Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/12542/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/12542/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ФАРМ»

про стягнення 85 065,98 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» (далі - позивач, ТОВ «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ФАРМ» (далі - відповідач, ТОВ «ДОВІРА ФАРМ») про стягнення 83 065,98 грн заборгованості на підставі Договору купівлі-продажу № 213 від 01.11.2021.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 213 від 01.11.2021 щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 позовну заяву ТОВ «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

04.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 31.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12542/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12542/23.

Поштові відправлення № 0105495213516 та № 0105495213508 з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/12542/23 були направлені позивачу та відповідачу за адресами, зазначеними у позовній заяві, які відповідають адресі місцезнаходження позивача та відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ФАРМ» (покупець, відповідач) був укладений Договір № 213 купівлі-продажу (далі - Договір або Договір № 213 від 01.11.2021), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов?язується передати у власність покупцеві лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального споживання, інші фармацевтичні товари (далі - товар), а покупець зобов?язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов даного Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 213 від 01.11.2021 є договором поставки.

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 83 065,98 грн за товар поставлений позивачем на підставі Договору купівлі-продажу № 213 від 01.11.2021.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони узгодили, що асортимент, кількість та ціна визначається у видаткових накладних, які у розумінні статті 266 Господарського кодексу України, сторони вважають відповідною специфікацією (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору ціна товару визначається згідно прайс-листа продавця та зазначається у видаткових накладних.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 60 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 60-й календарний день з дати поставки). Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної.

Відповідно п. 2.8 Договору при надходженні коштів на рахунок продавця, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем, кошти зараховуються на банківський рахунок продавця в хронологічній послідовності настання дат оплати за поставлений товар.

У пункті 3.8 Договору (у редакції Додаткової угоди № 1 від 01.11.2021) зазначено, що моментом (датою) поставки товару вважається дата передачі товару від продавця покупцеві, зазначена сторонами у видаткових накладних. Передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється продавцем на підставі оформленої продавцем видаткової накладної. Повноваження особи покупця, яка здійснює приймання товару та підписання видаткових накладних від імені покупця мають бути підтверджені належним чином оформленими та підписаними покупцем довіреностями або додатковими угодами до цього Договору, якими визначаються особи, уповноважені покупцем на приймання товару та підписання видаткових накладних. Покупець підтверджує, що особи, які підписують видаткові накладні та отримують товар, поставлений на підставі цих накладних, діють від імені та в інтересах покупця, в тому числі щодо узгодження найменування, кількості, асортименту товару. У разі якщо покупець з будь-яких підстав не оформив та не надав продавцю довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та прийняв товар за відповідною видатковою накладною, вважається, що товар прийнятий та отриманий уповноваженою на вчинення таких дій особою покупця.

У пункті 3.11 Договору (у редакції Додаткової угоди № 1 від 01.11.2021) сторонами погоджено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент (дату) поставки товару, що зазначається у видатковій накладній.

Згідно п. 3.14 Договору повернення поставленого товару не допускається, окрім випадку надходження розпоряджень компетентних державних органів або у випадку домовленості сторін, що підтверджена гарантійним листом продавця щодо повернення. В разі повернення товару у випадках передбачених цим Договором та вимогами чинного законодавства, Продавець має право не прийняти товар, що повертається Покупцем, якщо такий товар зберігався, транспортувався не у відповідності до вимог, встановлених виробником та нормативною/реєстраційною документацією, або має зовнішні ушкодження, утому числі бруд, бій, будь-яке додаткове маркування (у тому числі надписи, цінники, тощо). Індивідуальна оригінальна упаковка при поверненні товару не повинна бути пошкодженою та зберігати товарний вигляд, в якому товар передавався покупцю При поверненні товару продавець має право вимагати від покупця даних температурного моніторингу (температурних карток) за весь термін зберігання/транспортування товару покупцем. При поверненні товару сторони оформлюють та підписують накладні на повернення товару, в яких повинна міститись інформація, передбачена нормами чинного законодавства України.

Даний Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2022, а в фінансовому відношенні - до повного виконання зобов`язань з оплати товару. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію даного Договору, то останній вважається пролонгованим на кожен наступний рік (п. 7.1 Договору).

Із наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» у період з травня 2022 року по квітень 2023 року було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ФАРМ» товар загальною вартістю 83 827,27 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Вказані видаткові накладні містять реквізити сторін, посилання на Договір, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Отже, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 83 827,27 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 60 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 60-й календарний день з дати поставки). Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, судом встановлено, що всі видаткові накладні, підписані сторонами за період з травня 2022 року по квітень 2023 року, містять термін (кінцеву дату) виконання зобов`язання з оплати товару, поставленого за кожною окремою видатковою накладною.

За приписами статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зважаючи, що видаткові накладні складені підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, суд доходить висновку, що у видаткових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ФАРМ» було погоджено зміни в частині строку оплати товару та визначено відмінний від п. 2.3 Договору термін виконання зобов`язань.

Судом встановлено, що станом на дату розгляду даної справи строк оплати за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Позивач стверджує, що відповідачем було частково сплачено вартість отриманого товару в загальній сумі 800,00 грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями № 3712 від 28.06.2023, № 3716 від 28.06.2023, № 3719 від 29.06.2023 та № 3724 від 02.07.2023. Позивач зазначив, що із вказаних 800,00 грн відповідачем було частково компенсовано вартість товару, поставленого згідно спірної видаткової накладної № ДМТ00379585 від 18.05.2022, на суму 761,29 грн, а решта була спрямована на оплату боргу за видатковими накладними, які не є предметом даного позову.

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ФАРМ» Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» коштів у розмірі 83 065,98 грн (83 827,27 грн (загальна вартість поставленого товару) - 761,29 грн (часткова оплата відповідача за поставлений товар)) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплати штрафних санкцій.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ФАРМ» (Україна, 03151, місто Київ, вулиця Смілянська, будинок 15, літера А, приміщення 173; ідентифікаційний код 40081169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ» (Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Чорновола, будинок 43; ідентифікаційний код 39448817) 83 065,98 грн (вісімдесят три тисячі шістдесят п?ять гривень 98 коп.) заборгованості та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 14.11.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА