноземних держав, затверджених наказом АТ "Укрпошта" від 18.12.2019 № 1236 "Про затвердження тарифів на інші послуги" (у редакції від 26.06.2020 № 608). Зазначена ціна встановлюється у відповідності до протоколу № 41 засідання тарифного комітету АТ "Укрпошта" від 23.09.2020." (а.с. 22).

Також 04.12.2020 сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору, за умовами пункту 1.1. якої сторони домовились викласти додаток № 1 в редакції додаткової угоди № 3 від 04.12.2020 (а.с. 23).

Як убачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги по пересиланню міжнародних поштових відправлень, загальна вартість яких склала 955 744 грн. 88 коп., на підтвердження чого позивачем були складені та направленні для підписання відповідачу такі Акти приймання-передачі наданих послуг:

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2021 на суму 84 775 грн. 33 коп., який був підписаний відповідачем (а.с. 89);

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2021 на суму 465 224 грн. 67 коп. (а.с. 166);

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2021 на суму 85 170 грн. 33 коп. (а.с. 91);

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2021 на суму 95 546 грн. 17 коп. (а.с. 92);

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2022 на суму 131 922 грн. 57 коп. (а.с. 93);

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2022 на суму 93 105 грн. 81 коп., який був підписаний відповідачем (а.с. 94).

Слід також відзначити, що підтвердженням надання послуг з приймання до пересилання міжнародних відправлень та послуг "Кур`єрська доставка" за грудень 2021 року, січень 2022 року є списки форми 103 (а.с.25-88).

Відповідно до Регламенту міжнародних поштових відправлень, затверджених наказом ПАТ "Укрпошта" № 1650 від 29.11.2017 приймання згрупованих міжнародних поштових відправлень (в тому числі оформлених через сервіси АРІ/ОК), оформлення списків форми 103 та їх засвідчення здійснюється у порядку, передбаченому для внутрішніх згрупованих поштових відправлень з урахуванням загальновстановленого порядку для міжнародних поштових відправлень.

Так, пунктом 66 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку.

Як зазначив позивач у позовній заяві, позивачем вказані вище Акти приймання-передачі наданих послуг направлялись відповідачу через сервіс обміну електронними документами "Вчасно".

Слід також відзначити, що у подальшому, вказані Акти були направлені позивачем також поштовими відправленнями, зокрема, у вигляді додатків до Вимоги щодо сплати заборгованості за надані послуги № 60-48 від 30.06.2022 (а.с.96). Докази направлення вказаної вимоги з додатками на адресу відповідача, зазначену у договору, наявні в матеріалах справи (а.с.97-98).

Як убачається з матеріалів справи, Акти приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2021 та лютий 2022 року були підписані відповідачем; акти за листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року не були підписаними, у той же час, як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, обґрунтованої відмови відповідачем щодо підстав не підписання акту надано не було.

Отже, у відповідності до умов пункту 3.11. договору непідписані відповідачем Акти приймання-передачі наданих послуг за листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року вважаються узгодженими відповідачем у надісланій редакції, а послуги вважаються наданими належної якості та в строк обумовлений договором в обсязі, на загальну суму згідно з таким актом.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними Актами наданих послуг відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо порядку розрахунків, зокрема:

- замовник оплачує послуги в національній валюті гривні шляхом перерахування (пункт 3.5. договору):

- оплати протягом 3-х банківських днів з дня підписання сторонами акту за звітний місяць вартості послуг, що визначена до перерахування згідно з таким актом в частині пересилання по території України та послуги "Кур`єрська доставка" (оподатковується ПДВ за ставкою 20%) (пункт 3.5.2. договору).

Як убачається з матеріалів справи, вказані вище послуги були оплачені відповідачем лише частково - на суму 588 000 грн. 00 коп. відповідно до наступних платіжних інструкцій:

- платіжної інструкції № 491 від 24.12.2021 на суму 38 000 грн. 00 коп. (а.с. 103);

- платіжної інструкції № 417 від 12.10.2021 на суму 9 000 грн. 00 коп. (а.с. 104);

- платіжної інструкції № 408 від 05.10.2021 на суму 242 500 грн. 00 коп. (а.с. 105);

- платіжної інструкції № 409 від 05.10.2021 на суму 7 500 грн. 00 коп. (а.с. 106);

- платіжної інструкції № 416 від 12.10.2021 на суму 291 000 грн. 00 коп. (а.с. 109).

Отже, як зазначає позивач, ним взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг з пересилання міжнародних відправлень та послуги "Кур`єрська доставка" були виконані у повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості та обсягу наданих послуг відповідач з моменту їх надання і до теперішнього часу не висловлював, у свою чергу відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року послуг у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 367 744 грн. 88 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2022 року по червень 2023 року у сумі 46 955 грн. 67 коп., а також 3% річних за період прострочення з 11.07.2022 по 31.07.2023 у сумі 11 667 грн. 09 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами у підпункті 3.5. договору порядок розрахунків за надані у період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року послуги з пересилання міжнародних відправлень та послуги "Кур`єрська доставка", приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за відповідними Актами приймання-передачі наданих послуг, строк оплати на залишкову суму 367 744 грн. 88 коп. (955 744,88 - 588 000,00) є таким, що настав.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем у період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року послуг з пересилання міжнародних відправлень та послуги "Кур`єрська доставка" на залишкову суму 367 744 грн. 88 коп. (955 744,88 - 588 000,00) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 367 744 грн. 88 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2022 року по червень 2023 року у сумі 46 955 грн. 67 коп.

Судом враховано, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.6), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок здійснено вірно та у відповідності до вказаної вище методики.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 6), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 46 955 грн. 67 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 11.07.2022 по 31.07.2023 у сумі 11 667 грн. 09 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.5-6), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості, а також періоди прострочення, але арифметично розрахунок виконаний невірно (позивачем невірно здійснено заокруглення розрахованої суми; заокруглення безпідставно здійснено у бік збільшення).

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.5-6) визнається судом необґрунтованими та такими, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що за прострочення оплати в сумі 367 744 грн. 88 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 11.07.2022 по 31.07.2023 та в цей період складають 11 667 грн. 08 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 11 667 грн. 08 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 6 395 грн. 51 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелларт" про стягнення заборгованості за договором № 111.11.1.3-1925 від 16.07.2020 у загальному розмірі 426 367 грн. 64 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелларт" (бульвар Слави, будинок 8, приміщення 6, м. Дніпро, 49100; ідентифікаційний код 43518225) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (вулиця Хрещатик, будинок 22, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 21560045) - 367 744 грн. 88 коп. основного боргу, 46 955 грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 11 667 грн. 08 коп. - 3% річних та 6 395 грн. 51 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.11.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко