Рішення

від 08.11.2023 по справі 910/12645/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2023Справа № 910/12645/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/12645/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлекс Енерджі" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 23; ідентифікаційний код: 40113001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деллікт" (Україна, 01022, м. Київ, пл. Майдан Незалежності, буд. 2, оф. 301/1; ідентифікаційний код: 42819317)

про стягнення 3 768 441,79 грн

Представники сторін:

від позивача: Прасол А.С., довіреність № 30/08-23 від 30.08.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артлекс Енерджі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деллікт" (далі - відповідач) про стягнення 3 768 441,79 грн, з яких 2 705 260,00 грн заборгованості, 926 881,16 грн інфляційних втрат та 136 300,63 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 0710-21-ФП про надання поворотної фінансової допомоги від 07.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12645/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2023.

У підготовче засідання 13.09.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 13.09.2023 судом було оголошено перерву до 11.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12645/23 призначено на 11.10.2023.

У підготовче засідання 11.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 11.10.2023 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

У судове засідання 08.11.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

У судовому засіданні 08.11.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артлекс Енерджі" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деллікт" (позичальник) було укладено Договір № 0710-21-ФП про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Розділом 2 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику позикодавцем: в національній валюті України в сумі 4 200 000,00 грн без ПДВ (п. 2.1); на безоплатній основі (п. 2.2); в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позичальника, що вказаний у розділі 9 цього Договору (п. 2.3).

Згідно з п. 3.1 Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 06.11.2021.

У п. 8.1 Договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 06.11.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного виконання таких розрахунків.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 2 940 000,00 грн, про що свідчать належним чином засвідчені копії платіжних інструкцій № 34 від 12.10.2021 на суму 700 000,00 грн та № 38 від 13.10.2021 на суму 2 240 000,00 грн, а також виписок по особовому рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 120 від 15.11.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 234 740,00 грн із призначенням платежу: "Оплата за борошно пш. дог. № 10/07 від 10.07.2021 у сумі 234 740,00 грн. у т.ч. ПДВ 39123.33 грн.". Однак листом № 15/11 від 15.11.2021 відповідач повідомив позивача про те, що у цьому платіжному дорученні слід вважати вірним наступне призначення платежу: "Повернення поворотної фінансової допомоги за договором N 0710-21-ФП від 07.10.2021р. у сумі 234 740,00 грн. без ПДВ".

Оскільки відповідач у встановлений Договором строк всю суму позики не повернув, позивач звернувся до відповідача із претензією № 02/130 від 18.05.2023, у якій вимагав у п`ятиденний строк від дня отримання цієї претензії повернути залишок запозичених коштів у сумі 2 705 260,00 грн, а також сплатити інфляційні втрати та 3 % річних.

Докази вручення відповідачу зазначеної претензії, як і докази її розгляду останнім у матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач всю позику не повернув, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 2 705 260,00 грн заборгованості, 926 881,16 грн інфляційних втрат та 136 300,63 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Суд встановив, що позивачем, на виконання умов Договору, було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 2 940 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних інструкцій № 34 від 12.10.2021 на суму 700 000,00 грн та № 38 від 13.10.2021 на суму 2 240 000,00 грн, а також виписок по особовому рахунку позивача.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 3.1 Договору, зобов`язання з повернення суми позики мало бути виконане відповідачем не пізніше 06.11.2021.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2021 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 234 740,00 грн, які, з урахуванням викладеного у листі № 15/11 від 15.11.2021 уточнення відповідачем призначення платежу, спрямовані на погашення зобов`язання відповідача з повернення позики за Договором.

Докази повернення решти суми позики в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 705 260,00 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Водночас при розрахунку інфляційних втрат за період з 15.11.2021 по 20.07.2023 позивач припустився помилки, яка полягає у виключенні з розрахунку індексу інфляції за липень 2023 року, тобто неврахуванні дефляції (зниженні інфляції менше 100%).

Об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 визнала правильною методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Відтак, за підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, розмір втрат позивача від інфляції склав 905 088,31 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 2 705 260,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 905 088,31 грн та 3 % річних в розмірі 136 300,63 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 56 199,74 грн. Решта сплаченого судового збору в сумі 326,89 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деллікт" (Україна, 01022, м. Київ, пл. Майдан Незалежності, буд. 2, оф. 301/1; ідентифікаційний код: 42819317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлекс Енерджі" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 23; ідентифікаційний код: 40113001) заборгованість в розмірі 2 705 260 (два мільйони сімсот п`ять тисяч двісті шістдесят) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 905 088 (дев`ятсот п`ять тисяч вісімдесят вісім) грн 31 коп., 3 % річних в розмірі 136 300 (сто тридцять шість тисяч триста) грн 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 56 199 (п`ятдесят шість тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 326,89 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.11.2023

Суддя О.В. Нечай