ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.11.2023Справа № 910/11966/23
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши
позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2)
про стягнення 136 583 грн 48 коп.,
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
28.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" про стягнення 136 583 грн 48 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 26.05.2021 № КЗА-2210.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 26.05.2021 № КЗА-2210 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 93 566 грн 77 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 21 616 грн 31 коп. інфляційних нарахувань та 3 775 грн 59 коп. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви не додано належних доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документі.
08.08.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/11966/23, справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
23.08.2023 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося повідомлення про вручення № 0105495005280, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2), було направлено ухвалу від 11.08.2023. Згідно інформації з рекомендованого повідомлення про вручення, 18.08.2023 відповідачем було отримано ухвалу.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Станом на 15.11.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 11.08.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
26.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір нерухомого майна № КЗА-2275, що перебуває у власності Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики", відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення площею 195,5 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, літера "VIII", на 2 поверсі корпусу № 3, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2021, виконаним суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінпрайс" та становить 2 675 000 грн 00 коп. без врахування ПДВ.
Пунктом 1.3 договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення виробництва.
Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами Акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами після отримання орендодавцем гарантійного платежу, сплаченого на підставі пункту 3.9 договору.
Згідно з пунктами 3.1-3.3 договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності. Вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні виплати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання договору, за умови що такий договір не був укладений раніше.
У відповідності до пункту 3.4 договору орендна плата за базовий місяць оренди становить 17 360 грн 40 коп., включаючи ПДВ - 2 893 грн 40 коп.
Відповідно до пункту 5.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати орендну плату за договором, а також відшкодовувати вартість комунальних послуг, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плату за землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні виплати, інші витрати щодо утримання майна згідно з відповідним окремим договором. Самостійно оплачувати непередбачені зазначеним окремим договором витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна.
Пунктами 10.1 та 10.3 визначено що договір вступає в дію та набуває чинності з моменту його укладення у формі, що вимагається законом. Цей договір діє до 26.04.2024 в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання.
Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 07.06.2021 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди за договором, а саме: приміщення площею 195,5 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, літера "VIII", на 2 поверсі корпусу № 3
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за період з 16.03.2022 по 19.07.2023 включно орендних платежів у розмірі 93 556 грн 77 коп., що також не було спростовано відповідачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати оренди за договором КЗА-2210 від 26.05.2021, та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 93 556 грн 77 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача 93 566 грн 77 коп. заборгованості за орендною платою за період з 16.03.2022 по 19.07.2023, 21 616 грн 31 коп. інфляційних нарахувань, 3 775 грн 59 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 16.03.2022 по 16.09.2022.
Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 9.1. та пункту 9.5. договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умов договору. За прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у перод нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до пункту 9.5 договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 634 грн 81 коп. пені, 21 616 грн 31 коп. інфляційних втрат та 3 775 грн 59 коп. 3 % річних, визнаються судом обґрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код: 41842118) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10, ідентифікаційний код: 14309356) 93 566 (дев`яносто три тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн 77 коп. заборгованості, 21 616 (двадцять одно тисяча шістсот шістнадцять) грн 31 коп. інфляційних нарахувань, 3 775 (три тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн 59 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2023 |
Оприлюднено | 17.11.2023 |
Номер документу | 114953507 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Плотницька Н.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні