Рішення

від 15.11.2023 по справі 917/942/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2023Справа № 917/942/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс" (м. Полтава)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (м. Київ)

про стягнення 24 418,42 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення 24 418,42 грн, з яких: 13 819,89 грн невиплаченого страхового відшкодування, 6 700,00 грн відшкодування моральної шкоди, 446,97 грн інфляційних втрат, 3 256,19 грн пені та 195,37 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2023 матеріали позовної заяви передані за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

31.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Цією ухвалою також у порядку ст. 81 ГПК України витребувано від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" поліс (договір страхування) №АР/3027872.

30.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач проти позову заперечує з підстав наявності обоюдної вини водіїв у вчиненні ДТП, що встановлено висновком аварійного комісара.

14.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримує позовні вимоги та зазначає про відсутність доказів обоюдної вини водіїв у спірній ДТП.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2022 року в місті Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів "ЗИЛ 431610", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та "Богдан 2110", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої вказані ТЗ зазначали механічних ушкоджень.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ЗИЛ 431610", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , станом на дату ДТП була застрахована відповідачем за полісом ОСЦПВ №АР/3027872.

ДТП була оформлена її учасниками без виклику відповідних підрозділів Національної поліції шляхом складення повідомлення про ДТП (європротокол), у якому обидва водії зазначили вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.

07.10.2022 позивач звернувся до відповідача із повідомлення про ДТП.

11.10.2022 представником ТДВ СК "Гардіан" було проведено огляд пошкодженого ТЗ "Богдан 2110", д.н.з. НОМЕР_2 , та зафіксовано пошкодження, отримані внаслідок ДТП, а також перелік ремонтних операцій, які необхідно провести для відновлення вищезазначеного автомобіля до того стану, у якому від перебував до ДТП, про що складено Протокол огляду.

У подальшому відповідачем проведено розрахунок страхового відшкодування на основі Консультаційного висновку № 44-D/11/47 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ становить 27 639,79 грн.

Судом встановлено, що відповідач направив матеріали страхової справи аварійному комісару ОСОБА_3 , який склав висновок спеціаліста вих. №99/6 від 04.12.2022, в якому вказав про обопільну вину обох водіїв ТЗ у ДТП, яка мала місце 06.10.2023.

16.12.2022 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 10 619,90 грн (з урахуванням обопільної вини та розміру франшизи відповідача в сумі 3 200,00 грн), на рахунок, зазначений у заяві позивача про виплату страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №169890 від 16.12.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.

Не погоджуючись із сумою виплаченого відповідачем страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій заявив вимоги про стягнення 24 418,42 грн, з яких: 13 819,89 грн невиплаченого страхового відшкодування, 6 700,00 грн відшкодування моральної шкоди, 446,97 грн інфляційних втрат, 3 256,19 грн пені та 195,37 грн 3 % річних, які нараховані у зв`язку з несплатою відповідачем повної суми страхового відшкодування.

Відповідач повністю заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості та невідповідності вимогам закону.

Відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей, зазначених у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, її причиною стало порушення водієм ОСОБА_1 під час повороту ліворуч вимог Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 свою вину в даній дорожньо-транспортній пригоді визнав.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Богдан 2110", д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, виконаного відповідачем, вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням зносу без ПДВ становить 27 639,79 грн.

Позивач вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням зносу без ПДВ у розмірі 27 639,79 грн не заперечує, проте зазначає про відсутність вини обох водіїв у даній ДТП.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з полісу АР/3027872, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "ЗИЛ 431610", д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована відповідачем.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої вказаним полісом, становить 3 200,00 грн. Ліміт страхової суми за шкоду майну - 160.000,00 грн.

Згідно зі ст. 3 ст. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом статті 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Згідно з п. 33.3. ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Пунктом 33-1.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Статтею 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Відтак відповідач зазначає, що з метою визначення розміру страхового відшкодування ним було замовлено в оцінювача ОСОБА_4 (кваліфікація якого підтверджується сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності № 807/20 від 08.09.2020), Консультацію №44-D/11/47 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якої встановлено вартість ремонту з урахуванням зносу без ПДВ в розмірі 27 639,79 грн.

Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідач вказує, що з огляду на ч. 4 ст. 25 Закону України "Про страхування" у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Відтак, дослідивши повідомлення про ДТП від учасників пригоди та фото з місця пригоди, відповідач дійшов до висновку про необхідність проведення дослідження щодо причин настання ДТП.

З огляду на вищезазначене, аварійним комісаром ОСОБА_3 було виконано Висновок спеціаліста від 04.12.2022, належна кваліфікація якого підтверджується наданими відповідачем доказами.

За результатами дослідження аварійний комісар визначив, що водій транспортного ТЗ "Богдан 2110", д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 та водій транспортного засобу "ЗИЛ 431610", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , мали діяти у відповідності до п. 13.1 ПДР України: Дистанція, інтервал, зустрічний роз`їзд. При цьому, водій ОСОБА_5 в даній дорожній обстановці має ознаки порушень п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля ЗИЛ 431610 д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці має ознаки порушень п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 36.3. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Тому, встановивши, що причиною ДТП та, як наслідок, причиною завдання пошкоджень ТЗ Богдан 2110, д.н.з. НОМЕР_2 , було порушення правил дорожнього руху обома учасниками пригоди, відповідач, керуючись п. 36.3. ст. 36 вказаного Закону визначив, що розмір страхового відшкодування підлягає розподілу відповідно до кількості учасників пригоди.

Дослідивши наданий відповідачем висновок спеціаліста від 04.12.2022, суд встановив, що аварійний комісар ОСОБА_3 не навів конкретних дій водія ОСОБА_5 , які, на його думку, призвели до ДТП зі сторони цього водія, пославшись на загальні норми п. 13.1. ПДР України, не зазначивши при цьому, яким із водіїв не було дотримано таких вимог і у чому саме полягало порушення (хто з водіїв та яким чином порушив дистанцію/інтервал між ТЗ). При цьому з цього висновку не вбачається наявності обставин, які б свідчили про неможливість вчинення ДТП внаслідок порушення вимог ПРР України лише водієм ОСОБА_1 .

За таких обставин, даний висновок спеціаліста не приймається судом у якості належного доказу наявності вини обох водіїв у вчинені ДТП, та доказу, який спростовує зазначену обома водіями вину саме ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 819,89 грн недоплаченого страхового відшкодування є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач не врахував положення п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та неправильно визначив дату початку прострочення відповідача у виплаті страхового відшкодування, оскільки прострочення відповідача розпочалося 06.01.2023.

За розрахунком, здійсненим судом, за період прострочення з 06.01.2023 по 05.06.2023 обґрунтованим є нарахування 2 858,63 грн пені, 518,30 грн інфляційних втрат та 171,52 грн 3 % річних. Оскільки сума інфляційних втрат за розрахунком суду перевищує розмір таких нарахувань, заявлений позивачем, стягненню з відповідача підлягає 446,97 грн втрат від інфляції.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 700,00 грн моральної шкоди, яка, на його думку, була завдана відповідачем внаслідок відображення в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про наявність спору з участю позивача, що шкодить його діловій репутації та у майбутньому може бути перешкодою для участі в процедурах публічних закупівель.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно із частиною першою, пунктами 2, 4 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Судом встановлено відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке б могло вважатися приниженням ділової репутації позивача, тож у задоволенні цієї вимоги слід відмовити з огляду на її безпідставність, необґрунтованість та невідповідність положенням чинного законодавства України.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 819,89 грн недоплаченого страхового відшкодування, 2 858,63 грн пені, 446,97 грн інфляційних втрат та 171,52 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У решті заявлених вимог позову належить відмовити з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01014, м. Київ, вул. Саксаганського, 96; ідентифікаційний код 35417298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Сервіс" (36000, м. Полтава, вул. Завгородня, 34; ідентифікаційний код 23554310) 13 819 (тринадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн 89 коп. страхового відшкодування, 2 858 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 63 коп. пені, 446 (чотириста сорок шість) грн 97 коп. інфляційних втрат, 171 (сто сімдесят одну) грн 52 коп. 3 % річних та 1 901 (одну тисячу дев`ятсот одну) грн 24 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко