Рішення

від 15.11.2023 по справі 160/21580/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 рокуСправа №160/21580/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку розміру, призначеної ОСОБА_1 , пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 01.02.2021 року №21-10вих-21, починаючи з 01.03.2021 року, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, з урахуванням здійснених виплат.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він працює в органах прокуратури з 20.08.1998 року по теперішній час. Позивач зауважує, що його стаж роботи на слідчо-прокурорських посадах складає 26 років 10 місяців, в тому числі спеціальний стаж, що дає право на пенсію працівникам прокуратури 24 роки 06 місяців. Позивач зауважує, що 04.02.2021 року звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати/грошового забезпечення №21-10вих-21 від 01.02.2021 року. Позивач зазначив, що відповідачі не здійснили перерахунок пенсії позивача з урахуванням вищезазначеної довідки та продовжують виплачувати позивачу пенсію у попередньому розмірі. Крім цього позивач наголошує про протиправність дій відповідача-2 щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Підсумовуючи позивач зауважив, що оскільки він постійно сплачував та продовжує сплачувати передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду України, тому дії відповідача-2 щодо призначення пенсії з обмеженнями та не здійснення в подальшому перерахунку призначеної пенсії є втручанням у право на мирне володіння майном, а саме: пенсією. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

28.08.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.09.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в даній адміністративній справі.

15.09.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI, а тому до регулювання цих правовідносин слід застосувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку. Тому відповідач-2 наголошує, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. У зв`язку з чим відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.09.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із уточненим відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування уточненого відзиву відповідач-2 зазначив, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 30.09.2020 року. Також відповідач-2 зауважив, що порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії, а якщо розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

23.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про зміну предмета позову.

25.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову.

Правобережне об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 04.09.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII з 30.09.2020 року.

04.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням заробітної плати, зазначеної в довідці Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 01.02.2021 року №21-10вих.

З матеріалів пенсійної справи позивача судом встановлено, що з 30.09.2020 року по 31.01.2021 року розмір пенсії позивача становив 6783,07 грн., а з 01.02.2021 року по дату розгляду даної адміністративної справи по суті розмір пенсії позивача становить 6784,23 грн.

Непогоджуючись із непроведенням перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Дію частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» відновлено в первісній редакції на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року по справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19).

Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 30.09.2020 року.

В свою чергу судом встановлено, що 04.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням заробітної плати, зазначеної в довідці Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 01.02.2021 року №21-10вих.

Суд зауважує, що матеріали пенсійної справи, надані відповідачем-2, не містять доказів проведення перерахунку пенсії за вислугу років позивача з 01.03.2021 року, наступного місяця в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 01.02.2021 року №21-10вих.

Суд звертає увагу, що відзиви відповідача-2 не містять доводів та правової позиції щодо непроведення перерахунку пенсії позивача на підставі означеної довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

З урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не проведено перерахунок розміру, призначеної ОСОБА_1 , пенсії, на підставі вищенаведеної довідки.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку розміру, призначеної ОСОБА_1 , пенсії, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 01.02.2021 року №21-10вих, починаючи з 01.03.2021 року, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, з урахуванням здійснених виплат

При вирішенні правовідносин щодо зобов`язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії, суд виходить з наступного.

Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію (стаття 1, частина перша статті 2 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон №3668, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно доМитного кодексу України, законів України"Про державну службу","Про прокуратуру","Про статус народного депутата України","Про Національний банк України","Про Кабінет Міністрів України","Про дипломатичну службу","Про службу в органах місцевого самоврядування","Про судову експертизу","Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи","Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів","Про наукову і науково-технічну діяльність","Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб","Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування","Про пенсійне забезпечення","Про судоустрій і статус суддів",Постанови Верховної Ради Українивід 13 жовтня 1995 року"Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно доПодаткового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до вищезазначеної норми Закону №3668 обмежено встановленням максимального розміру пенсію (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначену (перераховану) відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з пояснювальною запискою до проєкту Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ухваленого як Закон №3668, метою проєкту акта «є створення умов для подальшого удосконалення системи пенсійного забезпечення пенсіонерів та повноцінного впровадження багаторівневої пенсійної системи в Україні»; «реалізація проекту акта дозволить вщновити соц1альну справедливість щодо порядку призначення пенсії незалежно від закону, за яким вона призначається, а також передбачити розумне співвідношення між мінімальним та максимальним розмірами пенсій».

З огляду на вищенаведене, приписи Закону №3668, що обмежують максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) за Законом України «Про прокуратуру», фактично звужують соціальні гарантій для таких осіб.

Водночас п.3.2. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 визначає, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст.6, ч. 2 ст.19, ч. 1 ст.68 Конституції Українивони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Конституційний суд України у рішенні від 11.10.2005 року у справі №8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Також Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року у справі №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов`язань порушує принцип соціальної, правової держави». Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2007 року у справі №4-рп/2007встановлено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституціята закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів заст. 22Конституції Українине допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 у справі № 8-рп/99, 20.03.2002 у справі № 5-РП/2002, 17.03.2004 у справі № 7-рп/2004, 01.12.2004 у справі № 20-РП/2004).

Отже, правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації (абз.5 п.6 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року у справі № 1-21/2005).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області максимальним розміром пенсії позивача є протиправним.

Таким чином, з метою відновлення порушеного права позивача, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром пенсії.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено судом позивачем заявлено основну вимогу немайнового характеру, а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дану позовну заяву у розмірі 1073,60 грн., виходячи з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2108,00 грн., а отже позивачем переплачено судовий збір на 1034,40 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Правобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі (49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 100, код ЄДРПОУ 40380679), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку розміру, призначеної ОСОБА_1 , пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 01.02.2021 року №21-10вих., починаючи з 01.03.2021 року, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський