Рішення

від 13.11.2023 по справі 380/15879/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023 рокусправа № 380/15879/23Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства Охоронно-Юридична фірма Аутпост-8 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства Охоронно-Юридична фірма Аутпост-8, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 794 246,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2022 рік, передбачений ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, у кількості 8 (вісім) робочих місць. У зв`язку з чим, позивач, враховуючи приписи ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 794 246,85 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що Приватне підприємство Охоронно-Юридична фірма Аутпост-8 займається наданням послуг з охорони майна та громадян. Згідно штатного розпису за 2022 рік на підприємстві кількість працівників, які не задіяні безпосередньо в заходах охорони становить 14 осіб, решта працівників виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня, а також охоронники, які прибувають в складі груп швидкого реагування і виконують також функцію керування автомобілем швидкого реагування. За період 2022 року на підприємство було влаштовано 5 осіб, які мають інвалідність. Вказує, що відповідно до Закону України Про охоронну діяльність працевлаштування інвалідів здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконання заходів охорони. Отже, за величину розрахунку необхідно приймати кількість штатних працівників підприємства у 2022 році, які не були задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони, тобто 14 осіб. Відтак, з врахуванням ч.1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємстві в 2022 році повинно було бути працевлаштовано не менше 1 такої особи. Фактично було працевлаштовано 5 осіб з інвалідністю. У зв`язку із чим, просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів та підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

-у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

-у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

-у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що приватне підприємство Охоронно-Юридична фірма Аутпост-8 надає послуги з охорони власності та громадян, тобто займається охоронною діяльністю (ліцензія серія АВ №597069 від 29.11.2011).

Тобто, відповідач займається охоронною діяльністю та виконує приписи Закону України Про охоронну діяльність, працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян, у тому числі умови залучення громадян до охоронної діяльності, визначені положеннями Закону України Про охоронну діяльність.

Відповідно до статті 11 Закону України Про охоронну діяльність, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Частиною 6 статті 11 Закону України Про охоронну діяльність передбачено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

При цьому, у спірних правовідносинах Закону України Про охоронну діяльність щодо врегулювання особливостей обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів, є спеціальною відносно статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Таким чином, відповідно до Закону України Про охоронну діяльність правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України Про охоронну діяльність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 818/466/16 та від 02 квітня 2019 року у справі №808/1547/16.

Згідно штатного розпису за 2022 рік на підприємстві кількість працівників, які не задіяні безпосередньо в заходах охорони становить 14 осіб, суд дійшов висновку, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідача повинен складати 1 робоче місце.

Так, на підтвердження виконання приватним підприємством Охоронно-Юридична фірма Аутпост-8 нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, відповідачем до матеріалів справи надано копії наказів, щодо прийняття на роботу 5 осіб з інвалідністю та копії документів про встановлення таким особам інвалідності.

Таким чином, відповідач виконав обов`язок щодо створення нормативу робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна