Постанова

від 14.11.2023 по справі 177/1391/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8983/23 Справа № 177/1391/23 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г.Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 177/1391/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року,яке ухвалене суддею Строговою Г.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 серпня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві.

Позов мотивовано тим, що син позивача - ОСОБА_2 працював електрослюсарем по ремонту обладнання розподільчого устаткування на ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Внаслідок нещасного випадку на виробництві, а саме ураженні електричним струмом при доторкуванні до лінії електропередачі, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

У акті за формою Н-5 від 26 травня 2004 року спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_2 пов`язаний з виробництвом.

У зв`язку зі смертю сина, позивач втратив рідну людину, який завжди був для батька опорою та підтримкою, допомагав з вирішенням різноманітних питань, що виникали у повсякденному житті позивача. З малих літ син піклувався про позивача, був сенсом його життя, як люблячого батька. Смерть сина стала для позивача невиліковною психологічною травмою, він тривалий час перебував у напруженому психічному стані, втратив інтерес до життя, думки про смерть сина викликають у позивача моральні переживання за втрату дитини. Вказані обставини викликають відчуття постійного хвилювання, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Свої моральні та душевні страждання позивач оцінює, виходячи з критеріїв розумності та справедливості, у розмірі 500 000,00 грн.

Просив суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, а також витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 350 000 гривень 00 копійок, без урахування податків, зборів та інших платежів, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовилено.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 3500 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не встановлено прямого причинного зв`язку між винними діями відповідача та смертю сина позивача, а визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим.

Наголошує на тому, що правила статті 1167 ЦК Україїни регулюють позадоговірні правовідносини, а не ті, які виникають на підставі трудового договору.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Заборський О.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Заборський О.В. надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача ОСОБА_1 , інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 червня 1984 року, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 (а.с. 13).

З копії трудової книжки від 27 травня 2003 року вбачається, що ОСОБА_2 з 29 травня 2003 року працював електрослюсарем в Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (а.с. 14-15), правонаступником якого є відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Згідно Акту № 33 форми Н-1 від 26 травня 2004 року про нещасний випадок на виробництві, 12 травня 2004 року о 09 годині 25 хвилин на ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» з електрослюсарем по ремонту обладнання розподільчого устаткування ОСОБА_2 стався нещасний випадок унаслідок ураження електричним струмом при доторкуванні до лінії електропередачі.

Причинами нещасного випадку у п. 7 визначено допуск ремонтного персоналу до виконання робіт в діючій електроустановці (ВРУ-154 кВ) без наряду-допуску і невиконання необхідних організаційних і технічних заходів, що убезпечують працівників під час роботи; невиконання посадових обов`язків з боку начальника прокатної дільниці цеху мереж та підстанцій (а.с. 17-20).

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 , стався під час його роботи на ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», тому його батькові - позивачеві у справі ОСОБА_1 - має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Вказані підстави відповідальності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_2 , судом встановлені в повному обсязі.

Так, згідно Акту № 33 форми Н-1 від 26 травня 2004 року про нещасний випадок на виробництві, 12 травня 2004 року о 09 годині 25 хвилин у ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» з електрослюсарем по ремонту обладнання розподільчого устаткування ОСОБА_2 стався нещасний випадок унаслідок ураження електричним струмом при доторкуванні до лінії електропередачі.

Причинами нещасного випадку у п. 7 визначено допуск ремонтного персоналу до виконання робіт в діючій електроустановці (ВРУ-154 кВ) без наряду-допуску і невиконання необхідних організаційних і технічних заходів, що убезпечують працівників під час роботи; невиконання посадових обов`язків з боку начальника прокатної дільниці цеху мереж та підстанцій (а.с. 17-20), у зв`язку з чим колегією суддів не приймаються доводи відповідача щодо відсутності його вини у загибелі сина позивача.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач - ОСОБА_1 , у зв`язку із втратою сина переживає душевні та психологічні страждання, позбавлений можливості спілкування з рідною людиною та отримувати від нього піклування, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладення з його боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 350 000,00 грн., суд виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_3 беззаперечно свідчить про те, що його батько відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Батько втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 350 000,00 грн., що відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою сина, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на незворотні негативні наслідки, які настали для позивача внаслідок смерті сина.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1 , який втратив сина та залишився без його турботи і піклування, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: