Рішення

від 16.11.2023 по справі 209/5310/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/5310/23

Провадження № 2/209/1241/23

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2023 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

за участі секретаря Полухіної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом до ОСОБА_2 про поділмайна подружжя.На обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог зазначає,що 24жовтня 2003року воназ відповідачемперебувала взареєстрованому шлюбі.В періодшлюбу вониз відповідачем24.11.2006року придбаликвартиру АДРЕСА_1 .Право власностіна придбануквартиру булооформлено нанеї,проте спірнемайно булопридбано заспільні суміснікошти.На данийчас сторони припинилиспільне проживання. Подружжю не вдалося прийти до згоди щодо поділу спільного майна, в зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду. Просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 ; виділити із спільної сумісної власності подружжя по 1/2 частини кожному із подружжя та визнати право власності за кожним із них.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справиза йоговідсутності,позовні вимоги визнав в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлені судом обставинита визначені до них правовідносини:

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 жовтня 2003 року до 31 травня 2023 року, що підтверджується копією рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області /а.с.10-11/. 24 листопада 2006 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договіру купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісієнко В.М. та зареєстровано в реєстрі за № 21485961405 /а.с.12-13/ та копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.14/, Витягом із Державного реєстру правочинів /а.с.15/. Згідно акту № 319 про проживання від 29 серпня 2023 року, що складено техніками КП КМР «Добробут» за адресою : АДРЕСА_2 з 2007 року ОСОБА_2 дійсно проживає за даною адресою фактично без реєстрації, про що свідчать сусіди /а.с.9/. На даний час між сторонами виникло питання щодо розподілу спільного майна подружжя, згоди щодо повного та остаточного врегулювання зустрічних претензій сторони шляхом укладення мирової угоди сторони не досягли.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, зтаких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частинами 1 та 2 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 2, 3ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Як зазначено в ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. … Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 зроблено висновок, що «устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України. Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно вивчених судом матеріалів справи, з`ясованих обставин справи які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в зв`язку з тим, що спірна квартира була придбана в період шлюбу на спільні кошти, вона є спільною сумісною власністю подружжя, домовленостей між подружжям з приводу майна досягнуто не було, тому частки подружжя є рівними, таким чином позовні вимоги позивача про розподіл квартири шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частки квартири підлягають задоволенню, крім того проти такого розподілу спільного сумісного майна подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири не заперечує і відповідач.

Оскільки позивач не наполягав на стягненні з відповідача за судових витрат у справі, суд вважає можливим не стягувати їх з відповідача.

На підставі ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 316, 319, 321, 392 ЦК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", керуючисьст. ст. 3, 12, 76, 78, 81, 82, ч.3 ст. 211, ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_4 , проживає - АДРЕСА_3 ) про поділ майна подружжя- задовольнити повністю.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 63,2 кв.м., житловою площею 37,1 кв.м., загальною вартістю 322 753,00 гривень.

Виділити із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 63,2 кв.м., житловою площею 37,1 кв.м.

Виділити із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 63,2 кв.м., житловою площею 37,1 кв.м..

Визнати право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 63,2 кв.м., житловою площею 37,1 кв.м., за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Визнати право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 63,2 кв.м., житловою площею 37,1 кв.м., за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дні.провського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Є.Д. Багбая