Рішення

від 16.11.2023 по справі 911/796/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. м. Київ Справа №911/796/23

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/796/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БД Сервіс-2» (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Львівська, буд. 3, оф. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астот ЛТД» (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14)

про стягнення 43177,39 грн

Без повідомлення (виклику) сторін

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БД Сервіс-2» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астот ЛТД» (далі відповідач) про стягнення 43177,39 грн, з яких 27815,52 грн основного боргу, 2460,00 грн 3% річних та 12901,87 грн інфляційних втрат які за твердженням позивача виникли у зв`язку з несплатою відповідачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2023 відкрито провадження у справі №911/622/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, визначено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу. Відповідно до ч.11 ст.242 цього Кодексу у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та право відповідача подати відзив на позовну заяву, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.03.2023 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент надходження позову до суду.

Однак конверт з ухвалою суду від 24.03.2023 про відкриття провадження у справі відділенням поштового зв`язку повернутий до суду без вручення адресату.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд також зазначає, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвала Господарського суду Київської області від 24.03.2023 у справі №911/796/23 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.03.2023.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначені норми Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 06.03.2023 за ТОВ «Астот ЛТД» з 20.03.2020 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 124,2 кв.м. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, пров. Софіївський, буд. 18, секція 1, приміщення 110.

Рішенням Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.02.2017 №87 «Про визнання ТОВ «БД Сервіс-2» виконавцем та надавачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування ліфтів та погодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для споживачів за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, пров. Софіївський буд. №14, №15, №17-25, №18, №26, №27, пров. Фізкультурний, буд. №23, №25», серед іншого:

- визнано ТОВ «БД Сервіс-2» виконавцем та надавачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування ліфтів для споживачів за адресою, зокрема, с. Петропавлівська Борщагівка, пров. Софіївський, буд. 18;

- погоджено введення в дію з 01.03.2017 тарифів ТОВ «БД Сервіс-2» на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території багатоквартирного будинку що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, пров. Софіївський, будинок № 18, у тому числі для ІІІ групи споживачів (всі інші споживачі, крім споживачів І-ої та ІІ-ої груп) за 1 кв.м. загальної площі житлових та нежитлових приміщень - 6,42 грн.

Таким чином, оскільки загальна площа нежитлового приміщення №110, що вбудоване в житловий будинок №18, секція 1, за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, пров. Софіївський, становить 124,2 кв.м., то щомісячна вартість житлово-комунальних послуг становить 797,36 грн (6,42 х 124,2=797,36).

Позивачем було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для обліку нарахувань та оплат за житлово-комунальні послуги для нежитлового приміщення №110, яке вбудоване в житловий будинок №18, секція 1, за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, пров. Софіївський та власником якого є відповідач.

У період з 20.03.2020 по 28.02.2023 позивачем надано відповідачу як власнику вказного приміщення житлово-комунальні послуги: послуги з управління багатоквартирним будинком (з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій); в свою чергу, відповідачем вказані послуги спожито, докази наявності претензій щодо якості житлово-комунальних послуг відсутні.

Із наданої позивачем довідки про заборгованість та детального розрахунку щомісячного нарахування вартості послуг позивача вбачається, що за період з 20.03.2020 по 28.02.2023 позивачем нараховано відповідачу 27815,52 грн загальної вартості послуг. Також відповідно до рахунку-повідомлення позивача відповідачу за лютий 2023 сума боргу відповідача на початок звітного періоду становила 27018,16 грн, нараховано за житлово-комунальні послуги за лютий 2023 797,36 грн, всього таким чином розмір заборгованості відповідача станом на 28.02.2023 27815,52 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 20.01.2023 №628, в якій зазначив про наявність у відповідача станом на 01.01.2023 заборгованості у відповідному розмірі за надані позивачем послуги, у тому числі, по приміщенню №110, яке вбудоване в житловий будинок №18, секція 1, за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, пров. Софіївський. Направлення зазначеної кореспонденції позивача на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 24.01.2023 №0812901154028, накладною «Укрпошта» від 24.01.2023 №0812901154028 та фіскальним чеком «Укрпошта» від 24.01.2023.

Проте зазначена претензія залишена відповідачем без реагування, доказів оплати наданих житлово-комунальних послуг: послуг з управління багатоквартирним будинком (з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій) відповідачем суду не надано, факт наявності вказаної простроченої заборгованості відповідача (основного боргу в сумі 27815,52 грн) відповідачем в ході розгляду справи не спростований.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі -Закон).

Відповідно до п.п.5, 7 ч.1 ст.1 Закону, співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Враховуючи зазначене, є підстави для висновку про те, що позивач є управителем багатоквартирного будинку, а відповідач - співвласником цього будинку у розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Водночас, відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» установлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

При цьому, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проаналізувавши зазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що надання житлово-комунальних послуг повинно здійснюватись безперервно на підставі відповідного договору та за тарифами встановленими або у договорі, або за рішенням органу місцевого самоврядування.

Як зазначає позивач у своєму позові та не спростував відповідач, між сторонами відповідний договір на надання житлових послуг не укладався.

Водночас, частиною 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 09.06.2021 у справі № 911/5186/14 та близька за змістом правова позиція викладена у постанові від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21).

Отже, незважаючи на відсутність відповідного договору відповідач зобов`язаний здійснювати оплату житлово-комунальних послуг, наданих позивачем.

З огляду на те, що своєчасна оплата наданих позивачем послуг є одним з основних обов`язків відповідача, належне виконання якого вимагається ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 27815,52 грн, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 27815,52 грн підлягає задоволенню як така, що є обґрунтованою, доведеною та відповідачем не спростованою.

Крім того, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг, позивач просить стягнути з відповідача також 3% річних у розмірі 2460,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 12901,87 грн, які нараховані за відповідними щомісячними платежами за загальний період прострочення відповідача з 20.03.2020 по 28.02.2023.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Поряд із цим, здійсненню нарахувань відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України має передувати встановлення факту прострочення виконання боржником грошового зобов`язання та виникнення у кредитора права на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Як встановлено судом, між сторонами не укладався правочин щодо надання житлових послуг, в якому б однією із істотних умов були порядок та строк оплати таких послуг. Крім того, відповідними Законами України, які регулюють відносини у сфері житво-комунальних послуг та у сфері здійснення права власності у багатоквартирних будинках, також не унормовано строк вчинення споживачем (співвласником) відповідних дій. Зазначене вказує на те, що строк (термін) виконання відповідачем відповідного обов`язку не встановлений.

Водночас, частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, 24.01.2023 позивач пред`явив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2023. Водночас, доказів сплати заборгованості (повністю або частково) протягом семиденного строку від дня пред`явлення відповідачу відповідної вимоги відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за відповідний період з 01.02.2023.

Водночас, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних і інфляційних втрат, суд вважає їх арифметично неправильними, оскільки розрахунки здійснено без дотримання вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України щодо дати початку прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого початку прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань та заявленого позивачем періоду нарахування 3% річних, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період прострочення з 01.02.2023 по 28.02.2023 в сумі 64,01 грн.

Крім цього, перевіривши за допомогою системи «Ліга:Закон» розрахунок позивача щодо інфляційних втрат та зважаючи на викладені вище обставини щодо дати початку прострочення виконання грошового зобов`язання, а також виходячи із суми заборгованості станом на 01.01.2023 в розмірі 27815,52 грн, суд дійшов висновку про те, що вірний розмір інфляційних втрат за лютий 2023 року (за період прострочення з 01.02.2023 по 28.02.2023) становить 194,71 грн.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27815,52 грн основного боргу, 64,01 грн 3% річних та 194,71 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В решті позовних вимог позивача до відповідача, а саме про стягнення з відповідача 2395,99 грн 3% річних та 12707,16 грн інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1745,16 грн (2684 х (27815,52+64,01+194,71) : 43177,39=1745,16)

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БД Сервіс-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астот ЛТД» про стягнення 43177,39 грн, з яких 27815,52 грн основного боргу, 2460,00 грн 3% річних та 12901,87 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астот ЛТД» (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, ідентифікаційний код 43574745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БД Сервіс-2» (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Львівська, буд. 3, оф. 6, ідентифікаційний код 40345283) 27815 (двадцять сім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 52 коп. основного боргу, 64 (шістдесят чотири) грн 01 коп. 3% річних, 194 (сто дев`яносто чотири) грн 71 коп. інфляційних втрат та 1745 (одну тисячу сімсот сорок п`ять) грн 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БД Сервіс-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астот ЛТД» в частині стягнення 2395,99 грн 3% річних та 12707,16 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2023.

Суддя О.О. Третьякова