Постанова

від 08.11.2023 по справі 905/993/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 905/993/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Донецької області

(суддя - Зекунов Е.В.)

від 22.03.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Істоміна О.А., судді: Попков Д.О., Стойка О.В.)

від 24.07.2023

у справі № 905/993/22

за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі: Управління освіти Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, Східного офісу Державної аудиторської служби

до Фізичної особи-підприємця Шапарного Сергія Дмитровича

про визнання недійсною додаткової угоди та повернення 121 934, 58 грн,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Зарудяна Н.О.,

позивача 1 - не з`явився,

позивача 2 - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області (далі - Прокурор) звернувся до суду із позовом в інтересах Управління освіти Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області (далі - Управління освіти), Східного офісу Державної аудиторської служби (далі - Держаудитслужба) до Фізичної особи-підприємця Шапарного Сергія Дмитровича (далі - ФОП Шапарний С.Д.) про визнання недійсною додаткової угоди від 14.02.22 №1 до договору від 04.02.2022 №26, укладеного між Управлінням освіти та ФОП Шапарним С.Д., та стягнення з ФОП Шапарного С.Д. на користь Управління освіти 121 934,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що до договору від 04.02.2022 укладено додаткову угоду від 14.02.2022 №1, якою збільшено ціну за одиницю товару і зменшено кількість товару, що суперечить вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Оскільки сторонами не підтверджено підвищення ціни товару, додаткова угода підлягає визнанню недійсною, а витрачені кошти місцевого бюджету підлягають поверненню.

Крім того, Прокурор зазначає, що з листа Управління освіти вбачається, що заклади освіти Управління працювали до 24.02.2022. З огляду на викладене Прокурор вважає, що поставка продуктів харчування за договором відповідачем не здійснювалась, а тому в Управління освіти не було законних підстав для перерахування коштів ФОП Шапарному С.Д. на виконання вказаної угоди. Відтак, з урахуванням приписів частини першої статті 670 ЦК України, підлягає поверненню до місцевого бюджету вся сума коштів перерахованих Управлінням освіти ФОП Шапарному С.Д. за договором у розмірі 121 934,58 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 у справі №905/993/22 позовні вимоги задоволено частково. Відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 14.02.2022 № 1 до договору від 04.02.2022 №26, укладеної між Управлінням освіти та ФОП Шапарним С.Д. Стягнуто з ФОП Шапарного С.Д. на користь Управління освіти 11 435,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/993/22 рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 у справі №905/993/22 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 14.02.2022 №1 до договору від 04.02.2022 №26. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 14.02.2022 № 1 до договору від 04.02.2022 №26, укладену між Управлінням освіти та ФОП Шапарним С.Д. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 у справі №905/993/22 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/993/22 в частині відмови у стягненні 110 499, 58 грн, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 692, частини першої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частин другої та четвертої статті 74 ГПК України.

Скаржник відзначає, що відсутні висновки Верховного Суду з наступних питань:

- чи може здійснюватися оплата товару лише за накладними та за відсутності інших документів (заявок, документів щодо якості товару, тощо), що передбачені умовами договору;

- чи може факт поставки товару бути підтверджено лише копією накладної за відсутності її оригіналу;

- чи повинен суд з урахуванням обставин справи зобов`язати іншого учасника справи надати докази вчинення поставки, а вразі ненадання таких доказів, - визнати необґрунтовану обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Крім того, підставою касаційного оскарження Прокурор зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

3.2. ФОП Шапарний С.Д. 24.10.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Управління освіти 04.01.2022 оприлюднило оголошення про проведення відкритих торгів для закупівлі 11 500 кг молока пастеризованого 2,5% жирністю та 200 кг молока згущеного з цукром 8,5% (ДК 021:2015: 15510000-6 - Молоко та вершки) (ID: UA-2022-01-04-000361-c).

Очікувана вартість - 407 250,00 грн.

Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг - 24 заклади освіти.

Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 31 грудня 2022 року.

Умови оплати товару - післяоплата.

Джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.

За результатами проведених торгів прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 24.01.2022 №172, про визначення переможцем торгів ФОП Шапарного С.Д. та намір укласти з ним договір про закупівлю.

4.2. Між Управління освіти та ФОП Шапарним С.Д. 04.02.2022 укладено договір №26 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався у 2022 році поставити Замовнику молоко жирністю 2,5% 11500 кг за ціною 25,20 грн та молоко згущене жирністю 8,5% 200 кг за ціною 114,61 грн, а Замовник - прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 Договору та Специфікації).

Найменування товару, його асортимент, номенклатура, одиниця виміру товару та його загальна кількість зазначені в Специфікації до Договору, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2).

Ціна Договору становить 312 722,00 грн.(пункт 3.1 Договору).

Ціна за одиницю товару у 2022 році може бути збільшена до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю (пункт 3.5 Договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником вартості кожної поставленої партії товару по безготівковому розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту одержання Товару за цінами вказаними у видаткових накладних (пункт 4.1 Договору).

Датою постачання Товару є дата приймання Замовником партії товару, що підтверджується підписом уповноваженого представника Замовника на всіх примірниках видаткової накладної (пункт 5.4 Договору).

Постачальник самостійно проводить розвантажувальні роботи до харчоблоків та спеціальних приміщень Замовника (пункт 6.3.3 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2022 (пункт 10.1 Договору).

Договір та специфікація підписані уповноваженою особою Управління освіти та ФОП Шапарним С.Д., скріплені печатками Сторін.

Згідно зі Специфікацією №1 до Договору Постачальник має поставити Замовнику молоко жирністю 2,5% у кількості 11500 кг за ціною 25,20 грн та молоко згущене жирністю 8,5 % у кількості 200 кг за ціною 114,61 грн.

4.3. Між Управлінням освіти та ФОП Шапарним С.Д. 14.02.2022 укладено додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), згідно з пунктом 1 якої, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару: молоко жирністю 2,5% - 27,67 грн, молоко згущене жирністю 8,5 % - 125,85 грн, у зв`язку із коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості Договору.

Згідно зі Специфікацією №2 до Договору Постачальник має поставити Замовнику молоко жирністю 2,5% у кількості 11314 кг за ціною 27,67 грн та молоко згущене жирністю 8,5 % у кількості 200 кг за ціною 125,85 грн.

Додаткова угода до Договору та специфікація №2 підписані уповноваженою особою Управління освіти та ФОП Шапарним С.Д., а також скріплені печатками Сторін.

4.4. Відповідно до даних єдиного веб-порталу використання публічних коштів spending.gov.ua за закупівлею UA-2022-01-04-000361-c проведено 2 трансакції 17.03.2022 на загальну суму 33 754,00 грн та 4 трансакції 28.03.2022 на суму 88 180,79 грн. Всього здійснено 6 трансакцій на загальну суму 121 934,58 грн.

Розрахунки проводились з рахунку Управління освіти, відкритого в Управлінні Держказначейської служби України у Великоновосілківському районі НОМЕР_1 по КПКВ 0611010, а саме:

- від 16.03.2022 № 231156377, номер розрахункового документу 431 6384,00 грн, рахунок НОМЕР_1 ;

- від 16.03.2022 № 230702917, номер розрахункового документу 428 27254,00 грн, рахунок НОМЕР_1 ;

- від 16.03.2022 № 231155926, номер розрахункового документу 439 32567,00 грн, рахунок НОМЕР_1 ;

- від 17.03.2022 № 231155931, номер розрахункового документу 440 41101,00 грн, рахунок НОМЕР_1 ;

- від 16.03.2022 № 231156378, номер розрахункового документу 430 8128,00 грн, рахунок НОМЕР_1 ;

- від 17.03.2022 № 230702720, номер розрахункового документу 438 6500,00 грн, рахунок НОМЕР_1 .

Управління освіти 28.09.2022 надало Прокурору (на запит від 07.09.2022) копії наявних документів (за період з 24.02.2022) з програми бухгалтерського обліку «АІС «Місцеві бюджети рівня розпорядника бюджетних коштів» та взаємодії із казначейством СДО «Клієнт казначейства - Казначейство» з яких вбачається, що Управління освіти отримало від ФОП Шапарного С.Д. товар за договором № 26 за наступними видатковими документами:

- накладна від 16.03.2022 №6 - 985 літрів молока за ціною 27,67 грн за 1 літр на суму 27 254,00 грн;

- накладна від 16.03.2022 №14 - 228 літрів молока за ціною 28,00 грн за 1 літр на суму 6 384,00 грн;

- накладна від 16.03.2022 №16 - 234,91 літрів молока за ціною 27,67 грн за 1 літр на суму 6 500,00 грн.

- накладна від 16.03.2022 №17 - 1 470 літрів молока за ціною 27,67 грн за 1 літр на суму 41 101,00 грн;

- накладна від 16.03.2022 №18 - 1 177 літрів молока за ціною 27,67 грн за 1 літр на суму 32 567,87 грн.

4.5. Проведена оплата за договором складає 109,8% (100% за основним договором плюс 9,8% - відсоток подорожчання внаслідок укладання додаткової угоди) у порівнянні з сумою, яку було б сплачено за основним договором, для розрахунку різниці між сплаченою сумою за цінами додаткової угоди і сумою, яку б належало сплатити за первинною угодою, а саме:

121 934,58 грн : 109,8% *100 % = 111 051,53 грн - було б сплачено за цінами Договору;

121 934,58 грн - 111 051,53 грн = 10 883,05 грн.

4.6. На підтвердження обґрунтованості неможливості виконання умов Договору поставки ФОП Шапарний С.Д. надав копію листа ТОВ «С-Транс» №б/н від 14.01.2022 року, який не має адресата. Цим листом Товариство інформує покупців про підвищення цін на готову продукцію його виробництва.

Листом від 24.01.2023 №01/03-80-23 Головне управління статистики у Донецькій області надало інформацію, що індекс споживчих цін на молоко пастеризоване по Донецькій області за лютий 2022 року порівняно з минулим періодом становив 102,9 %, на молоко з підвищеним вмістом жиру - 101,3%.

4.7. Держаудитслужбою та його структурними підрозділами станом на 18.01.2023 моніторинг процедури закупівлі UA-2022-01- 04-000361-c не проводився. Рішення про проведення моніторингу процедури цієї закупівлі не приймалось.

Волноваською окружною прокуратурою листом 07.09.2022 за № 51/1-623ВИХ-22 повідомлено Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області про необхідність захисту інтересів держави щодо вказаної закупівлі.

Листом від 13.09.2022 №040531-17/1717-2022 Держаудитслужба повідомила, що на даний час у відділі контролю в сфері закупівель працює один державний аудитор, інформацію, наведену в листі прокуратури, Управлінням розглянуто, прийнято до уваги і буде врахована при прийнятті рішення про початок моніторингу процедури закупівлі за номером UA-2022-01- 04-000361-c орієнтовно у листопаді-грудні 2022 року. У разі прийняття рішення про початок моніторингу вищевказаної процедури закупівлі повідомлення та висновок про його результати будуть оприлюднені в електронній системі закупівель у строки, визначені статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Волноваською окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Управління освіти про порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні Додаткової угоди до Договору та про наявні підстави для захисту інтересів держави в цьому випадку.

Листом від 28.09.2022 Управління освіти повідомлено Волноваську окружну прокуратуру про відсутність можливості надавати пояснення та документи щодо здійсненої закупівлі та виконання укладеного договору. Позицію щодо викладених прокуратурою порушень вимог законодавства не викладено.

Управлінням освіти будь-які заходи щодо захисту інтересів держави не прийнято.

4.8. Відповідно до листа Управління освіти від 28.09.2022 № 223 заклади освіти, підзвітні Управлінню, працювали до 24.02.2022, а документи щодо поставок ФОП Шапарним С.Д. та оплати продуктів за Договором Управління не може надати у зв`язку проведенням бойових дій на території громади.

4.9. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з такого:

- внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим - у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар та її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання);

- необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до Договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо;

- будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору;

- дії Замовника з підписання оскаржуваної Додаткової угоди, який мав беззаперечне право на отримання товару по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозицій ФОП Шапарного С.Д. про збільшення цін, призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів, оскільки держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших їх учасників та була змушена оплачувати продукти харчування за ціною, на 9,8% вищою аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів;

- на момент укладання договору ФОП Шапарний С.Д. знав про підвищення ТОВ «С-Торг» цін на молочну продукцію і це не заважало йому запропонувати на аукціоні ціну поставки молока жирністю 2,5% - 25,20 грн за 1 літр. Вказана ціна закупівлі була зафіксована у специфікації до Договору. При цьому на веб-порталі «Prozorro» (https://prozorro.gov.ua) за закупівлею молока ID: UA-2022-01-04-000361-c документи, які стали підставою для внесення змін до укладеного Договору відсутні;

- ФОП Шапарний С.Д. не довів належними доказами факт підвищення виробниками ціни на молоко жирністю 2,5% на ринку регіону. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ «С-Торг» є єдиним виробником такої молочної продукції. Ні оголошення про проведення відкритих торгів про закупівлю UA-2022-01-04-000361-c, ні Договір не містять умови про постачання Замовнику товару (молока жирністю 2,5%) тільки виробництва ТОВ «С-Торг»;

- ФОП Шапарний С.Д. не надав належних доказів та не довів, що підвищення цін на ринку зумовило неможливість виконання Договору по запропонованій замовнику на тендері ціні. Відповідач не навів причин, через які не мав можливості придбати товар у іншого виробника, внаслідок чого виконання укладеного Договору стало для нього вочевидь невигідним;

- аналіз положень статей Закону України «Про публічні закупівлі», статей 15, 16, 203, 215 ЦК України дає змогу дійти висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається, оскільки визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено. Відтак, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону;

- Додаткова угода до Договору не відповідала на момент її вчинення вимогам статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині дотримання належних умов для запровадження збільшення ціни товару закупівлі, а тому є нікчемною в силу закону. Ця нікчемна угода не породжує жодних правових наслідків для Сторін Договору, отже, відсутні підстави для задоволення вимог про визнання її недійсною;

- нікчемність Додаткової угоди означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором без урахуванням змін, внесених цією Додатковою угодою;

- Управління освіти сплатило Постачальнику грошові кошти у сумі 121 934,79 грн, але недоотримало 453,77 літрів на суму 11 435,00 грн (за ціною 25,20 грн за 1 літр). Отже, отримана відповідачем оплата у сумі 11 435,00 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з ФОП Шапарного С.Д. на підставі частини першої статті 670 ЦК України;

- матеріали справи не містять будь-яких доказів про проведення правоохоронними органами досудового розслідування, внесення відомостей про кримінальне правопорушення за даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань, направленням до суду обвинувального акта, чи наявності вироку відносно осіб винних у вчиненні цього кримінального правопорушення;

- будь-яких пояснень з приводу заявленого прокурором позову Управління освіти не надало. Докази витребувані ухвалами від 19.12.2022, 09.01.2023 та 30.01.2023 до суду не направило;

- прокурором до позову не долучено жодного іншого доказу, який би свідчив що ФОП Шапарний С.Д. 16.03.2022 не поставляв до підзвітних Управлінню закладів товар вказаний у наявних в матеріалах справи видаткових накладних, що товар не отримувався уповноваженими особами цих закладів, а видаткові накладні є завідомо неправдивими офіційними документами;

- факт поставки молока у кількості 4 384,91 літрів до закладів Управління освіти 16.03.2022 за накладними скоріше були (мали місце), аніж не були;

- компетентними суб`єктами владних повноважень щодо захисту зазначених інтересів держави має виступати Держаудитслужа та Управління освіти;

- щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби:

1) нездійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом полягає у тому, що у межах строку поставки продуктів харчування до 30.09.2022 та у найближчий час заходи державного фінансового контролю не буде проведено, а відповідно не є можливим застосувати заходи щодо захисту інтересів держави цим органом;

2) у межах наданих законом прав орган державного фінансового контролю не має повноважень щодо оскарження у судовому порядку результатів проведених процедур закупівель, визнання недійсними рішень тендерного комітету та договорів про закупівлю;

3) таким чином, компетентний орган державної влади з об`єктивних причин позбавлений можливості захистити інтереси держави в суді;

- щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Управління освіти:

1) Управління освіти згідно з відомостями, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є органом місцевого самоврядування;

2) відповідно до пункту 1 Положення про управління освіти Великоновосілківської селищної ради, затвердженого рішенням Великоновосілківської селищної ради від 05.11.2021 № 8/14-92, Управління освіти Великоновосілківської селищної ради є органом управління освітою об`єднаної територіальної громади та структурним підрозділом селищної ради, підзвітним, підконтрольним та підпорядкованим селищній раді, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади підконтрольний відповідним органам виконавчої влади;

3) Управління освіти утримується за рахунок коштів місцевого бюджету. Кошторис, штатний розпис органу управління освітою затверджується рішенням сесії селищної ради (пункт 1.5 Положення);

4) орган управління освітою є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в управлінні державної казначейської служби України, печатку (пункт 1.7 Положення);

5) фінансування за закупівлею UA-2022-01-04-000361-c передбачено за рахунок власних коштів (спеціальний фонд);

6) Управлінням освіти будь-які заходи щодо захисту інтересів держави не прийнято, що свідчить про бездіяльність компетентного органу;

7) Управлінням освіти у порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» укладено Додаткову угоду, що може призвести до зайвого витрачання коштів місцевого бюджету; Управлінням освіти безпідставно здійснено перерахування коштів з місцевого бюджету за угодою закупівлі, враховуючи строк дії договору до 31.12.2022; бездіяльність компетентних суб`єктів, інтереси держави вимагають негайного захисту, і викладене свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

4.10. Суд апеляційної інстанції, частково не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зокрема відзначив таке:

- судом першої інстанції при вирішення спору в частині визнання Додаткової угоди недійсною не враховано, що на час оголошення про здійснення закупівлі, прийняття рішення про визнання ФОП Шапарного С.Д. переможцем, укладення Договору та Додаткової угоди діяв Закон України «Про публічні закупівлі» саме у редакції від 19.09.2019 (з відповідними змінами), який не пов`язував нікчемність договору зі зміною істотних умов договору про закупівлю з порушенням частини п`ятої статті 41 цього Закону;

- наявні підстави для визнання Додаткової угоди недійсною.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №905/993/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №905/993/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.

Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №905/993/22 за касаційною скаргою Прокурора на рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/993/22.

5.2. Так, об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/993/22 у частині відмови у стягненні 110 499, 58 грн.

При цьому рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/993/22 у частині задоволених позовних вимог, а саме щодо визнання недійсною Додаткової угоди та стягнення з відповідача 11 435,00 грн, як і у частині наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, жодним учасником справи до суду касаційної інстанції не оскаржується, а відтак Верховним Судом у цій частині не переглядається.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

6.6. Так, скаржник вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме статті 692, частини першої статті 712 ЦК України, частини першої статті 265 ГК України, частин другої та четвертої статті 74 ГПК України.

З огляду на відсутність таких висновків у контексті спірних правовідносин необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку, з огляду на що Верховний Суд відзначає таке.

6.7. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

Згідно зі статями 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Отже, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій правовідносини між сторонами виникли з Договору поставки.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд у розгляді даного спору виходить з того, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/1102/20 та від 31.10.2019 у справі №904/5340/18 зазначено, що оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

6.8. Як наголошує Прокурор у спірних правовідносинах поставка товару згідно з умовами Договору мала бути здійснена виключно в асортименті та в обсязі, зазначених в заявці замовника (Управління освіти). Тобто, Прокурор вказує, що поставка товару могла відбутись лише за попереднім замовленням Замовника такого товару у відповідній кількості та асортименті постачальнику.

При цьому господарські суди, відмовляючи Прокурору у спірній частині позову, дійшли висновку, що факт поставки ФОП Шапарним С.Д. молока до освітніх закладів Управління освіти 16.03.2022 за накладними скоріше були (мали місце), аніж не були.

6.9. Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій (в оскаржуваній частині) передчасними та ухваленими за неповного встановлення обстави справи, адже суди, обґрунтовуючи мотиви своїх рішень лише наявністю в матеріалах справи видаткових накладних, залишили поза увагою правове регулювання, характер спірних правовідносин та умови Договору (зокрема, приписи розділів ІІ, V, глави 3 розділу VІ Договору), у зв`язку з чим повно та всебічно не встановили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд виходить з того, що, оскільки спірний Договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, і у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором, господарським судам, ураховуючи специфіку зустрічного виконання зобов`язання, де виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку, необхідно було встановити алгоритм дій як покупця (замовника), так і продавця (постачальника) у спірних правовідносинах, ураховуючи умови Договору, а саме:

- чи мало місце у спірних правовідносинах попереднє замовлення покупцем (замовником) товару та узгодження/погодження такого замовлення (заявки) постачальником;

- якщо так, то чи має це передувати поставці товару (молока) продавцем;

- чи є дії сторін Договору послідовними та такими, що у повній мірі відповідають умовам Договору, ураховуючи приписи розділу V «Поставка товару» Договору.

Встановлення даних обставин дає змогу з`ясувати як момент виникнення зобов`язання/обв`язку у відповідача з поставки спірного товару за Договором, так і строки, місце поставки товару, що, у свою чергу, входить у предмет доказування у даній справі.

Водночас вказаних обставин суди попередніх інстанцій не встановили та безпідставно переклали обов`язок з доказування правомірності/дійсності факту поставки спірного товару на Прокурора, при цьому фактично звільнивши сторін Договору від обов`язку доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд враховує, що Прокурор на обґрунтування своїх вимог вказував, що Управління освіти своїм листом від 28.09.2022 повідомило, що заклади освіти, підзвітні Управлінню, працювали лише до 24.02.2022, а згідно з листом Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 03.08.2022 освітні заклади Донецької області після 24.02.2022 освітню діяльність не здійснювали.

Тобто, як стверджує Прокурор заклади освіти Управління освіти після початку повномасштабного вторгнення агресора на територію України, а саме після 24.02.2022, свою діяльність не здійснювали.

Враховуючи вищенаведене, а також час здійснення поставки товару згідно з видатковими накладними - березень 2022 року, суди попередніх інстанцій, формально пославшись на наявність у справі видаткових накладних, належно не оцінили вказані обставини та не встановили:

- чи реально відбувалась поставка товару;

- якщо так, то та на підставі яких документів (зокрема, але не виключно, заявки Управління, тощо);

- в які освітні заклади здійснювалась поставка товару, ураховуючи приписи спірного Договору щодо місця виконання Договору.

Відтак без становлення вищенаведених обставин, ураховуючи (1) факт повномасштабного вторгнення на територію України 24.02.2022, (2) запровадження на всій території України воєнного стану з 24.02.2022, (3) факт припинення діяльності усіх навчальних закладів Управління освіти після 24.02.2023, (4) загальновідомий факт значної окупації території Волноваського району Донецької області та проведення бойових дій на території громади (5), з огляду на предмет спірного Договору, місце та час поставки товару, висновки судів попередніх інстанцій є непередчасними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.

6.10. Окрім того, Верховний Суд відзначає, що за вимогами статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам (частини перша та четверта).

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частина третя статті 677 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій постачальник не є виробником спірної продукції (молока), а відтак поставка товару мала здійснюватись із залученням відповідного контрагента/контрагентів відповідача.

Разом з тим, матеріали справи не містять ані документів походження/виробника спірного товару (молока), ані сертифікатів якості такого, ані товарно-транспортних накладних, квитанцій/чеків, тощо на закупівлю молока відповідачем, з яких можливо було би достовірно встановити вчинення дій ФОП Шапарним С.Д. з придбання молока з метою подальшої реалізації даної продукції Управлінню освіти за спірним Договором; як і не містять матеріали справи доказів оприбуткування вказаного товару на баланс відповідача.

Верховний Суд відзначає, що вказані обставини, хоча і безпосередньо не входять в предмет доказування у спірних правовідносинах, водночас з урахуванням обставин конкретної справи, можуть опосередковано вказувати на реальність здійснення господарської операції з поставки товару відповідачем.

Колегія суддів відзначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини закупівлі товару, здійснення перевезення та поставлення товару за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності як покупця, так і продавця, тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Схожий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах №916/922/19, №905/49/15, №914/2267/18, №927/924/19, №922/19/21, №914/2197/18.

6.11. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" 17.10.2019, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги зазначеного вище, невірно застосували такий стандарт доказування як "вірогідність доказів", про що обґрунтовано зазначив скаржник, та всупереч вимог норм процесуального права не проаналізували аргументи обох сторін, не дослідили усіх наданих учасниками справи доказів та не надали їм належну правову оцінку.

6.12. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню в оскаржуваній частині, а справа в скасованій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не приймаються Судом з огляду на зазначене у розділі 6 даної Постанови.

6.13. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що Суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судами попередніх інстанцій знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

7.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї Постанови та доводи сторін, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню у оскаржуваній частині, а справа у цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій Постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Судові витрати.

8.1. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/993/22 в оскаржуваній частині скасувати, справу № 905/993/22 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №905/993/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

О. Кролевець