Рішення

від 06.11.2023 по справі 920/1011/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2023м. СумиСправа № 920/1011/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1011/23 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовомОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КІВШАР 82» (вул. Армійська, буд. 82, м. Охтирка, Сумська обл., 42704; код за ЄДРПОУ 40569232),

до відповідачаПриватного підприємства «Слобожанщина» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 162, м. Суми, 40021; код за ЄДРПОУ 32785348),

про стягнення 23797,00 грн

установив:

28.08.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 23797,00 грн (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто сім грн 00 коп.) заборгованості по внесках співвласників.

29.08.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Приватне підприємство «Слобожанщина», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Герасима Кондратьєва, буд. 162, м. Суми, 40021.

Ухвалою від 31.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1011/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

31.08.2023 копія ухвали від 31.08.2023 у справі №920/1011/23 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №5358.

03.10.2023 копія ухвали від 31.08.2023 у справі №920/1011/23, надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові та відповідно до відомостей з ЄДРПОУ, була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи повернення поштовим відділенням кореспонденції поштової кореспонденції до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду у справі вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відповідною відміткою.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому у ухвалі суду у справі роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному вебсайті https://reyestr.court.gov.ua/).

Таким чином, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

24.04.2009, відповідно до інформаційної довідки від 26.10.2023 №351993608 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за Приватним підприємством «Слобожанщина» (код за ЄДРПОУ 32785348) на праві приватної власності зареєстроване нежиле приміщення з підвалом (магазин на 1 поверсі 5 поверхового будинку) за адресою АДРЕСА_1 .

07.06.2016 протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , за результатами розгляду питань порядку денного, а саме: №2 «Створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердження його назви» та №3 «Затвердження статуту об`єднання» створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ківшар 82» та затверджено Статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КІВШАР 82» (далі статут).

Відповідно до п. 1 розділу І Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ківшар 82» створено співвласниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (скорочена назва ОСББ «Ківшар 82»).

Об`єднання діє відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та Статуту. Об`єднання у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16, 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», та має обов`язки, передбачені статтею 18 цього Закону (п. 2-3 розділу І Статуту).

Згідно з п. 4 розділу І Статуту об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Пунктом 1 розділу ІІІ Статуту визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Статуту до виключної компетенції загальних зборів в т.ч.: належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються також з внесків і платежів співвласників (п. 1 розділу IV статуту).

За пунктом 2 розділу IV Статуту сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Пунктом 2 розділу V Статуту встановлено, що співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Співвласники є відповідальними за порушення Статуту об`єднання та рішень статутних органів (розділ VI статуту).

14.06.2016 відповідно до виписки з ЄДРПОУ від 18.05.2017 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ківшар 82» зареєстровано в ЄДРПОУ, як юридичну особу з ідентифікаційним кодом 40569232 та місцезнаходженням : вул. Армійська, буд. 82, м. Охтирка, 42704.

Матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «Слобожанщина», як власник нежилого приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є співвласником житлового будинку №82 по вулиці Армійська у м. Охтирка та входить до складу ОСББ «Ківшар 82».

21.07.2016 протоколом загальних зборів ОСББ №2 встановлено розмір внесків та платежів на управління будинку у розмірі 1,02 грн за 1 м2 загальної площі квартири/приміщення.

18.07.2018 протоколом загальних зборів №8 з 01.08.2018 встановлено тариф (розмір) внесків на управління будинком в розмірі 1,50 грн за 1 м2.

Відповідно до матеріалів справи на адресу відповідача неодноразово були направлені листи з повідомленням про оплату, однак листи не були вручені та повертались на адресу позивача.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що відповідач є обізнаним про розмір та обов`язок сплачувати внески та платежі на управління будинку, про що свідчить сплата відповідачем у період з 2017 по 2020 роки на рахунок позивача зазначених внесків, на підтвердження чого позивачем додані до позову платіжні доручення.

06.05.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу №13 про сплату заборгованості, за якою звернув увагу відповідача про його заборгованість зі сплати внесків та платежів на обслуговування будинку та прибудинкової території в розмірі 32807,04 грн за період з 01.08.2016 по 01.05.2023.

Позивач зауважує, що відповідач не вчасно та не в повному обсязі виконує передбачений Статутом обов`язок зі сплати внеску на управління будинком, у зв`язку з чим станом на 03.07.2023 (за період з 01.07.2020 по 01.07.2023) утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 23797, 80 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року №2866-111 (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Частиною 4 статті 4 Закону визначено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У статті 15 Закону передбачено, що співвласник у багатоквартирному будинку, зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до статті 17 Закону ОСББ вправі вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтних фондів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до матеріалів справи 18.07.2018 проведено загальні збори ОСББ, на яких встановлено обов`язковий зі сплати внесок на експлуатацію будинку у розмірі 1,50 грн. за 1 м2 загальної площі квартири/приміщення.

За довідкою від 10.08.2023 №25, що додана до позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.08.2020 по 01.08.2023 склала 23797,80 грн. зазначену заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно статуту ОСББ, об`єднання створено для забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Відповідно до статуту ОСББ співвласник зобов`язаний, серед іншого, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23797,80 грн заборгованості зі сплати внесків співвласників ОСББ суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 23797,80 грн заборгованості зі сплати внесків співвласників ОСББ, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача 2684,00 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №391 від 18.08.2023 доданою до позову.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Слобожанщина» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 162, м. Суми, 40021; код за ЄДРПОУ 32785348) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КІВШАР 82» (вул. Армійська, буд. 82, м. Охтирка, Сумська обл., 42704; код за ЄДРПОУ 40569232) 23797,00 грн (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто сім грн 00 коп.) заборгованості по внесках співвласників, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька