Ухвала

від 09.11.2023 по справі 922/3776/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"09" листопада 2023 р. м. ХарківСправа № 922/3776/23

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до 1. Фізичної особи - підприємця Іоффе Георгія Лазаревича, м.Харків , 2. Фізичної особи - підприємця Іоффе Олександра Лазаревича, м.Харків про стягнення 969 471,30 грн за участю представників:

позивача - Жилко С.Е.

1-го відповідача - Іоффе Г.Л. (особисто)

2-го відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 25 серпня 2023 року із позовною заявою про:

- стягнення з Фізичної особи-підприємця Іоффе Георгія Лазаревича (надалі - 1й Відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 483 587,18 грн за використання земельної ділянки загальною площею 0,1080 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 253,81 грн;

- стягнення з Фізичної особи-підприємця Іоффе Олександра Лазаревича (надалі - 2й Відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 485 884,12 грн за використання земельної ділянки загальною площею 0,1080 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, а також суму судового збору у розмірі 7288,26грн.

Ухвалою від 26.10.2023 продовжено строку проведення підготовчого засідання та відкладено підготовче засіданні на "09" листопада 2023 р. о 12:30.

У підготовче засідання від представника Позивача заяв та клопотань не надійшло. Проти клопотання (вх.№ 25824/23 від 25.09.2023) Відповідача про закриття провадження у справі заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Перший Відповідач у підготовчому засіданні підтримує подане клопотання (вх.№ 25824/23 від 25.09.2023) про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи тим. що Позивачем помилково визначено той факт, що фактичними користувачами земельної ділянки є відповідачі саме як Фізичні-особи підприємці. Проте фактичними користувачами спірної земельної ділянки є фізичні особи.

Обґрунтованих заперечень на заяву про закриття провадження у даній справі від Позивача не надійшло.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Колективним підприємством «Газбуд» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 26.09.2003 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого Колективне підприємство «Газбуд» продало, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 купили у спільну сумісну власність нежитлові будівлі літ. «Б-3», загальною площею 4231,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 61).

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею №126 від 12.09.1996 його було видано Колективному підприємству «Газбуд» щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 63).

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на житлову будівлю літ. «Б-3», загальною площею 4231,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на праві спільної сумісної власності за фізичною особою ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2003 № 5841 (а.с. 62).

Позивачем у наданому позові зазначено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03.05.2023 № 331108363 право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-5» загальною площею 4231,3 кв.м по АДРЕСА_1 з 02.10.2003 зареєстровано на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2003 № 5841.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.10.2020 №НВ-0005793992020 площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 складає 0,1080 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.12.2019. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-5» (адміністративного призначення).

Позивач посилається на лист Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 01.06.2023 № 8968/5/20-40-24-05-07, де зазначено, що ФОП Іоффе Г.Л. сплачено: 2020 рік - 50 001,90 грн, 2021 рік - 53 636,28 грн, 2022 рік - 10 879,34 грн земельного податку, проте до матеріалів справи такого листа надано не було.

Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 02.06.2023 № 9000/5/20-40-24-05-07 ФО-П Іоффе О.Л. сплачено: 2020 рік - 44 696,90 грн, 2021 рік - 53 636,28 грн, 2022 рік - 13 887,40 грн земельного податку (а.с. 31).

03.05.2023 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку ч 2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по вул. Новгородській, 3 у м. Харкові.

За результатами проведеного обстеження встановлено, що з 23.12.2019 по теперішній час ФОП Іоффе Г.Л. та ФОП Іоффе О.Л. використовують земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 площею 0,1080 га по вул. Новгородській, 3 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Позивач у позові посилається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 площею 0,1080 га по вул. Новгородській, 3 у м. Харкові частково огороджена, на території сформованої земельної ділянки знаходиться нежитлова будівля літ. «Б-5», право спільної сумісної власності на яку зареєстровано за ФО-П Іоффе Г.Л. та ФО-П Іоффе О.Л.

Проте, враховуючи наявні докази надані, як самим Позивачем, а також Відповідачем вбачається, що власниками вищезазначеної нежитлової будівлі є фізичні особи.

До суду не надано доказів та гне спростовується Відповідачами, що вищезазначена земельна ділянка використовується ФОП Іоффе Г.Л. та ФОП Іоффе О.Л. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-5» під офісні приміщення.

Так, на думку Позивача з зазначених підстав, саме ФОП Іоффе Г.Л. та ФОП Іоффе О.Л. з моменту формування земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 - 23.12.2019, які використовують її без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, повинні сплатити за період з 23.12.2019 по 28.02.2022 не сплачену плату за користування земельною ділянкою по вул. Новгородській,3 у м. Харкові у встановленому законодавчими актами розмірі, оскільки за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, зберегли майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 969 471,30 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України) України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства України, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та правова природа спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Харківська міська рада зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань Іоффе Г.Л. та Іоффе О.Л. є суб`єктами підприємницької діяльності, а отже правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Харківською міською радою та Фізичними особами - підприємцями і цей спір пов`язаний зі здійсненням Відповідачами підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Однак, в розрізі спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Частиною другою статті 2 Земельного кодексу України також визначено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Відповідно до статті 80 зазначеного Кодексу суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга статті 93 ЗК України).

Отже, надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця.

Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

При цьому, суд зазначає, що набуття статусу підприємця не позбавляє людину, як учасника суспільних відносин, статусу фізичної особи.

Фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою саме по собі не свідчить про господарський характер відносин. Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18).

Крім того, у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №306/2004/15-ц зроблено правовий висновок про те, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.

Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач має довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 922/3204/17 (провадження № 12-133гс18).

Як вже було встановлено судом, на підставі Договору купівлі-продажу від 26.09.2003 № 5841 право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-5» загальною площею 4231,3 кв.м по АДРЕСА_1 з 02.10.2003 зареєстровано на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як фізичними особами, а не фізичними особами-підприємцями.

Натомість матеріали даної справи не містять належних доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підприємницької діяльності на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у період з 23.12.2019 по 28.02.2022.

Саме лише посилання Харківської міської ради на Факт реєстрації Відповідачів в якості суб`єкта підприємницької діяльності, а також лист КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" не свідчить про те, що Відповідачі використовували спірну земельну ділянку з комерційною метою як фізичні особи - підприємці.

Складений 03.05.2023 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради Акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у якому зазначено що земельну ділянку площею 0,1080 га (кадастровий номер 6310136300:09:001:0111) по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як фізичними особами - підприємцями для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-5" під офісні приміщення, у розумінні статей 76, 77 ГПК України також не може бути єдиним допустимим доказом здійснення відповідачами господарської діяльності на цій земельній ділянці.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірні правовідносини виникли між Харківською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як фізичними особами, які є власниками нерухомого майна, що розташовано на спірній земельній ділянці. Таким чином, даний спір не має ознак господарського спору, а тому не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Так, Господарський суд Харківської області вважає за доцільне викласти висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова 17 жовтня 2018 року у справі №922/2972/17), у якій зазначено наступне: "... погоджується з викладеним у постанові суду апеляційної інстанції висновком щодо закриття провадження у справі, оскільки цей спір не належить до господарської юрисдикції.

6.15. Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

6.16. За змістом вказаних приписів, а також статей 120 і 125 ЗК України отримання у користування (оренду) земельної ділянки комунальної власності та вчинення дій, спрямованих на виготовлення документації із землеустрою, не залежать від наявності у фізичної особи статусу підприємця.

6.17. Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

6.18. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц та від 3 жовтня 2018 року у справі № 904/1182/17."

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною другою статті 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

У зв`язку з цим, суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи підлягає вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись частиною третьою статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд також роз`ясняє сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 42, 46, 231, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання (вх.№ 25824/23 від 25.09.2023) Фізичної особи - підприємця Іоффе Георгія Лазаревича про закриття провадження задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №922/3776/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу підписано 14.11.2023.

СуддяІ.П. Жигалкін