Рішення

від 31.10.2023 по справі 317/64/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/64/23

№/п 2/317/322/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 р.

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді -Ачкасова О.М.,

при секретарі -Степановій Ю.В.,

за участю прокурора -Токмакова О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, посилався на те, що Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 09.03.2021 № 8-711/15-21-СГ затверджено розроблений регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального садівництва та передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,4743 га для індивідуального садівництва, розташовані на території Долинської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту наступним громадянам: ОСОБА_3 площею 0,1200 га (кадастровий номер 2322188400:04:001:1402); ОСОБА_4 площею 0,1181 га (кадастровий номер 2322188400:04:001:1403); ОСОБА_5 площею 0,1181 га (кадастровий номер 2322188400:04:001:1404); ОСОБА_6 площею 0,1181 га (кадастровий номер 2322188400:04:001:1405).

На підставі вказаного наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області 24.03.2021 проведено державну реєстрацію права власності зазначених фізичних осіб на всі чотири земельні ділянки.

У подальшому за договорами купівлі продажу від 07.04.2021, які посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. та зареєстровано в реєстрі під номерами: №№ 3255, 3249, 3252, 3246, указані земельні ділянки продані ОСОБА_2 .

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу 07.04.2021 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

Однак, рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19.11.2014 у справі № 317/1217/14-ц, яке ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03.03.2015 залишено без змін, задоволено позов прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Реєстраційної служби Запорізького РУЮ Запорізької області, третя особа: Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 29.12.2012 № 1337 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність громадянам для ведення індивідуального садівництва», визнано недійсними свідоцтва на право власності на них, скасовано відповідні записи в Реєстрі та витребувано земельні ділянки на користь Запорізької обласної державної адміністрації.

При цьому судом установлено, що спірні земельні ділянки належать до категорії земель лісогосподарського призначення, розташовані у виділах 15, 16 кварталу 1 Крутоярівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» та були передані у 2012 році Запорізькою районною державною адміністрацією з порушенням вимог законодавства для садівництва із зміною їх цільового призначення та з перевищенням повноважень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2015 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 317/1217/14-ц залишені без змін.

Також за інформацією ДП «Пологівське лісомисливське господарство» від 26.10.2022 № 790 - правонаступника з вересня 2021 року ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» вказані земельні ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1989 року знаходились на території 1 кварталу (виділи 12, 13) Крутоярівського лісництва, а за матеріалами лісовпорядкування 2008 року розміщені на території 1 кварталу (виділи 15, 16) того ж лісництва та перебувають у постійному користуванні державного підприємства.

При цьому, за змістом листів ДП «Пологівське лісомисливське господарство» від 26.10.2022 № 790, Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 14.11.2022 № 2791/01-30, Запорізької обласної державної адміністрації від 15.12.2022 № 12599/08-46, Секретаріату Кабінету Міністрів України від 09.11.2022 № 23333/0/2-22 рішення щодо вилучення або припинення права постійного користування земельними ділянками, які перебували у користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на території 15, 16 кварталів Крутоярівського лісництва, зміни їх цільового призначення, Запорізькою районною державною адміністрацією, Запорізькою обласною державною адміністрацією та Кабінетом Міністрів України не приймались, у зв`язку із чим прокурор був вимушений звернутися до суду з позовом. У судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі, просив суд його задовольнити. Представник позивача - Запорізької обласної державної адміністрації, у судовому засіданні підтримала позов прокурора, просила суд його задовольнити. Відповідачка повторно у судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила. Представник третьої особи- Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство» у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явилися, повідомлялися своєчасно та належним чином про місце та час розгляду справи, шляхом оголошення на сайті «Судова влада України» від 18.09.2023 року, про причини неявки суд не повідомили. Суд, вважає можливим розглянути справу заочно у загальному позовному провадженні за відсутності сторін та третіх осіб у справі, на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є законним та обгрунтованим, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 09.03.2021 № 8-711/15-21-СГ затверджено розроблений регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального садівництва та передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,4743 га для індивідуального садівництва, розташовані на території Долинської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту наступним громадянам: ОСОБА_3 площею 0,1200 га (кадастровий номер 2322188400:04:001:1402); ОСОБА_4 площею 0,1181 га (кадастровий номер 2322188400:04:001:1403); ОСОБА_5 площею 0,1181 га (кадастровий номер 2322188400:04:001:1404); ОСОБА_6 площею 0,1181 га (кадастровий номер 2322188400:04:001:1405). Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 24.02.2021 №8-607/15-21 СГ, ОСОБА_6 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів). Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 24.02.2021 №8-605/15-21 СГ, ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів). Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 24.02.2021 №8-608/15-21 СГ, ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів). Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 24.02.2021 №8-60915-21 СГ, ); ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів). З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2021 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., реєстровий №3255, ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 2322188400:04:001:1402, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована: Долинської сільської територіальна громада Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), що також підтверджується інформацією з Державног ореєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 318334727 від 21.12.2022 р. З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2021 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., реєстровий №3249, ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1181 га, кадастровий номер 2322188400:04:001:1403, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована: Долинської сільської територіальна громада Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 318336211 від 21.12.2022 р. З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2021 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., реєстровий №3252, ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею площею 0,1181 га, кадастровий номер 2322188400:04:001:1404, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована: Долинської сільської територіальна громада Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 318335411 від 21.12.2022 р. З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2021 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., реєстровий №3246, ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею площею 0,1181 га, кадастровий номер 2322188400:04:001:1405, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що розташована: Долинської сільської територіальна громада Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 318335153 від 21.12.2022 р. З інформації Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області за вих. №2791/01-30 від 14.11.2022, вбачається, що за період з 2014 р. по теперішній час розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, щодо вилучення земельних ділянок з постійного користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» та про зміну цільового призначення земельних діляноу лісогосподарського призначення, які розташовані на території виділів 15,16 кврталу 1 Крутоярівського лісництв не виносились. Згідно рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19.11.2014 у справі № 317/1217/14-ц, яке ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03.03.2015 залишено без змін, задоволено позов прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації до Запорізької районної державної адміністрації, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Реєстраційної служби Запорізького РУЮ Запорізької області, третя особа: Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій област, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на землю, скасування державної реєстрації прав власності на землю та повернення земельних ділянок. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 29.12.2012 № 1337 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність громадянам для ведення індивідуального садівництва», визнано недійсними свідоцтва на право власності на них, скасовано відповідні записи в Реєстрі та витребувано земельні ділянки на користь Запорізької обласної державної адміністрації. При цьому судом установлено, що спірні земельні ділянки належать до категорії земель лісогосподарського призначення, розташовані у виділах 15, 16 кварталу 1 Крутоярівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» та були передані у 2012 році Запорізькою районною державною адміністрацією з порушенням вимог законодавства для садівництва із зміною їх цільового призначення та з перевищенням повноважень. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2015 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 317/1217/14-ц залишені без змін. Згідно Наказу №509 від 21.09.021 р. «Про припинення Державного Підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», було припинено Державне Підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство`шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного Підприємства «Пологівське лісомисливське господарство», що підтверджується зазначеним наказом та доданими до нього документами, зокрема,актом обстеження земельних ділянок в Крутоярівському лісництві (квартал 1, виділи 14,15,16), фототаблицями. Також за інформацією ДП «Пологівське лісомисливське господарство» від 26.10.2022 № 790 - правонаступника з вересня 2021 року ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» вказані земельні ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1989 року знаходились на території 1 кварталу (виділи 12, 13) Крутоярівського лісництва, а за матеріалами лісовпорядкування 2008 року розміщені на території 1 кварталу (виділи 15, 16) того ж лісництва та перебувають у постійному користуванні державного підприємства. При цьому, за змістом листів ДП «Пологівське лісомисливське господарство» від 26.10.2022 № 790, Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 14.11.2022 № 2791/01-30, Запорізької обласної державної адміністрації від 15.12.2022 № 12599/08-46, Секретаріату Кабінету Міністрів України від 09.11.2022 № 23333/0/2-22 рішення щодо вилучення або припинення права постійного користування земельними ділянками, які перебували у користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на території 15, 16 кварталів Крутоярівського лісництва, зміни їх цільового призначення, Запорізькою районною державною адміністрацією, Запорізькою обласною державною адміністрацією та Кабінетом Міністрів України не приймались. За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів. Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнихлісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 707/2177/15-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц. Таким чином, висновки судів у справі № 317/1217/14-ц та матеріали лісовпорядкування Крутоярівського лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» свідчать про те, що спірні земельні ділянки з наступними кадастровими номерами 2322188400:04:001:1402, 2322188400:04:001:1403, 2322188400:04:001:1404, 2322188400:04:001:1405 загальною площею 0,4743 га при передачі в березні 2021 року у приватну власність належать до земель державного лісового фонду та не вилучались з постійного користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», а в подальшому - ДП «Пологівське лісомисливське господарство». Отже, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» спірні земельні ділянки загальною площею 0,4743 га з земель лісогосподарського призначення та передано в приватну власність із зміною їх цільового призначення. Особливий статус земельної ділянки у цивільних правовідносинах визначається тим, що вона є природним об`єктом та, крім економічної та соціальної, має й екологічну цінність, перебуваючи у постійному тісному взаємозв`язку з іншими природними об`єктами (атмосферним повітрям, водами, надрами, лісами тощо). Такі унікальні характеристики визначають цільове призначення кожної окремої земельної ділянки. Поняття цільового призначення наводиться у статті 1 Закону України «Про землеустрій», згідно з якою під ним розуміється використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Рішення про встановлення такого призначення, за статтею 20 Земельного кодексу України, приймається компетентним органом відповідно до визначених Земельним кодексом України повноважень. Фактично ж під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти установлені законодавством порядок, умови та правовий режим її експлуатації (використання), тобто допустимі з урахуванням особливостей та характеристик кожної окремої ділянки види діяльності на ній. Для встановлення цільового призначення земель визначальне значення має те, які саме угіддя за якісними характеристиками складають земельну ділянку, а не дані земельного кадастру чи землевпорядна та містобудівна документація. Якщо землевпорядна, містобудівна або кадастрова документація не відповідають фактичному стану земельних ділянок, вони мають бути виправлені, оскільки за своєю правовою природою така документація фіксує існуюче цільове призначення земельної ділянки, а не є підставою для його встановлення. Враховуючи, що земля належить до числа обмежених і невідновних ресурсів, вимагається чітка диференціація антропогенного навантаження на земельні ресурси, що досягається встановленням дозволених та недозволених способів її експлуатації, мінімізації негативного впливу на довкілля. Усі землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, перелік яких наведений у статті 19 Земельного кодексу України, зокрема: а)землі сільськогосподарського призначення; е)землі лісогосподарського призначення. Верховний Суд у постанові від 03.09.2020 у справі №911/3306/17 вказував, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок. Кожен із видів цільового призначення земельних ділянок характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Тобто належність земель до тієї чи іншої категорії за цільовим призначенням визначається їх характеристиками і не може бути змінена шляхом прийняття відмінного за змістом рішення органу державної влади або місцевого самоврядування. Таке твердження повністю узгоджується зі змістом статті 19 Конституції України. Положення розділу ІІ«Землі України»Земельного кодексуУкраїни свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 №916/2791/13). Земельний кодекс України не містить визначення поняття правового режиму земель, проте цим поняттям оперують статті 14, 18, 54, 63, 112-115, 132, 143, 162, 169, 183, 184, 186 Кодексу і за наслідками їх системного аналізу можна дійти до висновку, що правовим режимом є встановлені законодавством порядок та умови використання земель конкретних категорій. Доктрина земельного права тлумачить поняття правового режиму земель як сукупність правил їх використання та включення до цивільного обігу, охорони, обліку та моніторингу, встановлених земельним, містобудівним, лісовим, водним, природоохоронним та іншим законодавством, законодавством про надра. Ці правила покликані забезпечити охорону прав власників і землекористувачів, належне здійснення державного управління земельними ресурсами, контролю за раціональним використанням землі і додержання земельного законодавства, ведення державного земельного кадастру, проведення землеустрою, моніторингу землі, справляння плати за землю і застосування юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства. Кожен правовий режим окремої категорії земель передбачає ті чи інші обмеження, обтяження, вимоги і правила щодо використання земельних ділянок, які встановлюються для забезпечення раціонального та ефективного використання земель на основі урахування їх природних особливостей, якісних характеристик, місця розташування тощо. Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, відповідно до Земельного та Лісового кодексів України. Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 Лісового кодексу України полягає в здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Отже, охорона та захист цих земель повинні здійснюватися з урахуванням особливостей лісів. Разом з цим, за статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Особливий порядок охорони таких земель визначений пунктами «б», «д» ч. 1 ст. 164 та ст. 166 Земельного кодексу України. Тобто на відміну від земель сільськогосподарського призначення, режим охорони земель лісогосподарського призначення спрямований на збереження не тільки якостей землі, а й природних якостей лісів, які на них знаходяться, тим самим поліпшуючи лісову продукцію й лісогосподарське виробництво. Відповідно до Принципів лісівництва, які були прийняті на Конференції ООН з питань навколишнього середовища та розвитку від 14.06.1992, всі види лісів характеризуються складними і унікальними екологічними процесами, що формують основу нинішнього і майбутнього лісового потенціалу щодо забезпечення ресурсів для задоволення потреб людини, а також екологічних благ, і, як таке, їх раціональне використання і збереження є предметом заклопотаності урядів тих країн, в яких вони виростають, і мають значення для місцевих громад та навколишнього середовища в цілому. Ліси мають виключно важливе значення для економічного розвитку і підтримки всіх форм життя. Відповідно до Принципів слід раціонально використовувати лісові ресурси та лісові площі для задоволення соціальних, економічних, екологічних, культурних та духовних потреб нинішнього і майбутніх поколінь. Відомо, що ліс, як природний об`єкт виконують такі основні функції екологічну, економічну та культурно-оздоровчу. Найголовнішою є екологічна функція, з втратою якої неможливо існування інших. В екологічному відношенні ліс є комплексом екологічних систем, об`єднуючих в одне ціле рослинний і тваринний світ, земельні і водні ресурси, виконує ґрунтозахисні, водозахисні, санітарно-оздоровчі функції, є місцем існування звірів і птиць, комах і інших тварин. Значення лісових ресурсів в розвитку природи і життя людини, загроза їх поступового виснаження та знищення підвищує актуальність завдань щодо охорони лісових багатств. Ліси, є унікальним відтворюваним ресурсом та займають найважливіше місце серед природних багатств України. У сучасних умовах життя людства ліс не лише не втратив свого значення, але і придбав нові функції. Так, ведення лісового господарства вирішує важливі державні завдання в галузі охорони, захисту і відтворення лісів, раціонального використання лісових ресурсів, забезпечення економічної й екологічної безпеки країни. Таким чином, штучна зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення призводить до зміни режиму охорони цих земель, та має негативні екологічні, економічні та соціальні наслідки. Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Відповідно до вимог ст. 1, 7, 8 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписамиЗемельного кодексами України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 цього Кодексу). Статтею 5 Лісового кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Також відповідно до вимог ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Згідно із ч.1 ст.57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України).

За приписами ст. 31 Лісового кодексу України саме до повноважень обласних державних адміністрацій належить передача у власність, надання у постійне користування для лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності. Також відповідно до вимог ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав законної сили 27.05.2021) розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності є обласні державні адміністрації. Згідно з вимогами ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу з урахуванням вимогстатті 150цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально. Крім того, за положеннями ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій з Кабінетом Міністрів України. Таким чином, Запорізька обласна державна адміністрація наразі є розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення, а зміна цільового призначення земельних ділянок наведеної категорії можлива лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України. На час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 09.03.2021, виходячи з системного аналізу норм ч. 2 ст. 20, ч. 8 ст. 122, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України розпорядником земель указаної категорії, в тому числі зі зміною їх цільового призначення, був Кабінет Міністрів України. Також за приписами ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землілісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 12 Лісового кодексу України та ст. 56 Земельного кодексу України на час виникнення спірних правовідносин громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Також громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих та малопродуктивних угідь. Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містило. Отже, вказаними законодавчими нормами закріплено особливий статус земель лісогосподарського призначення зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Таким чином, неправомірна зміна цільового призначення призводить до зміни їх статусу і створює умови, за яких вони можуть перейти у приватну власність у порушення законодавчих заборон. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За змістом ст.ст. 317, 319, 321Цивільного кодексуУкраїни власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Також за приписами ч. 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Згідно із ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, визначених Законом. Також на час виникнення спірних правовідносин ст. 149 Земельного кодексу України було передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Частиною 9 вказаної статті було визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передавав земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначенихст. 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. За приписами ст. 27 Лісового кодексу України саме до повноважень Кабінету Міністрів України належала передача у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебували у державній власності. Отже, законодавцем станом на час винесення спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області було визначено, що розпорядження землями лісогосподарського призначення, у тому числі шляхом їх вилучення для нелісогосподарських потреб, належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України. Водночас, як встановлено, рішення щодо вилучення або припинення права постійного користування земельними ділянками, які перебували у користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на території 15, 16 кварталів Крутоярівського лісництва, зміни їх цільового призначення Запорізькою районною державною адміністрацією, Запорізькою обласною державною адміністрацією та Кабінетом Міністрів України не приймались.

Крім того, територіальні органи Держгеокадастру мають право розпоряджатися лише землями сільськогосподарського призначення державної власності (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України). Отже, право державної власності на спірні земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства, не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом виконавчої влади, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками державного лісового фонду. Статтями 16, 21 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України. Також положеннями ст. 152 Земельного кодексу України та ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України регламентовано такий спосіб захисту порушеного права на земельні ділянки, як визнання судом правочинів, у тому числі угод, недійсними. Ураховуючи, що наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 09.03.2021 № 8-711/15-21-СГ та укладені на його підставі 07.04.2021 чотири договори купівлі-продажу стосуються земельних ділянок лісогосподарського призначення, розпоряджатися якими не уповноважений вказаний орган державної влади, та які не могли бути передані у приватну власність поза волею власника в особі Кабінету Міністрів України та без згоди постійного користувача таких земель ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», такі правочини суперечать вимогам ст. 13 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 56, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 12, 27 Лісового кодексу України, що є підставою для визнання їх незаконними та недійсними в порядку ст.ст. 16, 21, 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України. Проте, Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 359/3373/16-ц у постанові від 23.11.2021 висловлено правовий висновок саме з приводу ефективного способу захисту прав власника земель лісогосподарського призначення. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18. У пункті 146 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Так, відповідно до вимог ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконного або самовільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства. Повернення державі земельної ділянки, незаконно переданої у приватну власність із зміною цільового призначення, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірних земельних ділянок - належністю їх до земель лісогосподарського призначення. У пункті 148 цієї ж постанови Великою Палатою Верховного Суду визначено, що власник з дотриманням вимог ст. 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені,відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018), у справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019), у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17 (постанови від 01.10.2019 та 15.10.2019), постанова від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19. Таким чином, ураховуючи характер спірних правовідносин, належним способом захисту порушеного права держави є витребування земельних ділянок з наступними кадастровими номерами 2322188400:04:001:1402, 2322188400:04:001:1403, 2322188400:04:001:1404, 2322188400:04:001:1405 у останнього набувача та фактичного володільця - ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Статтею 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин. У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання в приватну власність для ведення індивідуального садівництва, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні. Відповідно до Лісового кодексуУкраїни ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх подальша передача у приватну власність для ведення індивідуального садівництва грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ № 488/5027/14-ц, № 488/6211/14-ц, № 183/1617/16, № 367/2022/15-ц, № 359/3373/16-ц у подібних правовідносинах дійшла висновку, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку фізичних чи юридичних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст.13, ч. 7 ст.41, ст.50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18,19, п. «а» ч. 1 ст.91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України). За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про повернення спірних земель є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі їх в приватну власність, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі спірних земельних ділянок. Також віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства. Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичним особам органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення. Крім того, незважаючи на прийняття низки міжнародних природоохоронних документів, стан навколишнього природного середовища постійно погіршується. Тому збереження стабільності кліматичної системи є однією з найважливіших глобальних проблем. Ліси відіграють вагому роль як у формуванні вуглецевого балансу атмосфери, так і у збереженні біорізноманіття. Факт важливості лісів та лісового господарства на сьогодні є загальновизнаним і не викликає жодних сумнівів. За положеннями Закону України «Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року» лісистість України становить 15,9 % території України. Для порівняння: у Німеччині, Польщі Румунії, Франції цей показник становить близько 30%, у Фінляндії та Швеції понад 60 %. Ліси на території держави розміщені нерівномірно: від 3,7 % до 51,4 %. При цьому лісистість у Запорізькому регіоні є найменшою по державі (3,7 %), що підкреслює підвищений державний інтерес у її збільшені та одночасному збережені існуючої лісової екосистеми в області. Основними причинами виникнення проблем у лісовій сфері є недосконалість системи управління та розвитку лісового господарства, відсутність правових та економічних механізмів, стимулювання запровадження природозберігаючих технологій, недосконалість податкової бази, а також нечіткість визначення правового статусу щодо управління землями під полезахисними лісовими смугами.

Оптимальним, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20 %, для досягнення якого необхідно створити більше двох мільйонів гектарів нових лісів. За показниками оцінки реалізації державної екологічної політики державою заплановано збільшити лісистість по державі до 16,5% до 2025 року, до 17 % до 2030 року. Ураховуючи викладене, питання витребування на користь держави незаконно вилучених земель лісогосподарського призначення, пов`язано із потребою в охороні і збереженні територій лісового фонду Запорізької області та забезпеченням на загальнодержавному рівні екологічної безпеки України. При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись довідповідного компетентногооргану доподання позовув порядку,передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором,вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Запорізька обласна державна адміністрація відповідно до вимог ст. 84, ч. 5 ст. 122, п.п. а), в) п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав законної сили 27.05.2021) є розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності, у тому числі тих, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, а відтак остання є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Також згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» останні для реалізації наданих їм повноважень можуть звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбаченийКонституцієюта законами України. З урахуванням наведених вимог закону, а також положень ст.ст. 15, 16, 17, 319, 386 Цивільного кодексу України Запорізька обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито. З метою встановлення наявності підстав для представництва, обласною прокуратурою на адресу Запорізької обласної державної адміністрації було скеровано лист від 28.11.2022 № 15/1-2044вих-22 та повідомлено про порушення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області вимог законодавства при розпорядженні землями державного лісового фонду. Як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, враховуючи особливу цінність вказаних земель, останній повинен був вжити заходів до усунення порушень законодавства, зокрема шляхом пред`явлення позовної заяви щодо усунення перешкод у користуванні наведених земель з боку відповідачів. Натомість, Позивачем відповідних заходів до усунення порушень законодавства за вказаними фактами не вжито. Листом від 15.12.2022 № 12599/08-46 обласну прокуратуру повідомлено, що про факт існування спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області обласній державній адміністрації відомо не було. Запорізькою обласною державною адміністрацією не вживались та не плануються вживатись заходи щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави. Таким чином, з моменту незаконної передачі земельної ділянки державного лісового фонду у приватну власність, а саме з березня 2021 року, а також з часу повідомлення про зазначені факти порушень обласною прокуратурою у листопаді 2022 року Запорізькою обласною державною адміністрацією до цього часу не вжито відповідних заходів щодо усунення наведених порушень законодавства. Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень та свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави протягом розумного строку. Крім того, Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що факт незвернення до суду відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси Українського народу, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Ураховуючи викладене, суд вважає, що на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», були наявні підстави для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації. На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обласною прокуратурою листом від 26.12.2022 № 15/1-600вих-22 було повідомлено Запорізьку обласну державну адміністрацію про вжиття заходів представницького характеру. За таких підстав, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки належним та ефективним способом захисту є витребування з володіння ОСОБА_2 земельних ділянок, які розташовані на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з кадастровими номерами: 2322188400:04:001:1402, 2322188400:04:001:1403, 2322188400:04:001:1404, 2322188400:04:001:1405, на користь Запорізької обласної державної адміністрації.

Вирішуючи спір, суд, відповідно до ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору у 2022 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 11164,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №14069 (внутрішній номер 248564913) від 26.12.2022 р. (сплачена сума 9924,00 грн.) та №14067 (внутрішній номер 248564912) від 26.12.2022 р. (сплачена сума 1240,50 грн.). На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81,82, 89, 128, 131, 141, 197-200, 206, 223,259, 263-265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, ст.ст.256,261,321,330,387,388,658 ЦК України, ст.ст.1,15,84,49,116,122,116,149 Земельного кодексу України ст.ст.13,14,17 Конституції України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код юридичної особи 00022504) земельну ділянку з кадастровим номером 2322188400:04:001:1402 площею 0,12 га, розташовану за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Розумівська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32811323221, номер запису про право власності 41381904).

Витребувати з володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код юридичної особи 00022504) земельну ділянку з кадастровим номером 2322188400:04:001:1403 площею 0,1181 га, розташовану за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Розумівська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32854323221, номер запису про право власності 41381854).

Витребувати з володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код юридичної особи 00022504) земельну ділянку з кадастровим номером 2322188400:04:001:1404 площею 0,1181 га, розташовану за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Розумівська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32745023221, номер запису про право власності 41381876).

Витребувати з володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код юридичної особи 00022504) земельну ділянку з кадастровим номером 2322188400:04:001:1405 площею 0,1181 га, розташовану за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Розумівська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32568323221, номер запису про право власності 41381817).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 11164,50 грн. (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні 50 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 09.11.2023 року.

Суддя: О.М. Ачкасов