Рішення

від 07.11.2023 по справі 902/1025/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2023 р. Cправа № 902/1025/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представників:

позивача - Вініцької Б.А.,

відповідача - Кришини Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

до: Приватного підприємства "Діан Плюс" (вул. Хмельницьке шосе, 73, кв. 31, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 701 235,72 грн безпідставно збережених коштів,

В С Т А Н О В И В :

Вінницькою міською радою подано позов до Приватного підприємства "Діан Плюс" про стягнення 701 235,72 грн безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка Вінницької міської територіальної громади площею 0,2 га з кадастровим номером 0520655900:07:012:0006 по вул. Львівське шосе, б/н у м. Вінниця (автошлях М-12, Стрий-Кіровоград-Знам`янка, км 355+158), за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї.

Ухвалою суду від 07.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1025/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.09.2023.

Під час підготовчого провадження, строк якого протокольною ухвалою від 07.09.2023 продовжено на 30 днів, вчинено ряд процесуальних дій:

- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 55-58); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 64-66);

- ухвалою від 12.09.2023 для з`ясування правильності періодів розрахунку заборгованості витребувано з архіву Господарського суду Вінницької області матеріали справи №902/978/21 за позовом Вінницької міської ради до Приватного підприємства "Діан Плюс" про стягнення 822 262,27 грн безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,2 га кадастровий номер 0520655900:07:012:0006 по вул. Львівське шосе (автошлях М-12, Стрий-Кіровоград-Знам`янка, км 355+158) в м. Вінниці.

Окрім того, 12.10.2023 через канцелярію суду надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи доказів, якими, зокрема, підтверджується період, за який визначено розмір збитків.

Виконавши завдання підготовчого провадження та вчинивши необхідні дії на цій стадії судового провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 07.11.2023.

На визначений час у судове засідання 07.11.2023 з`явилися усі учасники справи.

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача зазначив, що не заперечує щодо задоволення позову та просив розстрочити виконання судового рішення, як заявлено у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву Приватне підприємство "Діан Плюс" позовні вимоги визнає повністю та просить розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами.

У відповіді на відзив позивач акцентує увагу, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено наявність підстав для розстрочення сплати безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

26.01.2022 до Вінницької міської ради надійшла заява Приватного підприємства "Діан Плюс" про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2000 га (кадастровий номер 0520655900:07:012:0006), за змістом якої вказано, що зазначена земельна ділянка перебувала в оренді ПП "Діан Плюс" згідно договору укладеного з Вінницькою районною державною адміністрацією та зареєстрованого у ВРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за №040655900022 від 13.09.2006.

На 20 сесії 8 скликання Вінницької міської ради прийнято рішення №962 від 25.03.2022 про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації, згідно із додатком 1 до якого вирішено надати Приватному підприємству "Діан Плюс" (код ЄДРПОУ - 33127073), юридична адреса: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 73, кім. 31) дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Львівське шосе (автошлях М-12 "Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам`янка" км 385+158 (праворуч), площею 0,2000 га, кадастровий номер 0520655900:07:012:0006, для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, за рахунок земель комунальної власності.

16.11.2022 Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Вінниця, вул. Львівське шосе (автошлях М-12, Стрий - Кіровоград - Знам`янка, км 355+158), земельна ділянка кадастровий номер 0520655900:07:012:0006, за результатами якого складено Акт №76.

Під час обстеження встановлено, що Приватне підприємство "Діан Плюс" використовує земельну ділянку комунальної власності, площею 0,2 га (кадастровий номер 0520655900:07:012:0006) із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення: іншого призначення ділянка для будівництва автозаправної станції.

На вказаній ділянці розташовано об`єкти нерухомого майна загальною площею 117,5 кв.м (операторна з магазином-буфетом, дві роздавальні колонки, підпірна стінка), які відповідно до свідоцтва про право власності №58 виданого згідно рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради від 25.10.2007 за №432 належать ПП "Діан Плюс", а також металевий відбійник зі сторони проїжджої частини та газовий модуль з колонкою. Зазначене майно використовується ПП "Діан Плюс" шляхом надання в оренду ТОВ "Поділлянафтозбут" для роздрібної торгівлі нафтопродуктами, газом та іншими товарами.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області" від 13.05.2015 №401-VIII до меж м. Вінниці увійшла частина земель Вінницької районної адміністрації, в тому числі і дана земельна ділянка.

Вінницькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 05.09.2006 за №1278 було укладено з ПП "Діан Плюс" договір оренди земельної ділянки площею 0,2 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради за межами населеного пункту, для будівництва автозаправної станції терміном на 5 років до 13.09.2011, який був зареєстрований у Державному реєстрі земель від 13.09.2006 №040655900022.

Згідно з п. 8, 12 договору оренди плата була встановлена в розмірі 14 033,25 грн (для будівництва автозаправної станції), яка підлягала щорічному перегляду за певних умов.

Після закінчення терміну дії договору оренди земельна ділянка не була повернута орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Як підтверджується витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2 га кадастровий номер 0520655900:07:012:0006 станом на 2021 рік встановлена в розмірі 2 284 061,85 грн, на 2022 рік - 3 702 880 грн, на 2023 рік - 4 258 320 грн (а.с. 23-25).

Згідно акта про визначення розміру збитків від 15.03.2023, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 667 від 23.03.2023, розмір збитків, завданих позивачеві за період з 09.06.2021 по 15.03.2023 становить 701 235,72 грн.

Несплата відповідачем у добровільному порядку вказаної суми збитків слугувала підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "Діан Плюс" 701 235,72 грн як безпідставно збережених коштів.

Слід зазначити, що стягнення безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,2 га кадастровий номер 0520655900:07:012:0006 по вул. Львівське шосе (автошлях М-12, Стрий-Кіровоград-Знам"янка, км 355+158) в м. Вінниці за період з 09.06.2018 по 08.06.2021 включно було предметом розгляду Господарського суду Вінницької області. Так рішенням суду від 24.02.2022 у справі №902/978/21 ухвалено стягнути з Приватного підприємства "Діан Плюс" на користь Вінницької міської ради 822 262,27 грн безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою.

Поряд з цим за змістом поданого відзиву на позовну заяву Приватне підприємство "Діан Плюс" позов у справі № 902/1025/23 визнає повністю.

При визнанні відповідачем позову, суд враховує таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідачем позов визнано у поданому відзиві на позовну заяву, який підписано керівником Приватного підприємства "Діан Плюс" Франчук Л.В., право якої на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено в силу посадового становища, що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як слідує зі змісту вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

В силу приписів частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів оформлення ним права користування спірною земельною ділянкою за період нарахування збитків з 09.06.2021 по 15.03.2023. Поряд з цим Приватне підприємство "Діан Плюс", як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Вінницької міської ради) зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка є сформованою з присвоєнням кадастрового номеру 0520655900:07:012:0006 та визначеною площею - 0,2 га, та саме ця земельна ділянка перебувала раніше в користуванні відповідача на правах оренди за договором, про що зазначено безпосередньо Приватним підприємством "Діан Плюс" у заяві до Вінницької міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації на відповідну земельну ділянку (а.с. 15).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

Про необхідність встановлення судом обставин щодо визначення розміру орендної плати на підставі затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підтвердженої належними та допустимими доказами, що, у свою чергу, є необхідним для визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.04.2019 у справі № 922/981/18.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до заявлених Вінницькою міською радою вимог загальний розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 09.06.2021 по 15.03.2023 становить 701 235,72 грн.

Такий розмір нарахувань є обґрунтованим, враховуючи наявні у матеріалах справи копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0520655900:07:012:0006 з визначенням річної нормативно-грошової оцінки станом на 2021 рік в розмірі 2 284 061,85 грн, на 2022 рік в розмірі 3 702 880 грн, на 2023 рік в розмірі 4 258 320 грн, а також прийнятого до розрахунку розміру орендної плати - 12% від нормативної грошової оцінки (а.с. 23-25).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи та визнається Приватним підприємством "Діан Плюс".

Зважаючи на наведене вище та на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті у поданому відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі з розподілом витрат на сплату судового збору за правилами ч. 1 ст. 130, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, а саме в сумі 5 259,27 грн на підставі ухвали суду, в решті витрати на сплату судового збору в сумі 5 259,27 грн покладаються на відповідача.

Визначаючись щодо заявленого у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд враховує, що згідно із ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою, зокрема, для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Розстрочка означає виконання судового рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання судового рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Мотивуючи необхідність розстрочення виконання рішення відповідач вказує на воєнний стан в Україні, а також скрутний матеріальний стан Приватного підприємства "Діан Плюс", однак доказів впливу воєнного стану в Україні на господарську діяльність відповідача, як і доказів скрутного фінансового становища останнім не надано.

Отже, відповідачем не доведено наявності об`єктивних, непереборних чи виключних обставин, які перешкоджають виконанню рішення. Тому, враховуючи також заперечення позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Діан Плюс" про розстрочення виконання рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 183, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Діан Плюс" (вул. Хмельницьке шосе, 73, кв. 31, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 33127073) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617) 701 235,72 грн - безпідставно збережених коштів та 5 259,27 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні клопотання Приватного підприємства "Діан Плюс" про розстрочення виконання рішення, яке викладено у відзиві на позовну заяву (вх. канцелярії суду №01-34/9554/23 від 10.10.2023), відмовити.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, позивачу - до Електронного кабінету ЄСІТС, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - vinrada@vmr.gov.ua; відповідача - avn24@ukr.net.

Повне рішення складено 16 листопада 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.