Рішення

від 13.11.2023 по справі 909/818/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/818/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом: Калуської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС"

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 214 982 грн 10 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Калуська міська рада із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 214 982 грн 10 коп. за період 01.02.2023 - 31.07.2023.

Вирішення судом процесуальних питань.

08.09.2023 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням; витребувати у Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Промислова,13, кадастровий номер 2610400000:03:001:0050, площею 1,8474 га за 2023 рік.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав товариству на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення, яким суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач отримав 20.09.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

08.09.2023 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

25.09.2023 від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшов лист вх.№13885/23 із долученням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що майно відповідача знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:03:001:0050, площею 1,8474 га. Проте належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою він не оформив, орендну плату за користування землею не сплачував. Згідно розрахунку позивача за період з 01.02.2023 до 31.07.2023 відповідач безпідставно зберіг орендну плату в сумі 214982 грн 10 коп., яку розрахував виходячи з нормативно-грошової оцінки. Свою позицію обґрунтував приписами ст. 82, 83, 625, 1212-1214 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позов не подав.

Обставини справи, оцінювання доказів.

Як вбачається з інформації із Державного земельного кадастру від 23.04.2020, земельна ділянка 2610400000:03:001:0050, площею 1,8474 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Промислова,13; цільове призначення -11.02- для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання - для обслуговування виробничої бази, що підтверджується сформована як об`єкт цивільних прав 23.04.2020.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №263610908 на вказаній земельній ділянці розташовані об"єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди (адміністративний будинок, виробничий цех КС-38А, КС -38, КС-39, склад металу з кранбалкою, арковий склад, гаражні бокси, гаражні бокси, огорожа 1, огорожа 2, що з 24.06.2021 належать на праві приватної власності "Інтер Балтік Груп РС".

Позивач, як власник земельної ділянки, здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за період 01.02.2023- 31.07.2023, згідно з яким нормативно грошова оцінка - 12 284 691 грн 46 коп., ставка орендної плати від НГОЗ -3,5%, сума безпідставно збережених коштів - 214 982 грн 10 коп.

Відповідач вказану суму безпідставно збережених коштів не сплатив, договір оренди не уклав, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом пред"явлення позову про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі орендної плати.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09. 2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Висновок суду.

Суд враховуючи те, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, розмір якої відповідно до Витягу наданого на вимогу суду ГУ Держгеокадастром в Івано-Франківській області №НВ-9928427722023 становить 15680772 грн 98 коп., самостійно здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610400000:03:001:0050, згідно якого розмір таких коштів є більшим за розмір вказаний позивачем, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів в межах заявлених позовних вимог в сумі 214 982 грн 10 коп.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір в сумі 3224 грн 73 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №220 від 28 серпня 2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 3224 грн 73 коп., суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.8,124 Конституції України, статтями 2,86,129,236-238,240,241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Калуської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 214 982 грн 10 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Балтік Груп РС", вул. Привокзальна, буд. 9,м. Бориспіль, Київська область,08300 (код 44248239) на користь Калуської міської ради, вул. Івана Франка, буд. 1,м. Калуш, Івано-Франківська область,77304

(код 33578261) - 214982 (двісті чотирнадцять тисяч дев"ятсот вісімдесят дві) грн 10 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, а також 3224 (три тисячі двісті двадцять чотири) грн 73 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.11.2023

Суддя Т. В. Максимів