Рішення

від 15.11.2023 по справі 910/6158/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2023Справа № 910/6158/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг"

вул. Поліграфічна, 10, м. Фастів, Київська область,08500

до Республіканського унітарного підприємства "Виробниче об`єднання "Білоруснафта"

вул. Рогачева 9, м. Гомель, республіка білорусь

про стягнення 1 776 616,00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Республіканського унітарного підприємства "Виробниче об`єднання "Білоруснафта" (далі-відповідач) про стягнення 1 776 616,00 грн.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконання відповідачем умов Контракту від 09.06.2020 № 18/20/НП в частині оплати поставленої продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6158/23; зобов`язано позивача у строк до 05.06.2023 (включно) надати суду переклад позовної заяви, ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 15.05.2023, судового доручення про надання правової допомоги у справі №910/6158/23 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, у трьох примірниках.; вирішено звернутися до Центрального органу Республіки Білорусь - Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus Legal and Treaties Department, який знаходиться за адресою: Ul. Lenina, 19, Minsk, 220030, Belarus з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, відповідачу: Республіканському унітарному підприємству "Виробниче об`єднання "Білоруснафта" (вул. Рогачева 9, м. Гомель, республіка білорусь; ідентифікаційний код 400051902) ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 15.05.2023 у справі №910/6158/23 та позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" з додатками. Направлення вказаних документів вирішено здійснити через Міністерство юстиції України. Підготовче засідання призначено на 04.10.2023, зупинено провадження у справі № 910/6158/23 до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2023 надано переклад позовної заяви, ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 15.05.2023, судового доручення про надання правової допомоги у справі №910/6158/23 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, у трьох примірниках.

Суд звернувся до Міністерства юстиції України щодо забезпечення передачі дипломатичними каналами пакету документів (згідно з додатками) компетентним органам Республіки Білорусь для вручення Республіканському унітарному підприємству "Виробниче об`єднання "Білоруснафта" відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Ухвалою суду від 04.10.2023 поновлено провадження у справі № 910/6158/23.

В підготовче засідання 04.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.11.2023.

Відповідача повідомлено про дату наступного судового засідання у справі шляхом офіційного оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

09.11.2023 від Міністерства юстиції України повернулося прохання про вручення зазначених вище документів для передачі дипломатичними каналами компетентним органам Республіки Білорусь для вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоспецарматура" без виконання.

Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 15.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

09.06.2020 р. ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» (далі - Позивач) та РУП «Виробниче об`єднання «Білоруснафта» (далі - Відповідач) уклали контракт № 18/20/НП (далі - Контракт).

Згідно п. 1.1 Контракту Позивач (Постачальник за Контрактом) зобов`язався виготовити та поставити, а Відповідач (Покупець за Контрактом) зобов`язався прийняти та оплатити одноразовий посуд для гарячих напоїв («Товар») у відповідності з кількістю, цінами, згідно із специфікацією, що була невід`ємною частиною Контракту.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після підписання товарної накладної Постачальником та Покупцем або його повноважним представником, який діє від імені Покупця, на складі Вантажоодержувача (п. 1.3. Контракту).

Базис кожної окремої поставки зазначався у специфікації до Контракту та інвойсах.

Всі розрахунки здійснювалися в Євро.

Згідно із умовами Контракту Відповідач мав здійснювати оплату протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки.

07.02.2022 р. Позивач виставив інвойс № UM00-000506 про поставку товару на суму 15771, 55 Євро.

Базою поставки було зазначено: DAP - м. Речиця згідно із Інкотермс 2010.

Відповідно до CMR № 000506 (яка у графі 5 містить посилання на інвойс № UM00- 000506) Відповідач отримав товар 08.02.2022 р.

Зазначена обставина підтверджується наявністю підпису та штампу Відповідача в графі 24 CMR№ 000506.

Отже, саме в цю дату до Відповідача перейшло право власності на товар.

Претензій стосовно строків виконання Позивачем своїх зобов`язань та/або якості товару Відповідач не заявляв.

11.02.2022 р. Позивач виставив інвойс № UM00-000588 про поставку товару на суму 14 432, 22 Євро. Базою поставки було зазначено: DAP - м. Речиця згідно із Інкотермс 2010.

Відповідно до CMR № UM00-000588 (яка у графі 5 містить посилання на інвойс №UM00-000588) Відповідач отримав товар 14.02.2022 р.

Зазначена обставина підтверджується наявністю підпису та штампу Відповідача в графі 24 CMR № UM00-000588.

Отже, саме в цю дату до Відповідача перейшло право власності на товар.

Претензій стосовно строків виконання Позивачем своїх зобов`язань та/або якості товару Відповідач не заявляв.

16.02.2022 р. Позивач виставив інвойс № UM00-000650 про поставку товару на суму 15 540, 85 Євро.

Базою поставки було зазначено: DAP - м. Речиця згідно із Інкотермс 2010.

Відповідно до CMR № UM00-000650 (яка у графі 5 містить посилання на інвойс №UM00-000650) Відповідач отримав товар 17.02.2022 р.

Зазначена обставина підтверджується наявністю підпису та штампу Відповідача в графі 24 CMR № UM00-000650.

Отже, саме в цю дату до Відповідача перейшло право власності на товар.

Претензій стосовно строків виконання Позивачем своїх зобов`язань та/або якості товару Відповідач не заявляв.

В той самий час, на дату складання цієї позовної заяви Відповідач не здійснив оплати за продукцію, отриману на підставі CMR №№ 000506, UM00-000588 та UM00-000650.

Згідно із п. 7.2. Контракту спір між Позивачем та Відповідачем для вирішення підлягає передачі до Господарського суду м. Києва.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що строк оплати товару, поставленого відповідно до умов Контракту, є таким , що настав. Однак, в порушення умов Контракту відповідачем не виконано свої зобов`язання, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами даного спору існують господарські правовідносини, що виникли з договору поставки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, позивачем виконано свої обов`язки за Контрактом в частині здійснення поставки товару на загальну 45 744,62 євро, в той час як відповідачем порушено умови Контракту та не здійснено оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 45 744,62 євро, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що згідно з умовами Контракту №18/20/НП строк повної оплати за поставлений товар є таким, що настав, проте доказів здійснення відповідачем оплати станом на момент прийняття даного рішення матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з повернення попередньої оплати за товар на загальну суму 45 744,62 євро, що станом на 20.02.2023 становило 1 776 616,00 грн., відповідачем не виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність обставин щодо порушення відповідачем умов Контракту №18/20/НП, додаткової угоди № 2 від 20.09.2021, а також положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Доказів повернення оплати на загальну суму 45 744,62 євро матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 45 744,62 євро документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Республіканського унітарного підприємства "Виробниче об`єднання "Білоруснафта" (вул. Рогачева 9, м. Гомель, республіка білорусь; УПН 400051902, ЗКПО 00137012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" (вул. Поліграфічна, 10, м. Фастів, Київська область,08500; ідентифікаційний код 20059685) основний борг у розмірі 45 744,62 Євро, що станом на 20.02.2023 становило 1 776 616,00 грн. та судовий збір у розмірі 26 649,24 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 16.11.2023

Суддя М.О. Лиськов