Рішення

від 25.10.2023 по справі 911/2443/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2443/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/2443/23

за позовомФізичної особи-підприємця Мироненка Геннадія Миколайовича,

м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Центрелектромережбудпроект», с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області

простягнення 53 092,83 грн

Представники:

від позивача:Ширяєв Д.О., адвокат, ордер серії АІ № 1437471 від 06.08.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Мироненко Геннадій Миколайович (далі-позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрелектромережбудпроект» (далі-відповідач) про стягнення 53 092,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення № 01/09/2021 від 01.09.2021 в частині своєчасної сплати орендних платежів, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем за період: травень-грудень 2022 утворилась заборгованість в сумі 32 000,00 грн, з огляду на наявність якої позивачем були нараховані 12 481,76 грн пені, 7 261, 81 грн інфляційних нарахувань та 1 342,26 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/2443/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 06.09.2023.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2023 підготовче засідання у справі № 911/2443/23 було відкладено на 04.10.2023.

Ухвалою господарського суду від 04.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2443/23, справу призначено до розгляду по суті на 25.10.2023.

Під час розгляду справи, 04.10.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 7896/23) про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем суми заборгованості (платіжна інструкція № 530 від 23.08.2023 на суму 8 000,00 грн.), просив суд стягнути з відповідача 24 000,00 грн заборгованості, 12 481,76 грн пені, 7 261,81 грн інфляційних нарахувань та 1 349,26 грн 3 % річних.

Присутній в судовому засіданні 25.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, проте скористався своїм правом на подання відзиву на позов № 26/09-1 від 26.09.2023 (вх. № 18361/23). Так, у відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 24 000,00 грн заборгованості, проте заперечував в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Так, заперечуючи проти позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, відповідач зазначав про невірне обчислення позивачем строків для їх нарахування, оскільки строк оплати орендних платежів пов`язаний із наданням відповідачу оригіналів актів приймання-передачі наданих послуг, проте які належним чином оформлені відповідачу надані не були. Крім того, відповідач наголошував про пропущення строку спеціальної позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, а також вказував про її неналежне нарахування після 01.01.2023, у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Враховуючи наданий суду відзив № 26/09-1 від 26.09.2023 (вх. № 18361/23), суд доходить висновку про те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд у Господарському суд Київської області справи № 911/2443/23 за його участі та, який надаючи відзив на позовну заяву висловив свою думку щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем Мироненко Геннадієм Миколайовичем (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрелектромережбудпроект» (відповідач, орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 01/09/2021, за умовами п.п. 1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться за адресою: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Господарська, 14.

Приміщення надається орендарю для ведення його господарської діяльності (п. 2.1 договору).

Прийом-передача приміщення здійснюється двосторонньою комісією, до складу якої входять уповноважені представники сторін. Передача орендарю приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі приміщення, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною договору (п.п. 3.2, 3.3 договору). Підписаний сторонами акт приймання-передачі приміщення засвідчує фактичну передачу орендарю приміщення в оренду (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору розмір щомісячної плати за використання приміщення та майна, що здається в оренду, становить 8 000,00 грн. Розрахунки за використання приміщення проводяться шляхом перерахування орендарем на розрахунковий рахунок орендаря суми, передбаченої у п.п. 5.1 цього договору, на підставі оригіналу актів приймання-передачі наданих послуг (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що сторони прийшли до згоди, що розмір суми місячних платежів є незмінним протягом всього терміну дії договору, за виключенням випадків, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 8.5 договору у випадку порушення орендарем строків плати за користування приміщенням, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру щомісячної плати за кожний день прострочення.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.08.2022.

01.09.2022 між Фізичною особою-підприємцем Мироненко Геннадієм Миколайовичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрелектромережбудпроект» (орендар) укладена Додаткова угода № 1 до Договору № 01/09/2021 від 01.09.2021, за якою сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору № 01/09/2021 від 01.09.2021 до 31.12.2022.

01.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем Мироненко Геннадієм Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрелектромережбудпроект» підписаний Акт здачі-прийому нежитлового приміщення, за яким орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування приміщення загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться за адресою: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Господарська, 14.

Як зазначає позивач, останній належним чином виконав взяті на себе за умовами договору зобов`язання, надавши відповідачу в строкове платне користування приміщення загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться за адресою: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Господарська, 14.

Між тим, за твердженням позивача, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе за умовами договору зобов`язання щодо своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 24 000,00 грн.

Позивач вказує на те, що станом на день підготовки даної позовної заяви відповідач наявну за ним заборгованість з орендних платежів не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з такого.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, порядок сплати орендної плати та інших платежів за договором сторони визначили у статті 3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі, у строки визначені у договорі та на підставі договору.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 5.1 договору розмір щомісячної плати за використання приміщення та майна, що здається в оренду становить 8 000,00 грн. Розрахунки за використання приміщення проводяться шляхом перерахування орендарем на розрахунковий рахунок орендаря суми, передбаченої у п. 5.1 цього договору, на підставі оригіналу актів приймання-передачі наданих послуг (п. 5.2 договору).

У своєму відзиві № 26/09-1 від 26.09.2023 (вх. № 18361/23) відповідачем зазначено, про те, що строк оплати орендних платежів пов`язаний із наданням відповідачу оригіналів актів приймання-передачі наданих послуг, проте відповідач звертав увагу на те, що саме позивач неналежним чином дотримувався умов договору в цій частині, своєчасно акти приймання-передачі наданих послуг не надавав.

Дійсно, під час розгляду справи, судом було встановлено, що позивачем до матеріалів справи не були додані підписані в двосторонньому порядку та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі наданих послуг. Зазначене також не заперечувалось представником позивача.

Разом з цим, у своєму відзиві, відповідач сам підтвердив факт наявної за ним заборгованості в розмірі 24 000,00 грн проте, вказував про відсутність фінансової можливості її погашення, факт використання орендованого приміщення, а також перерахування на рахунок ФОП Мироненко Г.М. 8 000,00 (до надання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та вже після відкриття провадження у справі) за платіжною інструкцію № 530 від 23.08.2023 з призначенням платежу: «оренда приміщення».

Тобто, і позивач, і відповідач підтверджують наявність між сторонами орендних правовідносин, в яких позивач - орендодавець, а відповідач - орендар.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань судом встановлений та визнаний відповідачем в сумі 24 000,00 грн.

Отже, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем, в частині своєчасного внесення орендних платежів, передбачених умовами Договору оренди нежитлового приміщення № 01/09/2021 від 01.09.2021, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 24 000,00 грн заборгованості визнається судом та підлягає задоволенню.

Разом з цим, звертаючись до суду, позивач нараховує до стягнення з відповідача 12 481,76 грн пені, 7 261, 81 грн інфляційних нарахувань та 1 342,26 грн 3 % річних, за період з 01.11.2021 по 25.07.2023.

У своєму відзиві на позов № 26/09-1 від 26.09.2023 (вх. № 18361/23) відповідач заперечує проти позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, зазначивши про невірне обчислення позивачем строків для їх нарахування, оскільки строк оплати орендних платежів пов`язаний із наданням відповідачу актів приймання-передачі наданих послуг, проте які своєчасно відповідачу надані не були, а отже нарахування позивачем санкцій з 1 числа наступного місця є неправомірним. Крім того, відповідач наголошував про пропущення строку спеціальної позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, а також вказував про її неналежне нарахування після 01.01.2023, у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивач за основу нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат бере початок місяця (з 1 числа місяця наступного за місяцем оренди).

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що строк сплати орендних платежів визначений моментом надання орендарю оригіналів актів приймання-передачі наданих послуг, проте які надані позивачем не були, як і не надано доказів протилежного. Інших документів - додатків до договору, які становлять його невід`ємну частину, і визначають інші умови оплати, матеріали справи не містять. Жодних доказів на підтвердження направлення відповідачу вимоги (претензії) про сплату заборгованості позивачем не надано.

Таким чином позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що нарахування сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат має бути здійснюватись саме з 1 числа місяця наступного за звітним, оскільки доказів порушення відповідачем передбачених договором строків оплати орендних платежів саме у визначені позивачем строки суду не надано.

Разом з цим, суд має зазначити щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, як на підставу для відмови у нарахуванні пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

Згідно з частинами 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вже зазначалось судом, згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 р. продовжено на території України дію карантину до 30.06.2023 р.

Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та пункту 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Господарського кодексу України, було продовжено на строк дії карантину.

24.02.2022 року Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення неустойки на день прийняття рішення судом не сплинув.

Таким чином, доводи відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності не беруться судом до уваги, проте як суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних з підстав, наведених вище, зокрема, у зв`язку з не доведенням позивачем порушення відповідачем строків оплати орендних платежів саме у визначений позивачем період.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрелектромережбудпроект» (08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка,, вул. Київська, 24, код ЄДРПОУ 34863974) на користь Фізичної особи-підприємця Мироненка Геннадія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційни номер НОМЕР_1 ) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп заборгованості та 1 428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн 52 коп судового збору.

Видати накази.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 15.11.2023.

Суддя О.О. Христенко