Постанова

від 08.11.2023 по справі 723/3034/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Чернівці

справа № 723/3034/22

провадження 822/745/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Перепелюк І.Б., Одинака О.О.,

за участю секретаря Паучек І.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області,

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 липня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Дячук О.О.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району, Чернівецької області (далі- КНП Сторожинецький центр первинної медичної допомоги») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилалася на те, що 01 серпня 1978 року була прийнята на посаду медичної сестри в с. Верхні Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області.

Наказом Сторожинецького районного центру первинної медичної допомоги від 01 квітня 2013 року №8пв §2 ОСОБА_1 було переведено на посаду сімейної медсестри на 1,0 ставки.

03 червня 2022 року вона отримала поштовим зв`язком попередження від 24 квітня 2022 року про майбутнє звільнення із займаної посади, відповідно до пункту 1 ст.40 КЗпП України.

Наказом КНП «Сторожинецький ЦПМЛД» ОСОБА_1 було звільнено з посади медсестри ЗПСМ Верхньо-Петрівецької АЗПСМ, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України з 24 липня 2022 року.

Вважає звільнення незаконним, оскільки ні фактичної реорганізації підприємства, ні зміни чи оптимізації штатного розкладу відповідача в дійсності не відбулося; під час звільнення з роботи їй не було запропоновано вакантних посад, які вона може обіймати, відповідно до своєї кваліфікації, оскільки запропонові їй посади не відповідають ані її спеціалізації, ані її освіті, ні місцю проживання, оскільки територіально знаходяться на відстані більше 30 км від її місця проживання та жодного відношення до медицини не мають, а також не дотримано строків попередження про звільнення, оскільки попередження нею було отримано 03 червня 2022 року, а звільнено з роботи 24 липня 2022 року.

Також вважає, що у зв`язку із незаконним її звільненням відповідач зобов`язаний їй виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 25 липня 2022 року по день фактичного поновлення на роботі, із розрахунку 938 гривень 77 коп. в день.

На підставі вищевикладеного, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Сторожинецький ЦПМЛД» Сторожинецької міської ради від 13 липня 2022 року про її звільнення, поновити її на посаді медсестри ЗПСМ Верхньо-Петрівецької АЗПСМ, стягнути з КНП «Сторожинецький ЦПМЛД» Сторожинецької міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 25 липня 2022 року по день фактичного поновлення на роботі, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийняті рішення про звільнення позивача, було дотримано вимог ст. ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України, а позивачем не надано доказів неправомірності дій відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Посилалася на те, що суд першої інстанції не врахував її переважне право залишення на роботі.

Також вказує на те, що роботодавцем порушено строки, передбачені ч.1 ст.49-2 КЗПП України.

Вважає,що судпершої інстанціїне застосувавдо спірнихправовідносин належнінорми матеріальногоправа,вважає своєзвільнення протиправним,внаслідок чогосуд першоїінстанції ухваливнезаконне рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін.

Вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до копії трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_3 встановлено, що позивач 01 серпня 1978 року була прийнятана посаду медичної сестри в с. Верхні Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області, що підтверджується копією наказу №54 §3 від 29 липня 1978 року.

Наказом від 01 квітня 2013 року №8пв§2 позивача було переведено, з посади медсестри фізкабінету Верхньопетрівецької АЗПСМ, на посаду сімейної медсестри на 1,0 ставки, з 01 квітня 2013 року.

Наказом № 56 від 13 липня 2022 року позивача звільнено із займаної посади з 24 липня 2022 року, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до довідки щодо порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації медсестер загальної практики-сімейної медицини Верхньо-Петрівецької АЗПСМ, яка є структурним підрозділом КНП Сторожинцький ЦПМД (у відповідності до вимог ст.42 КЗпП України), який проведено комісією, утвореною у відповідності до наказу №153 від 04 травня 2022 року, в складі: інспектора з відділу кадрів О. Баяк та юрисконсульта А.Паладійчука, встановлено, що чотири штатних одиниці з семи передбачених, займають працівниці, на утриманні яких перебувають неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо рівня кваліфікації та продуктивності праці встановлено наступне: 7 штатних одиниць медсестер загальної практики-сімейної медицини мають однакову кваліфікацію (вища категорійність медсестер загальної практики-сімейної медицини), однак проаналізувавши продуктивність праці працівниці ОСОБА_1 , встановлено, що остання працює не повний робочий день - тобто зі ставкою 0,5,інші шестеро працівниць працюють повний робочий день зі ставкою 1,0.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенціїкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до частини першої статті3та статті4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці,зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України у справі від 09 серпня 2017 року № 6-1264цс17.

За змістом частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праціпереважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацієюі продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейнимпри наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

З аналізу наведених норм чинного законодавства випливає, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту іприсвоєння кваліфікаційних розрядів(класів,категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників,про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути виконання значно більшого обсягу робіт у порівнянні з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Як убачається з матеріалів справи, наказом №153 від 04 травня 2022 року КНП Сторожинцький ЦПМД скорочено чисельність та штат працівників, які підпорядковані КНП «Сторожинецький УПМД».

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Так, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до попередженням від 24 травня 2022 року ОСОБА_1 доведено до відома, що посада яку вона займає підлягає скороченню з 24 липня 2022 року та запропоновано посади: медичної сестри загальної практики сімейної медицини Пункту Здоров`я с.Заволока, Михальчанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини з окладом згідно штатного розпису; робітник з благоустрою 0,25 ставки в адміністрації КНП «Сторожинецький ЦПМД» з окладом згідно штатного розпису; водій автотранспортного засобу Ново-Бросківецької АЗПСМ 0,5 ставки з окладом згідно штатного розпису.

Таким чином, доводи позивачки про те, що їй не були запропоновані всі вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, спеціалізації чи освіти, є безпідставними.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними із скороченням чисельності та штату працівників, не було порушено її права, оскільки відповідач дотримався процедури такого звільнення, передбаченої вимогами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 та статті 43 КЗпП України.

Безпідставними є посилання ОСОБА_1 про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі.

Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

Учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі Цивільним процесуальним кодексом докази, що підтверджують факт наявності у працівника більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бути документи та інші відомості про освіту, про підвищення кваліфікації, про винаходи, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці) тощо.

Відповідно до довідки щодо порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації медсестер загальної практики-сімейної медицини Верхньо-Петрівецької АЗПСМ, яка є структурним підрозділом КНП Сторожинцький ЦПМД (у відповідності до вимог ст.42 КЗпП України), який проведено комісією, утвореною у відповідності до наказу №153 від 04 травня 2022 року, в складі: інспектора з відділу кадрів О.Баяк та юрисконсультом А.Паладійчуком, встановлено, що чотири штатних одиниці з семи передбачених, займають працівниці, на утриманні яких перебувають неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Комісією проведено порівняння рівня кваліфікації та продуктивності праці та встановлено наступне: 7 штатних одиниць медсестер загальної практики-сімейної медицини мають однакову кваліфікацію (вища категорійність медсестер загальної практики-сімейної медицини), однак проаналізувавши продуктивність праці працівниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено, що остання працює не повний робочий день - тобто зі ставкою 0,5, інші шестеро працівниць працюють повний робочий день зі ставкою 1,0.

Також, комісією враховано, що ОСОБА_1 , отримує гарантовану державою пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V.

Отже, при скороченні штатної одиниці, перевага була надана працівникам на утриманні яких перебувають неповнолітні діти.

Доводи апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що термін проходження атестації ОСОБА_1 станом на 04 травня 2023 року сплив 08 грудня 2021 року, заслуговують на увагу, однак не впливають на вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.

Будь-яких доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 06 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 16 листопада 2023 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: І.Б. Перепелюк

О.О. Одинак