Постанова

від 15.11.2023 по справі 144/996/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/996/23

Провадження № 22-ц/801/2125/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 рокуСправа № 144/996/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Рибчинського В. П., Сопруна В. В.

Секретар: Кахно О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі: Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про витребування земельних ділянок,

Рішення ухвалив суддя Герман О. С.

Рішення ухвалено о 15:57 год в смт Теплик Вінницької області

Дата складення повного тексту рішення 06 жовтня 2023 року,

Встановив:

У липні 2023 року Гайсинська окружна прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, про витребування земельних ділянок, у якому просила витребувати у ОСОБА_1 на користь Соболівської територіальної громади в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0264, площею 2 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0265 площею 2 га, що розташовані на території колишньої Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 07 липня 2019 року ОСОБА_2 з метою отримання в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-22001/15-19-СГ від 22 листопада 2019 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8682/15-20-СГ від 26 березня 2020 року, задоволено клопотання ОСОБА_2 , затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га, для ведення особистого селянського господарств, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області та надано йому у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0182, площею 1,9820 га, право власності на яку 04 травня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-17012/15-19-СГ від 23 вересня 2019 року, задоволено клопотання ОСОБА_3 від 10 вересня 2019 року та надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Після розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та надання йому у власність земельної ділянки, у зв`язку з чим наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-22552/15-19-СГ від 28 листопада 2019 року затверджено розроблений проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області та надано йому у власність земельну ділянку кадастровий номер 0522884600:10:003:0322, площею 2,0 га, право власності на яку 17 грудня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використали своє право на безоплатне отримання в порядку приватизації земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, на підставі клопотання ОСОБА_2 від 26 березня 2020 року та на підставі клопотання ОСОБА_3 від 27 березня 2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8628/15-20-СГ від 13 квітня 2020 року, їм надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Після розробки проекту землеустрою, ОСОБА_2 з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки кадастровий номер 0523785400:02:002:0265, площею 2,0 га та ОСОБА_3 з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки кадастровий номер 0523785400:02:002:0264 площею 2,0 га, звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16551/15-20-СГ від 16 листопада 2020 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 0523785400:02:002:0265 площею 2,0 га, що розташована на території Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, право власності на яку 18 листопада 2020 року зареєстровано за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16550/15-20-СГ від 16 листопада 2020 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 0523785400:02:002:0264 площею 2,0 га, що розташована на території Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, право власності на яку 18 листопада 2020 року зареєстровано за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, при поданні клопотань про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність, що розташовані на території Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористались.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня 2020 року посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Третяк А. О., зареєстрованого в реєстрі за № 2399, ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0265 ОСОБА_1 , право власності на яку 16 грудня 2020 року зареєстровано за останнім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня 2020 року посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Третяк А. О., зареєстрованого в реєстрі за № 2400, ОСОБА_3 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0264 ОСОБА_1 , право власності на яку 16 грудня 2020 року зареєстровано за останнім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 27 вересня 2023 року позов керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, про витребування земельних ділянок, задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь Соболівської територіальної громади в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0264, площею 2,0 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0265 площею 2,0 га, що розташовані на території колишньої Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судові витрати, сплачений судовий збір в сумі 6710,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем витребуваних земельних ділянок, а на момент укладення договорів, були наявні усі правовстановлюючі документи та кадастрові номери на земельні ділянки, які не оспорювались та не перебували під арештом. Тому ухвалюючи рішення у справі судом першої інстанції не було враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, а також висновків Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 вересня 2022 року по справі № 367/6105/16-ц та від 22 лютого 2023 року по справі № 202/8669/19.

Гайсинська окружна прокуратури Вінницької області надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. У відзиві послалася на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 148/621/22, ухваленій за наслідками розгляду цивільної справи з аналогічними обставинами.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бойко А. М. підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити.

Прокурор Паук В. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надіслав листа, у якому просив розглянути справу без нього і прийняти рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися. Надіслані їм на зазначені у справі поштові адреси судові повістки повернулися не врученими по зазначеній поштою причині: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За правилами частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора Паука В. В. та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бойка А. М., дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-22001/15-19-СГ від 22 листопада 2019 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а. с. 23 т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8682/15-20-СГ від 14 квітня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_2 , затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області та надано йому у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:03:000:0182, площею 1,9820 га, право власності на яку 04 травня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 25 т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-17012/15-19-СГ від 23 вересня 2019 року, задоволено клопотання ОСОБА_3 від 10 вересня 2019 року та надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 33 т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-22552/15-19-СГ від 28 листопада 2019 року затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області і надано йому у власність земельну ділянку кадастровий номер 0522884600:10:003:0322, площею 2,0 га, право власності на яку 17 грудня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 35 т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8628/15-20-СГ від 13 квітня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 43 т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16551/15-20-СГ від 16 листопада 2020 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 0523785400:02:002:0265 площею 2,0 га, що розташована на території Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, право власності на яку 18 листопада 2020 року зареєстровано за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 45 т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16550/15-20-СГ від 16 листопада 2020 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 0523785400:02:002:0264 площею 2,0 га, що розташована на території Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, право власності на яку 18 листопада 2020 року зареєстровано за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 46 т. 1).

У подальшому, вказані земельні ділянки були продані ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня 2020 року посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Третяк А. О., зареєстрованого в реєстрі за № 2399, згідно умов якого ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0265, право власності на яку 16 грудня 2020 року зареєстровано за останнім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Третяк А. О., зареєстрованого в реєстрі за № 2400, за яким ОСОБА_3 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0264 право власності на яку 16 грудня 2020 року зареєстровано за останнім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 51-54, 55-58 т. 1).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 всупереч вимогам статтей 116, 118, 121 ЗК України, отримали кожен у власність земельні ділянки площею по 2,0 га, що розташовані на території колишньої Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області (нині Соболівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області), в порядку приватизації, неправомірно, тому вони не мали права відчужувати ці земельні ділянки ОСОБА_1 , а відтак ці земельні ділянки вибули із земель державної власності поза волею належного розпорядника. У даному випадку ефективним способом захисту права власності буде вимога про витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

Встановивши, що земельні ділянки вибули з володіння власника (на даний час територіальної громади в особі Соболівської сільської ради) не за її волею, а внаслідок прийняття незаконних наказів органом виконавчої влади, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для витребуванням цих земельних ділянок від добросовісного набувача ОСОБА_1 в порядку статті 388 ЦК України, що є належним способом захисту. Також суд врахував, що при цьому не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, сформовані у сталій практиці Європейського суду з прав людини. Втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Суд першої інстанції з метою належного відновлення порушеного права визнав за необхідне витребувати у відповідача на користь територіальної громади в особі Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0264, площею 2,0 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0523785400:02:002:0265 площею 2,0 га, що розташовані на території колишньої Побірської сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області і таке витребування земельних ділянок з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЗК України.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Отже можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

Судом першої інстанції враховано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності на земельні ділянки.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

З огляду на вказане вище, враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діяли неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню вони не використали. В подальшому ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи рішення щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірило обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та вчинило дії, які суперечать закону, що в свою чергу призвело до того, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника територіальної громади не з її волі. А отже, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в цій справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача.

Також необхідно враховувати положення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, а також те, що для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначає, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia- «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Судом встановлено, що договори купівлі-продажу земельних ділянок, які є предметом дослідження у цій справі, укладалися не особами, які набули ці земельні ділянки у власність, а їх представником за довіреностями ОСОБА_4 ; обидві ці земельні ділянки знаходяться на одному масиві; реєстрація права власності на ці земельні ділянки була вчинена на підставі неправдивих відомостей, наданих первісними власниками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; і право власності на первісних власників, і договори відчуження вчинялися та оформлялися в одному проміжку часу.

З огляду на зазначене ставиться під сумнів добросовісність ОСОБА_1 , тим самим констатуючи, що останній не проявив належної обачності під час укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок.

Судом першої інстанції враховано, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Окрім того суспільний інтерес полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Таким чином судом перевірено, чи є втручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Надано належну оцінку добросовісності ОСОБА_1 та додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Суд першої інстанції врахував інтереси позивача як власника спірних земельних ділянок, який здійснює захист порушеного права власності, надав їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та правильно вважав, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельними ділянками внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин справи, вимоги прокурора про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає.

ОСОБА_1 , із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до проміжних набувачів, у яких він придбав земельні ділянки, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21).

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, апеляційним судом відхиляються, оскільки спростовані мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 чи інших постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду, на які посилається заявник у апеляційній скарзі. Більше того, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у апеляційній скарзі, не є релевантними до обставин справи, яка переглядається апеляційним судом.

За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної інстанції не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які б послужили підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. П. Рибчинський В. В. Сопрун

Повний текст судового рішення складений 15 листопада 2023 року