Постанова

від 14.11.2023 по справі 707/2385/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1776/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/2385/23 Категорія: 302000000 Морозов В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі»;

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районногосуду Черкаськоїобласті від 06вересня 2023року у справі за позовом ОСОБА_1 доТОВ "ГрінЛенд Індастрі" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі № 1019 від 02 листопада 2020 року, укладеного між сторонами стосовно земельної ділянки, загальною площею 1,1041 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Червонослобідської сільської ради, кадастровий номер 7124989000:03:002:0899, зобов`язати повернути вказану земельну ділянку позивачу із користування відповідача та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимогимотивовані тим,що ОСОБА_1 є власникомземельної ділянкидля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва кадастровийномер 7124989000:03:002:0899,загальною площею1,1041 га, яка знаходиться на території Червонослобідської сільської ради.

02 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Грін Ленд Індастрі» укладено договір оренди землі № 1019 строком на 15 років. Згідно з умовами якого відповідач приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пай).

Пунктом 9 Договору унормовано, що щорічна орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або на аналогічну суму у натуральній шляхом надання сільськогосподарської продукції (у тому числі шляхом надання послуг та виконанням робіт).

Згідно з п. 11 Договору орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня, або, за погодженням сторін, в будь-який інший строк протягом року.

Позивач стверджує, що всупереч зазначеним вище положенням Договору, орендну плату за 2021 2022 роки у строки та в порядку, передбаченому умовами Договору, йому не було сплачено, що на думку позивача, свідчить про систематичність неналежного виконання Договору та є підставою для розірвання.

На переконання позивача, про неналежне виконання умов Договору оренди землі свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків від 02 березня 2023 року, що не містять інформації про отримання позивачем доходу від відповідача за надання земельної ділянки в орендну у 2021 2022 роках.

При цьому, позивач наголошує, що невчасна сплата відповідачем орендної плати за 2021 2022 роки свідчить про систематичність неналежного виконання умов договору оренди та є підставою для його розірвання.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, які б давали підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Грін Ленд Індастрі» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт несплати орендної плати відповідачем підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків виданим Черкаською державною податковою інспекцією. Вказані відомості не містять інформації про отримання позивачем доходу від відповідача у 2021 та 2022 роках.

Вказує, що суд безпідставно проігнорував той факт, що відповідач два рази поспіль порушив умови договору оренди землі, всупереч фактам, які підтверджують систематичне порушення істотної умови Договору, суд в оскаржуваному рішенні лише припускає, що орендну плату відповідач «міг» сплатити в натуральній формі.

В апеляційній скарзі зазначається, що відповідач два рази поспіль порушив умови Договору оренди землі, здійснивши виплату орендної плати: за 2021 рік та за 2022 рік не в строки передбачені Договором оренди. Всупереч наведеним фактам, які підтверджують систематичне порушення істотної умови Договору, суд першої інстанції не взяв цього до уваги.

10 листопада 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ТОВ «Грін Ленд Індастрі» надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач вказує, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, а оскаржуване рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06.09.2023 року винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Відповідач вважає, що окрім власних тверджень і посилань на норми законодавства України, що регулюють відносини оренди землі в Україні, позивач не надав до суду жодних належних і допустимих доказів невиплати з боку ТОВ «Грін Ленд Індастрі» на його користь орендної плати, не надав доказів існування заборгованості з орендної плати, не зазначив періоди, за які існує заборгованість з орендної плати.

У відзиві ТОВ «Грін Ленд Індастрі» просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06.09.2023 року у справі № 707/2385/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом,що ОСОБА_1 є власникомземельної ділянкидля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва кадастровийномер 7124989000:03:002:0899,загальною площею1,1041 га, яка знаходиться на території Червонослобідської сільської ради, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 339412665 (а.с.5).

02 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Грін Ленд Індастрі» укладено договір оренди землі № 1019 відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування вказану земельну ділянку, строком на 15 років (а.с.4)

Відповідно п. 9 Договору оренди землі, щорічна орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або на аналогічну суму натуральній - шляхом надання сільськогосподарської продукції (в тому числі шляхом надання послуг та виконання робіт). Форма орендної плати визначається за взаємною згодою сторін. Орендодавець не менш ніж в тижневий строк, шляхом подачі письмової заяви або в інший доступний спосіб попереджає Орендаря про бажану дату, форму і розмір проведення розрахунків по орендній платі та надає Орендодавцю необхідну вихідну інформацію (номер банківського рахунку тощо). Орендар нараховує, утримує та сплачує до бюджету ПІДФО та інші обов`язкові внески/платежі із суми орендної плати та всіх інших виплат, здійснених за цим Договором на користь Орендодавця, використовуючи ставку податку в розмірі та порядку, визначеному законодавством. Орендна плата виплачується за вирахуванням усіх належних податків та зборів.

Відповідно п. 11 Договору орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня або за погодженням сторін в будь-який інший строк протягом року. При цьому, форма такого погодження (усна чи письмова) умовами договору не передбачена.

З п. 28 Договору вбачається, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а згідно п. 31 орендар зобов`язаний виконувати встановлені договором обов`язки.

Відповідно п. 38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с.4 на звороті).

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 станом на 02.03.2023 року № 2325-23-00373 від 02.03.203 року за період з першого кварталу 2021 року по 4 квартал 2022 року не отримував доходи від ТОВ «Грін Ленд Індастрі» (а.с.6).

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами частини першої статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За загальними правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 наполягає на тому, що відповідач порушує умови зобов`язання, які полягають у несвоєчасній сплаті орендної плати, що носить систематичний характер, а тому є підставою для розірвання договору оренди землі.

Установлено, що відповідно до п. 9 договору щорічна орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або на аналогічну суму натуральній - шляхом надання сільськогосподарської продукції (в тому числі шляхом надання послуг та виконання робіт).

Відповідно п. 11 Договору орендна плата виплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня або за погодженням сторін в будь-який інший строк протягом року.

Як вбачається безпосередньо з Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 станом на 02.03.2023 року № 2325-23-00373 від 02.03.203 року за період з першого кварталу 2021 року по 4 квартал 2022 року не отримував доходи від ТОВ «Грін Ленд Індастрі» (а.с.6).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, колегія суддів вважає за важливе зазначити, що відповідач не спростував жодним чином позовні вимоги, не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що ним орендна плата за 2021 та 2022 року була сплачена вчасно, не подано до суду жодних відомостей про видачу орендної плати за вказаним договором оренди, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належної правової оцінки даному факту.

Таким чином, колегія суддів вважає за важливе взяти за основу Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів на утримання податків станом на 02.03.2023 року, як належний доказ в підтвердження позовних вимог, оскільки саме відомості про суми виплачених доходів осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів нарахованої орендної плати як складової частини орендної плати засвідчують цей факт.

Щодо умови договору про те, що за погодженням сторін орендна плата може бути сплачена в будь-який інший строк протягом року, то зміст даного пункту договору свідчить про те, що по перше необхідна обопільна згода сторін про виплату орендної плати в інший строк, а по друге така виплата відбувається протягом року в якому має бути виплачена орендна плата, а не наступного.

Отже, колегія суддів достовірно встановила, що орендна плата за 2021 -2022 роки, сплачена з порушенням умов договору та жодних доводів поважності невиконання зобов`язання за вказаний рік відповідачем не спростовано та не наведено.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

У даній справі установлено порушення ТОВ «Грін Ленд Індастрі» умов договору оренди землі двічі, а саме 2021 року та 2022 року, що свідчить про систематичність невиконання орендарем своїх обов`язків. При цьому, виплата товариством в майбутньому заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Таким чином, із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є обґрунтованою і наведені в ній доводи дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовною заявою та апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 5368 грн. Тому з ТОВ «Грін Ленд Індастрі» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5368 грн. (2147,20 грн. за подання позовної заяви та 3220,80 грн. за подання апеляційної скарги).

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Черкаського районногосуду Черкаськоїобласті від 06вересня 2023року скасувати, прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договіроренди землі від 02 листопада 2020 року № 1019 укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі»;

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» повернути земельну ділянку загальною площею 1,1041 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0899розташовану в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області власнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ) із користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» (код ЄДРПОУ 43593710, 36039. Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, 42, оф. 106).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Ленд Індастрі» на користь

ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5368 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 14 листопада 2023 року.

Судді