Рішення

від 13.11.2023 по справі 539/1825/23

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1825/23

Провадження № 2/539/514/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Даценка В.М.,

з участю секретаря Шрейтер С.О.

представника позивача ОСОБА_1

та представників відповідача Юхимовича В.Ф., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Журавка» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в Лубенський міськрайонний суд Полтавської області із вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що з 15.12.2009 є власником земельної ділянки площею 2,73 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вищебулатецької сільської ради Лубенського району Полтавської області кадастровий номер 5322881400:06:001:0042.

22.02.2012 між ним та СФГ «Журавка» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Строк дії Договору 10 років, з врахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Договором також визначено порядок його продовження, зокрема після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договором також встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього Договору за актом приймання-передачі, а п. 43 визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його держаної реєстрації.

Позивач вказує, що у грудні 2021 року до нього звернувся голова ФГ «Журавка» Лоханов В.Д., який пояснив, що має намір продовжити строк дії Договору, для чого потрібно підписати вже надруковану ним Додаткову угоду при цьому пообіцяв сплатити додаткові кошти (заохочувальні). Фактично не читаючи, в силу свого віку та стану здоров`я, він підписав Додаткову угоду, однак обіцяних заохочувальних коштів так і не отримав.

Крім того, Додатковою угодою п.8 Договору викладено в наступній редакції: цей договір продовжити строком на 20 років.

Позивач стверджує, що продовжувати строк дії Договору на 20 років він не бажав, оскільки певною мірою загальна тривалість тридцять років вочевидь є занадто значною і не відповідає його інтересам, як і продовжений таким чином розмір орендної плати 3%.

Позивач наполягає на тому, що реєстрація речових прав щодо належної йому земельної ділянки ні ним, ні відповідачем не здійснювалось до 2022 року.

Таким чином, станом на 10.12.2021, тобто дату підписання Додаткової угоди до Договору оренди, через відсутність реєстрації речових прав як на саму земельну ділянку за ним як власником, так і права оренди згідно Договору за відповідачем як орендарем не було правових підстав для укладання та подальшої державної реєстрації цієї Додаткової угоди та речових прав, які з неї слідують, а тому така Додаткова угода має бути визнана недійсною, оскільки законодавством не передбачено внесення змін до правочину, який не відповідає вимогам законодавства і не набрав чинності.

На підставі вищевикладеного позивач прохає суд визнати недійсним правочин Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 06.07.2012, підписану 10.12.2021 між ним та ФГ «Журавка».

У судовому засіданні представник позивача адвокат Коряк А.В. позов підтримав.

Представники відповідача ФГ «Журавка» проти задоволення позову заперечили, вважають, що спірна угода укладена з дотриманням норм законодавства України.

З`ясувавши обставини справи дослідивши докази,суд вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,73 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вищебулатецької сільської ради Лубенського району Полтавської області кадастровий номер 5322881400:06:001:0042, що підтверджується Державним актом ЯЖ №744220 на право власності на земельну ділянку від 15.12.2009 року.

22.02.2012 між позивачем та відповідачем, як орендарем було укладено письмовий Договір оренди землі б/н, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку.

Згідно п.8 Договору він укладений строком на 10 років з врахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Договором також визначено порядок його продовження, зокрема після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 20 Договору встановлено, що передача земельної орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього Договору за актом приймання-передачі, а п. 43 визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його держаної реєстрації.

Запис про державну реєстрацію договору здійснено 06.07.2012 року, про що свідчить відмітка у самому договорі.

Також встановлено, що 10.12.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 06.07.2012, яким внесено зміни до вищевказаного Договору оренди, та п.8 розділу «Строки дії договору» викладено в новій редакції, а саме договір продовжено строком на 20 років.

Однак, 12.01.2022 року позивачем на адресу відповідача спрямовано лист, в якому він повідомив про «небажання здавати в оренду земельного паю після закінчення дії договору». Вказаний лист був доставлений відповідачу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач прохає визнати додаткову угоду недійсною з таких підстав: відповідачем не були сплачені «заохочувальні»; позивач не зрозумів, що укладає угоду на 20 років; додаткова угода була укладена щодо договору, не зареєстрованого в законному порядку, а тому такого, який не набрав чинності.

З такими доводами позивача суд не погоджується.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порушення вказаного припису процесуального закону суду не було надано переконливих доказів, з якими законодавець пов`язує можливість визнання недійсною угоди.

Так, відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» не має правового значення (при визнанні недійсним договору) помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Відтак, посилання позивача на неотримані «заохочувальні» судом відхиляються.

Доводи позивача про те, що він не зрозумів, що укладає угоду на 20 років ґрунтуються виключно на його поясненнях.

При цьому підпис на спірній угоді вказує на те, що позивачем було здійснено волевиявлення на підписання саме такої угоди. Жодних зауважень текст угоди не містить.

Позиція позивача про відсутність відомостей про реєстрацію первісного договору оренди від 22.02.2012 року також відхиляється.

На час укладення первісного договору оренди стаття 6 ЗУ «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягало державній реєстрації відповідно до закону.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відображено у тексті договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220.

У тексті, зокрема, зазначено інформацію про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дату вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчив напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності.

Отже позиція позивача про відсутність такої реєстрації ґрунтується виключно на поясненнях самого позивача. В порушення принципу змагальності суду не надані будь-які докази, які б вказували на те, що такий факт реально не відбувся або проведений з порушенням чинного на той час законодавства.

Що стосується листа позивача, яким він повідомив про «небажання здавати в оренду земельний пай після закінчення дії договору», то такі обставини свідчать про його бажання розірвати угоду. Однак, при цьому не можуть бути підставою для визнання спірної угоди недійсною.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12,81,141,224,263,280-281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання АДРЕСА_1 ) до Фермерського господарства «Журавка» (код ЄДРПОУ 21053006, адреса реєстрації с. Богодарівка, вул. Молодіжна, 8 Лубенського району Полтавської області) про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 15.11.2023.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко