Постанова

від 15.11.2023 по справі 640/18727/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/18727/18

адміністративне провадження №К/9901/27801/20, №К/9901/28009/20, №К/9901/31582/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод", Приватного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія", Міністерства аграрної політики та продовольства України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 (суддя Патратій О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 (колегія суддів: Оксененко О.М., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)

у справі №640/18727/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро", Приватного акціонерного товариства "Південна винокурня"

до Міністерства аграрної політики та продовольства України,

треті особи: Приватне акціонерне товариство "Одеський коньячний завод", Українська корпорація по виноградарству і виноробній промисловості "Укрвинпром", Приватне акціонерне товариство "Дім марочних коньяків "Таврія", Орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод"

про визнання протиправними та скасування в частині Правил виробництва коньяків України, затверджених наказом від 27.12.2017 № 702,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат «Дніпро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому просило суд визнати протиправними і скасувати Правила виробництва коньяків України, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702 (далі - Правила № 702») в частині:

1) абзаців 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме: «Під час виробництва ординарних коньяків України допускається використання витриманих не менше 3 років спиртів коньячних невітчизняного походження за умови, що частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у перерахунку на 1 літр 100-відсоткового спирту виробленої продукції має бути не менше ніж: 15 % - у 2019 році; 20 % - у 2020 році; 25 % - у 2021 році; 30 % - у 2022 році; 40 % - у 2023 році; 50 % - у 2024 році; 60 % - у 2025 році; 70 % - у 2026 році; 85 % - з 2027 року.

Спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників коньячного спирту та закладені для витримки, належать до спиртів коньячних вітчизняного походження за умови використання 100 % вітчизняної сировини для їх виробництва.

Інші спирти коньячні належать до спиртів коньячних невітчизняного походження.

Частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у готовій продукції під час виробництва ординарних коньяків України обраховується за період календарного року, починаючи з 01 січня відповідного року.

Виробник ординарного коньяку України має право закладати на подальшу витримку вітчизняні та імпортні спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників спиртів коньячних, з врахуванням попереднього віку витримки (до моменту продажу) у виробника спирту коньячного»;

2) в частині фрази «виключно вітчизняного походження» в абзаці 1 пункту 3 розділу IV «Класифікація коньяків України»;

3) в частині абзацу 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме: «Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюється за місцем виробництва марочних коньяків України».

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані положення Правил виробництва коньяків України є протиправними, прийняті без врахування, зокрема: Угоди між Урядом Азербайджанської Республіки і Урядом України про вільну торгівлю, що підписана в м. Баку 28 липня 1995 року, яку ратифіковано Законом України від 12 липня 1996 року № 335/96-ВР, Угоди про створення зони вільної торгівлі між державами - учасницями ГУУАМ, що підписана 20 липня 2002 року, яку ратифіковано Законом України від 28 листопада 2002 року № 321-IV, Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (Генеральної угоди з тарифів та торгівлі) (система ГАТТ/СОТ), що ратифікований Законом України від 10 квітня 2008 року № 250-VI «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі», Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII, Господарського кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про захист економічної конкуренції».

3. Крім того Приватне акціонерне товариство «Південна винокурня» також звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому просило: визнати протиправним (таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили) та нечинним пункт 2 розділу ІV Правил виробництва коньяків України, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 702 від 27 грудня 2017 року, в частині встановлення відсоткових часток використання спирту коньячного вітчизняного походження при виробництві коньяків України.

4. Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті Правил № 702 відповідачем було порушено процедуру, визначену Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема: проект Правил № 702 не був внесений до плану діяльності відповідача та плану діяльності Кабінету Міністрів України та був поданий на повторне погодження без доопрацювання та без врахування зауважень та пропозицій Державної регуляторної служби України.

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 26.02.2019 вказані адміністративні позови об`єднано для спільного розгляду в одне провадження -адміністративну справу № 640/18727/18.

6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» задоволено частково.

Позов Приватного акціонерне товариство «Південна Винокурня» задоволено повністю.

Визнано протиправними і нечинними Правила виробництва коньяків України, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702 в частині:

- абзаців 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме:

«Під час виробництва ординарних коньяків України допускається використання витриманих не менше 3 років спиртів коньячних невітчизняного походження за умови, що частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у перерахунку на 1 літр 100-відсоткового спирту виробленої продукції має бути не менше ніж: 15 % - у 2019 році; 20 % - у 2020 році; 25 % - у 2021 році; 30 % - у 2022 році; 40 % - у 2023 році; 50 % - у 2024 році; 60 % - у 2025 році; 70 % - у 2026 році; 85 % - з 2027 року.

Спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників коньячного спирту та закладені для витримки, належать до спиртів коньячних вітчизняного походження за умови використання 100 % вітчизняної сировини для їх виробництва.

Інші спирти коньячні належать до спиртів коньячних невітчизняного походження.

Частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у готовій продукції під час виробництва ординарних коньяків України обраховується за період календарного року, починаючи з 01 січня відповідного року.

Виробник ординарного коньяку України має право закладати на подальшу витримку вітчизняні та імпортні спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників спиртів коньячних, з врахуванням попереднього віку витримки (до моменту продажу) у виробника спирту коньячного.»

- в частині фрази «виключно вітчизняного походження» в абзаці 1 пункту 3 розділу IV «Класифікація коньяків України»;

- в частині абзацу 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме: «Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюється за місцем виробництва марочних коньяків України».

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено Правила виробництва коньяків України, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702, після набрання рішенням законної сили.

7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 залишено без змін.

8. Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач та треті особи - Приватне акціонерне товариство "Одеський коньячний завод", Українська корпорація по виноградарству і виноробній промисловості "Укрвинпром", подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

9. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод" на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія" на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

11. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

12. Від позивачів надійшли відзиви, в яких вони просять залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

13. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

14. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами встановлено, що 27.12.2017 Міністерство аграрної політики та продовольства України Наказом № 702 «Про затвердження Правил виробництва коньяків України» затвердило Правила виробництва коньяків України (далі - Правила № 702).

16. Пунктом 3 Наказу № 702 передбачено, що він набуває чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування. Вказаний Наказ № 702 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 875/32327 та опублікований 10.08.2018 в Офіційному віснику України № 61, що підтверджується листом Мін`юсту № 15004-26-18/10.1 від 31.07.2018 та інформацією з офіційного ресурсу «Законодавство України» в мережі Інтернет https://zakon.rada.gov.ua.

З огляду на викладене, Наказ Мінагрополітики № 702 від 27.12.2017 «Про затвердження Правил виробництва коньяків України» набув чинності 10.02.2019.

17. Як зазначено в преамбулі Наказу № 702, його прийнято відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино», статей 8 та 9 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1057 «Про визначення сфер діяльності, в яких центральні органи виконавчої влади здійснюють функції технічного регулювання», підпункту 11 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119.

18. Згідно з пунктом 1 Правил № 702, ці Правила визначають порядок виробництва коньяків України та є обов`язковими для складання технологічних інструкцій, контролю коньячного виробництва всіма суб`єктами господарювання незалежно від форми власності.

19. Правила містять наступні розділи: I. Загальні положення, II. Технічні регламенти, III. Виробничі регламенти, IV. Класифікація коньяків України та Додатки: № 1 «Фізико-хімічні показники виноматеріалів коньячних», № 2 «Фізико-хімічні показники спиртів коньячних молодих», № 3 Органолептичні показники коньяків України», № 4 «Фізико-хімічні показники коньяків України».

Абзацами 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України» Правил № 702 передбачено таке: «Під час виробництва ординарних коньяків України допускається використання витриманих не менше 3 років спиртів коньячних невітчизняного походження за умови, що частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у перерахунку на 1 літр 100-відсоткового спирту виробленої продукції має бути не менше ніж: 15 % - у 2019 році; 20 % - у 2020 році; 25 % - у 2021 році; 30 % - у 2022 році; 40 % - у 2023 році; 50 % - у 2024 році; 60 % - у 2025 році; 70 % - у 2026 році; 85 % - з 2027 року.

Спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників коньячного спирту та закладені для витримки, належать до спиртів коньячних вітчизняного походження за умови використання 100 % вітчизняної сировини для їх виробництва. Інші спирти коньячні належать до спиртів коньячних невітчизняного походження.

Частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у готовій продукції під час виробництва ординарних коньяків України обраховується за період календарного року, починаючи з 01 січня відповідного року.

Виробник ординарного коньяку України має право закладати на подальшу витримку вітчизняні та імпортні спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників спиртів коньячних, з врахуванням попереднього віку витримки (до моменту продажу) у виробника спирту коньячного».

Пунктом 3 розділу IV «Класифікація коньяків України» Правил № 702 передбачено: «Марочні коньяки України виготовляють зі спиртів коньячних виключно вітчизняного походження, витриманих у дубових бочках, середнього віку не менше 6 років і поділяють на: 1) витримані, групи «КВ» - із спиртів коньячних середнього віку не менше 6 років витримки; 2) витримані, вищої якості, групи «КВВЯ» - із спиртів коньячних середнього віку не менше 8 років витримки; 3) старі, групи «КС» - із спиртів коньячних середнього віку не менше 10 років витримки; 4) дуже старі, групи «ДС» - із спиртів коньячних середнього віку не менше 20 років витримки; 5) колекційні - спеціально відібрані марочні коньяки України, які пройшли післякупажний відпочинок та додатково витримані у дубовій тарі не менше 3 років.

Абзацом 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України» Правил № 702 встановлено: «Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюються за місцем виробництва марочних коньяків України».

20. Не погоджуючись з положеннями Правил №702, зокрема з абзацами 3-7 пункту 2 розділу IV, абзацом 1 пункту 3 розділу IV, абзацом 1 пункту 4 розділу IV та пункту 2 розділу IV, вважаючи свої права порушеними, позивачі звернулись з цим позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро», а позовні вимоги ПрАТ «Південна винокурня» повністю, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувана частина Правил № 702 порушує права позивачів, як власників ліцензій на виготовлення коньяку.

Суди дійшли висновку, що відповідач, затвердивши оскаржувану частину Правил перевищив власні повноваження, не вжив заходів для самостійного виключення оскаржуваних положень після набрання чинності (01.01.2019) Законом № 2628- VIII від 23.11.2018.

Також зазначили, що на момент затвердження Правил чинне законодавство України (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Генеральна угоди з тарифів та торгівлі, Угода про асоціацію з Європейським Союзом, які є складовою частиною національного законодавства), забороняло встановлювати на національному рівні вимоги щодо змішування, переробки або використання вітчизняних та імпортних товарів у певних кількостях чи пропорціях.

Крім того Закон № 481/95-ВР не встановлював вимог щодо обов`язкового використання коньячного спирту українського походження при виготовленні коньяків України. Не встановлювали такої вимоги і чинні станом на 27.12.2017 норми Закону «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 року № 2662-1V та вимоги ДСТУ 4700:20 «Коньяки України. Технічні умови».

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

22. Касаційна скарга ПАТ «Одеський коньячний завод» обґрунтована тим, що визначення часток використання спиртів коньячних вітчизняного походження при виробництві коньяків України не суперечить ст. 5 Закону України «Про виноград і виноградне вино» та не стосується поняття «повний технологічний цикл».

Вказує, що визначення часток використання спиртів коньячних вітчизняного походження при виробництві коньяків України є технічною стороною виробництва алкогольного напою «Коньяк України», яку уповноважений регулювати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарств, тобто Міністерство аграрної політики та продовольства України, що і було ним здійснено шляхом затвердження Правил, що відповідно не потребує додаткового відображення та встановлення на рівні закону.

Невикористання часток вітчизняних спиртів при виробництві коньяків України не дозволяє визначити походження товару з України, що суперечить самій природі даного алкогольного напою, назва якого містить країну його походження, та фактично порушує національне та міжнародне законодавство, що регулює географічні зазначення походження товарів, а також вводить в оману споживача такого товару, назва якого передбачає не тільки розлив алкогольного напою у пляшку, а і переробку сировини у такому обсязі, що зумовило б його українське походження, що протиправно проігноровано судами першої та апеляційної інстанції, та призвело до порушення останніми норм Закону України «Про правову охорону географічних зазначень», Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994.

Посилається на пункт «b» ч. 2 ст. 118b Регламенту Ради Європейського Союзу від 25 травня 2009 року №491/2009, яким встановлено, що «географічне зазначення» означає зазначення, що посилається на регіон, конкретне місце або, у виняткових випадках, країну, що використовується для опису продукту, зазначеного в частині 1 статті 118b, який відповідає вимогам, зокрема, не менше 85% винограду, що використовується для його виробництва, походять виключно з цієї географічної зони, що повністю відповідає положенням Правил щодо визначення часток використання спиртів коньячних вітчизняного походження при виробництві коньяків України, які безпідставно скасовані оскаржуваними судовими рішеннями.

Підставою для касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування ст. 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» з урахуванням норм Закону України «Про правову охорону географічних зазначень» (зокрема, ст. 6, 7), Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994.

23. Касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» обгрунтована тим, що оскаржуваний Наказ № 702 стосується прав та обов`язків всіх виробників коньяку та спирту коньячного в Україні, через те, що вносить зміни до Правил виробництва коньяку України, проте судами не залучено власників ліцензій як третіх осіб та ухвалено рішення про права, свободи, інтереси цих підприємств, чим порушено ч. 3 ст. 353 КАС України, що є підставою касаційного оскарження судового рішення, через порушення норм процесуального права.

Зазначає, що Правила перевірені та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 875/32327 та набрали чинності 10.02.2019, проте з позовом позивачі звернулись 15.11.2018, тобто до набрання чинності Правилами та до набрання чинності положеннями Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», що набрали чинності 01.07.2019 відповідно до своїх Прикінцевих та перехідні положень.

Вважає звернення позивачів до адміністративного суду передчасним, що спростовує їх посилання на порушення прав та інтересів.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що Правила №702 не забороняють імпорт коньячних спиртів, їх внутрішній продаж, транспортування та подальше їх використання.

Вказані Правила встановлюють лише вимоги до виробництва коньяків України та не встановлюють вимог до імпортного спирту коньячного та/або імпортного коньяку.

Оскаржувані Правила №702, на думку ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія», чітко визначають, яка сировина використовується для виробництва коньяків України, а яка - не використовується, відтак не існує невідповідності вказаних Правил Закону України «Про виноград і виноградне вино».

На момент затвердження Правил № 702 (27.12.2017) були чинні "Основні правила виробництва і зберігання коньяків України" КДУ 00011050-15.91.10:2008, які передбачали використання 100% вітчизняної сировини при виробництві марочних коньяків.

Звертає увагу, що положення Правил №702 не порушують жодних міжнародних угод.

Таким чином Правила № 702 відповідно до вимогу Закону № 2662-ІУ та вимог Закону №481/95-ВР встановлюють вимоги до виробництва коньяків України, та не протирічать положенням зазначених законів України, а лише їх доповнюють.

24. Касаційна скарга Мінагрополітики обгрунтована тим, що Правила № 702 прийняті ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України та з дотриманням положень міжнародних договорів, ратифікованих Україною.

Зазначає, що ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат «Дніпро» не визначено обставин, за яких на нього поширюються оскаржувані положення Правил №702 та не надано доказів використання у своїй підприємницькій діяльності Правил №702, так як вказаним позивачем не доведено здійснення виробництва ординарних коньяків України.

Крім того, вказує, що ПрАТ «Південна винокурня» також не наведено обставин застосування до нього положень Правил №702, так як останній не здійснює виробництво ординарних коньяків України.

Більш того, прийняття Наказу не порушує міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, адже затверджені Правила виробництва коньяків України встановлюють виключно відсоткове співвідношення коньячних спиртів вітчизняного та невітчизняного походження у виробленій підприємствами України продукції, а саме «коньяків України».

25. У відзиві на касаційні скарги ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат «Дніпро» зазначено, що їх доводи не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, спрямовані на введення суду в оману шляхом підміни понять, зокрема зазначення, що нормування відсотку сировини певного походження не є кількісним регулюванням, та не призводить до надання товару національного походження більш сприятливого режиму в порівнянні з товарами іноземного походження.

26. У відзиві на касаційні скарги ПАТ «Південна винокурня» вказує, що на момент затвердження Правил, Закон №481/95-ВР не встановлював вимог щодо використання коньячного спирту українського походження при виготовленні коньяків України, як і не містили таких вимог Закон України «Про виноград і виноградне вино» та ДСТУ 4700:20 «Коньяки України».

Відтак, оскаржувані Правила не відповідають положенням нормативно-правових актів, які є актами вищої юридичної сили.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Щодо наявності у позивачів права на звернення до суду із цим позовом колегія суддів зазначає таке.

29. Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

30. За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. У відповідності до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

32. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

33. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

34. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

35. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачі є виробниками коньяків, зокрема ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 323 терміном дії з 29.11.2016 до 29.11.2021, видану ДФС України на товарні позиції УКТ ЗЕД 2208201200 (коньяки України в посудинах місткістю 2 л та менше) та 2208206200 (коньяки України в посудинах місткістю більше як 2 л), та ПАТ "Південна винокурня" має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 282 терміном дії з 05.09.2016 до 05.08.2021, видану ДФС України на товарні позиції УКТ ЗЕД 2208201200 (коньяки України в посудинах місткістю 2 л та менше) та 2208206200 (коньяки України в посудинах місткістю більше як 2 л).

36. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачі є суб`єктами правовідносин, щодо яких застосовуються Правила № 702, тому оскаржувані пункти цих Правил безпосередньо стосуються їх прав та інтересів, у разі порушення яких можуть звернутися до суду із відповідним позовом.

37. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Наказом Мінагрополітики від 27.12.2017 № 702, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 875/32327, затверджено Правила виробництва коньяків України,

Вищезазначений наказ Мінагрополітики прийнято відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино», статей 8 та 9 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1057 «Про визначення сфер діяльності, в яких центральні органи виконавчої влади здійснюють функції технічного регулювання», підпункту 11 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1119.

39. Частиною першою статті 8 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначено, що відповідні центральні органи виконавчої влади в межах їх компетенції:

розробляють та переглядають технічні регламенти і процедури оцінки відповідності у визначених сферах діяльності;

беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів у сфері технічного регулювання;

забезпечують впровадження розроблених та/або прийнятих ними технічних регламентів;

проводять оцінювання претендентів на призначення та за його результатами подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, пропозиції щодо призначення органів з оцінки відповідності чи відмови в їх призначенні;

беруть участь у проведенні моніторингу призначених органів і визнаних незалежних організацій;

здійснюють інші повноваження у сфері технічного регулювання, визначені законами України.

40. Частиною другою статті 8 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» встановлено, що крім повноважень, установлених частиною першою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, у межах своєї компетенції затверджують:

технічні регламенти, якщо їх не затверджено законами чи актами Кабінету Міністрів України;

методичні рекомендації із застосування технічних регламентів;

переліки національних стандартів, відповідність яким надає презумпцію відповідності продукції, пов`язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об`єктів вимогам технічних регламентів.

41. Приписами частини першої статті 9 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» передбачено, що цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров`я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману.

Законами також можуть бути визначені інші цілі прийняття технічних регламентів.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» технічні регламенти затверджуються законами, актами Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

Технічні регламенти, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, затверджуються законами або актами Кабінету Міністрів України.

42. Разом з тим, частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» встановлено, що нормативно-правовий акт, що має визначені цим Законом ознаки технічного регламенту, вважається технічним регламентом незалежно від використання в назві такого акта слів «технічний регламент».

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1057 визначено сфери діяльності, в яких центральні органи виконавчої влади здійснюють функції технічного регулювання, зокрема Мінагрополітики здійснює такі функції щодо інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, сільськогосподарського машинобудування, агропромислового виробництва, рибного господарства та рибної промисловості, лісового господарства (у тому числі продукція сільськогосподарського та лісогосподарського машинобудування; вимоги до маркування, етикетування, позначень, пакування продукції сільського та рибного господарства, тваринництва, садівництва, насінництва, розсадництва, виноградарства).

44. Зазначене вище кореспондується з підпунктом 11 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, а саме, що Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань організовує розроблення технічних регламентів, замовляє розроблення стандартів та інших нормативних документів, забезпечує виконання функцій у сфері технічного регулювання у визначених законом сферах діяльності.

45. Таким чином, відповідно до положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України та з метою приведення у відповідність нормативно-технічної документації з виробництва коньяків України із вимогами Закону Мінагрополітики затверджено наказ від 27.12.2017 № 702 «Про затвердження Правил виробництва коньяків України» (далі - Наказ).

46. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуваний наказ прийнятий у межах повноважень.

47. Аналізуючи оскаржувані пункти Правил № 702 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

48. Відносини у сфері виробництва коньяків України регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) та Законом України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 року № 2662-IV (далі - Закон № 2662-IV).

49. Так, Закон № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової роздрібної торгівлі алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України.

50. Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено: алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій, акредитованих органами виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства.

51. Відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702), виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

52. У силу вимог частини першої статті 3 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702), ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією видаються лише тим суб`єктам господарювання, які мають повний технологічний цикл виробництва, включаючи викурку і витримку.

53. Тобто, на момент затвердження відповідачем Правил № 702 зазначені норми Закону № 481/95-ВР визначали суть повного технологічного циклу як переробку сировини у продукцію та не зобов`язували здійснювати виробництво відповідної сировини.

54. Згідно п. 39 ст. 1 Закону України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 року № 2662-IV коньяки України - міцні алкогольні напої з характерним букетом і смаком, виготовлені шляхом купажу спиртів коньячних, отриманих методом дистиляції коньячних виноматеріалів на спеціальних мідних апаратах з фракціонуванням, витриманих не менше трьох років у дубовій тарі або нержавіючих чи емальованих ємностях з дубовою клепкою. Залежно від строку витримки спиртів коньячних і їх якості коньяки України поділяються на ординарні, марочні і колекційні. Коньяки України можуть випускатися під власною назвою.

55. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2662-IV (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702 - 27.12.2017), вина і коньяки України виготовляються згідно з правилами виробництва і зберігання тихих вин, правилами виробництва і зберігання ігристих та шампанських вин, правилами виробництва коньяків України, відповідними стандартами і технологічними інструкціями, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. Для виготовлення вин і коньяків України застосовуються матеріали та речовини, дозволені для використання нормативними документами та Головним державним санітарним лікарем України.

56. У подальшому, на виконання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Верховною Радою України було прийнято Закон № 2628-VIII від 23.11.2018 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628-VIII), який набрав чинності 01.01.2019.

Законом № 2628-VII було внесено зміни, зокрема, до частин першої та другої статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 року № 2662-IV та до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

57. У зв`язку з внесеними змінами частина перша статті 5 Закону № 2662-IV була викладена в наступній редакції: вина і коньяки України виготовляються згідно з правилами виробництва і зберігання тихих вин, правилами виробництва і зберігання ігристих та шампанських вин, правилами виробництва коньяків України, за відповідними стандартами і технологічними інструкціями, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. Для виготовлення вин і коньяків України застосовуються матеріали та речовини українського та/або неукраїнського походження без будь-яких обмежень щодо часток їх використання у виробництві, дозволені для використання нормативними документами та Головним державним санітарним лікарем України.

58. Водночас частина друга статті 5 Закону № 2662-IV після внесених змін визначала, що запровадження будь-яких заходів кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та виноградного дистиляту спиртового і зернового дистиляту, що мають іноземне (неукраїнське) походження відповідно до Митного кодексу України, у певних кількостях чи пропорціях при виробництві алкогольних напоїв здійснюється виключно законами України з урахуванням норм міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України».

59. Частиною п`ятою статті 2 Закону № 481/95-ВР з урахуванням Закон № 2628-VIII передбачено, що виробництво коньяку України також здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форми власності шляхом купажу коньячних спиртів українського та/або неукраїнського походження без будь-яких обмежень щодо часток їх використання у виробництві, витриманих не менше трьох років у дубовій тарі або нержавіючих чи емальованих ємностях з дубовою клепкою.

60. Отже, на момент набрання Правилами № 702 чинності (10.02.2019) Закон № 2662-IV, на виконання якого вони були прийняті, по-іншому регулював питання вмісту у коньяках України сировини українського та/або неукраїнського походження.

61. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Правила № 702 визначають порядок виробництва коньяків України та є обов`язковими для складання технологічних інструкцій, контролю коньячного виробництва всіма суб`єктами господарювання незалежно від форми власності, тобто за своєю природою є технічним регламентом з виготовлення коньяків України, тому мають відповідати вимогам Національного стандарту України ДСТУ 4700:2006 «Коньяки України. Технічні умови».

62. Так, згідно пункту 1 ДСТУ 4700:2006, цей стандарт поширюється на коньяки України - міцні алкогольні напої з характерним букетом і смаком, виготовлені купажем коньячних спиртів, отриманих методом дистиляції коньячних виноматеріалів на спеціальних мідних апаратах з фракціонуванням, витриманих не менше 3 років у дубовій тарі або нержавких чи емальованих місткостях із дубовою клепкою.

Вимоги до сировини і матеріалів для виготовлення коньяків України встановлені підпунктом 5.2.1 пункту 5 ДСТУ 4700:20, серед яких відсутня вимога щодо обов`язкового використання спиртів коньячних вітчизняного походження.

63. Відповідно до статті 3 Закону України № 2662-IV (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702) для виробництва вин і коньяків України використовуються технічні сорти винограду, що відповідають вимогам державних стандартів. Не допускається при переробці змішування європейських сортів винограду з сортами виду Лабруска та гібридами прямими виробниками. Столові сорти винограду можуть використовуватися для виготовлення ординарних вин. Для виробництва ординарних вин, бренді і коньяків України допускається використовування столових сортів винограду, якщо за вмістом цукрів та іншими показниками якості вони відповідають вимогам, що пред`являються до винограду технічних сортів.

64. У силу вимог частини шостої статті 2 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702), виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

65. Згідно із статтею 9 вказаного Закону, алкогольні напої повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.

66. З огляду на викладені норми, на момент затвердження Правил № 702 (27.12.2017) спеціальні нормативно-правові акти у сфері виробництва коньяків України (зокрема, Закон № 481/95-ВР, Закон № 2662-IV, ДСТУ 4700:2006) не встановлювали вимог щодо обов`язкового використання спиртів коньячних вітчизняного походження при виробництві коньяків України.

67. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Правила № 702 в частині положень щодо обов`язкового використання вітчизняних коньячних спиртів при виробництві коньяків України не відповідають вказаним правовим актам вищої юридичної сили, а отже є протиправними.

68. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ані Закон № 481/95-ВР, ані Закон № 2662-IV не встановлювали конкретних вимог до вмісту коньячного спирту вітчизняного виробництва у коньяках українського виробництва. Вимоги ДСТУ 4700:20 «Коньяки України. Технічні умови» також цього не визначали.

69. Колегія суддів не приймає доводів ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» про те, що Правила №702 не суперечать Закону №481/95-ВР та Закону №2662-IV, а лише їх доповнюють, зокрема, в частині визначення сировини, яка використовується для виробництва коньяків України, оскільки Правила №702 встановлюють чіткі вимоги щодо кількості коньячного спирту певного походження (вітчизняного чи імпортного) у коньяках України.

70. Отже, Правила № 702 не можуть визначати засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту оптової і роздрібної торгівлі спиртом коньячним і алкогольними напоями та обігом алкогольних напоїв на території України, так як вказані відносини регулюються саме Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

71. Країна походження сировини не є характеристикою продукції або пов`язаних з нею процесів та методів виробництва, а встановлення відповідачем вимог до країни походження сировини, яка повинна використовуватись у виробництві продукції (коньяків України), не стосується вимог до характеристик готової продукції (таких як: вміст спирту, цукру, концентрація метилового спирту) або пов`язаних з нею процесів та методів виробництва, а тому виходить за межі поняття саме технічного регулювання, щодо якого відповідач здійснює функції із його забезпечення.

72. Колегія суддів не приймає доводів ПАТ «Одеський коньячний завод», що невикористання часток вітчизняних спиртів при виробництві коньяків України не дозволяє визначити походження товару з України та суперечить самій природі такого товару, оскільки третя особа не розмежовує стадії виробництва таких напоїв. Адже виробництво коньяку України з іноземного спирту включає не лише стадію розливу сировини в пляшки, а застосовується цілий технологічний цикл виробництва продукції: приймання та зберігання спиртів коньячних; приготування пом`якшеної води; приготування спиртованих та духмяних вод (при необхідності); приготування звичайного або спиртованого цукрового сиропу і цукрового колеру; приготування коньяку України шляхом купажування; післякупажний відпочинок коньяку; обробка холодом з холодною фільтрацією; контрольна фільтрація коньяку перед розливом; розлив, пакування, маркування, зберігання та транспортування коньяку.

73. Однією з підстав для відкриття касаційного провадження стала відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» з урахуванням норм Закону України «Про правову охорону географічних зазначень» (ст. 6, 7), Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994, з приводу чого колегія суддів зазначає таке.

74. Стаття 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» містить загальні вимоги до виноматеріалів, вин і коньяків, умов їх виробництва.

75. Згідно ст. 22 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994, яка ратифікована Законом N 250-VI від 10.04.2008, географічними зазначеннями, за цією Угодою, є такі зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території члена, регіону або району цієї території, коли певна якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов`язані з його географічним походженням.

76. Згідно ст. 1 Закону України № 752-XIV «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, наразі - Закон України «Про правову охорону географічних зазначень») просте зазначення походження товару - будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, або як складова частина такого позначення.

77. Відповідно до ст. 6 Закону № 752-XIV правова охорона простого зазначення походження товару надається на підставі його використання. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Цим Законом надається правова охорона кваліфікованим зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації.

78. Частинами 1, 3 ст. 7 цього Закону передбачено, що правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені цим Законом підстави для відмови в наданні правової охорони.

Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови:

а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

б) вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

в) у вказаному цією назвою географічному місці об`єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;

г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

д) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця.

Незалежно від умов, передбачених цією частиною, назва географічного місця вважається назвою місця походження товару у разі, коли сировина для виробництва товару походить з іншого географічного місця, ніж географічне місце виробництва товару, якщо географічне місце виробництва (видобування) сировини визначене, існують спеціальні умови виробництва такої сировини та встановлено контроль за їх дотриманням.

79. Відповідно до Відомостей державного реєстру України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, які є загальнодоступними на офіційному порталі ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) відомості про зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару «коньяк України» відсутні.

80. Щодо питання комплексного застосування до спірних правовідносин вказаних у касаційній скарзі правових норм, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про те, що використання у конструкції правової норми статті 5 Закону України "Про виноград та виноградне вино", яка стосується загальних вимог, в тому числі до коньяків, умов їх виробництва, словосполучення "коньяки України" жодним чином не підтверджує існування такого зареєстрованого в Україні георгафічного зазначення походження товару, а тому на нього не поширюються приписи статті 6 Закону України "Про правову охорону географічних зазначень", Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994.

81. Щодо посилання скаржників на пункт «b» ч. 2 ст. 118b Регламента Ради Європейського Союзу від 25.05.2009 № 491/2009 з приводу використання географічного зазначення, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із статтею 264 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (набрала чинності 01.09.2017), ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VІІ «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», Сторони домовились, що вони застосовуватимуть положення Угоди з використанням як джерела тлумачення критеріїв, що випливають із застосування статей 106, 107 та 93 Договору про функціонування Європейського Союзу, зокрема відповідну судову практику Суду Європейського Союзу, а також відповідне вторинне законодавство, рамкові положення, керівні принципи та інші чинні адміністративні акти Союзу.

Верховний Суд бере до уваги, що враховуючи європейський напрямок розвитку України, а також початок дії Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, правові позиції, сформульовані у відповідному вторинному законодавстві, рамкових положеннях, керівних принципах та інших чинних адміністративних актах Європейського Союзу, мають враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського Союзу.

82. Так, пункт «b» статті 118«b» Регламенту Ради Європейського Союзу від 25.05.2009 № 491/2009 дає визначення географічному значенню, що означає зазначення, що посилається на регіон, конкретне місце або, у виняткових випадках, країну, що використовується для опису продукту, зазначеного в частині 1 статті 118а, який відповідає таким вимогам:

(І) він має специфічну якість, репутацію чи інші характеристики, пов`язані із зазначеним географічним походженням;

(ІІ) принаймні 85% винограду, використаного для виробництва продукту, походить виключно з цього географічного району;

(ІІІ) виробництво відбувається в цьому географічному районі; та

(ІV) його отримують із сорту винограду, який належить до виду Vitis vinifera або схрещування виду Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis

83. Водночас частина 1 статті 118а визначає до яких саме продуктів може застосовуватись географічне зазначення, зокрема норми, що стосуються найменувань місць походження, географічних зазначень та традиційних термінів, встановлених у цій секції, застосовуються щодо продукції, зазначеної у параграфах 1, 3- 6, 8, 9, 11, 15 і 16 Додатка XIb.

84. Додатком XIb Регламенту визначена така продукція: вино, молоде вино в процесі бродіння, лікерне вино, ігристе вино, високоякісне ігристе вино, високоякісне ароматизоване ігристе вино, напівігристе вино, газоване напівігристе вино, частково зброджене виноградне сусло, вино з заізюмленого винограду, вино з переспілого винограду.

Отже, Регламент Ради Європейського Союзу від 25 травня 2009 року № 491/2009 щодо географічного зазначення стосується саме вин та сусла, та жодним чином не стосується коньяку.

85. Щодо доводів касаційної скарги, що оскаржувані Правила набрали чинності 10.02.2019, проте з позовом позивачі звернулись 15.11.2018, тобто до набрання чинності, тому позов є передчасним, колегія суддів зазначає таке.

86. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

87. Частиною 2 ст. 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

88. З аналізу цієї норми випливає, що особи, які є суб`єктами правовідносин, що регулюються оскаржуваним нормативно-правовим актом, можуть його оскаржувати з моменту прийняття та до набрання ним чинності, вважаючи що їх права та інтереси буде порушено.

89. Враховуючи, що наказ Мінагрополітики № 702 прийнято 27.12.2017, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 та опубліковано 10.08.2018 в Офіційному віснику України, звернення до суду із цим позовом у листопаді 2018 року, тобто до набуття чинності 10.02.2019, не є передчасним.

90. Щодо доводу касаційної скарги, що оскаржуваний Наказ № 702 стосується прав та обов`язків всіх виробників коньяку та спирту коньячного в Україні, проте судами не залучено власників ліцензій як третіх осіб та ухвалено рішення про права, свободи, інтереси цих підприємств, чим порушено ч. 3 ст. 353 КАС України, що є підставою касаційного оскарження судового рішення через порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

91. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень регулюється ст. 264 КАС України.

92. Частинами 4-7 ст. 264 КАС України передбачено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

93. Вказаний обов`язок щодо оприлюднення інформації про судове провадження щодо оскарження нормативно-правового акта має на меті повідомлення всіх осіб, які є або можуть бути суб`єктами відповідних правовідносин.

94. Відтак на суд не покладено обов`язок залучення до розгляду справи в якості третіх осіб всіх, на якого поширюється дія оскаржуваного нормативно-правового акта.

95. Колегія суддів зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 15.11.2018 зобов`язано відповідача опублікувати оголошення у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження в частині Правил виробництва коньяків України, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.12.2017 № 702.

96. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними і скасування Правил виробництва коньяків України, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702 в частині: абзаців 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України»; в частині фрази «виключно вітчизняного походження» в абзаці 1 пункту 3 розділу IV «Класифікація коньяків України»; в частині абзацу 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме: «Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюється за місцем виробництва марочних коньяків України».

97. Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційних скаргах аргументи, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.

98. Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

99. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

100. Зважаючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод", Приватного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія", Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій