Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/4104/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/4104/23Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс 22"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Екопак"

про 30 707, 93 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс 22" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Екопак" (далі - відповідач) про стягнення 293 984,41 грн., у тому числі 265 980,00 грн. основного боргу, 2 127,84 грн. інфляційних втрат, 1 464,71 грн. 3 % річних, 24 411,86 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 02/12-22Х від 20.12.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

30.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній вказує, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем 22.03.2023 було здійснено оплату вартості товару в сумі 265 980,00 грн, тобто, сплачено основний борг.

В той час, позивач відзначає, що на дату погашення заборгованості (з 07.01.2023 по 21.03.2023), у зв`язку з порушенням відповідачем строку виконання грошових зобов`язань, останній зобов`язаний був сплатити: 2 127,84 грн. інфляційних втрат, 1 617,74 грн. 3 % річних та 26 962,35 грн. пені, які й просить суд стягнути при розгляді даної справи.

Суд, дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, встановив, що дана заява відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим, подальший розгляду справи здійснюватиметься судом з її урахуванням.

Разам з тим, суд відзначає, що зміна позивачем періоду нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені не є зміною предмету позову, адже, дані вимоги були заявлені позивачем при зверненні до суду з позовом.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 30 707, 93 грн, з яких: 2 127,84 грн. інфляційних втрат, 1 617,74 грн. 3 % річних та 26 962, 35 грн. пені.

03.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача в якому останній повідомляє про сплату коштів в сумі 265 980,00 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю"Імпекс 22" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сем Екопак" (покупець) було укладено договір поставки № 02/12-22Х відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати (продати) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі та відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством України.

За умовами пп. 4.10 договору поставки товар за цим договором відпускається на умовах склад постачальника у м. Києві - вул. Марка Вовчка, 14.

Відповідно до п. 4.3. договору поставки перехід права власності на товар та відповідальність за належне транспортування та зберігання у відповідності до вимог нормативних документів на товар, відбувається на складі постачальника в момент його відвантаження (передачі) від постачальника до покупця, або його представника (перевізника).

Згідно п. 5.1. договору поставки покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, передбаченими у рахунку-фактурі для кожної товарної партії.

В пп. 6.1.2. договору поставки сторони погодили, що оплата в розмірі 100 % сум, зазначеної в рахунку-фактурі від постачальника, здійснюється покупцем з відстроченням платежу на термін до 5 (п`яти) календарних днів, обчислювальних з календарної дати, зазначеної у рахунку-фактурі від постачальника.

Форма підтвердження розрахунків: зарахування грошової суми на рахунок постачальника, оформлене банком постачальника (п. 6.3. договору поставки).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що 29.12.2022 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на рахунок на оплату товару № 22 (проклеюча дисперсія АКД) на суму 159 588,00 грн та рахунок на оплату товару № 23 (проклеюча дисперсія АКД) на суму 106 392,00 грн.

В той же день, 29.12.2022 постачальником було передано покупцеві товар згідно з рахунками № 22 та № 23 від 29.12.2022 про що складено видаткові накладні № 22 та № 23 від 29.12.2022.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав обумовлені договором зобов`язання належним чином та поставив відповідача товар за загальну суму 265 980,00 грн.

Втім, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, зокрема, передбачені в пп. 6.1.2. договору та не здійснив оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим, в останнього й виникла заборгованість.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару.

В той час, суд відзначає, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем 22.03.2023 було здійснено оплату вартості товару в сумі 265 980,00 грн, тобто, сплачено основний борг, з огляду на що позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. За наслідком дослідження даної заяви, судом було встановлено її відповідність вимогам ст. 46 ГПК України та відповідно вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням даної заяви.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 30 707,93 грн, з яких: 2 127,84 грн. інфляційних втрат, 1 617,74 грн. 3 % річних та 26 962,35 грн. пені.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 02/12-22Х від 20.12.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як було встановлено судом вище, позивач виконав обумовлені договором зобов`язання належним чином та поставив відповідачу товар та загальну суму 265 980,00 грн що підтверджується видатковими накладними № 22 та № 23 від 29.12.2022, які були підписані сторонами та скріплені печатками товариства без будь-яких зауважень

Натомість, відповідачем було допущено порушення умом договору, зокрема, його пп. 6.1.2. та здійснено оплату поставленого постачальником товару в сумі в сумі 265 980,00 грн, лише після відкриття провадження у даній справі, а саме, 22.03.2023.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно п. 7.2. договору поставки у випадку затримки оплати поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також 3% річних від суми простроченого платежу, а також пеню, що обчислюється від суми прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Сплата покупцем штрафних санкцій, встановлених цим договором, згідно з рахунками-фактурами від постачальника, здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів, обчислюваних з календарної дати зазначеної у рахунку-фактурі від постачальника (п. 6.2. договору поставки).

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідачем було порушено умови договору поставки № 02/12-22Х від 20.12.2022 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та прострочено строк виконання грошових зобов`язань, то за таких обставин, позивачем було правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені, у період з 07.01.2023 по 21.03.2023 (з урахування періоду визначеного у заяві про зменшення позовних вимог), встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно та у відповідності з нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 127,84 грн. інфляційних втрат, 1 617,74 грн. 3 % річних та 26 962, 35 грн. пені.

Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд відзначає наступне.

В якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6373, ордер на надання правничої допомоги серія АА № 0027209, договір про надання правової (правничої) допомоги № 60 від 09.03.2023, додаток № 1 від 09.03.2023 до договору № 60, акт № 1 приймання-здачі наданих послуг від 14.03.2023.

В п. 2 додатку № 1 визначено, що гонорар адвоката складає 22 000,00 грн.

Відповідно до п. 4. додатку № 1 оплата гонорару встановленого п. 2 цього додатку до договору здійснюється клієнтом наступним чином:

4.1. 10 000,00 грн оплачується клієнтом протягом 5 (п`яти) днів з дня підписання сторонами цього додатку.

4.2. 12 000,00 грн оплачується клієнтом протягом 5 (п`яти) днів з дня зарахування стягнутих з ТОВ "Сем Екопак" коштів на рахунок клієнта.

В п. 6 додатку № 1 сторони дійшли згоди, що за результатами надання послуги сторонами складається акт приймання-передачі наданих послуг, який одночасно є і звітом про виконання робіт (виконання доручення).

Суд зазначає, що акт № 1 приймання-здачі наданих послуг від 14.03.2023 підписаний сторонами без зауважень та претензій, та з якого вбачається, що адвокатом Грушкою В.І. надано клієнту, а останнім відповідно прийнято послуги на суму 10 000,00 грн.

Згідност. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

При тому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий товар, перевіривши нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2 127,84 грн. інфляційних втрат, 1 617,74 грн. 3 % річних та 26 962, 35 грн. пені.

Що стосується питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, то враховуючи категорію справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є реальними, документально підтвердженими, у зв`язку з чим, підлягають відшкодуванню та відповідному стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс 22" - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Екопак" (81400, Львівська обл., Самбірський р-н., м. Самбір, вул. Промислова, буд. 2/6; ідентифікаційний код 34893917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс 22" (04073, м. Київ, вул. Вовчка Марка, 14; ідентифікаційний код 44724133) інфляційні втрати в сумі 2 127 (дві тисячі сто двадцять сім) грн 84 коп., 3% річних в сумі 1 617 (одна тисяча шістсот сімнадцять) грн 74 коп., пеню в сумі 26 962 (двадцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят два) грн 35 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 4 409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) грн 78 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 14.11.2023

Суддя С. В. Стасюк